Решение № 138033763, 15.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/3356/25

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до:

1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

2. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 )

3. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Нептун (08145, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Забір`я, вулиця Лісова, будинок 1-Г, код 32067841),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєва Ірина Анатоліївна (08134, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 27, корп. 1, оф. 2)

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 14, нежилі приміщення з №1 по 13 (груп. прим. №28)).

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_5 , Глізнуца Григорій Миколайович;

відповідача-1: не з`явились;

відповідача-2: ОСОБА_3 , Зінченко Олександра Володимировича;

відповідача-3: не з`явились;

третіх осіб-1, -2: не з`явились,

третьої особи-3: ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якій позивач просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун» (ідентифікаційний код 32067841), що укладено між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 21.12.2022;

- витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун" (ідентифікаційний код 32067841) у розмірі 50 % (п?ятдесят відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун" (ідентифікаційний код 32067841), що у грошовому еквіваленті становить 44965,00 грн, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 07.11.2025 позовну заяву залишено без руху.

Через канцелярію суду 17.11.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено 08.12.2025.

Ухвалою суду від 08.12.2025 відкладено розгляд справи на 22.12.2025.

Через канцелярію суду 12.12.2025 від приватного нотаріуса надійшла заява про долучення до матеріалів справи копію заяви ОСОБА_1 про підтвердження дії довіреності.

Через канцелярію суду 18.12.2025 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Через канцелярію суду 22.12.2025 від представника відповідача-2 надійшла заява про залучення співвідповідача.

Через систему "Електронний суд" 22.12.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просить задовольнити позовні вимоги повністю..

Ухвалою суду від 22.12.2025 відкладено розгляд справи на 29.12.2025.

Через систему "Електронний суд" 26.12.2025 від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову, яка була прийнята судом, остаточні позовні вимоги полягають у такому:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун» (ідентифікаційний код 32067841), що укладено між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 21.12.2022.

- витребувати у ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун" (ідентифікаційний код 32067841) у розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун" (ідентифікаційний код 32067841), що у грошовому еквіваленті становить 44965 грн.

Через систему "Електронний суд" 29.12.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Через систему "Електронний суд" 29.12.2025 від представника позивача надійшла заява про залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 29.12.2025: залучено до участі у справі №911/3356/25 в якості співвідповідача ОСОБА_4 (відповідач-3); залучено до участі у справі третю особу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірину Миколаївну; відкладено розгляд справи на 19.01.2026.

Ухвалою суду від 29.12.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову; накладено арешт на частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 50% та заборонено реєстраторам здійснювати реєстраційні дії.

Ухвалою суду від 01.01.2026 повідомлено сторін, що наступне судове засідання відбудеться 20.01.2026.

Ухвалою суду від 21.01.2026 повідомлено сторін, що наступне судове засідання відбудеться 02.02.2026.

Через систему "Електронний суд" 22.01.2026 від представника позивача надійшла заява про залучення нових доказів по справі.

Ухвалою суду від 02.02.2026 відкладено розгляд справи на 16.02.2026.

Ухвалою суду від 16.02.2026 відкладено розгляд справи на 02.03.2026.

Через канцелярію суду 27.02.2026 від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Через канцелярію суду 02.03.2026 від представника відповідача-2 надійшла заява про виклик у наступне судове засідання приватного нотаріуса.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкладено розгляд справи на 23.03.2026.

Через систему "Електронний суд" 11.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просить задовольнити позовні вимоги повністю; заява про відмову у наданні відповіді на питання, поставлені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23.03.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.04.2026.

Через систему "Електронний суд" 03.04.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 07.04.2026 витребувано у позивача відомості щодо наявності у останнього громадянства іноземної держави та оголошено перерву у справі до 21.04.2026.

Через систему "Електронний суд" 16.04.2026 від приватного нотаріуса Гамаль І.М. надійшли пояснення стосовно підтвердження дії довіреності.

Через систему "Електронний суд" 16.04.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Через систему "Електронний суд" 12.04.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Через систему "Електронний суд" 19.04.2026 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про призначення експертизи.

Через систему "Електронний суд" 21.04.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення та заперечення на заяву про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою суду від 21.04.2026 оголошено перерву у справі до 12.05.2026.

