Решение № 138092985, 09.07.2026, Макарівський районний суд Київської області

"09" липня 2026 р. Справа № 370/1808/25

Провадження № 2/370/595/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бишівської сільської ради про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Макарівського районного суду Київської області з позовною заявою до Бишівської сільської ради, просили суд: визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчується сертифікатом на право на земельну часку (пай) серії КВ №0152003, зареєстрованим 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0003. Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та в порядку спадкування за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 право власності на 5/6 частину права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №0152003, зареєстрованим 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0003. Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №0152002, зареєстрований 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0002. Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є онуком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є онукою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 , у віці 73 років, померла баба позивачів ОСОБА_5 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 відкрилася спадщина за законом, до складу якої, окрім іншого майна, увійшло право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Право на зазначену земельну частку (пай) за померлою ОСОБА_5 посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №0152003, зареєстрованим 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0003 (копія сертифікату додається). Згідно довідки №84, наданої 25.04.2025р. старостою Ясногородського старостинського округу Бишівської сільської ради, на підставі відомостей з погосподарських книг за 1961 1963 роки о/р №78 та за 1996 2000 роки о/р №55, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 01.01.1961 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з померлою були зареєстровані її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (копія довідки додається). Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 у спадковому реєстрі не зареєстрована, відповідно до Архівної довідки №01-17-1961 від 03.06.2011р., виданої Київським обласним державним нотаріальним архівом Міністерства юстиції України, згідно архівного фонду №28 (Макарівської районної державної нотаріальної контори), що знаходиться на зберіганні в Київському обласному державному нотаріальному архіві, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкова справа не заводилась та не видавалась з 04.07.1997р. по 31.12.1999р. (Архівна довідка №01-17-1961 від 03.06.2011р., видана Київським обласним державним нотаріальним архівом Міністерства юстиції України наявна в матеріалах спадкової справи 676/2006 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 сина ОСОБА_5 ). Чоловік померлої ОСОБА_4 та син померлої ОСОБА_3 проживали з померлою на час відкриття спадщини, зберігали у себе правовстановлюючий документ на спадкове майно оригінал сертифікату на земельну частку (пай) серії КВ №0152003, а тому вважаються такими, що вступили в оперативне управління спадковим майном померлої. Враховуючи вказані вище обставини, спадкоємцями першої черги до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 є:- її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (1/2 частина); - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (1/2 частина). ІНФОРМАЦІЯ_11 , у віці 58 років, помер батько позивачів ОСОБА_3 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом, до складу якої, окрім іншого майна, увійшло право на 1/2 частину права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке він успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_5 (сертифікат на право на земельну часку (пай) серії КВ №0152003, зареєстрований 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0003), хоча за життя і не оформив своїх спадкових прав. З документів, що знаходяться в спадковій справі 676/2006 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадкоємцями за законом згідно статті 1261 Цивільного кодексу України є його діти позивачі по даній справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які прийняли спадщину у встановлений законом термін, а також батько спадкодавця ОСОБА_4 , який вважається таким, що прийняв спадщину відповідно п.3 ст.1268 ЦК України. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є рідними дітьми ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та рідними онуками ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається з свідоцтв про народження Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00049682752 від 25.02.2025р., свідоцтва про одруження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 . Враховуючи вказані вище обставини, спадкоємцями першої черги до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (1/2 частка права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості); сертифікат на право на земельну часку (пай) серії КВ №0152003, зареєстрований 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0003, який видано на ім`я ОСОБА_5 ) є: його батько, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За наведених вище обставин, право на земельну частку (пай), яке раніше належало ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну часку (пай) серії КВ №0152003, розподілене між її спадкоємцями наступним чином: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 2/3 частини (1/2 частина успадкована після смерті ОСОБА_5 + 1/6 частина успадкована після смерті ОСОБА_3 ); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 1/6 частина; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 1/6 частина. ІНФОРМАЦІЯ_12 , у віці 88 років, помер дід позивачів ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина. Відповідно до заповіту від 01.08.2005р., ОСОБА_4 усе своє майно заповів ОСОБА_3 , а в тому випадку, якщо він помре до відкриття спадщини, або не прийме її чи відмовиться від її прийняття, призначає спадкоємцем внука ОСОБА_2 . До складу спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , окрім іншого майна, зокрема увійшло: -2/3 частини права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчується сертифікатом на право на земельну часку (пай) серії КВ №0152003, який видано на ім`я ОСОБА_5 ); право земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчується сертифікатом на право на земельну часку (пай) серії КВ №0152002, зареєстрований 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0002, який видано на ім`я ОСОБА_4 . У визначений законом строк позивач ОСОБА_2 подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_4 , в результаті чого державним нотаріусом заведено спадкову справу 416/2008. Відповідно до довідки №46/02-14, виданої 25.02.2025р. державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори, позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємцем після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину немає. За наведених вище обставин, зазначене вище спадкове майно повино бути розподілено між позивачами. Проте, звернувшись до державного нотаріуса Макарівської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтв про право на спадщину на зазначене вище майно позивачі отримали відмови. Листами від 28.11.2024р. №281/02-14 та від 28.11.2024р. №282/02-14 «Щодо надання роз`яснень», наданим державним нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори, позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що за наявними документами не можливо довести наявність родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем оскільки у прізвищах, іменах по-батькові та датах народження спадкоємців і спадкодавців наявні розбіжності. Щодо надання розбіжностей у прізвище ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Відповідно до експертного висновку №056/789-с/2 від 22.11.2011р., наданого Українським бюро лінгвістичних експертиз, у практиці лінгвістичних експертиз спостерігаються непоодинокі випадки документальної фіксації некоректних форм особових імен під впливом їх російської вимови або під графічним впливом відповідних записів російською мовою. В інших документах записи робилися відповідно до чинних стандартів, що призводило до виникнення орфографічно відмінних записів прізвища в різних документах однієї особи або членів однієї родини. Ідентифікація таких записів ґрунтується на їх співвіднесенні з типовими девіаціями, зумовленими наведеними вище причинами. З урахуванням зазначеного записи прізвища ОСОБА_6 /-А та ОСОБА_7 /-А у документах є ідентичним. Розбіжності між документальними записами прізвища виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм при міжмовному (російсько-українському) перетворенні під впливом російської вимови та написання (копія експертного висновку додається).

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 01.09.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 24.09.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачі в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник Бишівської сільської рада Фастівського району Київської області в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи містяться заяви, щодо незаперечення проти прийняття рішення у їх відсутність, при ухвалинні рішення просили керуватись наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, суд вважає позов таким, що частково підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого майна, увійшло право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

ІНФОРМАЦІЯ_11 , помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . ОСОБА_4 розпорядився своїм майном склавши заповіт 01.08.2005р.

Щодо встановлення факту родинних відносин.

Факт родинних відносин між Позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та спадкодавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00049682752 від 25.02.2025р. (щодо ОСОБА_3 ), свідоцтвом про одруження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 .

Згідно Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст.126, 133, 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_3 №00049682752, у графі «відомості про батька» по-батькові ОСОБА_4 зазначено як « ОСОБА_8 ».

Проте в документах померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 його по-батькові зазначено як « ОСОБА_9 » (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , довідка №84 від 25.04.2025р. Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області, заповіт ОСОБА_4 від 01.08.2005р., довідка №46/02-14 від 25.02.2025р., видана Макарівською ДНК, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ №0152002, свідоцтво про одруження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 ), що дає підстави вважати, що по-батькові « ОСОБА_8 » у відомостях про батька актового запису про народження ОСОБА_3 було внесено помилково.

В письмових заявах свідків ОСОБА_10 від 10.06.2025 року та ОСОБА_11 від 10.06.2025 року, зазначено, що ОСОБА_4 є дідом позивачів та батьком ОСОБА_3 .

Після встановлення зазначених обставин, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд, вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 , є онуком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вимогу що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходить з наступного.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. ст. 293, п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Окрім того, відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У відповідності до п. 7 вказаної вище Постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення факту, що має юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини, на які посилаються позивачі, і вони є такими, що дозволяють встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , також між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , так як долучені позивачами копії документів дають можливість встановити факт, що вони були онуками ОСОБА_4 .

Щодо встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_3 .

Враховуючи що, родинні відносини доведені документально, а саме матеріали справи містять свідоцтва про народженя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно яких батьком зазначений - ОСОБА_3 (а.с. 21-22), суд відмовляє у задоволені позовних вимог щодо встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 у віці 73 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане 05.07.1997р. Ясногородською сільською радою Макарівського району Київської області, актовий запис №19 (а.с. 17).

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого майна, увійшло право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Право на зазначену земельну частку (пай) за померлою ОСОБА_5 посвідчується сертифікатом на право на земельну часку (пай) серії КВ №0152003, зареєстрованим 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0003. (а.с. 25)

Згідно довідки №84, наданої 25.04.2025р. старостою Ясногородського старостинського округу Бишівської сільської ради, на підставі відомостей з погосподарських книг за 1961 1963 роки о/р №78 та за 1996 2000 роки о/р №55, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 01.01.1961 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з померлою були зареєстровані її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 28).

Державний нотаріус Макарівської державної нотаріальної контори Тищенко В.Г., в Листі №281/02-14 від 28.11.2024 року, зазначила, що згідно інформації зі Спадкового реєстру, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 у спадковому реєстрі не зареєстрована, відповідно до Архівної довідки №01-17-1961 від 03.06.2011р., виданої Київським обласним державним нотаріальним архівом Міністерства юстиції України, згідно архівного фонду №28 (Макарівської районної державної нотаріальної контори), що знаходиться на зберіганні в Київському обласному державному нотаріальному архіві, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкова справа не заводилась та не видавалась з 04.07.1997р. по 31.12.1999р. (Архівна довідка №01-17-1961 від 03.06.2011р., видана Київським обласним державним нотаріальним архівом Міністерства юстиції України наявна в матеріалах спадкової справи 676/2006 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 сина ОСОБА_5 ). (а.с. 29)

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.2003 № 435-IV (набув чинності 01.01.2004) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Також постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» містить роз`яснення, згідно з якими спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (ЦК УРСР), в тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина відкрилася до набрання чинності Цивільним кодексом України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року, то до даних спадкових правовідносин (зокрема щодо прийняття спадщини) слід застосовувати норми ЦК УРСР від 18.07.1963 № 1540-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Стаття 524 ЦК УРСР встановлювала два види спадкування: за заповітом та за законом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (ст. 525 ЦК УРСР). Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям (ст. 534 ЦК УРСР).

Статтею 549 ЦК УРСР визначено дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем:

- якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

- якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Згідно із приписами частини 2 статті 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Проте, з урахуванням змісту ст.76 ЦПК України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на час відкриття спадщини), було визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу (1540-06). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним (правові висновки у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 та постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року в справі № 348/618/15-ц).

Що стосується питання про визнання за позивачами права власності на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №0152003, суд виходить з наступного.

Частиною дев`ятою статті 5З К України 1990 року (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі, створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61 37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).

За таких обставин, паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Разом із тим, питання приватизації земель урегульовано, зокрема статтями 25, 116, 118, 119, 121, 122 ЗК України, які регулюють правовідносини передачі у приватну власність земельних ділянок з державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується той факт, що ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_4 були членами КСП «Ясногородка» Фастівського району, Київської області та включені до списку членів цього КСП, яки мають право на земельну частку (пай).

Зокрема що підтверджуються відповідно Сертифікатами на право на земельну частку серії №0152003 та №0152002 на ім`я гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 25-26).

Державний акт на право власності на ділянку на ім`я гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) членів КСП «Ясногородка» розмірами 3,2 га 3,2 га умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться в Макарівському районі, Київської області, не видавались.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 померли, не оформивши за життя документи про право власності на спірну земельну ділянку.

Тобто, спадкодавці ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не набули право власності на спірні земельні ділянки площею 3,2 га та 3,2 га, тому вони не входять до складу спадкового майна і не є об`єктом спадкування.

ІНФОРМАЦІЯ_11 , у віці 58 років, помер ОСОБА_3 (батько позивачів), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , видане 08.02.2006 р. виконкомом Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, актовий запс №02.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_12 , у віці 88 років, помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , видане 26.06.2008 р. виконкомом Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, актовий запс №22.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 відкрилася спадщина за заповітом.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що посилання позивачів у справі на те, що за ними слід визнати право власності на 1/6 частину та 5/6 частин права на земельний (пай) у землі, розміром 3,2 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №0152003, яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногородка», що значиться за ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є передчасним, оскільки спадкодавці за життя не оформииа належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретні земельні ділянки, а лише набули майнові права на її отримання, а отже, успадковується саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретну частину права на земельний (пай) у землі.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у справі №692/565/21 від 14.12.2022 року.

Щодо визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка посвідчується сертифікатом НОМЕР_7 .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за заповітом на все належне йому майно.

З дослідженої в судовому засіданні копії заповіту від 101.08.2005 року встановлено, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів все своє майно ОСОБА_3 , а втому випадку, якщо він помре до відкриття спадщини, або не прийме її чи відмовиться від її прийняття, призначив спадкоємцем онука ОСОБА_2 (а.с. 20)

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_9 , тобто до відкриття спадщини.

З наданого відповідачем відзиву, Бишівська сільська рада Фастівського району Київської області зазначила, що за життя ОСОБА_4 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ 0152002, зареєстрований у книзі записів сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №002 від 15.01.1997, який посвідчує його право на земельну частку (пай) площею 3,2 га в умовних кадастрових одиницях у колективному сільськогосподарському підприємстві «Ясногородка». У межах колишньої Ясногородської сільської ради відповідно до Схеми розпаювання та за відомостями Національної кадастрової системи сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3222789200:02:006:0011 площею 1,9847 га. Згідно з даними Державного земельного кадастру в блоці «інформація про власників (користувачів) земельної ділянки зазначено ОСОБА_4 що підтверджується витягом з ДЗК від 16.09.2025 №НВ-0001854622025. (а.с. 54-65).

У постанові КЦС ВС від 22.11.2023 у справі № 227/277/22 зазначено, що об`єктом спадкування може бути саме право на земельну частку (пай), визначене у сертифікаті в умовних кадастрових гектарах, навіть якщо фактично виділена земельна ділянка має інший розмір.

Лист державного нотаріуса за №282/02-14 від 28.11.2024 підтверджує наявність перешкод у нотаріальному оформленні спадкових прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , так як факт відносин не можливо довести у зв`язку з наявними помилками які внесені в актові записи, а також Свідоцтва про народження, одруження та смерть.

Також у Листі державного нотаріуса, обсяг спадкової маси, відповідно наданих документів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , складався з Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КВ №0152003, виданого Макарівською районною державною адміністрацією Київської області 15.12.1996 року на підставі рішення Макарівської районної державної адмінітсрації Київської області від 16.10.1996 року за 445 та зареєстрованого 15 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №003 на право на земельну частку (пай), розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Ясногородка», власником вказаного сертифікату є ОСОБА_5 .

Проте, не надання державному нотаріусу іншого Сертифікату (сертифіката на право на земельну часку (пай) серії КВ №0152002, зареєстрованого 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0002), не доводить, що цього іншого сертифіката не існувало.

На протязі розгляду справи, сторонами було надано суду на огляд оригінал тільки Сертифікату на право на земельну часку (пай) серії КВ №0152003, зареєстрований 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0003.

Відсутність у ОСОБА_2 оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ №0152002, зареєстрованого 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0002 не свідчить про відсутність у спадкодавця відповідного права, оскільки факт видачі такого сертифіката підтверджується поясненнями відповідача Бишівською сільською радою Фастівського району Київської області, який посилається на реєстрацію сертифіката у книзі записів сертифікатів за № 002 від 15.01.1997 року.

Суд враховує, що спірне право не було реалізовано спадкодавцем у нотаріальному порядку у зв`язку з обставинами оформлення спадщини, а тому звернення до суду є способом захисту порушеного права.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бишівськоїсільської ради в частині визнання права власності на земельну частку (пай) серії КВ №0152003, зареєстрованим 15.01.1997 р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №003 в порядку спадкування.

Вимоги ОСОБА_2 , щодо визнання за ним, в порядку спадкування за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчується сертифікатом на право на земельну часку (пай) серії КВ №0152002, зареєстрований 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0002 задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 524, 529, 549 ЦК УРСР, ст. 19, 60, 76-81, 141, 211, 247, ст. 15, 16, 1216, 1218, 1223, 1225, 1258, 1259, 1261-1265 ЦК України, ст. 19, 60, 76-81, 141, 211, 247, 264-265 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є онуком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є онукою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногородка» розміром 3,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ №0152002, зареєстрований 15.01.1997р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0002, якій відповідає земельна ділянка площею 1,9847 га, кадастровий номер 3222789200:02:006:0011, цільове призначення6 землі житлової та громадської забудови, розташована на території Київсьої області, Макарівський район, Ясногородська сільська рада.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивачів.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.О. Бізяєва