Постановление суда № 138107365, 10.07.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/1642/26

Провадження № 1-кп/348/271/26

10 липня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,розглянувши клопотання сторони захисту про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62024080100005711, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань 08.08.2024 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Пасічна, Надвірнянського району Івано-Франківської області який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2, 3 ст. 307 КК України,

встановала:

09.07.2026 в суд надійшло клопотання про скасування арешту тимчасово вилученого майна, оскільки у ході досудового розслідуваннябуло накладено арешт на посвідчення учасника бойових дій, видане ОСОБА_5 . Даний документ не має жодного відношення до даного кримінального провадження. Проте, має значення для обвинуваченого ОСОБА_5 та його родини, оскільки є характеризуючою ознакою для самого обвинуваченого та підставою для отримання пільг по оплаті комунальних послуг, зокрема його родини, яка проживає разом із ним. Арешт на цей документ було накладено необгрунтовано.

Обвинувачений та захисник просили клопотання задовольнити.

Прокурор не заперечував щодо скасування арешту майна в цій частині, оскільки це посвідчення не зберегло на собі слідів злочину та не є доказом вчинення кримінального правопорушення.

Суддя перевіривши матеріали клопотання,заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши докази по даних матеріалах, дійшов таких висновків.

Відповідно до ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.04.2026 було накладено арешт на речові докази у тому числі і на посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_5 із заборонено користуватись, відчужувати та розпоряджатися цим майном.

Відповідно до ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною другою цієї ж статті регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.

У ході судового розгляду встановлено, що арешт на посвідчення УБД накладено необгрунтовано, а тому суд вважає клопотання обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 174 КПК України, суддя,

постановив:

клопотання задовольнити.

Арешт майна, що був накладений на підставі ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.04.2026 у кримінальному провадженні № 62024080100005711 скасувати частково, а саме в частині накладення арешту на посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_5 .

Роз`яснити органу досудового розслідування врахувати, що скасування арешту в частині заборони користування майном, передбачає повернення власнику майна, задля забезпечення реалізації останньому права визначеного ст. 41 Конституції України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1