Через систему "Електронний суд" 22.05.2026 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про призначення експертизи, яке залишено судом без розгляду, оскільки подано після призначення справи по суті.

Ухвалою суду від 12.05.2026 повідомлено учасників справи про те, що вступна та резолютивна частину рішення буде проголошено 18.05.2026.

Ухвалою суду від 18.05.2026 суд повернвувся до стадії дослідження доказів під час розгляду справи по суті; здійснено витребування у учасників справи докази та додаткові пояснення по справі; оголошено перерву до 02.06.2026.

Ухвалою суду від 18.05.2026 витребувано у Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України та перебування на території України ОСОБА_1 .

На електронну адресу суду 22.05.2026 від Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону позивачем у період з 30.09.2022 по 31.12.2022.

Через систему "Електронний суд" 01.06.2026 від представника позивача надійшло клопотання про направлення судового доручення.

Ухвалою суду від 02.06.2026 витребувано у Бучанської районної державної адміністрації додаткові докази; викликано у наступне судове засідання позивача та третю особу; оголошено перерву у судовому засіданні до 15.06.2026.

Через систему "Електронний суд" 12.06.2026 від представника позивача надійшла промова у судових дебатах.

У судовому засіданні 15.06.2026 позивач та представник позивача підтримали заявлені вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін

30.09.2022 позивачем було видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А. та зареєстровану в реєстрі за №1039, якою ОСОБА_3 уповноважено представляти його інтереси як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун» перед органами нотаріату, державними реєстраторами, центрами надання адміністративних послуг та іншими фізичними і юридичними особами.

За змістом довіреності представника було наділено, зокрема, правом брати участь в управлінні товариством, приймати рішення з питань його діяльності, укладати договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та підписувати акти приймання-передачі відповідної частки.

Позивач зазначає, що на момент видачі довіреності ОСОБА_3 перебував у шлюбі з дочкою позивача.

За твердженням позивача, 03.10.2022 він виїхав за межі України з метою проходження лікування у зв`язку з тяжким моральним та психологічним станом, спричиненим початком повномасштабної збройної агресії, перебуванням на тимчасово окупованій території, загибеллю дружини, отриманою контузією, а також знищенням житлового будинку та іншого майна.

Позивач зазначає, що 28.12.2022 державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун», а 29.12.2022 тим самим державним реєстратором внесено запис про зміну кінцевого бенефіціарного власника товариства.

Як зазначає позивач, унаслідок проведення вказаних реєстраційних дій власником належної йому частки у статутному капіталі товариства у розмірі 50% та кінцевим бенефіціарним власником товариства було зареєстровано ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що про зміну власника належної йому частки у статутному капіталі товариства він дізнався після повернення в Україну з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також позивач зазначає, що 17.10.2025 його представником було отримано документи з реєстраційної справи товариства, з яких, на думку позивача, вбачається, що підставою для проведення державної реєстрації став акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства від 21.12.2022, підписаний ОСОБА_3 від імені позивача на підставі довіреності від 30.09.2022 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки від 21.12.2022.

За твердженням позивача, відповідач-2 не повідомив його про укладення договору купівлі-продажу частки, не передав примірник договору та акта приймання-передачі частки, а також не передав грошові кошти, які, на думку позивача, підлягали сплаті за відчужену частку.

Посилаючись на наведені обставини, позивач вважає, що відповідач-2, діючи як його представник, уклав спірний договір не в інтересах довірителя, а у власних інтересах, чим порушив його права та законні інтереси.

Позивач стверджує, що спірний договір укладено з порушенням вимог частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України, оскільки представник уклав правочин у власних інтересах. На підтвердження цієї обставини позивач зазначає, що покупцем за договором є ОСОБА_2 , яка, за його твердженням, є матір`ю відповідача-2, а сам відповідач-2 є її єдиним спадкоємцем.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач-2 не виконав обов`язків повіреного, передбачених статтею 1006 Цивільного кодексу України, оскільки не передав довірителю документи, отримані у зв`язку з виконанням доручення, та кошти, одержані від продажу частки.

