Решение № 138097191, 02.07.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/214/26 Справа №447/3141/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп»,

до відповідачки: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості,

за участю:

представник позивача: не з`явився;

представника відповідача: ОСОБА_2;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДеалФінанс Груп» звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №71464996 від 27.04.2025 у розмірі 22 100,00 грн.

Ухвалою від 20.10.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 05.11.2025.

В судове засідання 05.11.2025 учасники справи не з`явились, за клопотанням представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 03.12.2025.

Надалі розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема у зв`язку із неявкою представника відповідача в судові засідання, його неможливістю прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції через технічні причини, та подачею ним клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятість в іншому судовому засіданні та перебуванням у відпустці.

В судове засідання 29.06.2026 з`явився представник відповідача, який приймав участь в засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів. Позивач не забезпечив явки представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач зазначив, що у разі неявки в судове засідання представника відповідача, він не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника товариства та ухвалення заочного рішення. Також до позовної заяви було долучено клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Відповідного до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відтак суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача.

В судовому засіданні 29.06.2026 судом заслухано правову позицію представника відповідача, досліджено долучені до справи докази, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, та у відповідності до положень ч.2 ст.244 ЦПК України, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 02.07.2026.

В судове засідання 02.07.2026 учасники справи не з`явились.

Згідно ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Правова позиція позивача викладена у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 27.04.2025 між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позичальником ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №71464996, який підписано електронним підписом позичальника, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів (з 27.04.2025 по 26.05.2025 р.) зі сплатою процентів у розмірі 0,5 % в день, комісії за надання кредиту у розмірі 15% від суми наданого кредиту ( що у грошовому виразі складає 155,00 грн.), та у разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового корисування.

Первісний кредитор перерахував відповідачу 27.04.2025 у власність грошові кошти в розмірі 7 000,00грн. за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес» на банківський рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується Електронною платіжною інструкцією №6289c227-b2b9-41ac-a64a-d52fef4d8e42 від 01.09.25 року про перерахування коштів.

Однак відповідач належним чином не виконав взятих на себе договірних зобов`язань, суму кредиту не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив, у зв`язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 22100,00 грн., з яких 7 000,00 грн. - основна сума боргу, 945,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 155,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДеалФінанс Груп» укладено Договір факторингу №16/10/25, за умовами якого останнє набуло права грошової вимоги до відповідача за договором кредиту №71464996 від 27.04.2025 в сумі 22100,00 грн., з яких 7 000,00 грн. - основна сума боргу, 945,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 155,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ДеалФінанс Груп" за Договором про надання коштів у кредит №71464996 від 27.04.2025 в сумі 22100,00 грн., з яких 7 000,00 грн. - основна сума боргу, 945,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 155,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00грн.

Правова позиція відповідача викладена у відзиві.

Представник відповідачки подав відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачка позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» не визнає з огляду на те, що Позивачем не доведено факт укладення Договору про надання коштів у кредит № 71464996 від 27.04.2025 року, а саме:

- відсутнє належне підтвердження того, що Позичальнику була надана уся необхідна інформація відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ;

- відсутні докази належної перевірки ідентифікації позичальника. Ідентифікація за платіжною карткою є недостатньою для підтвердження особи, оскільки платіжна картка не є документом, що посвідчує особу, а лише підтверджує можливість використання певного платіжного інструменту. Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» вимагає, щоб при укладенні договорів за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем ідентифікація особи була проведена із застосуванням надійних засобів електронної ідентифікації, що забезпечують захист від неправомірного використання персональних даних;

- відсутність правомірного електронного підпису, оскільки позивач зазначає недопустимий формат підпису, одноразовий ідентифікатора, який не є КЕП або належним аналогом власноручного підпису відповідно до вимог закону. Крім того, відповідачка зазначає, що позивач не надав доказів надсилання такого підпису на вказану електронну адресу.

Відповідачка вважає недоведеним факт перерахування коштів за договором кредиту, оскільки надане позивачем платіжне доручення не є належним доказом переказу коштів саме відповідачці так, як не є первинною документацією.

Також відповідачка звертає увагу на те, що позивачем не надано виписку по клієнтському рахунку, що позбавляє суд перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, а сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних документів і відображає методику нарахування заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.

Відповідачка заперечує нарахування відсотків після спливу строку договору, оскільки такі відсотки не були належним чином погоджені сторонами, так як Правила кредитування не містять підтвердження ознайомлення з ними відповідачки. Зазначає, що позивачем не доведено факту переходу від первісного кредитора до позивача права вимоги грошових коштів за договором позики №71464996 від 27.04.2025, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Товариства, так як останнє є неналежним позивачем.

В судовому засіданні представник підтримав заперечення викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що його довірителька ОСОБА_1 не пригадує, чи дійсно підписувала будь яким способом договір №71464996. Також зазначив, що не може ні підтвердити ні спростувати наявність у його довірительки карткового рахунку № НОМЕР_1 , на який, як стверджує позивач, були перераховані кредитні кошти.

