Решение № 138073813, 06.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026м. ДніпроСправа № 904/1501/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; ідентифікаційний код 14282829)

до відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором №710808926900 від 02.07.2024 у загальному розмірі 116 147,68 грн

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

Позивач зазначає, що підставою позову є неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" №710808926900 від 02.07.2024, укладеного між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Фізичною особою-підприємцем Олійник Юлією Євгеніївною шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом, а саме: зобов`язань щодо щомісячної сплати частини кредитних коштів та комісії у порядку та строки, передбачені умовами договору.

Внаслідок порушення умов кредитного договору Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" прийнято рішення про дострокове повернення кредитних коштів. Фізичній особі-підприємцю Олійник Юлії Євгеніївні направлено вимогу від 27.01.2026 №9 про погашення простроченої заборгованості, яка не була виконана, що і стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №710808926900 від 02.07.2024 у загальному розмірі 116 147,68 грн, з яких 95 833,29 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29 166,69 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 66 666,60 грн, та 20 314,39 грн простроченої заборгованості за комісією.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Як убачається з матеріалів справи, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 з 15.02.2006 по теперішній час, що підтверджується долученою судом до матеріалів справи відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №2542538 від 31.03.2006 (а.с. 54).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день вручення судового рішення під розписку.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 30.03.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вручено відповідачу 04.04.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 61).

Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач є таким, що отримав ухвалу суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі 04.04.2026.

Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Частиною 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем - 04.04.2026, граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 20.04.2026 (04.04.2026 + 15 днів - 19.04.2026 (неділя, вихідний; перший за ним робочий день - 20.04.2026) .

Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, у разі направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на дату ухвалення рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

23.03.2026 до господарського суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - позивач) до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №710808926900 від 02.07.2024 у загальному розмірі 116 147,68 грн, відповідно до якої позивач просить суд:

- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за Кредитним договором «Кредит "всеБІЗНЕС" № 710808926900 від 02.07.2024 станом на 05.03.2026 включно в розмірі 116 147.68 грн., з яких 95 833.29 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29 166.69 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 66 666.6 грн., та 20 314.39 грн. простроченої заборгованості за комісією;

- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 справу №904/1501/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

30.03.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

14.04.2026 до господарського суду від представника позивача через систему Електронний суд надійшла заява (вх. суду №18066/26 від 15.04.2026) про вступ у справу як представника.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського

суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року

№40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/1501/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем - Олійник Юлією Євгеніївною зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати комісійної винагороди за надання кредиту за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №710808926900 від 02.07.2024, укладеним між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Фізичною особою-підприємцем Олійник Юлією Євгеніївною.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення та умови договору;

(2) Факт виконання сторонами умов договору та утворення заборгованості.

1. Укладення та умови договору.

02.07.2024 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (надалі- банк) та Фізичною особою-підприємцем Олійник Юлією Євгеніївною (надалі - позичальник) укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" №710808926900 (надалі - кредитний договір, а.с. 12-25).

Статтею 1 кредитного договору визначено, що відповідно до умов, передбачених договором, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:

- сума кредиту 150 000 гривень (пункт 1.1.1 кредитного договору);

- валюта кредитування: гривня (UAН) (пункт 1.1.2 кредитного договору);

- строк кредитування: до 02 липня 2027 включно (пункт 1.1.3 кредитного договору);

- комісійна винагорода за надання кредиту: тариф комісійної винагороди - 1%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до пункту 6.3.1 типових умов (пункт 1.1.4.1 кредитного договору);

- комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,9 % за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до пункту 6.3.2 типових умов, та сплачується щомісячно згідно з графіком платежів, наведеним в пункті 1.4 договору (пункт 1.1.4.2 кредитного договору);

- процентна ставка за користування кредитом: 0,00001% річних. Проценти нараховуються відповідно до пункту 6.2 типових умов та сплачуються згідно з графіком платежів, наведеним в пункті 1.4 договору (пункт 1.1.4.3 кредитного договору);

- процентна ставка на прострочену суму кредиту: 0,00001% річних. Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до пункту 6.2 типових умов (пункт 1.1.4.4 кредитного договору);

- поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 в АТ ПУМБ (пункт 1.1.5 кредитного договору);

- рахунок для погашення боргових зобов`язань № НОМЕР_3 в АТ ПУМБ (пункт 1.1.6 кредитного договору);

- типові умови кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в системі інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід`ємною частиною договору (пункт 1.1.8 кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче графіку платежів.