Також позивач посилається на порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022, зазначаючи, що станом на дату укладення договору з моменту видачі довіреності минуло більше одного місяця, однак заяву про підтвердження її чинності, передбачену зазначеною постановою, він не подавав. На підтвердження цього позивач посилається на інформацію Державної прикордонної служби України щодо свого перебування за межами України у відповідний період.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Нептун», укладений 21.12.2022 між ним в особі представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також витребувати з володіння ОСОБА_2 частку у статутному капіталі товариства у розмірі 50 %, що у грошовому еквіваленті становить 44965,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмета позову, яку судом прийнято до розгляду.

У зазначеній заяві позивач послався на те, що 22.12.2025 його представнику стало відомо про проведення 08.12.2025 державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ «Нептун» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо зміни складу учасників товариства.

Позивач зазначив, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру станом на 24.12.2025 єдиним учасником ТОВ «Нептун» є ОСОБА_4 , який, за твердженням позивача, став власником частки у статутному капіталі товариства у розмірі 50 %, що раніше належала позивачу.

На обґрунтування заяви позивач послався на правові висновки Верховного Суду щодо належного способу захисту прав особи, яка вважає себе власником частки, що вибула з її володіння, зазначивши, що така особа має право звернутися з позовом про витребування частки з чужого незаконного володіння або про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників товариства.

У зв`язку із викладеним позивач просив суд залучити до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 , прийняти заяву про зміну предмета позову, визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Нептун», укладений 21.12.2022 між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , а також витребувати у ОСОБА_4 частку у статутному капіталі ТОВ «Нептун» у розмірі 50 % статутного капіталу товариства, що у грошовому еквіваленті становить 44 965,00 грн, на користь позивача.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві відповідач-2 зазначає, що 30.09.2022 позивачем дійсно було видано йому довіреність, якою його уповноважено на відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі ТОВ «Нептун». За твердженням відповідача-2, довіреність була видана саме з метою продажу зазначеної частки, а будь-яких додаткових вказівок щодо особи покупця позивач йому не надавав. На виконання наданих повноважень відповідач-2 уклав договір купівлі-продажу частки, за яким покупцем стала ОСОБА_2 .

Заперечуючи доводи позивача про неповідомлення останнього щодо укладення спірного договору, відповідач-2 зазначає, що після продажу частки повідомив позивача про вчинення правочину під час телефонної розмови, а грошові кошти, отримані від продажу частки, за його твердженням, були передані позивачу особисто під час його поїздки до Турецької Республіки на новорічні свята.

Відповідач-2 також звертає увагу суду на те, що позивач у позовній заяві не зазначив дату свого повернення в Україну після перебування за кордоном. При цьому відповідач-2 посилається на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05.06.2024 у справі № 757/5363/23-ц, у якому, за його твердженням, зазначено про участь позивача у судовому засіданні, що, на думку відповідача-2, свідчить про перебування позивача на території України ще у 2024 році. У зв`язку із цим відповідач-2 зазначає, що ним направлено адвокатський запит до Державної прикордонної служби України для отримання інформації щодо перетину позивачем державного кордону, а отриману відповідь він має намір надати суду.

Крім того, відповідач-2 вважає, що звернення позивача до суду з даним позовом пов`язане не з укладенням спірного договору, а з розірванням шлюбу між відповідачем-2 та дочкою позивача. На підтвердження зазначених доводів відповідач-2 посилається на розгляд Києво-Святошинським районним судом Київської області справи № 369/5806/25 про розірвання шлюбу, рішення у якій, за його твердженням, ухвалено 16.07.2025. Відповідач-2 зазначає, що до розірвання шлюбу між ним та позивачем існували довірливі сімейні відносини та будь-які спори щодо спірної частки були відсутні.

Заперечуючи вимогу про витребування частки із чужого незаконного володіння, відповідач-2 зазначає, що при укладенні договору купівлі-продажу частки були дотримані вимоги чинного законодавства України. Зокрема, за його твердженням, договір купівлі-продажу частки та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства були укладені та підписані ним на підставі належним чином оформленої довіреності, виданої позивачем.

Щодо доводів позивача про порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» відповідач-2 зазначає, що передбачена зазначеною постановою заява про підтвердження чинності довіреності, на його думку, не була обов`язковою за наявності нотаріально посвідченої в Україні довіреності, строк дії якої не закінчився, яка не була скасована, містила повноваження на відчуження частки, а також за відсутності у нотаріуса обґрунтованих сумнівів щодо волевиявлення довірителя.

Разом із тим відповідач-2 зазначає, що така заява, за його твердженням, позивачем все ж подавалася та повинна міститися у матеріалах нотаріальної справи.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача-2 та зазначив, що викладені у відзиві обставини не спростовують підстав заявленого позову.

Заперечуючи твердження відповідача-2 про повідомлення позивача щодо укладення договору купівлі-продажу частки та передачу йому грошових коштів, позивач зазначає, що такі обставини не відповідають дійсності. Позивач вказує, що відповідачем-2 не подано жодного доказу на підтвердження факту повідомлення позивача про укладення спірного договору, передачі йому коштів від продажу частки, а також передачі примірників договору купівлі-продажу та акта приймання-передачі частки.

Позивач зазначає, що ненадання відповідачем-2 доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві, а також невиконання ухвали суду щодо надання відповідей на поставлені запитання свідчать, на його думку, про відсутність у відповідача-2 відповідних доказів та про необґрунтованість його заперечень.

Заперечуючи доводи відповідача-2 щодо причин та строку звернення до суду, позивач зазначає, що підставою заявленого позову є твердження про те, що відповідач-2, укладаючи договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, діяв не в інтересах довірителя, а у власних інтересах, чим порушив права позивача.

Позивач зазначає, що правовими підставами позову є, зокрема, укладення відповідачем-2 договору із власною матір`ю, а також невиконання ним обов`язків повіреного, передбачених статтею 1006 Цивільного кодексу України, а саме непередання позивачу договору купівлі-продажу, акта приймання-передачі частки та коштів, отриманих від її продажу.

На думку позивача, поданий відповідачем-2 відзив не містить заперечень щодо зазначених правових підстав позову та не містить доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини.

Щодо доводів відповідача-2 про те, що звернення позивача до суду пов`язане з розірванням шлюбу між відповідачем-2 та дочкою позивача, останній зазначає, що такі обставини не є підставами заявленого позову та не мають значення для вирішення спору.

Позивач також зазначає, що звернувся до суду 28.10.2025, тобто в межах загальної трирічної позовної давності, яка, на його думку, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Заперечуючи доводи відповідача-2 про дотримання вимог законодавства при укладенні договору купівлі-продажу частки, позивач зазначає, що відповідачем-2 не наведено нормативного обґрунтування твердження про відсутність необхідності подання заяви про підтвердження чинності довіреності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164.

Разом із тим позивач зазначає, що на виконання ухвали суду приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області було надано копію заяви про підтвердження дії довіреності, датованої 19.12.2022.

Позивач стверджує, що зазначену заяву він не підписував, оскільки станом на 19.12.2022 перебував за межами України. На підтвердження цих обставин позивач посилається на лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якого після виїзду з України 02.10.2022 у період до 31.12.2022 державний кордон України ним не перетинався.

Посилаючись на положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо необхідності особистого підписання документа у присутності нотаріуса, позивач стверджує, що заява від 19.12.2022 була підписана не ним, а іншою особою.

Позивач зазначає, що використання зазначеної заяви під час нотаріального посвідчення акта приймання-передачі частки свідчить, на його думку, про неправомірність дій відповідача-2 та підтверджує доводи позивача про укладення спірного договору не в інтересах довірителя.

Посилаючись на наведені обставини, позивач вважає, що доводи відповідача-2, викладені у відзиві, не спростовують підстав заявленого позову та не підтверджують правомірності укладення спірного договору.

Відповідач-3 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив про невизнання позовних вимог у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні.

У відзиві відповідач-3 зазначив, що у грудні 2025 року ним було придбано частку у розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ «Нептун» у відповідача-1. За його твердженням, відчуження частки здійснювалося з дотриманням вимог чинного законодавства України, а під час посвідчення правочину нотаріусом були перевірені необхідні документи та вчинені всі передбачені законом нотаріальні дії.

Крім того, відповідач-3 зазначив, що набуття ним спірної частки було здійснено на підставі раніше виданої розписки, відповідно до якої він надав відповідачу-1 грошові кошти у борг. На підтвердження зазначених обставин до відзиву додано фотокопію розписки, при цьому відповідач-3 повідомив, що її оригінал перебуває у нього.

