Решение № 138185656, 13.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2329/26Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

розглянувши справу № 916/2329/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Карлайт /ЄДРПОУ 37946775, адреса 65065, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 1 Б/

до відповідача: Комунальної установи Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси /ЄДРПОУ 40703130, адреса 65039, м. Одеса, вул. Канатна, 134/

про стягнення 39 340,53 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Карлайт звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх.№2383/26 від 05.06.2026/ до Комунальної установи Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси, в якій просить стягнути заборгованість у розмірі 39 340,53 грн без ПДВ.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт.

ТОВ «Карлайт» зауважує, що позивачем належним чином надані послуги за Договором, у зв`язку із чим Сторонами підписано акт № 1 здачі-приймання проектної документації. Сторони претензій одна до одної не мають та до оплати належить 39 340,53 грн. без ПДВ.

Втім, як зазначає позивач, станом на теперішній час з боку відповідача жодних виплат на користь Товариства не здійснено, чим завдається шкода майновим інтересам позивача, та що обумовило його звернення за отриманням професійної правничої допомоги до адвоката Гаспарянца Д.М. Діючи від імені позивача, адвокатом Гаспарянцем Д.М. 21.05.2026 на адресу відповідача направлено адвокатського запиту, в якому запитувалось інформацію про причини несплати на користь ТОВ «Карлайт» вартості послуг за договором № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт у сумі 39 340,53 грн. У відповідь на вказаний адвокатський запит відповідач листом від 25.05.2026 № 01-13/819 повідомив, що бюджетні асигнування на оплату послуг за Договором були передбачені у попередньому бюджетному періоді (у 2025 році), що унеможливлює здійснення такої оплати у 2026 році.

Оскільки надані позивачем за Договором належним чином роботи залишаються неоплаченими, порушуються його права, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позов пред`явлено на підставі ст. ст. 16, 509, 526, 549, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2329/26. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. ст. 247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

23.06.2026 від відповідача КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» судом отримано заяву про визнання позову /вх.№21861/26 від 23.06.2026/, в якій відповідач, з посиланням на положення ст. 22 ГПК України зазначає, що в провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/2329/26 за позовом ТОВ «Карлайт» до Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» про стягнення заборгованості за договором № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт у розмірі 39 340,53 грн. без ПДВ.

Відповідач звертає увагу, що положеннями статті 22 ГПК визначено основні процесуальні права та обов`язки сторін. Зокрема, позивач вправі до прийняття рішення у справі відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. Ці дії є проявом принципу диспозитивності господарського судочинства.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Заявлена представником позивача у даній справі сума витрат на правничу допомогу є необґрунтованою і неспівмірною із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, витраченим часом на надання послуг. Підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, зазначена справа не є складною, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (правова позиція Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20).

Згідно приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить розглядати справу № 916/2329/26 за позовом ТОВ «Карлайт» до Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» про стягнення заборгованості за договором № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт у розмірі 39 340,53 грн без ПДВ, у відсутність відповідача.

При цьому відповідач зазначені позовні вимоги у справі № 916/2329/26, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Одеської області, визнає та проти задоволення позову не заперечує. Однак заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення ймовірних витрат на правничу допомогу.

08.07.2026 судом від позивача ТОВ «Карлайт» отримано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу /вх.№23843/26 від 08.07.2026/, в якому позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карлайт» та адвокатом Гаспарянц Д.М. укладено договір про надання правничої допомоги від 04.05.2026 року № 04/05/26.

Згідно з п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги за надані послуги за цим Договором Клієнт сплачує Адвокату гонорар у сумі 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.) впродовж 7 (семи) календарних днів після підписання Сторонами цього Договору.

На виконання умов Договору про надання правничої допомоги Клієнт сплатив адвокату Гаспарянц Д.М. гонорар у сумі 8000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 13.05.2026 року № 667.

06 липня 2026 року між ТОВ «Карлайт» та Адвокатом складено відповідний Акт приймання-передачі юридичних послуг за договором про надання правничої допомоги № 04/05/26 від 04.05.2026 року.

