Решение № 138081813, 09.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5325/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року с-ще.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого?судді Спічака Вадима Олексійовича,

за участю:

секретаря судового засідання?Пірожок Владислава Юрійовича

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , у якій просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 85?007,00 грн.; Стягнути з ОСОБА_3 пеню за договором позики у розмірі 13?386,44 грн.; Стягнути з ОСОБА_3 штраф за договором позики у розмірі 8500,70 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.07.2024 року позивач ОСОБА_2 надав грошову позику під розписку у розмірі 110?000 грн. 00 коп., відповідно до договору позики від 24.07.2024 року, громадянину ОСОБА_3 .

На підтвердження отримання позики відповідачем ОСОБА_3 було надано боргову розписку від 25.07.2024 року. Факт укладення розписки та передачі грошових коштів підтверджено підписами свідків: - ОСОБА_4 (як зазначено в розписці), ОСОБА_5 (як зазначено в розписці). Зазначені особи були присутні при укладенні розписки. їхні дані та підписи містяться безпосередньо у тексті розписки, яка додається до цієї заяви.

Згідно з укладеним договором позики та наданої відповідачем розписки останній зобов`язався повернути позику в строк до 31.12.2025 року, по 4000 гривень кожного місяця до 30 числа.

На виконання в`язких на себе зобов`язань відповідач згідно з відповідною розпискою в період серпень-грудень 2024 року повернув позивачу грошові кошти на загальну суму 24?993 гривні, а саме:

23.08.2024 року 4000 гривень

24.09.2024 року 4000 гривень

25.10.2024 року 4000 гривень

22.11.2024 року 4000 гривень

26.12.2024 року 4000 гривень

27.12.2024 року 4993 гривень.

Однак, в подальшому відповідач перестав виконувати взяті на себе зобов`язання, щодо щомісячного повернення суми позички та борг відповідача перед позивачем за договором позики станом на 11.09.2025 року становить 85?007 гривень.

Згідно з пунктом 4.6 договору позики у випадку, якщо Позичальник порушує графік погашення позики, визначений пунктом 1.1 договору, Позичкодавець має право звернутися до суду з вимогою про дострокове стягнення суми позики в повному обсязі.

Пунктом 3.2 договору позики передбачено, що у разі несвоєчасного виконання зобов`язання Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцеві неустойку у розмірі 0,5% від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання та додатково штраф у розмірі 10% від суми боргу.

Проте, зобов`язання відповідачем не було виконано, запозичені кошти позикодавцю ОСОБА_2 боржником не повернуті, у звязку із чим позивач вимушений була звернутись до суду з даною позовною заявою.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 вересня 2025 року відкрито? провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 січня 2026 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні представник позивача просив залучити до матеріалів справи оригінал договору позики від 25.07.2024 року, та оригінали розписок. Вказані документи були оглянуті та залучені судом до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи відповідно до ч.2?ст. 247 ЦПК України?фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та докази, які взято до відома.

Судом встановлено, що 24.07.2024 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_6 (позичальник) був укладений договір позики.

Відповідно до п. 1.1 Договору: Позикодавець позичає, а Позичальник приймає грошові кошти в розмірі 110?000 гривень, із зобов`язанням повернути таку ж саму суму до 31.12.2025 року включно, по 4?000 гривень, кожного місяця до 30 числа.

На підтвердження отримання позики відповідачем ОСОБА_3 було надано боргову розписку від 25.07.2024 року.

Факт укладення розписки та передачі грошових коштів підтверджено підписами свідків: - ОСОБА_4 (як зазначено в розписці), ОСОБА_5 (як зазначено в розписці). Зазначені особи були присутні при укладенні розписки. їхні дані та підписи містяться безпосередньо у тексті розписки, яка додається до цієї заяви.

Відповідно до змісту боргової розписки ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання повернути грошову суму в розмірі 110 000 (сто десять тисяч) гривень в повному обсязі до 31.12.2025 року включно по 4000 гривень щомісяця.

Відповідно до розписок щодо повернення суми позики, відповідач виконав своє зобов`язання щодо повернення позичених коштів частково лише у розмірі 24?993 гривень.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, сума пені становить 13?386,44 грн.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів повернення грошових коштів ОСОБА_2 , факт запозичення грошових коштів не спростував.

Норми права, застосовані судом, та висновки суду

Згідно?ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України?передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначенні родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої якості (ст. 1046 ЦК України). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі 6-1103цс16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, від 18 вересня 2013 року №6-63цс13 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16ц.

Розписка може бути підставою для стягнення грошей лише за умови, якщо між сторонами виникли правовідносини позики і кошти реально передавались боржнику (ВС/КЦС у справі №753/11670/17 від 11.06.2021 року, постанови Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі N 6-79цс14).

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду .

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За таких обставин позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 85?007,00 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором позики.

Позивачем нарахована пеню у розмірі 13?386,44 та штраф у розмірі 8500, 70 грн. за період з 28.02.2025 року по 30.08.2025 року, тобто зазначені штрафні санкції були нараховані в період дії воєнного стану.

Відтак, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 13?386,44 та штраф у розмірі 8500, 70 грн., а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, враховуючи вище викладене, а також те, що боргова розписка від 25.07.2024 року підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів ОСОБА_3 та виникнення у нього обов`язку в їх поверненні, який ним в свою чергу не виконано, тому з сукупності вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за договором позики в сумі 85?007 гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн, однак враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, то витрати позивача зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 963,20 грн (1211,20х85007,00/106894,14).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов?? ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованність за договором позики від 24.07.2024 року у розмірі 85?007,14 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 963,20 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Спічак В.О.