Також відповідач-3 стверджував, що відповідач-1 фактично була власником частки у розмірі 50 % статутного капіталу товариства, тоді як позивач, за його твердженням, був лише номінальним власником, не брав участі у діяльності товариства та не здійснював внесків до його статутного капіталу.

У відзиві зазначено, що оформлення частки на ім`я позивача було здійснено під час створення товариства у зв`язку зі станом здоров`я відповідача-1, за пропозицією відповідача-2 тимчасово оформити документи на ім`я позивача. Відповідач-3 також зазначив, що позивач ніколи не мав у своєму розпорядженні документів товариства, а їх оригінали постійно перебували у відповідача-1.

За результатами розгляду відзиву відповідач-3 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача-3 та зазначив, що викладені у відзиві обставини не спростовують підстав заявленого позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач-3 у своєму відзиві посилається на те, що набув частку у статутному капіталі ТОВ «Нептун» у грудні 2025 року від відповідача-1 з дотриманням вимог чинного законодавства України, а також стверджує, що фактичним власником спірної частки завжди була відповідач-1, тоді як позивач був лише номінальним власником товариства, не брав участі в його діяльності та не здійснював фінансування.

Позивач зазначив, що відповідачем-3 не подано доказів на підтвердження наведених у відзиві обставин, а додана до відзиву копія розписки, на думку позивача, не підтверджує твердження про належність спірної частки відповідачу-1 до 21.12.2022.

Позивач вказав, що набув право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Нептун» на підставі договору купівлі-продажу частки від 13.07.2015, укладеного з попереднім власником ОСОБА_7 , та зазначив, що відповідний договір був доданий до позовної заяви. Також позивач повідомив, що пропозиція щодо придбання частки надійшла від відповідача-2, який на той час був його зятем, а сама частка була придбана одночасно з придбанням іншої частки у статутному капіталі товариства відповідачем-3.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що з моменту набуття права власності на частку він набув усіх прав учасника товариства, а реалізація таких прав здійснюється особою на власний розсуд. У зв`язку з цим позивач зазначив, що, на його думку, відсутність його участі в управлінні товариством або необізнаність щодо окремих аспектів його діяльності не свідчать про відсутність у нього права власності на спірну частку.

Крім того, позивач зазначив, що протягом періоду володіння часткою між ним та товариством укладалися договори про надання поворотної фінансової допомоги, а також ним здійснювалося фінансування витрат товариства на будівництво мереж електропостачання бази відпочинку. При цьому позивач повідомив, що частина документів, які могли підтверджувати його фінансову участь у діяльності товариства, була втрачена внаслідок знищення його будинку під час ракетного обстрілу у березні 2022 року.

Також позивач не погодився з твердженням відповідача-3 про тимчасове оформлення спірної частки на його ім`я у зв`язку зі станом здоров`я відповідача-1. З цього приводу позивач зазначив, що протягом періоду з 13.07.2015 по 21.12.2022 відповідачі не зверталися до нього з пропозиціями щодо переоформлення частки, не укладали з ним правочинів щодо передачі корпоративних прав відповідачу-1, а також послався на відсутність у Єдиному державному реєстрі відомостей про відповідача-1 як кінцевого бенефіціарного власника товариства у зазначений період.

Крім цього, позивач звернув увагу на те, що відчуження спірної частки відповідачу-3 відбулося у грудні 2025 року, тобто після відкриття провадження у цій справі, та зазначив, що відповідач-3, як учасник товариства, був обізнаний про наявність судового спору щодо спірної частки.

Позивачем подано додаткові письмові пояснення до вступного слова представника, у яких заявлено клопотання про їх долучення до матеріалів справи та врахування під час розгляду справи по суті.

У поясненнях зазначено, що під час підготовчого провадження відповідачами 2 та 3 були подані відзиви на позов, у яких вони заперечили проти позовних вимог, посилаючись на законність відчуження спірної частки у статутному капіталі товариства та її подальшого набуття відповідачем 3. При цьому позивач вказує, що до відзивів не було додано доказів на підтвердження наведених заперечень, тоді як у відповідях на відзиви ним були надані докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Також зазначено, що відповідачі 2 та 3 не подали заперечень на відповіді на відзиви, а відповідач 1 та треті особи не надали письмових пояснень щодо позову.