Так, відповідно до графіку платежів, що наведений у таблиці пункту 1.4 кредитного договору, сторони погодили погашення кредиту в сумі 252 600,00 грн, з яких: 150 000,00 грн - платіж за основною сумою кредиту; 102 600,00 грн - комісійна винагорода за обслуговування кредиту; 0,00 грн - проценти за користування кредитом. Відповідно до графіку погашення кредиту: (36 платежів):

- по 7 016,67 грн щомісячно в період з 02.08.2024 по 02.06.2027, в тому числі 4 166,67 грн - щомісячний платіж за основною сумою кредиту та 2 850,00 грн - щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредиту;

- 7 016,55 грн 02.07.2027, в тому числі 4 166,55 грн - щомісячний платіж за основною сумою кредиту та 2 850,00 грн - щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредиту.

Згідно з пунктом 1.5 кредитного договору повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов`язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов`язань.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору підписанням договору позичальник звертається до банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в пункті 1.1.1 договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до договору. Умови цього пункту договору є заявою (клопотанням) позичальника про надання кредиту.

Також згідно з пунктом 2.2 кредитного договору банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в пункті 1.1.1 договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов`язання банку щодо надання кредиту за договором є відкличними. Ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою банку в наданні кредиту та договір вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору права та обов`язки сторін за договором регламентуються цим договором та типовими умовами.

Цей договір складається з даного документа та типових умов. З моменту укладення договору типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та типовими умовами, умови договору та типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених типовими умовами стосовно банку (пункт 5.1. кредитного договору).

У пункті 5.3 кредитного договору сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи "Інтернет-Банкінг". Договір є оригіналом електронного документа після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/ УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника).

Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/ УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з договором в повному обсязі (пункт 5.4 кредитного договору).

Договір підписано сторонами 02.07.2024, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 14).

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.

Типовими умовами кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в системі інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (діють з 08 лютого 2023 року) (далі - типові умови, а.с. 19-25), визначено наступне.

Відповідно до статті 1 типових умов:

- плата за кредит - проценти за користування кредитом і комісійні винагороди, які позичальник зобов`язаний сплатити банку за договором;

- сума платежу за кредитом - щомісячний платіж, який визначається відповідно до графіка платежів, наведеного в пункті 1.4 договору, та складається з платежу за основною сумою кредиту, комісійної винагороди за обслуговування кредиту, процентів за користування кредитом.

Згідно з пунктом 2.2 статті 2 типових умов погодження позичальником цих типових умов здійснюється шляхом укладення договору за встановленою банком формою. Належним чином підписаний позичальником договір розглядається сторонами як акцепт позичальника. Підписаний позичальником договір разом з цими типовими умовами, які викладені на сайті банку, складає укладений між банком та позичальником договір, що підтверджується підписом позичальника у договорі.

Пунктом 2.4 статті 2 типових умов визначено, що укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених цими типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених цими типовими умовами стосовно банку.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 типових умов оформлення кредиту позичальнику здійснюється за допомогою системи ІБ шляхом укладення в електронному вигляді між банком та позичальником договору, загальні умови якого визначаються цими типовими умовами (розміщеними на сайті банку), а окремі визначаються банком та позичальником в договорі.

Згідно з пунктом 3.2 статті 3 типових умов банк відповідно до умов договору зобов`язується надати позичальнику кредит з цільовим використанням відповідно до пункту 1.1.7 договору в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати плати за кредит в обумовлені договором строки/ терміни. Істотні умови договору (сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, сума платежу за кредитом, порядок їх сплати) зазначаються в договорі, а також доступні для огляду та завантаження в кабінеті Digital.

Відповідно до пункту 3.5 статті 3 типових умов надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в пункті 1.1.1 договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в пункті 1.1.5 договору, в строки, зазначені в пункті 2.2 договору (з урахуванням умов пункту 2.3 договору).

