Решение № 138178175, 24.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/12835/25

Провадження № 2/204/1341/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

24 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса листування: 03150, вул. Гедройця Єжи, 6 офіс 521 м.Київ) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №92410865. Крім того, 03.11.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем був укладений договір №1874785.ЧертогановО.Ю. зобов`язання за договорами не виконав, внаслідок чого утворилася загальна заборгованість у розмірі 167273,00 грн. 02.10.2025 було укладено договір №02-10/25, відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №92410865. Таким чином, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділено правом вимоги до відповідача за договором №ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ`відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФЕКТОРИНГПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1874785. Таким чином, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділено право вимоги до відповідача за договором №1874785.Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №92410865від 01.12.2024, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 14 350, 00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10 710 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) -140,00 грн.Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №1874785від 03.11.2024, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 152 923,00 грн., з яких:заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 30 700,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 76 480,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 30 393,00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 15 350,00 грн.Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 167 273,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 34 200,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 87 190,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 30 533,00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 14000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 350,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08.12.2025 прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено цивільну справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток. Надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач даний договір в електронному вигляді укладав та підписував.Також вказав, що позивачем не надано первинних документів, з яких можливо встановити перерахування коштів відповідачу за даним договором. Надані розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісним кредитором, а тому інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач, у зв`язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Судом встановлено, що 01.12.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_3 укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір №92410865, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 3500,00 грн. Строк користування кредитними коштами складає 365 днів, який починається з 01.12.2024 та закінчується 30.11.2025 (включно). Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі- 182,5% відсотків річних (Денна процентна ставка - 0,5% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) ставкою в розмірі - 365 % річних (Денна процентна ставка 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Орієнтовна загальна вартість кредиту складе 16030,00 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 12530 грн. на суму кредиту 3500 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, на дату укладення договору 2960,55%. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора YWMwMmM5.(а.с.30-41)

Згідно копії квитанції №43305-84284-09203 від 01.12.2024відповідач ОСОБА_4 за кредитним договором №92410865від 01.12.2024на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 3500.00 грн. (а.с.20)

Відповідно до виписки за кредитом перед ТОВ "ЕКО ФІН" відповідач станом на 02.10.2025 має заборгованість у розмірі 14 210,00 грн., з яких: 3500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10 710,00 грн. - заборгованість за відсотками. (а.с.22-23).

Крім того, 03.11.2024 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShop" №1874785 у сумі 30 700,00 грн. строком на 360 днів.Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору. Загальні витрати на дату укладення договору складають110 520,00 грн., за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% річних. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізити електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Вказаний договір, розрахунок-графік за договором підписані електронним підписом відповідача ЧертогановаО.Ю., одноразовим ідентифікатором В063. (а.с.29).

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту ТОВ "Селфі Кредит" інформація надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит від 03.11.2024 за допомогою одноразового ідентифікатора Р247 (а.с. 45).

Відповідно до інформації ТОВ "ПЕЙТЕК" від 27.08.2025, адресовану ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", підтверджено, що 03.11.2024було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "СЕЛФІ КРЕЛИТ" на суму 30 700,00 грн. за кредитним договором№1874785 від 03.11.2024 (а.с.69).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1874785 від 03.11.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.10.2025 заборгованість відповідача становить 152 923,00 грн., з яких:заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 30 700,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 76 480,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 30 393,00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 15 350,00 грн. (а.с.81).

Згідно постанови Верховного Суду в 08.07.2020 по справі № 464/4985/15-ц, провадження № 61-43538св18, твердженнявідповідача про те, що позивач не надавналежнихдоказів на підтвердженнярозмірузаборгованості за кредитним договором є хибними, оскільки в матеріалах справи,середіншихписьмовихдоказів, наявнийрозширенийрозрахунокзаборгованості. Доказів, які б спростовувалиправильністьнаданого банком розрахункузаборгованості за кредитний договором, боржником не надано.

Розрахунокзаборгованості, наданийпозивачем, відповідаєумовам договору, а також сумам, отриманимвідповідачем.

Твердженнявідповідача з приводу неналежногопогодженнядоговірних умов, суд зазначає, що договір про споживчий кредит№92410865від 01.12.2024та договір про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShop" №187478503.11.2024булипідписанівідповідачемелектроннимпідписом, доказистворення та перевірки якихбули додані додатком до позову.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електроннідокументи та електроннийдокументообіг», для ідентифікації автора електронного документа можевикористовуватисяелектроннийпідпис.