Позивач зазначає, що необхідність подання додаткових пояснень обумовлена відчуженням спірної частки відповідачем 1 на користь відповідача 3 під час розгляду справи, а також відсутністю заперечень відповідача 3 на доводи, викладені у відповіді на його відзив.

У своїх поясненнях позивач викладає обґрунтування вимоги про витребування у відповідача 3 частки у статутному капіталі ТОВ «Нептун», посилаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», норми Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду щодо способу захисту права шляхом витребування частки у її зареєстрованого володільця.

Позивач зазначає, що предметом доказування у справі є, зокрема, обставини, які підтверджують його право власності на спірну частку, факт її вибуття з його володіння, наявність цієї частки у володінні відповідача 3 та відсутність у останнього правових підстав для володіння нею.

На підтвердження права власності на спірну частку позивач посилається на договір купівлі-продажу частки від 13.07.2015, укладений із попереднім власником, а також на державну реєстрацію права власності за ним у 2015 році, зазначаючи, що ці обставини, на його думку, не були спростовані іншими учасниками справи.

Стосовно вибуття спірної частки з його володіння позивач повторно зазначає, що договір відчуження був укладений представником із порушенням вимог цивільного, сімейного законодавства та нормативних актів, які регулювали нотаріальні дії в умовах воєнного стану. Позивач вказує, що представник відчужив частку на користь своєї матері, а доказів проведення розрахунків за спірну частку відповідачами не надано. Крім того, позивач посилається на документи, які, на його думку, підтверджують його перебування за межами України у період, коли була посвідчена заява про підтвердження чинності довіреності, та зазначає, що не підписував такого документа особисто. Також позивач вказує на відсутність пояснень від нотаріуса щодо посвідчення відповідного підпису та вважає, що це має значення для оцінки обставин укладення спірного правочину.

Щодо перебування спірної частки у володінні відповідача 3 позивач зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру власником спірних 50 % частки статутного капіталу ТОВ «Нептун» є відповідач 3, і вказує, що ця обставина не заперечується учасниками справи.

Обґрунтовуючи відсутність у відповідача 3 правових підстав для володіння спірною часткою, позивач зазначає, що майно, на його думку, вибуло з його володіння без його волі, а відповідач 3 не є добросовісним набувачем. Зазначає, що відповідач 3, будучи учасником товариства, був обізнаний про наявність судового спору щодо цієї частки. Крім того, позивач посилається на тривалі особисті взаємини між відповідачами 2 та 3, обставини укладення попереднього договору відчуження частки, а також на те, що відповідач 3, на думку позивача, був обізнаний про обставини набуття відповідачем 1 права на спірну частку.

Також позивач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо критеріїв добросовісності набувача майна та порядку витребування майна з чужого незаконного володіння, зазначаючи, що у разі встановлення недобросовісності набувача майно може бути витребувано власником.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. подала письмові пояснення, в яких зазначила, що 19.12.2022 до неї особисто звернувся ОСОБА_1 для засвідчення справжності підпису на заяві про підтвердження дії довіреності, посвідченої 30.09.2022 приватним нотаріусом Біккінеєвою І.А.

У поясненнях зазначено, що перед вчиненням нотаріальної дії нотаріусом було встановлено особу ОСОБА_1 на підставі пред`явленого ним паспорта, перевірено його дієздатність, після чого засвідчено справжність підпису на відповідній заяві. Також зазначено, що нотаріальну дію зареєстровано 19.12.2022 у реєстрі за №3686 із використанням спеціального нотаріального бланка НСЕ №926390.

Натомість, після виклику до суду - у судовому засіданні нотаріус не надала ствердну відповідь на питання суду чи впізнає вона позивача як особу, яка зверталася до неї для посвідчення заяви про підтвердження дії довіреності. Нотаріус зазначила, що через значний період часу, що пройшов з моменту вчинення нотаріальної дії не може згадати чи саме ця особа (позивач) була в неї під час вчинення означеної нотаріальної дії.

