Постановление суда № 138158181, 13.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13 липня 2026 р. Справа № 520/19999/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення ОСОБА_1 належної індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 7763,17 грн - показника, який був застосований при призначенні пенсії, - на коефіцієнти збільшення: 1,11 з 01.03.2021 року, 1,14 з 01.03.2022 року, 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року, 1,115 з 01.03.2025 року та 1,121 з 01.03.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1

з 01.03.2021 перерахунок та індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121, з урахуванням раніше встановлених щомісячних доплат, підвищень, інших доплат до пенсії та раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 недоотримані суми пенсії, що виникли внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

09.07.2026 представником позивача до суду було подано заяву, в він просив:

- визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо суд вважатиме такий строк пропущеним;

- поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 01.03.2021;

- прийняти адміністративний позов до розгляду та розглянути позовні вимоги по суті.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій щодо непроведення належної індексації пенсії та зобов`язання провести перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнтів індексації, встановлених постановами Кабінету Міністрів України №127, №118, №168, №185, №209 та №236.

Представник позивача зазначає, що спір стосується пенсії за віком, призначеної позивачу з 03.03.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн. Позивач просить провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.03.2021, оскільки, на його думку, саме з цієї дати відповідач мав здійснювати індексацію пенсії шляхом збільшення фактично застосованого при призначенні пенсії показника середньої заробітної плати, однак натомість застосовував інший умовний показник та встановлював фіксовані доплати.

У заяві зазначено, що про зміст порушення свого права позивач дізнався лише після отримання листа відповідача від 13.05.2026 №32164-28683/Л-03/8-2000/26 та ознайомлення з розпорядженнями/розрахунками пенсії за 2020-2026 роки. На думку представника позивача, саме з цих документів позивачу стало відомо, що відповідач не індексував фактично застосований при призначенні пенсії показник середньої заробітної плати 7763,17 грн, а застосовував проіндексований умовний показник, сформований від бази 3764,40 грн, та замінював належну індексацію фіксованими доплатами або мінімальними гарантіями.

Також представник позивача посилається на те, що до отримання письмової відповіді та розпоряджень позивач об`єктивно не міг встановити, який саме показник середньої заробітної плати застосований відповідачем при кожному перерахунку, чи було збільшено показник 7763,17 грн, який застосований при призначенні пенсії, чи були враховані фіксовані щомісячні доплати 2021-2024 років під час наступних перерахунків, а також які саме складові пенсії зникли або були поглинуті при наступних перерахунках.

Крім того, у заяві зазначено, що розрахунок пенсії є спеціальним, технічним та здійснюється автоматизованими засобами Пенсійного фонду, а пенсіонер не отримує щороку окремого повного рішення із зрозумілим обґрунтуванням усіх застосованих показників, коефіцієнтів та складових пенсійної виплати. Тому, на думку представника позивача, сам факт щомісячного отримання пенсії не означає, що особа повинна була знати про порушення саме механізму індексації.

Також представник позивача вказує, що позивач діяв добросовісно та розумно, оскільки після виникнення сумнівів щодо правильності нарахування пенсії звернувся до відповідача із заявою від 15.04.2026, отримав відповідь від 13.05.2026 і після цього звернувся до суду для захисту свого права.

Окремо у заяві зазначено, що порушення права позивача має триваючий характер, оскільки занижений розмір пенсії виплачується щомісячно, а кожна наступна пенсійна виплата здійснюється з урахуванням попередньо неправильно визначеної бази для індексації.

Крім того, представник позивача просить врахувати, що позивач є пенсіонером, проживає у м. Харкові в умовах воєнного стану та постійних обставин, які ускладнюють своєчасний доступ до документів, правової допомоги та повного аналізу пенсійної справи.

З огляду на викладене представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо суд вважатиме такий строк пропущеним, та поновити позивачу строк звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядженням про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Крім того суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення йому належної індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який був застосований при призначенні пенсії, на відповідні коефіцієнти збільшення з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026, а також просить зобов`язати відповідача провести відповідний перерахунок та виплатити недоотримані суми пенсії.

Отже, предметом спору є правомірність дій відповідача щодо проведення індексації пенсії позивача саме з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026. Такі дії пов`язані з відповідними датами проведення перерахунку пенсії та не можуть бути ототожнені з безстроковим триваючим правопорушенням.

Суд враховує, що позов подано у липні 2026 року, а тому вимоги, які стосуються індексації пенсії з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025, заявлені після спливу встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Посилання представника позивача на те, що про конкретний зміст порушення свого права позивач дізнався лише після отримання листа відповідача від 13.05.2026 №32164-28683/Л-03/8-2000/26, суд оцінює критично, оскільки отримання відповіді пенсійного органу на звернення, подане позивачем лише 15.04.2026, не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатися про можливе порушення свого права.

Позивач не навів обставин та не надав доказів того, що після отримання пенсійних виплат, проведених з урахуванням відповідних щорічних перерахунків, він без зайвих зволікань та у розумний строк звертався до пенсійного органу для отримання інформації про складові пенсії, застосований показник середньої заробітної плати, коефіцієнти індексації чи порядок проведення відповідного перерахунку, однак був позбавлений можливості отримати таку інформацію.

Натомість із доводів заяви вбачається, що активні дії щодо з`ясування правильності нарахування пенсії позивач почав вчиняти лише у квітні 2026 року, тобто після спливу значного часу з моменту проведення спірних перерахунків за 2021-2025 роки. Така обставина свідчить не про об`єктивну неможливість своєчасного звернення до суду, а про несвоєчасну реалізацію позивачем свого права на отримання інформації та судовий захист.