Датою надання кредиту вважається дата списання коштів із позичкового рахунку позичальника (пункт 3.6 статті 3 типових умов).

Відповідно до пункту 3.8 статті 3 типових умов кредит надається позичальникові на непоновлювальній основі, тобто будь-яка достроково погашена сума заборгованості за кредитом за договором не може вимагатись позичальником знов до надання.

Згідно з підпунктом (1) пункту 4.1 статті 4 типових умов кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як несприятлива подія, зокрема: несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/ типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов`язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами.

Пунктом 4.2. статті 4 типових умов визначено, що у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення пункту 1.1.3, пункту 1.4 договору, пункту 5.1.1 типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань позичальника.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і в строки, визначені в статті 1 договору.

Також відповідно до пункту 6.1 статті 6 типових умов за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах, обумовлених нижче.

Згідно з пунктом 6.3 статті 6 типових умов позичальник зобов`язаний сплатити банку комісійні винагороди, визначені пунктом 1.1.4 договору.

Відповідно до пункту 6.3.2 статті 6 типових умов позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту. Розмір зазначеної комісійної винагороди розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди за обслуговування кредиту, зазначеного в пункті 1.1.4.2 договору, на розмір суми кредиту, визначеної в пункті 1.1.1 договору.

Комісійна винагорода за обслуговування кредиту сплачується щомісячно згідно з графіком платежів, зазначеним в пункті 1.4 договору, за відповідний розрахунковий період - повний місяць. У разі дострокового повного погашення заборгованості за кредитом, позичальник зобов`язаний погасити комісійну винагороду за обслуговування кредиту за повний місяць, в якому відбувається дострокове повне погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 типових умов для визначення суми кредиту та розміру плати за кредит, а також штрафних санкцій за порушення боргових зобов`язань за договором (якщо таке порушення буде мати місце), остаточною підставою будуть бухгалтерські облікові дані і рахунки банку. Сплата суми, що вимагається банком до сплати за договором, не може бути призупинена, а сплачена позичальником сума не може бути ним відкликана на підставі виникнення між сторонами спору щодо належної до сплати суми із збереженням зобов`язань банку по поверненню позичальнику надмірно перерахованих сум.

Згідно з пунктом 7.6 статті 7 типових умов платежі з повернення основної суми кредиту та плата за кредит повинні бути здійснені з датою валютування не пізніше строку платежу, встановленого договором. Платежі з повернення сум кредиту, плата за кредит, інші платежі, пеня та штрафні санкції за неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором сплачуються позичальником у національній валюті України.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.1.1 статті 8 типових умов банк зобов`язується надати позичальнику кредит в порядку і на умовах, обумовлених договором та типовими умовами.

Також відповідно до пункту 8.3 статті 8 типових умов позичальник зобов`язується, зокрема, виконувати всі зобов`язання, передбачені договором, іншими пунктами типових умов.

За невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність в порядку і на умовах, обумовлених договором та законодавством України (пункт 10.1 статті 10 типових умов).

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсними даних типових умов чи визнання їх неукладеними в певній частині.

2. Виконання сторонами умов договору та утворення заборгованості.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору 02.07.2024 банком надано позичальнику кредитні кошти за кредитним договором у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку Фізичної особи-підприємця Олійник Юлії Євгеніївни за період з 02.07.2024 по 05.03.2026 (а.с. 28) та платіжними інструкціями від 02.07.2024 TR.81931419.69540.29514 та № TR.81931419.69541.29514 (а.с. 26-27).

Відповідачем згідно банківської виписки по рахунку (а.с. 28) умови кредитного договору виконувалися належним чином до 02.08.2025 включно та відповідно за період з 02.08.2024 по 02.08.2025 сплачено за договором на користь позивача 54 166,71 грн за тілом кредиту та 37 053,33 грн комісійної винагороди.

Суд встановив, що з 02.09.2025 відповідач не виконує умови укладеного договору та не сплачує на користь позивача належні за кредитним договором платежі.

Внаслідок порушення умов кредитного договору Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" прийнято рішення про дострокове повернення кредитних коштів.

Так, Фізичній особі-підприємцю Олійник Юлії Євгеніївні направлено вимогу №9 від 27.01.2026 про погашення простроченої заборгованості, зокрема за кредитним договором №710808926900 (а.с. 29-33), яка нею не була виконана.

Факт направлення вимоги підтверджується описом вкладення з відміткою відділення поштового зв`язку (а.с. 32), фіскальним чеком (а.с.31 на звороті), згрупованим списком поштових відправлень (а.с.30-31) та трекінгом поштового відправлення з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с. 32 на звороті).

Відповідач, зі свого боку, не виконав умови кредитного договору, а саме: не здійснив належним чином погашення кредиту, внаслідок чого, починаючи з 02.09.2025 та станом на дату подачі позову, утворилась заборгованість у загальному розмірі 116 147,68 грн, з яких 95 833,29 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29 166,69 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 66 666,60 грн, та 20 314,39 грн простроченої заборгованості за комісією.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення заборгованості та дострокове повернення кредитних коштів.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, які застосував суд.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина 1 статті 610 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

За змістом частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підставі свого внутрішнього переконання.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору 02.07.2024 позивачем надано Фізичній особі-підприємцю Олійник Юлії Євгеніївні кредитні кошти за договором №710808926900 від 02.07.2024 у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку Фізичної особи-підприємця Олійник Юлії Євгеніївни за період з 02.07.2024 по 05.03.2026 (а.с. 28) та платіжними інструкціями від 02.07.2024 TR.81931419.69540.29514 та № TR.81931419.69541.29514 (а.с. 26-27).

Суд враховує правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідачем згідно банківської виписки по рахунку (а.с. 28) умови кредитного договору виконувалися належним чином до 02.08.2025 включно та відповідно за період з 02.08.2024 по 02.08.2025 сплачено за договором на користь позивача 54 166,71 грн за тілом кредиту та 37 053,33 грн комісійної винагороди.

З 02.09.2025 відповідач кошти за кредитним договором не сплачував, у зв`язку із чим згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с.10) заборгованість відповідача за кредитним договором №710808926900 від 02.07.2024 складає у загальному розмірі 116 147,68 грн, з яких 95 833,29 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29 166,69 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 66 666,60 грн, та 20 314,39 грн простроченої заборгованості за комісією.

Господарським судом перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що позивачем вірно здійснено нарахування сум спірної заборгованості, а саме: 95 833,29 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29 166,69 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 66 666,60 грн, та 20 314,39 грн простроченої заборгованості за комісією..

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, у зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором, в силу статті 1050 Цивільного кодексу України, банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосередньо в судовому порядку шляхом подання відповідного позову. Відсутність або наявність письмової досудової вимоги не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи викладене, суд виснує, що позивачем належними та допустимими доказами обґрунтовано наявність заборгованості відповідача за кредитним договором; відповідачем вказане не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.

Щодо статусу відповідача

Як убачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Олійник Юлії Євгеніївни номер запису: 2002040060002017515; підстава: власне рішення; дата запису: 28.01.2026 (а.с. 49-50).

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 роз`яснила наступне: "З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічний висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

V. Висновки Суду

Позивачем доведено належними та допустимими доказами у справі факт порушення відповідачем умов кредитного договору та наявність заборгованості, строк оплати якої є таким, що настав. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором Кредит всеБІЗНЕС №710808926900 від 02.07.2024 у загальному розмірі 116 147,68 грн, з яких: 95 833,29 грн - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29 166,69 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 66 666,60 грн, та 20 314,39 грн простроченої заборгованості за комісією.

VІ. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; ідентифікаційний код 14282829):

- 95 833,29 грн (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот тридцять три гривні двадцять дев`ять копійок) - заборгованість за кредитним договором Кредит всеБІЗНЕС №710808926900 від 02.07.2024 за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість та строкову заборгованість за сумою кредиту;

-20 314,39 грн (двадцять тисяч триста чотирнадцять гривень тридцять дев`ять копійок) - прострочену заборгованість за комісією за кредитним договором Кредит всеБІЗНЕС №710808926900 від 02.07.2024;

- 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09.07.2026

Суддя Т.В. Іванова