На виконання ухвали суду позивач подав письмові пояснення, в яких повідомив, що не має і ніколи не мав громадянства іншої держави чи множинного громадянства, а також не мав закордонного паспорта іноземної держави. Позивач зазначив, що у 2022 2023 роках був і залишається виключно громадянином України, а також повідомив про намір особисто взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У поясненнях позивач послався на наявні у матеріалах справи документи, відповідно до яких він перебував на території Турецької Республіки з жовтня 2022 року до вересня 2023 року, у зв`язку з чим зазначив, що не перебував в Україні 19.12.2022 та не звертався до приватного нотаріуса Гамаль І.М. для посвідчення заяви про підтвердження дії довіреності. Також позивач повідомив, що не знайомий із зазначеним нотаріусом, не відвідував її офіс та не подавав їй будь-яких документів.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем-2 не надано доказів на підтвердження його перебування в місті Києві 19.12.2022 чи особистого підписання відповідної заяви.

Позивач у додаткових поясненнях зазначив, що приватний нотаріус Гамаль І.М. подала пояснення, в яких повідомила про особисте звернення ОСОБА_1 . 19.12.2022 для засвідчення справжності підпису на заяві про підтвердження дії довіреності.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей Державної прикордонної служби України у період з 30.09.2022 по 31.12.2022 він здійснив один виїзд з України та не здійснював в`їзду на її територію, у зв`язку з чим повідомив про своє перебування за межами України станом на 19.12.2022 та про неможливість особистого звернення до нотаріуса у цей день. У зв`язку з цим позивач просив долучити додаткові пояснення до матеріалів справи та врахувати їх при вирішенні спору.

Висновки господарського суду.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частин третьої та четвертої статті 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами, а дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає, зокрема, на підставі договору, закону та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також інших випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює та припиняє цивільні права й обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно з частиною першою статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності, її скасування особою, яка її видала, відмови представника від вчинення визначених довіреністю дій, а також з інших підстав, визначених цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, має право у будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Частинами першою та другою статті 250 ЦК України встановлено, що представник має право відмовитися від вчинення дій, визначених довіреністю, та зобов`язаний негайно повідомити про це особу, яку він представляє.

Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що добросовісний набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати таке майно від добросовісного набувача, зокрема, якщо майно вибуло з його володіння або з володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун» та володів часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 50 відсотків.

30.09.2022 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А. посвідчено довіреність, відповідно до якої позивач уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси, зокрема здійснювати права учасника товариства та вчиняти дії щодо відчуження належної йому частки у статутному капіталі ТОВ «Нептун».

Зі змісту зазначеної довіреності вбачається, що представнику було надано право укладати договори купівлі-продажу частки, підписувати відповідні договори, акти приймання-передачі, подавати документи для проведення державної реєстрації та вчиняти інші юридично значимі дії, необхідні для реалізації наданих повноважень.

Разом із тим сама довіреність не містить положень, які б надавали представнику право діяти всупереч інтересам довірителя, використовувати надані повноваження у власних інтересах чи в інтересах близьких осіб або самостійно визначати умови відчуження корпоративних прав незалежно від волі довірителя.

21.12.2022 ОСОБА_3 , діючи від імені позивача, уклав із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу належної позивачу частки у статутному капіталі товариства, після чого право власності на спірну частку у подальшому перейшло до ОСОБА_4 .

Під час розгляду справи ОСОБА_3 не заперечував, що ОСОБА_2 є його матір`ю. Також ним підтверджено, що після укладення спірного договору ОСОБА_2 відчужила спірну частку ОСОБА_4 у рахунок погашення власної заборгованості перед останнім.

Отже, судом встановлено, що представник позивача використав надані йому довіреністю повноваження для укладення правочину на користь своєї матері, а відчужена частка у подальшому була використана для врегулювання особистих майнових зобов`язань близької особи повіреного, а не для реалізації майнових інтересів довірителя.

При цьому відповідачами не надано належних і допустимих доказів того, що позивач погоджував істотні умови спірного договору, визначав покупця, погоджував ціну відчуження корпоративних прав або уповноважував представника діяти саме у спосіб, який був реалізований під час укладення договору.

Посилання ОСОБА_3 на передачу позивачу грошових коштів у сумі близько 1500 доларів США документально не підтверджені. Матеріали справи не містять доказів здійснення такого розрахунку, його часу, способу чи зв`язку із виконанням спірного договору.