Також суд не приймає посилання представника позивача на складність пенсійних розрахунків та автоматизований характер їх проведення як поважну причину пропуску строку звернення до суду.

Суд зауважує, що спеціальний характер пенсійного обрахунку не звільняє особу від обов`язку виявляти належну зацікавленість у стані своїх прав та у розумний строк звертатися за отриманням інформації щодо складових пенсійної виплати.

Доводи про те, що позивач є пенсіонером та проживає у м. Харкові в умовах воєнного стану, також не підтверджують поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки у заяві не наведено конкретних обставин, які б перебували у прямому причинному зв`язку з неможливістю звернення до суду саме у встановлений законом строк, та не надано належних доказів існування таких обставин.

Введення воєнного стану в Україні, без зазначення конкретних перешкод, які об`єктивно унеможливили своєчасне звернення до суду, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Суд також критично оцінює посилання представника позивача на триваючий характер порушення права. У цій справі позивач пов`язує порушення свого права з непроведенням індексації пенсії з конкретних дат та із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення у відповідні роки. Тому щомісячна виплата пенсії у розмірі, з яким позивач не погоджується, не є підставою вважати, що спір щодо своєчасності та правильності щорічних перерахунків пенсії за минулі періоди є безстроковим триваючим порушенням.

Отже, наведені представником позивача обставини не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних та істотних перешкод, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду щодо вимог, пов`язаних із проведенням індексації пенсії з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, наведені представником позивача у заяві, є неповажними.

З урахуванням того, що позовна заява в частині вимог щодо індексації пенсії з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 подана після спливу встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а наведені представником позивача підстави для його поновлення суд визнав неповажними, позовна заява в цій частині підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів на їх підтвердження.

Крім того, приписами ч. 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно із пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а саме 1331.20 грн.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За правилами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Суд враховує усталену практику Верховного Суду, що була сформована за наслідками вирішення процесуального питання щодо сплати судового збору на підставі положень вищезазначених норм права (зокрема, але не виключно постанови від 12 листопада 2019 року (справа № 640/21330/18), від 05 червня 2020 року (справа № 280/5161/19), від 05 лютого 2021 року (справа № 400/2863/19), від 02 грудня 2021 року (справа № 280/5145/19), від 08 лютого 2022 року (справа № 400/6051/21).

Так, у вказаних справах Верховний Суд сформулював висновок про те, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону № 3674-VI, частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Як слідує зі змісту прохальної частини позову, позивачем заявлено вимогу про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 7763,17 грн - показника, який був застосований при призначенні пенсії, - на коефіцієнти збільшення: 1,11 з 01.03.2021 року, 1,14 з 01.03.2022 року, 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року, 1,115 з 01.03.2025 року та 1,121 з 01.03.2026 року; зобов?язання відповідача провести з 01.03.2021 перерахунок та індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115; 1,121, з урахуванням раніше встановлених щомісячних доплат, підвищень, інших доплат до пенсії та раніше виплачених сум; а також зобов?язання відповідача виплатити недоотримані суми пенсії, що виникли внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оспорює правомірність дій відповідача щодо проведення індексації пенсії за кожним окремим щорічним перерахунком із застосуванням різних коефіцієнтів збільшення та з різних дат.

Так, позивач пов`язує порушення свого права з непроведенням індексації пенсії шляхом збільшення відповідного показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,11 з 01.03.2021, на коефіцієнт 1,14 з 01.03.2022, на коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023, на коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024, на коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025 та на коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026.

Зазначені вимоги спрямовані на перевірку правомірності дій відповідача щодо окремих щорічних перерахунків пенсії, які позивач пов`язує з різними датами, різними нормативними підставами та різними коефіцієнтами індексації, а тому такі вимоги не перебувають між собою у співвідношенні однієї основної та похідної вимоги.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача провести перерахунок та індексацію пенсії з 01.03.2021 є способом відновлення порушеного, на думку позивача, права та похідною від вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення індексації пенсії за відповідні періоди.

Вимога про виплату недоотриманих сум пенсії, що виникли внаслідок такого перерахунку, також є похідною від заявлених вимог про проведення перерахунку та індексації пенсії, а тому як окрема вимога немайнового характеру для цілей сплати судового збору судом не враховується.

Відтак при зверненні до суду позивачем заявлено шість самостійних вимог немайнового характеру.

Водночас згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд», розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру з урахуванням коефіцієнта 0,8 становить 1064,96 грн.

Таким чином, за подання цього адміністративного позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 6389,76 грн за шість вимог немайнового характеру.

Разом з тим, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1065,00 грн.

Отже, судовий збір сплачено не в повному розмірі, а позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 5324,76 грн. за наступними реквізитами:

"отримувач коштів - УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом _(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Харківський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), або документи, що підтверджують право заявника на звільнення від сплати судового збору відповідно до закону".

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.

Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, вказані представником ОСОБА_1 у заяві.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху в частині вимог щодо індексації пенсії з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви у вказаній частині, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку в частині вимог щодо індексації пенсії з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025.

Роз`яснити позивачу, що неподання заяви в зазначений строк або визнання судом неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, є підставою для повернення позовної заяви.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху у зв`язку із несплатою судового збору у встановленому законом розмірі.

Надати позивачу термін десять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- оригіналу квитанції про доплату судового збору у розмірі 5324,76 грн.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Полях