Як вбачається зі змісту Акта, згідно з Договором про надання правничої допомоги Адвокатом були надані такі послуги: 1) ознайомлення з матеріалами, що стосуються питання стягнення з Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» на користь Клієнта заборгованості з оплати за договором № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт; 2) правовий аналіз законодавства, що регулює правовідносини щодо стягнення з Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» на користь Клієнта заборгованості з оплати за договором № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт, а також вивчення судової практики стосовно стягнення заборгованості із суб`єктів господарювання, які фінансуються з державного або місцевого бюджетів; 3) підготовка та направлення до Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» адвокатського запиту щодо з`ясування причин несплати за послуги відповідно до договору № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт; 4) формування додатків, підготовка та подання до Господарського суду Одеської області позовної заяви про стягнення з Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» заборгованості за договором № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт.

Позивач вказує, що документи підготовлені Адвокатом на підставі досліджених фактичних обставин спірних правовідносин та матеріалів, наданих Клієнтом, проаналізованих приписів законодавства та судової практики. Адвокатом на надання правничої допомоги витрачено 6 годин 20 хвилин (без урахування часу на складання цього клопотання), що, зокрема, обумовлено обсягом документів та матеріалів, які були опрацьовані, нормативно-правової бази та судової практики. Безпосередньо надання послуг за Договором про надання правничої допомоги здійснювалося оперативно, без зволікань з боку Адвоката.

Позивач вертає увагу, на сьогодні закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Водночас, сума судових витрат, зазначена у цій заяві, повністю відповідає сумі, наведеній в попередньому (орієнтовному) розрахунку, зазначеному у відзивах на позов у цій справі.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено при безпосередньому дослідженні доказів, між Одеським закладом дошкільної освіти «Ясла-садок» № 107 комбінованого типу Одеської міської ради (Замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Карлайт" (Виконавець, позивач) та Комунальною установою «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» (далі Установа або Платник, відповідач) укладено договір № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язується у 2025 році виконати роботи, зазначені в п. 1.2 Договору, Замовник прийняти, а Платник оплатити такі роботи.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування робіт: Розробка проектної документації та супровід Замовника під час проходження експертизи проекту за об`єктом: «Капітальний ремонт елементів благоустрою території Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-садок» № 107 комбінованого типу Одеської міської ради, розташованого за адресою: м. Одеса, Економічний пров., 5 А» по КЕКВ 3132 (ДК 021:2015:71320000-7 «Послуги з інженерного проектування»).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна сума договору визначається відповідно до Зведеного кошторису на проектні, науково-проектні, вишукувальні роботи, який є невід`ємною частиною договору (додаток 1) і складає 41 571,67 грн. (сорок одна тисяча пя`ятсот сімдесят одна грн. 67 коп.) без ПДВ. КЕКВ 3132.

Вказана сума врахована у проектно-кошторисній документації на «Капітальний ремонт елементів благоустрою території Одеського закладу дошкільної освіти «Ясла-садок» № 107 комбінованого типу Одеської міської ради, розташованого за адресою: м. Одеса, Економічний пров., 5 А», та є складовою частиною зведеного кошторисного розрахунку.

Відповідно до п. 2.3 Договору ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін та в залежності від реального фінансування видатків Замовника.

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Платником, після підписання Сторонами Акта здачі-приймання кошторису вартості проектної документації. Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Платника на розрахунковий рахунок Виконавця у десятиденний термін після отримання бюджетних коштів Платника на свій реєстраційний рахунок.

Як передбачено п. 5.6 Договору, завершення виконанян робіт оформлюється Актом здачі-приймання кошторису вартості проектної документації. Оформлення актів, додатків і необхідних документів до них здійснюється Виконавцем.

