Постановление суда № 138188601, 14.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 липня 2026 рокуСправа №160/17933/26 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

від 18.12.2025 року №0696232407 форми «Р» за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11011001) на суму 91 192,17 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 83 665,27 грн та штрафна санкція в сумі 7 526,90 грн);

від 18.12.2025 року №0696262407 форми «ПН» за платежем податок на додану вартість на суму штрафних санкцій у розмірі 3 400,00 грн (Відсутність складення/реєстрації податкової накладної);

від 18.12.2025 року №0696242407 форми «Р» за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання у розмірі 2 747 302,50 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 2 197 842,00 грн та штрафна санкція в сумі 549 460,50 грн);

від 18.12.2025 року №0696212407 форми «Р» за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму грошового зобов`язання у розмірі 1 094 306,12 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 1 003 983,23 грн та штрафна санкція в сумі 90 322,89 грн);

від 18.12.2025 року №0696272407 форми «ПС» за платежем податок на додану вартість на суму штрафної санкції в сумі 340,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2025 року №0696292407 щодо сплати недоїмки за платежем єдиний внесок в сумі 404 355,36 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.12.2025 року №0696302407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 145 414,86 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 16 640,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 30.06.2026 року позивачем 09.07.2026 року подано документ про сплату судового збору (квитанція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до платіжної інструкції №1.747898219.1 від 09.07.2026 року) у розмірі 16 640,00 грн, чим усунуто означені недоліки позовної заяви.

Одночасно із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, в якій позивач просить поновити пропущений строк, посилаючись на те, що позивач вже звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вказаною позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та первинно позовну заяву подано 18.04.2026 року, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року у справі №160/10110/26 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків. Надалі, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року у справі №160/10110/26 позову заяву повернуто позивачу, після чого, без зайвих зволікань, усунувши недоліки позовної заяви, зазначені у вказаній ухвалі суду, 25.05.2026 року реалізував своє право на повторне звернення до суду, подавши цю позовну заяву. З огляду на викладене, позивач просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Так, відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Так, п. 102.1 ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

При цьому у постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.

Разом з цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20) дійшов висновку, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20), з урахуванням наведеного відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював наступний правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Разом з тим, у постанові від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

Водночас, предмет спору, в межах якого здійснювався касаційний перегляд, не давав можливості у вказаній адміністративній справі здійснити відступлення від існуючого до цього правозастосування щодо тривалості строку звернення до суду у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) без використання досудового порядку вирішення спору, яке продемонстровано у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 3 квітня 2018 року в справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року в справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року в справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з таким позовом протягом встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Вирішуючи це питання, судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року в справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21) зазначила, що стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, при цьому ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

Отже, у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України. Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19, судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року в справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21) відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року в справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

При цьому пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що правове поняття «отримання» у розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК України не означає виключно фактичне отримання податкового повідомлення-рішення та не є тотожним поняттю «вважається врученим» в розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України. Строк на оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, встановлений пунктом 56.18 статті 56 ПК України, обчислюється з моменту отримання ним такого рішення у порядку, встановленому пунктом 58.3 статті 58, п.42.2 та п.42.5 ст.42 ПК України.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в справі №640/21350/18, який в постанові від 1 жовтня 2019 року вказав на те, що окрім встановлення факту пропуску позивачкою строку звернення до суду у зв`язку із її відсутністю за податковою адресою та непоінформованістю через це про донарахування їй податковим органом суми грошового зобов`язання, суду необхідно надати також оцінку поважності причин такого пропуску як підстави для поновлення пропущеного строку.

Також аналогічний висновок викладено колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі №826/17798/18 (адміністративне провадження №К/9901/22597/19).

Як зазначалося вище, у позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

від 18.12.2025 року №0696232407 форми «Р» за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11011001) на суму 91 192,17 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 83 665,27 грн та штрафна санкція в сумі 7 526,90 грн);

від 18.12.2025 року №0696262407 форми «ПН» за платежем податок на додану вартість на суму штрафних санкцій у розмірі 3 400,00 грн (Відсутність складення/реєстрації податкової накладної);

від 18.12.2025 року №0696242407 форми «Р» за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання у розмірі 2 747 302,50 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 2 197 842,00 грн та штрафна санкція в сумі 549 460,50 грн);

від 18.12.2025 року №0696212407 форми «Р» за платежем податок на доходи з фізичних осіб на суму грошового зобов`язання у розмірі 1 094 306,12 грн (у т.ч. податкове зобов`язання в сумі 1 003 983,23 грн та штрафна санкція в сумі 90 322,89 грн);

від 18.12.2025 року №0696272407 форми «ПС» за платежем податок на додану вартість на суму штрафної санкції в сумі 340,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2025 року №0696292407 щодо сплати недоїмки за платежем єдиний внесок в сумі 404 355,36 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.12.2025 року №0696302407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 145 414,86 грн.

При цьому з клопотання про поновлення строку звернення до суду встановлено, що первинно позивач звернувся з такою позовною заявою до суду 18.04.2026 року, тобто в межах встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду з такими позовними вимогами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року у справі №160/10110/26 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2025р., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2025р., рішення від 18.12.2025р. залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року у справі №160/10110/26 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2025р., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2025р., рішення від 18.12.2025р. повернуто позивачеві.

Усунувши недоліки, зазначені в ухвалі суду від 25.05.2026 року, позивач 23.06.2026 року вдруге звернувся до суду з цим позовом.

У постанові Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі №200/3692/21 розглядалася подібна юридична ситуація щодо повторного звернення з апеляційною скаргою після її повернення, внаслідок чого Верховним Судом сформовано наступні висновки, які мають загальний характер стосовно повторного звернення до суду, а тому можуть бути застосовані і до обставин цієї справи.

Так, у вказані постанові Верховним Судом зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд констатує наявність правових підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду, оскільки: 1) первісне звернення до суду відбулося в межах строку звернення до суду; 2) повторне звернення до суду відбулося без невиправданих затримок і зволікань; 3) позивач продемонстрував добросовісне ставлення до своїх процесуальних обов`язків, своєчасно виправивши недоліки, які стали підставою для повернення первинної позовної заяви; 4) відповідні обставини підтверджені належним чином.

Отже, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Таким чином, позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

За змістом частини 3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною третьою статті 12 КАС України передбачено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При цьому п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з цим, згідно з п. 24 ч. 1 ст. 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 грн.

Таким чином, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2026 році 266 240,00 грн (3 328,00 грн х 80).

З матеріалів позовної заяви встановлено, що ціна позову у цій справі становить 4 486 311,01 грн, тобто перевищує 266 240,00 грн, відтак, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України ця справа підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 179 КАС України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КАС України завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті

Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи предмет спору, характер спірних правовідносин, обсяг доказів та предмет доказування, суд з метою повного та всебічного встановлення обставин справи по суті вважає за необхідне призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Керуючись статтями 171, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом задовольнити.

Поновити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/17933/26 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначити на 12.08.2026 року об 13:30 год.

Засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань №11.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Туровою О.М.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов`язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, а також зобов`язати позивача надати до суду разом із відповіддю на відзив документи, що підтверджують надання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а також зобов`язати відповідача надати до суду разом із запереченням на відповідь на відзив документи, що підтверджують надання заперечень на відповідь на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

Інформацію щодо даної адміністративної справи учасники справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу разом з ухвалою надіслати копію позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Турова