Решение № 138124658, 10.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 рокуСправа №160/36442/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» та Запорізький національний університет, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти з інформацією про порушення послідовності здобуття рівня освіти у вищому навчальному закладі - Запорізькому національному університеті відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту»;

зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформацію про дотримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , послідовності здобуття рівня освіти у вищому навчальному закладі - Запорізькому національному університеті відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» із зазначенням у полі довідки «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - «Так, не порушує».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 серпня 2025 року він був зарахований до Запорізького національного університету на денну форму навчання для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти згідно з наказом №1047-с від 16.08.2025. З метою реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач звернувся за отриманням довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Проте у виданій довідці про здобувача освіти №729293 від 05.09.2025 у відповідному полі автоматично зазначено «Ні, порушує», тобто інформацію про порушення позивачем послідовності поточного здобуття освіти.

Позивач вказує, що у період з 01.09.2019 по 01.11.2019 він навчався у Дніпровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна за освітнім рівнем бакалавра, однак був відрахований за власним бажанням до складання першої сесії, не виконав жодної форми контролю в межах освітніх компонентів першого року навчання, не пройшов атестацію та не отримав диплом бакалавра. За таких обставин позивач не здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, а тому його зарахування до Запорізького національного університету для здобуття ступеня бакалавра не є повторним і не порушує послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 жовтня 2025 року у справі №200/5372/24 та від 07 листопада 2025 року у справі №160/31314/25.

Позивач також зазначає, що листом від 05.12.2025 №3/10832-25 МОН України відмовило у внесенні змін до відомостей про здобувача освіти в ЄДЕБО, пославшись на автоматичне формування довідки за встановленим алгоритмом. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони позбавили його можливості реалізувати право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою відмовлено в залученні Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» та Запорізького національного університету як третіх осіб.

Відповідач - Міністерство освіти і науки України - подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, МОН України зазначає, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 06.08.2019 був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна та відрахований 01.11.2019 за власним бажанням, а 16.08.2025 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Запорізького національного університету, що, на думку відповідача, свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку, у зв`язку з чим у довідці правомірно зазначено «Ні, порушує».

Відповідач також посилається на те, що функції з внесення відомостей про здобувачів освіти до ЄДЕБО покладено на суб`єктів освітньої діяльності, тоді як на МОН України як розпорядника ЄДЕБО покладено організаційні та контролюючі функції, а на ДП «ІНФОРЕСУРС» як технічного адміністратора - технічні функції. Довідка про здобувача освіти формується автоматично за алгоритмом, встановленим з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав заявлені вимоги та не погодився з доводами відповідача, наголосивши, що навчання у Дніпровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна не було завершене та не призвело до здобуття ним відповідного ступеня вищої освіти, а належним відповідачем у спірних правовідносинах є саме МОН України, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі №200/5372/24.

Відповідно до частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01 липня 2019 року отримав диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 , виданий Державним навчальним закладом «Дніпровський транспортно-економічний коледж» за спеціальністю «Технічне обслуговування, ремонт та експлуатація тягового рухомого складу». Диплома за освітнім ступенем бакалавра позивач не отримував.

Згідно з випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання, 01.09.2019 ОСОБА_1 зараховано до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна для здобуття освітнього рівня бакалавра, а 01.11.2019 його відраховано за власним бажанням. Інформація про завершення цього навчання та отримання диплома бакалавра в ЄДЕБО відсутня. Відрахування відбулося до складання першої сесії, у зв`язку з чим позивач не виконав форми контролю в межах освітніх компонентів першого року навчання та не пройшов атестацію.

На підставі наказу №1047-с від 16.08.2025 ОСОБА_1 зараховано до Запорізького національного університету на денну форму навчання для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю «Філологія»; датою початку здобуття освіти визначено 01.09.2025, датою завершення - 30.06.2029.

