Постановление суда № 138071129, 09.07.2026, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/186/26

У Х В А Л А

09 липня 2026 року селище Народичі

Народицький районний суд Житомирської області у складі:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву захисника ОСОБА_5 про відвід судді,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Народицького районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 листопада 2025 року за №12025000000002983 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 267-1 КК України; ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 267-1 КК України; ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 267-1 КК України; ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 267-1 КК України; ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1 КК України; ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1 КК України; ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1 КК України.

01 липня 2026 року захисник ОСОБА_5 подав заяву про відвід судді Народицького районного суду Житомирської області ОСОБА_13 , який є головуючим суддею у зазначеному вище кримінальному провадженні, мотивуючи тим, що існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості, об`єктивності та незалежності судді, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України є вичерпною підставою для відводу.

Ці обставини він обґрунтовує тим, що в ході підготовчого провадження головуючий суддя ОСОБА_13 вчинив низку процесуальних дій та виніс рішення, які у сукупності демонструють явний обвинувальний ухил судді, нерівне ставлення до сторін процесу та передчасне формування позиції щодо винуватості його підзахисного ОСОБА_4 . Також зазначає про те, що суддя під час підготовчого провадження постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання прокурора та прийняв рішення про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_4 , а також ухвалу, якою відмовив у задоволенні його клопотання про скасування арешту на майно, й при цьому, на його думку, безпідставно застосував певні норми Кримінального процесуального кодексу України та оцінив зміст клопотань й доказів на користь сторони обвинувачення.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 подану ним заяву підтримав з мотивів, викладених у заяві про відвід та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 заяву захисника підтримав, просив її задовольнити, зазначив, що у головуючого судді у кримінальному провадженні існує вибіркове відношення до учасників кримінального провадження, зокрема щодо нього у порівнянні з іншими, оскільки лише щодо нього судом було вирішено питання про накладення арешту на майно й в ухвалі суду головуючий суддя вже висловив думку про обґрунтованість підозри та сформував думку про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Прокурор ОСОБА_14 в судовому засіданні щодо задоволення заяви про відвід заперечувала, мотивуючи тим, що процесуальні рішення у кримінальному провадженні були ухвалені з дотриманням норм КПК України, а розгляд суддею клопотання про арешт майна, поданого прокурором, не може свідчити про наявність упередженого ставлення до обвинуваченого ОСОБА_4 . Також зазначила, що прокурор ініціювала розгляд клопотань також щодо цивільних відповідачів у цьому кримінальному провадженні, а щодо інших обвинувачених такі клопотання не подавались, оскільки у них відсутнє майно, на яке можливо накласти арешт. Вважає, що доводи заяви про відвід є надуманими та зводяться до незгоди із судовими рішеннями, ухваленими суддею.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просила заяву про відвід задовольнити, мотивуючи тим, що головуючий у кримінальному провадженні суддя обрав такий спосіб здійснення своїх процесуальних повноважень, яким порушив численні норми КПК України, зокрема здійснив під час підготовчого засідання розгляд клопотання про арешт майна, що не може розглядатись на зазначеній стадії кримінального провадження. Також своїми процесуальними рішеннями суддя створив сумніви в рівності сторін провадження та не врахував інтереси третіх осіб.

Решта учасників кримінального провадження про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явились, про причину неявки не повідомили, окрім обвинуваченої ОСОБА_10 , яка у письмовій заяві просить судове засідання здійснювати без її участі.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши докази, суд приходить до такого висновку.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

У статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений статтею 75 КПК України, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 цього Кодексу суддя не має права брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у його неупередженості.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 6 § 1 Конвенції встановлює, що суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland).

Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta): суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі. Відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.

ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» закріпив, що ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» ЄСПЛ наголосив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У рішенні від 01 жовтня 1982 року у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

У деяких випадках додаткову гарантію безсторонності судді надає вимога об`єктивної безсторонності (рішення ЄСПЛ від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom)). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium)).

Вимога «безсторонності» згідно з судовою практикою ЄСПЛ (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У пункті 25 розділу «Критерії неспроможності» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя встановлено, що суддя не може слухати судову справу, якщо є об`єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено або його участь у цій справі може спровокувати конфлікт інтересів, що несумісний з виконанням ним судових функцій.

Пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У пункті 66 рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України» зазначено, що згідно з усталеною практикою суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 § 1 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Так, за суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді.

Відповідно до об`єктивного критерію необхідно визначити, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення ЄСПЛ від 24 лютого 1993 року у справі «Фей проти Австрії», від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Необхідність відводу судді від участі в розгляді справи у будь-якому випадку, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, та про задоволення такої заяви підтвердила і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04 лютого 2020 року у справі № 908/137/18 (провадження № 12-106гс19), в якій виснувала, що хоч поведінка судді-доповідача й не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи, однак, враховуючи значення, яке має вирішення справи № 908/137/18 для правової системи України, а також для того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи, клопотання про відвід судді-доповідача необхідно задовольнити.

Тобто розгляд питання про відвід є виконанням вимог статті 6 § 1 Конвенції щодо забезпечення принципів незалежності та неупередженості суду, який має бути максимально безстороннім та об`єктивним, а також з метою усунути будь-які сумніви в забезпеченні незалежною державою принципу справедливості судочинства.

Оцінюючи обґрунтованість заяви захисника ОСОБА_5 про відвід, суд зауважує таке.

Для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час кримінального провадження. Проте аргументи, якими захисник мотивує свою заяву про відвід, не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності та неупередженності судді, адже доводи захисника зводяться до суб`єктивної оцінки процесуальних дій судді під час розгляду кримінального провадження та непогодження захисника з процесуальними рішеннями судді.

Однак, суд не може залишити поза увагою ту обставину, що у захисника ОСОБА_5 та у обвинуваченого ОСОБА_4 склались суб`єктивні стійкі переконання про необ`єктивність та упередженість судді, що може стати причиною недовіри до об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності майбутнього судового рішення у кримінальному провадженні незалежно від результатів його розгляду.

У зв`язку з цим, суд вважає, що визначальною для вирішення питання про відвід судді є суб`єктивна оцінка захисника та обвинуваченого у сприйнятті ними здійснення правосуддя судом під головуванням судді ОСОБА_13 .

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, з метою уникнення суб`єктивної недовіри вказаних учасників кримінального провадження до суду, запобігання безпідставним звинуваченням у необ`єктивному розгляді суддею провадження, а також виключення буд-яких сумнівів у об`єктивності суду з точки зору розумного та поінформованого спостерігача, суд приходить до висновку про наявність підстав для відводу судді.

Керуючись статтями 2, 75, 76, 80 КПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Відвести суддю Народицького районного суду Житомирської області ОСОБА_13 від розгляду кримінального провадження №284/186/26 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 267-1 КК України; ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 267-1 КК України; ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 267-1 КК України; ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 267-1 КК України; ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1 КК України; ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1 КК України; ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Передати матеріали кримінального судового провадження №284/186/26 на повторний автоматизований розподіл.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:ОСОБА_15