Накладаннямелектронногопідписузавершуєтьсястворенняелектронногодокумента.

Відносини, пов`язані з використаннямудосконалених та кваліфікованихелектроннихпідписів, регулюються Законом України "Про електроннідовірчіпослуги".

Використання іншихвидівелектроннихпідписів в електронномудокументообігуздійснюєтьсясуб`єктамиелектронногодокументообігу на договірних засадах.

Також ст. 8 Закону - Юридична сила електронного документа не може бутизапереченавиключно через те, що вінмаєелектронну форму.

Допустимістьелектронного документа як доказу не може заперечуватисявиключно на підставі того, що вінмаєелектронну форму.

Згідно до Положення про застосуванняелектронногопідпису в банківськійсистеміУкраїни, Постанова НБУ№78. А самепунктів: використання удосконаленогоЕП, удосконаленоїелектронної печатки та простого ЕПздійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, якийукладається в письмовійформі (у виглядіпаперового документа з власноручнимипідписами сторін або як електронний документ ізкваліфікованимЕП) післяпроведенняідентифікації та верифікаціїклієнта відповідно до вимог законодавства України у сферізапобігання та протидіїлегалізації (відмиванню) доходів, одержанихзлочинним шляхом, або фінансуваннютероризму; фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницькоїдіяльності, має право використовуватипростийЕП у разі дотримання таких вимог:електроннавзаємодіяфізичної особи здійснюєтьсявиключно з банком і звикористаннямтехнології, визначеної банком;використання простого ЕПздійснюється на підставі договору відповідно до вимог пункту 14 розділуІІцьогоПоложення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживчекредитування», договір про споживчий кредит, договори про наданнясупровіднихпослугкредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовійформі (у паперовомувигляді або у виглядіелектронного документа, створеного згідно з вимогами,визначенимиЗаконом України "Про електроннідокументи та електроннийдокументообіг", а також з урахуваннямособливостей, передбачених Законом України"Про електроннукомерцію").

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочинвважається таким, що вчинений у письмовійформі, якщовінпідписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинівфаксимільноговідтворенняпідпису за допомогоюзасобівмеханічного, електронного або іншогокопіювання, електронногопідпису або іншого аналога власноручногопідписудопускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільногозаконодавства, або за письмовоюзгодою сторін, у якій мають міститисязразкивідповідного аналога їхніхвласноручнихпідписів, або іншим чином врегульовується порядок йоговикористання сторонами.

Відповідно до частини 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерськийоблік та фінансовузвітність в Україні» порядок веденнябухгалтерського обліку та складанняфінансовоїзвітності в Національному банку України та банках встановлюєтьсяНаціональним банком України відповідно до цього Закону та міжнароднихстандартівфінансовоїзвітності. Відповідно до пункту 62 Положення про організаціюбухгалтерського обліку в банках України, затвердженогоПостановоюПравлінняНаціонального банку України від 04.07.2018 No 75 (далі - Положення) виписки з клієнтськихрахунків є підтвердженнямвиконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсиланняклієнту. Пунктом 63 Положеннявиписка з клієнтськогорахунку може слугуватипервинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цейрахунку/рахунокклієнта, якщо вона міститьтакіреквізити; 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменуванняклієнта/банку, прізвище, власнеім?я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсягоперації (підстави для їїздійснення) та одиницюїївиміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахункуклієнта; 5) особистийпідпис або іншідані, що даютьзмогуідентифікувати особу, яка брала участь у складаннівиписки з рахункуклієнта/ печатку банку.

Виписки з рахунківПозичальника є належними та допустимимидоказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківськомурахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженнямвиконаних за день операцій. Виписка по рахункуклієнта є тим документом, якийпідтверджує факт видачі коштів клієнта так як є тим документом, якийвідповідаєзаконодавству про бухгалтерськийоблік та фінансовузвітність. А тому, може бути належним та допустимимдоказом, якийпідтверджуєнаявнузаборгованістьпозичальника.

Вказанапозиціянеодноразовознаходиласвоєпідтвердження у постановахВерховного Суду, зокрема: від 30.11.2022 No 214/6975/15- ц; від 25.11.2022 № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 № 381/1647/21; від 01.08.2022 №369/11694/15-ц; від06.07.2022 №128/2269/20; від 01.06.2022 № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 № 219/7527/16; від 25.05.2022 № 645/59/16- ц; від205/7751/16-ц.20.05.2022 № 336/4796/18; від 09.02.2022 № 161/5648/20.

Надані позивачем виписки по рахункам позичальника по даній справі повністю відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять абсолютно всі необхідні реквізити та відповідно є належними та допустимими доказами по справі. Також виписки по рахункам та розрахунок заборгованості свідчить про тривале виконання зобов`язань за кредитними договорами позичальником, що вчергове підтверджує отримання позичальником кредиту та наявну заборгованість.

Також на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів до позову було додано квитанцію №43305-84284-09203 від 01.12.2024, а також лист від 27.08.2025зі значенням відповідних сум кредиту, які була перерахованівідповідачу, а тому доводи відповідача з приводу відсутності таких доказів,спростовуються матеріалами справи.

Позивач набув право грошової вимоги за вказаними договорами на підставі договорів факторингу: №21-07/2025 від 21.07.2025 відповідно до якого ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" відступило право вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором №1874785 (а.с.82-90). Таким чином ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №1874785. За договором №01-10/25 про відступлення прав вимоги від 02.10.2025, відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило право вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАТНЕРС» за кредитним договором №92410865 (а.с. 105-110); Таким чином ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №92410865.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 02.10.2025 до договору факторингу №02-10/2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №92410865 в сумі 14210,00 грн., з яких: 3500,00 сума заборгованості за основною сумою боргу; 10710,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами(а.с.120).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 21.07.2025 до договору №21-07/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №1874785 в сумі 122530 грн., з яких: 30 700 грн. 00 коп. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 76480,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами та сума заборгованості по штрафам у розмірі 15 350,00 грн. (а.с.103).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абз. 1 ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Законодавець у п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначив, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В ч. 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2).

За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як зазначено у ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

У ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

В силу ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6).

Як зазначено у ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. (ч. 3). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (абз. 1 ч. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Якщо позичальник у визначені кредитним договором порядку та строки поверне кредит і сплатить проценти, тобто здійснить належне виконання зобов`язання за договором, то це зобов`язання припиняється. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. У разі прострочення боржником грошового зобов`язання настають наслідки такого прострочення у виді нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми. Ці нарахування входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. При цьому, до нового кредитора переходять усі чинні права первісного кредитора. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Так, між ТОВ "ЕКО ФІН", ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та відповідачем ОСОБА_3 були укладені кредитні договори в обумовленому кредитними договорами розмірі.

Позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитними договорами №92410865 від 01.12.2024 та № 1874785 від 03.11.2024.

Суду не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості зазначених розрахунків заборгованості.

Заборгованість відповідача за кредитними договорами №92410865 від 01.12.2024 та № 1874785 від 03.11.2024не погашена і складає в загальному розмірі 151 782,00 грн.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договорами належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості заза кредитним договором №92410865 від 01.12.2024 в розмірі 14 210,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3500,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 10 710,00 грн.; за кредитним договором № 1874785 від 03.11.2024 в розмірі 137 572,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 30 700,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 106 873 грн., що в загальному розмірі становить 151 782 грн. підлягає стягненню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею/ штрафами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, враховуючи зміни, які були внесені в перехідні положення ЦК України, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача пені в розмірі 15 350,00 грн за кредитним договором №1874785 від 03.11.2024, слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", правову допомогу у справі надало Адвокатське об`єднання "ЛІГАЛАССІСТАНС".

Згідно заявки на надання юридичної допомоги №185 від 03.10.2025 та витягу з акту № 20 про надання юридичної допомоги від 10.10.2025, його сторони ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" та АО "ЛІГАЛАССІСТАНС" погодили надання правничої допомоги на суму 15000,00 грн, зокрема: 2 години по 2000,00 грн за 1 годину за надання усної консультації з вивчення документів, 3години по 2000,00 грн за підготовку пропозиції та 5 годин по 3000,00 грн. складення позовної заяви для подачі до суду.

Відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За змістом ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн з ціною позову, явними ознаками завищення тривалості усної консультації та тривалості складення позовної заяви, суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 15000,00 грн. до 3000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 2422,40грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ: 42640371 заборгованість за кредитним договором №92410865 від 01.12.2024 в розмірі 14 210,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3500,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 10 710,00 грн.; за кредитним договором № 1874785 від 03.11.2024 в розмірі 137 572,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 30 700,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 106 873 грн., а всього 151 782 (сто п`ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ: 42640371суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, (адреса місця знаходження: вул. ГедройцяЄжи, буд. 6, офіс 521, м .Київ, 03150);

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ). Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Суддя: С.В.Чудопалова