Решение № 138119086, 09.07.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/3714/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 травня 2024 року між ТОВ "Слон Кредит" і ОСОБА_1 було укладено договір № 1591010 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит і зобов`язався повернути кошти, сплатити проценти за користування кредитом і виконати інші обов`язки, передбачені договором. Однак відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання. 27 червня 2025 року між ТОВ "Слон Кредит" і ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" було укладено договір факторингу № 27062025, за умовами якого ТОВ "Слон Кредит" відступило на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 1591010 від 03 травня 2024 року. У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань, заборгованість відповідача за договором № 1591010 становить 55200 грн, з яких: 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 43200 грн заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором, 4000 грн штрафні санкції. Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1591010 від 03 травня 2024 року в розмірі 55200 грн і відшкодувати судові витрати.

17 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; у встановлені судом строки відповідач відзив на позов суду не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 03 травня 2024 року між ТОВ "Слон Кредит" і ОСОБА_1 було укладено договір № 1591010 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 8000 грн, строком кредитування 360 днів до 28 квітня 2025, зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1,50% в день, яка застосовується в межах строку кредитування, та зниженої процентної ставки 0,015% в день, якщо споживач до 02 червня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів (а.с. 17, 23-29, 33-35, 54-56, 68-76).

27 червня 2025 року між ТОВ "Слон Кредит" і ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" було укладено договір факторингу № 27062025, за умовами якого ТОВ "Слон Кредит" відступило ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1591010 від 03 травня 2024 року в сумі 55200 грн, з яких: 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 43200 грн заборгованість за відсотками, 4000 сума заборгованості за пенею (а.с. 15-16, 30, 43, 62-67).

Згідно долученим до позову розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором № 1591010 становить 55200 грн, з яких 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 43200 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 4000 грн штрафні санкції (а.с. 32).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми кредиту в розмірі 8000 грн, і вимоги позивача в цій частині є доведеними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закону України від 22.11.2023 № 3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням п. 17 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України "Про споживче кредитування" кредитор мав право нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом: за період з 04 травня 2024 року по 19 серпня 2024 року в розмірі 1,5% в день; за період з 20 серпня 2024 року по 28 квітня 2025 року в розмірі 1% в день.

Враховуючи вказані обставини, з відповідача підлягають до стягнення проценти за користування кредитними коштами в загальному розмірі 33120 грн, з яких: 12960 грн проценти за період з 04 травня 2024 року по 19 серпня 2024 року (108 днів), які нараховані у розмірі 1,5% в день; 20160 грн проценти за період з 20 серпня 2024 року по 28 квітня 2025 року (252 дні), які нараховані у розмірі 1% в день.

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач мав сплатити заборгованість у розмірі 41120 грн, з яких 8000 грн заборгованість за тілом кредиту, 33120 грн заборгованість за відсотками.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим відповідним Законом, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дію воєнного стану продовжено і він діє в Україні по теперішній час.

Згідно з розрахунком позивача, ним визначено штраф в зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання в розмірі 4000 гривень.

Однак, враховуючи, що період нарахування штрафу припадає на період дії воєнного стану, то суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат суд враховує таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, акту № 12415 прийому-передачі виконаних робіт від 19 листопада 2025 року і рахунку на оплату № 12415-19/11-2025 від 19 листопада 2025 року, згідно з якими витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 10000 гривень (а.с. 40-41, 14, 31).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову і розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 4000 гривень.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Фінтраст Капітал" підлягає частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1804 грн 51 коп., виходячи з розрахунку: 41120 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2422 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) / 55200 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (код ЄДРПОУ 44559822, 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1591010 від 03 травня 2024 року в розмірі 41120 (сорок одна тисяча сто двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1804 (одна тисяча вісімсот чотири) гривні 51 копійка і витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 09 липня 2026 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО