Решение № 138088747, 07.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/5567/26

Провадження 2-о/465/268/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.07.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

представника заявника - адвоката Куксова В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),

заінтересована особа: Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 33286125, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 29),

предмет заяви: встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

в с т а н о в и в:

10 червня 2026 року представник заявника, адвокат Куксов Владислав Геннадійович, через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Севастополь (Автономна Республіка Крим, Україна).

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 11.06.2026 указану позовну заяву залишено без руху, встановлено процесуальний строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали.

В ухвалі про залишення заяви без руху заявнику звернено увагу на те, що єдиним наданим заявником доказом смерті ОСОБА_2 , є «свидетельство о смерти».

У зв`язку із цим звернено увагу на те, що рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності з іншими даками, якими можуть бути: пояснення заявників, свідків; письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів; копії лікарського свідоцтва /довідки про народження / смерть; наказ командира військової частини про виключення із особового складу; дані особистого листування; дані, отримані з відкритих джерел чи соціальних мереж, які доводять факт ведення бойових дій у конкретній місцевості у певний час; акти про настання смерті.

На виконання ухвали суду заявником подано заяву про виклик свідка, яким є сама ОСОБА_1 .

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2026 відкрито провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 , будучи допитаною як свідок, із дотриманням ст. 234 ЦПК України, зазначила про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її чоловіком. За час подружнього життя у них народилося двоє дітей (син та дочка), які є дорослими та проживають окремо.

Подружжя проживало у м. Львові, однак, зважаючи на той факт, що їх дочка народила двох дітей, з якими проживала в Автономній Республіці Крим, подружжя вирішило переїхати поближче до дочки, доглядати за онуками. Однак, у 2014 році дочка повернулася до м. Львова, а її чоловік вирішив залишитися у Криму, залишившись проживати у квартирі. Заявниця залишилась проживати з чоловіком.

У подальшому у її чоловіка розвинулась легенева недостатність і він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя він заповів піддати його тіло кремації, а прах розвіяти над морем. Заявниця, яка на той час не мала інших близьких осіб на тимчасово окупованій території лише виконала волю чоловіка. Після смерті чоловіка ще певний час залишилась проживати у Криму, однак із початком дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вирішила повернутись до Львова. Для цього дісталася лінії розмежування, перетнула її у напрямку підконтрольної території України, де її уже очікував син ОСОБА_3 .

Зазначила про те, що за час життя та до смерті чоловік спілкувався із своїми дітьми засобами зв`язку. Тож вони також знають про обставини його смерті не лише із її слів, але й з факту припинення спілкування, обумовленого власне його смертю, а також поверненням на територію України лише заявниці. Жодних невирішених майнових питань після смерті чоловіка не залишилось, а нерухомість у Криму переписана на онучку, ОСОБА_4 .

Показаннями свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що він є сином заявниці та ОСОБА_2 . У останні роки свого життя він дійсно проживав на території Автономної Республіки Крим. Батьки переїхали туди на проживання ще до окупації півострова, поближче до онуків (дітей сестри) та моря. Батько захоплювався морською рибалкою. Також із слів батька йому відомо про те, що за життя він заповідав після настання смерті піддати його тіло кремації, а прах розвіяти над морем. Таке бажання батька було обумовлене як небажанням того, щоб діти приїздили на тимчасово окуповану територію, так і тим, що місця захоронення потребують постійного догляду. Востаннє бачив батька у 2017 року під час його приїзду до м. Львова з метою відновлення зору у Медичному центрі «Окулюс». Після його повернення до Криму продовжував спілкування із ним, в основному з використанням «Skype». Факт смерті не викликає у нього жодного сумніву. На момент смерті батько уже важко хворів, легенева хвороба прогресувала, під час спілкування він брав дедалі більші паузи між словами і користувався засобами, що полегшували дихання та спілкування. Про смерть батька, кремацію його тіла та розвіяння праху він дійсно знає із слів матері. Але указане відповідає дійсності, спілкування з батьком припинилося після вказаної дати смерті, а матір на території України, після перетину нею лінії розмежування зустрічав саме він. Цей день він пригадує досконало, оскільки саме тоді, у дорозі, він зустрічав своє п`ятдесятиріччя (26.03.2020). Після смерті батька також не залишилось жодних невирішених майнових питань, оскільки з того, що він може виснувати, квартира, яка залишилась у Криму, оформлена на племінницю.

Показаннями свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено, що вона є дочкою заявниці та ОСОБА_2 . До смерті батька у 2019 році батьки дійсно проживали у Криму, де раніше також проживала і вона із своєю сім`єю. Про смерть батька вона дізналася від дружини брата, оскільки матір боялася її турбувати. Однак, саме свідок надавала матері консультації про те, як саме виконати волю батька, кремувати його тіло, де орендувати лодку для розвіювання його праху. За час життя спілкувалася із батьками. Проте дзвінки було спрямовані переважно матері, батько ж включався в уже триваючу розмову. Факт батькової смерті не викликає у неї жодного сумніву. Після смерті батька жодних невирішений майнових питань не залишилось.

Встановлено що за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Харкова, Харківської області, був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 та з 2002 року був зареєстрованим у м. Севастополі.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 23.04.1970, ОСОБА_2 , 1933 року народження, уродженець м. Харкова та ОСОБА_1 , 1941 року народження, уродженка Кемеровської області, Кузнецовського району, перебувають у шлюбі, зареєстрованому 29.06.1963.

Станом на 17.10.2019 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , факт смерті якого на тимчасово окупованій території України просить встановити заявниця, виповнилося 86 років, і така обставина також усуває сумніви в можливості настання смерті людини у зв`язку із досягненням такого віку.

З урахуванням показань свідків, урахувовуючи інформацію, яка міститься у документах, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованих на тимчасово окупованій території України, суд дійшов висновку про підтвердження обставин смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Севастополь (Автономна Республіка Крим).

Оцінка судом

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

При цьому відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в тому числі справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Зокрема згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час виключно у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

При цьому відповідно до роз`яснень, наданих в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Так Указом Президента України № 64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4757-IX від 14 січня 2026 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Як вбачається із матеріалів справи м. Севастополь ( НОМЕР_4 ), де настала смерть ОСОБА_2 з 20.02.2014 є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, визначеною наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987) Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Разом з тим держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Частиною 1 ст. 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами у разі, якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси.

Яв вже зазначалось вище, в судовому засіданні встановлено, що заявниця є дружиною померлого. При цьому встановлення факту смерті необхідно заявнику для проведення державної реєстрації смерті її чоловіка.

У відповідності до інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 4 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» звернуто увагу на те, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Водночас за змістом абзацу 2 частини першої 1 цієї статті заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів (ч. 3 ст. 17 того ж Закону).

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті (п. 2 ч. 4 ст. 17 того ж Закону).

Встановлені судом обставини є достатніми для задоволення заяви.

При цьому відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі викладеного та керуючись ст.10, 19, 76, 77, 81, 263-265, 268, 273, 315, 317 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи: Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, Харківської області, громадянина України, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , у місті Севастополі Автономної Республіки Крим.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення у справі №465/5567/26 складено 09.07.2026.

Суддя: Баран О.І.