Окремо звернув увагу на те, що відповідачку не було повідомлено про укладення договору факторингу.

Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив на позов.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що вважає відзив відповідача на позовну заяву безпідставним з огляду на наступне.

Щодо посилання відповідачки на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору, позивач зазначає що вказаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором, який є видом Електронного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», що у свою чергу додатково підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Зауважив, що використання одноразового ідентифікатора - є не можливим без проходження Відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що у свою чергу кореспондується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)).

Крім того, позивач наголошує, що Ідентифікацію Відповідача було здійснено за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "privatbank " за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) персональні данні останньої в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори, які вона використала для підписання Договору № 71464996, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Отже, без самостійної передачі особистих даних Відповідачем за допомогою входу та підтвердження у мобільний банкінг Відповідача реєстрація та подальше взяття кредиту - неможливе.

Щодо тверджень представника Відповідача, що додані позивачем документи про перерахування коштів за договором не є належними та допустимим доказами, позивач зазначає, що в матеріалах справи містяться офіційні документи платіжної системи ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», які підтверджують успішний переказ коштів на картку відповідачки за електронною платіжною інструкцією від 27.04.2026, оскільки документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинних документів і є законними доказами в судді відповідно до ЗУ «Про платіжні послуги» та Постанови НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів». А посилання представника Відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок Відповідача є безпідставні, оскільки саме Відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів.

Крім того, позивач зазначає, що Відповідач частковим погашенням заборгованості в розмірі 1 000,00 грн. уже частково визнав договір, що у свою чергу додатково підтверджує як укладення договору, так і попереднє отримання коштів позичальником.

Щодо не повідомлення Відповідача про відступлення права грошової вимоги за оскаржуваним договором позики, позивач зазначив, що у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Позивач не погоджується з доводами Відповідача про те, що нібито не доведено перехід права вимоги від первісного кредитора до Позивача, оскільки на підтвердження факту набуття Позивачем права вимоги у даній справі до матеріалів позову долучено належні та допустимі докази, які відповідають вимогам статей 76, 77, 78 ЦПК України, а саме: договір факторингу, витяг з реєстру прав вимог, платіжне доручення про оплату за відступлення права грошової вимоги.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач не надав жодних реальних доказів на свою користь, а відзив складається із набору правових висновків, які на думку позивача є помилковими, а тому просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Фактичні обставини встановлені судом.

27.04.2025 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про надання коштів у кредит №71464996, який відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме підписом 00651.

Положеннями п.11.1 Договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує: що він ознайомився на Сайті Кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами Національного банку України. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1Безпечне агенство необхідних кредитів» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою.

Відповідно до п.2.1 Договору позики, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту.

Пунктом 2.2. договору позики визначено параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів, а саме: сума кредиту: 7 000,00грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; денна процентна ставка (фіксована) 0,500%; комісія за надання кредиту 15,00%; процентна ставка за понадстрокове користування кредитом 4,00 % річних; пеня - 4,00% на день; орієнтовна реальна річна ставка 2617,16%; орієнтовна загальна вартість кредиту 9100,00 грн; комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1050,00 грн.); дата надання кредиту - 27.04.2025; дата повернення кредиту - 26.05.2025 .

За користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п.6.2 договору, за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником в останній день користування Кредитом відповідно до п. 2.2. Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору. Розмір Комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті Позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе Кредитодавець під час розгляду Заявки та надання Кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої Заявки та укладення Договору. Послуга для Позичальника полягає в аналізі Заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту.

У розділі 12 договору « Юридичні адреси та реквізити сторін», позичальником зазначено ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зазначено її адресу місця проживання, мобільний номер телефону, електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, яка є додатком №1 до договору кредиту №71464996, дата видачі кредиту 27.04.2025, сума кредиту 7 000,00 грн., чиста сума платежу за розрахунковий період 9100,00 грн, дата повернення кредиту 26.05.2025, проценти за користування кредитом 1050,00 грн, реальна річна процентна ставка - 1617,16%, загальна вартість кредиту 9100,00 грн.

Згідно довідки про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор «00651», яким відповідачка підписала договір кредиту, був направлений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідачці 27.04.2025 08:32:26 на її електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 01.09.2025 №КД-000047443, на виконання умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «Фінекспрес» перерахувало позичальнику ОСОБА_1 на її картковий рахунок № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 7 000,00грн, згідно платіжної інструкції 6289c227-b2b9-41ac-a64a-d52fef4d8e42.

Згідно наданого «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» розрахунку заборгованості за кредитним договором №71464996 від 27.04.2025 за період з 27.04.2025 по 18.09.2025, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість в сумі 22100,00 грн з яких: 7 000,00грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 945,00 грн. - сума заборгованості за процентами за період із 27.04.2025 по 26.05.2025, 155,00 грн. - сума боргу за комісією, 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

16.09.2025 між ТОВ «ДеалФінанс Груп» (Фактор) та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) укладено договір факторингу № 16/09/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язується відступити ТОВ «ДеалФінанс Груп» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.1. Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно положень п. 2.1.3 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

Згідно витягу з Реєстру Боржників Клієнт відступив Факторові право вимоги під порядковим номером 326 заборгованості до ОСОБА_1 за договором №71464996 від 27.04.2025 в розмірі 22100,00 грн з яких: 7 000,00грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 945,00 грн. - сума заборгованості за процентами, 155,00 грн. - сума боргу за комісією, 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, між відповідачкою ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71464996 від 27.04.2025 в електронній формі, який відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 7 000,00грн на зазначений в договорі картковий рахунок строком на 30 днів зі сплатою процентів в розмірі 0,5% в день. Також сторони погодили, що: комісія за надання кредиту 15,00%; процентна ставка за понадстрокове користування кредитом 4,00 % річних; пеня - 4,00% на день; орієнтовна реальна річна ставка 2617,16%; орієнтовна загальна вартість кредиту 9100,00 грн; дата надання кредиту - 27.04.2025; дата повернення кредиту - 26.05.2025.

Відповідачкою не надано доказів, які б доводили, що картковий рахунок на який були перераховані первісним кредитором кредитні кошти за даним договором, належить не їй а іншій особі.

Однак відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором, належним чином не виконала, кредитні кошти в повному обсязі не повернула (відповідачкою було здійснено платіж в рахунок погашення заборгованості в сумі 1000 грн, який зарахований в рахунок часткового погашення комісії та відсотків), відсотки за користування кредитними коштами та комісію не сплатила.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого первісним кредитором, заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредиту №71464996 від 27.04.2025 становить: 7 000,00грн. - сума заборгованість за основною сумою боргу; 945,00 грн. заборгованість за процентами; 155,00 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідачкою не було надано суду власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення нею кредиту в повному обсязі чи сплати відсотків, а також доказів, які спростовують правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості.

Також, суд враховує, що при визначенні розміру відсотків, розмір денної процентної ставки за кредитним договором №714649996, що укладений між сторонами 27.04.2025, згідно умов кредитного договору не перевищує 1 %, що відповідає максимальному розміру денної процентної ставки, встановленої з 21 серпня 2024 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX.

Також судом встановлено, що у зобов`язанні за вказаним договором позики укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Деал Фінанс Груп».

При цьому суд вважає, що представлений стороною позивача Договір факторингу та Реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до відповідачки закредитним договором № 71464996, оскільки укладаючи договір факторингу сторони узгодила всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договорів на зазначених у них умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договору факторингу в момент йогопідписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

А тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, щодо стягнення заборгованості за пенею/неустойкою за кредитним договором №71464996 від 27.04.2025 року суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 18 згідно якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також вказаним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення кредитного договору №71464996 існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

З огляду на наведене, суд вважає, що нарахована в період воєнного стану неустойка в розмірі 14 000,00 грн. за кредитним договором №71464996 від 27.04.2025 підлягає списанню кредитодавцем.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи позивача про правомірність стягнення нарахованої за договором №71464996 неустойки та вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за неустойкою за кредитним договором №71464996 у розмірі 14000,00 грн, слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають до задоволення в сумі 8100,00 грн., з якої 7 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 945,00 грн. - заборгованість за процентами, 155,00 грн. - сума заборгованості за комісією.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Згідно з ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500,00грн

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 4500,00 гривень надав:

- договір № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 25.08.2025, який укладений між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О., в якому визначено вартість кожної з послуг, яку надає адвокат Товариству (зокрема 500 грн - вивчення документів клієнта, їх аналіз, 4000 грн - підготовка позовної заяви у малозначній справі).

- витяг з акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги за вказаним договором про надання правничої допомоги та витяг з акту №7ФП приймання передачі наданої правничої допомоги, де вартість наданих послуг по боржнику ОСОБА_1 становить загальну суму 4500 грн (500 грн - вивчення документів клієнта, їх аналіз, 4000 грн - підготовка позовної заяви);

- Витяг з а Акту №1-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025р.;

- Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, який підтверджує факт, що адвокат прийняв на себе зобов`язання надати правничу допомогу, зокрема, щодо справи ОСОБА_1.;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, відповідачка у відзиві на позовну заяву зазначає що розмір судових витрат є завищеними, оскільки у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі.

Враховуючи що позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 887,85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1649,32 грн.

Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором надання коштів у кредит № 71464996 від 27.04.2025 в розмірі 8100,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 887,85 грн. судового збору та 1642,32 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп", код ЄДРПОУ 44280974, юридична адреса: вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, 08205;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Суддя Роман ДЖУС