Відповідно до п. 5.7 Договору при відсутності зауважень Замовник зобов`язується підписати Акт здачі-приймання кошторису вартості проектної документації протягом 10 (десяти) робочих днів. У разі виявлення недоліків у результатах виконаних робіт, Замовник в десятиденний термін з дати отримання звітних документів надсилає Виконавцю мотивовану відмову з переліком недоліків, після цього сторонами складається двосторонній акт необхідних доробок, строків їх виконання, після усунення яких сторони підписують Акт здачі-приймання кошторису проектної документації протягом 10 (десяти) робочих днів.

Згідно з п. 9.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін, та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків та зобов`язань Сторін до їх повного виконання.

23 жовтня 2025 року між Замовником, Виконавцем та Платником укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої загальна сума Договору зменшена до 39 340,53 грн. без ПДВ.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Товариством виготовлено відповідний робочий проект та здійснено супровід Замовника під час проходження його експертизи.

Сторонами підписано акт № 1 здачі-приймання проектної документації за Договором від 2025 року (точну дату не зазначено), в якому серед іншого вказано, що виконані роботи відповідають умовам Договору та оформлені належним чином. Сторони претензій одна до одної не мають та до оплати належить 39 340,53 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за за договором № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт у розмірі 39 340,53 грн без ПДВ.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.09.2017 у справі № 922/4783/16, від 23.02.2015 у справі № 910/7686/13, від 11.05.2012 у справі № 21/5005/14068/2011.

В силу частини першої статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем відповідно до укладеного між сторонами договору підряду виконано роботи, які прийняті відповідачем без зауважень.

Таким чином, на підставі викладеного, а також враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 39 340,53 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 681 від 04.06.2026.

За правилами ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що позивачу з державного бюджету підлягають поверненню грошові кошти у розмірі 1 331,20 грн (50 відсотків сплаченого судового збору) внаслідок визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі в зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (50 відсотків сплаченого судового збору) підлягає стягненню з відповідача.

Дослідивши матеріали справи в частині розподілу судових витрат, господарський суд дійшов до наступного.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем вказано, що (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач несе у справі за цим позовом, складає 10 662,4 грн., а саме: 2 662,4 грн. + 8 000,00 грн. = 10 662,4 грн.

Враховуючи додані до позовної заяви та до клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу докази, суд зазначає про доведеність відповідачем факту надання йому правничої допомоги адвокатом.

Глава 8 розділу ГПК України регулює інститут судових витрат.

За загальним правилом, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (див. також п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Ст. 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до норм цього Закону:

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 цього Закону);

- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19 цього Закону);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).

Здійснюючи аналіз наведених норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у п. 164 постанови від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 виснувала, що одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002, щодо судових витрат зазначено, що за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" від 25.03.1999 та "Єчюс проти Литви" від 31.07.2000).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у рішенні в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" від 23.01.2014 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п.п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

При розгляді вимоги клопотання щодо оплати "гонорар успіху" адвоката господарський суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до яких, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis vs. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд зазначає, що заявлений позивачем ТОВ Карлайт до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України, а тому є підстави для його зменшення.

Таким чином, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, господарський суд не покладає на відповідача1 весь заявлений позивачем ТОВ «Карлайт» розмір витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-251, 257-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Карлайт до Комунальної установи Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси про стягнення 39 340,53 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси /ЄДРПОУ 40703130, адреса 65039, м. Одеса, вул. Канатна, 134/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карлайт /ЄДРПОУ 37946775, адреса 65065, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 1 Б/ заборгованість за Договором № 41-Л від 30.06.2025 на виконання проектних робіт у розмірі 39 340,53 грн /тридцять дев`ять тисяч триста сорок гривень 53 копійки/, а також судовий збір у розмірі 1 331,20 грн /одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок/ та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн /дві тисячі гривень 00 копійок/.

3. Повернути з Державного бюджету України (ГУК в Од.обл./Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 37607526, банк - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок UA938999980313141206083015758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карлайт /ЄДРПОУ 37946775, адреса 65065, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 1 Б/ 50% витрат по сплаті судового збору в сумі 1 331,20 грн /одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок/, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №681 від 04.06.2026, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 13 липня 2026 р.

Суддя Н.Д. Петренко