З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивачу за даними ЄДЕБО сформовано довідку про здобувача освіти №729293 від 05.09.2025, у якій зазначено про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» («Ні, порушує»). Листом від 05.12.2025 №3/10832-25 МОН України відмовило позивачу у внесенні змін до відомостей про здобувача освіти в ЄДЕБО.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

За приписами частини другої статті 17 Закону №2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII). Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 цього Закону вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону №1556-VII, частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Здобуття вищої освіти на кожному рівні передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії/доктор мистецтва (частина друга статті 5 Закону №1556-VII).

Пунктом 4 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1556-VII установлено, що диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра. Ступінь молодшого бакалавра здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і є нижчим за перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

За змістом частин першої та другої статті 6 Закону №1556-VII заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Норми частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 7 Закону №1556-VII містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Пунктом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначено, що для отримання відстрочки такі здобувачі освіти подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9. За формою цієї довідки в ній, зокрема, зазначається, чи порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Суд зазначає, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону №2145-VIII розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті. При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.

У справі, яка розглядається, установлено, що ОСОБА_1 раніше не завершував навчання у закладі вищої освіти за бакалаврським рівнем вищої освіти, тобто не проходив відповідну атестацію та не отримував диплом бакалавра як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу. Навчання позивача у Дніпровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна у період з 01.09.2019 по 01.11.2019 припинилося у зв`язку з його відрахуванням за власним бажанням до складання першої сесії та не призвело до здобуття ним ступеня бакалавра.

Наявний у позивача диплом молодшого спеціаліста прирівнюється до диплома молодшого бакалавра, тобто підтверджує здобуття початкового рівня (короткого циклу) вищої освіти, який є нижчим за перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. Отже, здобуваючи з 01.09.2025 у Запорізькому національному університеті перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, позивач здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки ОСОБА_1 здобуває перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти, а тому встановлені у справі обставини не вказують на існування як правових, так і фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти з інформацією про порушення позивачем такої послідовності. Формування та видача позивачу довідки з відомостями про порушення послідовності здобуття освіти порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.

Аналогічні за змістом правові висновки щодо застосування частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» до подібних відносин викладені у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі №200/5372/24, від 07 листопада 2025 року у справі №160/31314/25 та від 26 листопада 2025 року у справі №160/29658/24.

Щодо належного відповідача у спірних правовідносинах суд зазначає таке. У системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти, порядок функціонування якої визначено Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №752, та Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим наказом МОН України від 08.06.2018 №620 (далі - Положення №620).

Згідно з пунктом 5 розділу I Положення №620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава; розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО; розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Відповідно до пункту 1 розділу IV Положення №620 розпорядник ЄДЕБО вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством, а також встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Таким чином, формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сфері вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює МОН України як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї. Заклад вищої освіти, в якому навчається позивач, у силу своїх повноважень в ЄДЕБО не має технічної можливості для формування та видання довідки з іншим змістом відомостей щодо порушення або непорушення послідовності здобуття освіти, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.

Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства. З огляду на викладене належним відповідачем, який має вносити відповідні зміни до довідки, є саме МОН України.

Суд критично оцінює посилання відповідача на лист МОН України від 03.06.2024 №1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», оскільки такий документ не належить до нормативно-правових актів, має лише рекомендаційний характер для суб`єктів, яким він адресований, і спірних у цій справі правовідносин не врегульовує. Доводи відповідача про те, що довідка формується автоматично, а функції з внесення відомостей покладено на заклади освіти, не спростовують наведених вище висновків суду про наявність у МОН України повноважень та технічної можливості сформувати довідку з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин першої та другої статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені судом обставини справи та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини належним способом захисту порушених прав позивача у цій справі є визнання протиправними дій МОН України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти та зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до цих даних з відображенням інформації про її непорушення.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позов задоволено, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 968,96 грн, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2. ст.10 Закону України «Про освіту»» зазначення «Ні, порушує».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо непорушення ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2. ст.10 Закону України «Про освіту»» зазначити «Так, не порушує».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова