Решение № 138169913, 13.07.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/549/26

Єдиний унікальний № 748/4272/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Кухти В.О.,

секретаря Самбур Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

31.12.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс»:

1) заборгованість за Кредитним договором № 1304764572164 від 17.02.2023 р. у розмірі 13 074,40 грн;

2) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн;

3) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 17.02.2023 р. між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1304764572164, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» надало відповідачу кредит у розмірі 4 000,00 грн. Разом з тим, 04.10.2023 р. між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 04102023/2. Відповідно до договору факторингу 04.10.2023 р. відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1304764572164 від 17.02.2023 р. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») становить 13 074,40 грн, із яких: 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 9 074,40 грн заборгованість за відсотками. Позивач прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 13 074,40 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Ухвалою судді від 07.01.2026 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлялася про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подала. Крім того, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення позивач не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 17.02.2023 р. між ТОВ «ФК «Віва Капітал» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «СТАРТ» № 1304764572164 (а.с.23-28 зворот).

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець, зобов`язується надати позичальникові кредит в розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Дата видачі кредиту 17.02.2023 р. Кредит надається строком на 23 днів від дати отримання кредиту позичальником, до 12.03.2023 р. (п.п. 1.5, 1.6, 1.7 договору).

Відповідно до п. п. 1.9, 1.9.1 Договору, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти (тип процентної ставки фіксована), які нараховуються з дня видачі кредитних коштів по день погашення Кредиту за відсотковою ставкою, що становить в наступному порядку: період строку дії Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 435,81 процентів річних, що становить 1,194 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Згідно п. 1.9.3 Договору якщо позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення строку дії Договору без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.10 Договору, умови щодо нарахування процентів за Індивідуальною процентною ставкою за весь строк строку дії Договору не застосовуються (скасовуються) з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 726,35 (Сімсот двадцять шість цілих тридцять п`ять сотих) процентів річних, що становить 1,99 (Одна ціла дев`яносто дев`ять сотих) процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та/або Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом. З огляду на вищезазначене та у порядку ЦК України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення строку дії Договору є факт продовження користування Кредитом понад строк дії Договору (неповернення Кредиту у визначений Договором строк/Термін платежу), з урахуванням всіх продовжень строку дії Договору на умовах п. 1.8. цього Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору, строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п. 1.5. Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.7. та п. 1.10. Договору.

Відповідно до п. 1.12.1 Договору, зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переноситься на наступний день після закінчення строку дії Договору, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по орплаті основної суми Кредиту знову відкладаєтья кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 180 (Сто вісімдесят днів) календарних днів від дати закінчення строку дії Договору.

У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором H7J4H7 (а.с.17).

Суд враховує, що ЗУ «Про електронну комерцію», передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Враховуючи, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.

Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12.01.2021 р. у справі № 524/5556/19, у постанові від 22.09.2022 р. у справі № 234/7163/20, у постанові від 12.06.2023 р. у справі №263/3470/20.

Крім того, 17.02.2023 р. ОСОБА_1 підписала анкету (а.с.21) та паспорт договору про надання фінансового кредиту продукту «СТАРТ» (а.с.21 зворот-22 зворот) до договору № 1304764572164 від 17.02.2023 р., у якому викладено істотні умови, які за своїм змістом є аналогічними, викладеними у кредитному договорі.

Факт отримання позичальником кредитних коштів в сумі 4 000,00 грн від ТОВ «ФК «Віва Капітал» підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн» про переказ коштів в сумі 4 000,00 грн за допомогою сервісу «Platon», на карту № НОМЕР_1 (а.с.39).

Номер вказаної карти також був зазначений позичальником в анкеті-заяві на отримання кредиту та у реквізитах договору.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1304764572164 від 17.02.2023 р., наданого первісним кредитором, заборгованість відповідача за період з 17.02.2023 р. до 04.10.2023 р. становить 13 074,40 грн. Після 11.06.2023 р. нарахування процентів кредитором не здійснювалось (а.с.14-15).

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.

04.10.2023 р. між TOB «Діджи Фінанс» та TOB «ФК «Віва Капітал» укладено договір факторингу № 04102023/2 (а.с.31-34 зворот).

Згідно із плітжної інстуркції № 4855 від 12.10.2023 р., встановлено, що ТОВ TOB «Діджи Фінанс» сплатило TOB «ФК «Віва Капітал» суму у розмірі 274 867,25. Призначення платежу: Оплата згідно з Договорором факторингу № 04102023/2 від 04.10.2023 р. без ПДВ (а.с.41).

Згідно договору TOB «ФК «Віва Капітал» передало TOB «Діджи Фінанс» права вимоги, а TOB «Діджи Фінанс» прийняло належні TOB «ФК «Віва Капітал» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 04102023/2 від 04.10.2023 р. ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1304764572164 в розмірі 13 074,40 грн, з яких 4 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 9 074,40 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.13).

На адресу відповідача позивачем було направлено досудову вимогу від 15.08.2025 р., у якій повідомлено про перехід права вимоги за кредитним договором № 1304764572164 від 17.02.2023 р. від ТОВ «ФК «Віва Капітал» до ТОВ «Діджи Фінанс». Крім того, у зазначеній вимозі позивач просив відповідача погасити заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 13 074,40 грн (а.с. 42).

Подібне відступлення права вимоги відповідає положенням чинного цивільного законодавства, зокрема, ст. 1077 ЦК України, згідно якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» на законних підставах набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Заборгованість залишається непогашеною.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач в добровільному порядку не погашає заборгованість, розмір заборгованості підтверджено документально, заперечень проти її розміру не надійшло, позов слід задовольнити.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача у відповідності до положення ст. 141 ЦПК України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн суд виходить з наступного.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 р. (а.с.18-20), додаткову угоду № 1304764572164 від 17.11.2025 р. до договору № 42649746 про надання правової допомоги (а.с.38), детальний опис робіт (наданих послуг) необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 01.01.2025 р. за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.16), акт № 1304764572164 від 17.11.2025 р. (а.с.11) про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 17.11.2025 р. (а.с.11).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 р. у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 р. у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою ст. 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 р. у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 р. у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 р. у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 р. у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не є унікальним за своєю суттю, не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер з огляду на вид діяльності позивача. Те, що подібні позови є непоодинокими випливає зі змісту договору про надання правничої допомоги, який не має конкретно визначеного предмету. Предмет договору розширюється шляхом укладення додаткових угод. За таких обставин суд доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правову допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «Діджи Фінанс», з 6 000,00 грн до 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 279-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 1304764572164 від 17 лютого 2023 року у розмірі 13 074 (тринадцять тисяч сімдесят чотири) гривні 40 копійок, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок;

- заборгованість за відсотками 9 074 (дев`ять тисяч сімдесят чотири) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Кухта