Разом із тим суд зазначає, що вирішальним для правильного вирішення спору є не питання фактичної передачі грошових коштів, а встановлення того, чи використовував представник надані йому повноваження відповідно до мети представництва та в інтересах довірителя.

Під час розгляду справи відповідачі також посилалися на заяву від 19.12.2022 про підтвердження дії довіреності від 30.09.2022, справжність підпису на якій посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., як на доказ чинності волевиявлення позивача.

Разом із тим позивач заперечував факт особистого звернення до нотаріуса та підписання зазначеної заяви.

На підтвердження своїх доводів позивачем подано лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, який містить відомості з бази даних щодо перетину державного кордону України, відповідно до яких після виїзду з України 02.10.2022 позивач до кінця 2022 року державний кордон України у напрямку в`їзду не перетинав.

Крім того, матеріали справи містять документи компетентних органів Турецької Республіки, які підтверджують перебування позивача на території Туреччини у період, що охоплює дату 19.12.2022.

Суд бере до уваги, що наведені документи є офіційними документами уповноважених державних органів та містять об`єктивні відомості щодо перебування особи, тоді як посвідчення нотаріусом справжності підпису ґрунтується на встановленні особи за пред`явленими документами та саме по собі не виключає можливості спростування такого факту іншими належними та допустимими доказами.

Пояснення приватного нотаріуса Гамаль І.М. про особисте звернення позивача 19.12.2022 оцінюються судом нарівні з іншими доказами та не мають наперед встановленої доказової сили. Нотаріус у своїх письмових поясненнях зазначила, що 19.12.2022 особисто встановила особу ОСОБА_1 за паспортом громадянина України, перевірила його дієздатність та засвідчила справжність його підпису на заяві про підтвердження чинності довіреності. Натомість, у судовому засіданні нотаріус не змогла підтвердити, що саме позивач якого вона бачила у судовому засіданні був тією особою, яка до неї зверталась.

Разом із тим жодних додаткових доказів, які могли б об`єктивно підтвердити особисту присутність саме позивача у нотаріуса в зазначений день, до матеріалів справи не подано.

Зокрема, відсутні будь-які технічні записи, засоби фото- чи відеофіксації, інші документи або відомості, які б дозволяли перевірити факт фізичної присутності позивача під час вчинення нотаріальної дії.

Саме по собі посвідчення нотаріусом справжності підпису ґрунтується на встановленні особи за пред`явленими документами та не створює неспростовної презумпції фактичної присутності відповідної особи у разі існування інших належних та допустимих доказів, що свідчать про протилежне.

За таких обставин пояснення нотаріуса підлягають оцінці судом нарівні з іншими доказами та не мають наперед встановленої сили.

Оцінивши їх у сукупності з офіційними відомостями Державної прикордонної служби України та документами компетентних органів Турецької Республіки, суд доходить висновку, що самі лише пояснення нотаріуса не спростовують належним чином обставину перебування позивача за межами України 19.12.2022.

За таких обставин суд доходить висновку, що подана відповідачами заява про підтвердження дії довіреності не спростовує належним чином встановлених судом обставин перебування позивача за межами України станом на 19.12.2022, а тому не може бути покладена в основу висновку про підтвердження ним особисто чинності зазначеної довіреності.

Суд констатує, що з наявних у справі доказів суд не може беззастережно констатувати встановлення в діях нотаріуса та інших осіб (щодо посвідчення та використання заяви про підтвердження дії довіреності) ознак правопорушення, що переслідується в порядку кримінального судочинтсва, для перевірки наявності яких суд повертався до стадії дослідження доказів. Однак сторони не позбавлені права ініціювати проведення відповідних слідчих дій за вказаним фактом.

Разом із тим суд зазначає, що навіть незалежно від оцінки цієї заяви встановлені судом обставини свідчать про використання ОСОБА_3 наданих йому повноважень не в інтересах довірителя, а в інтересах своєї матері, що має самостійне правове значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, у якому представник вчиняє правочини від імені особи, яку представляє.

Із правової природи представництва випливає, що представник повинен діяти добросовісно, розумно та виключно в інтересах довірителя. Надання широкого обсягу повноважень не звільняє представника від цього обов`язку та не надає права використовувати їх для досягнення власної вигоди чи вигоди пов`язаних із ним осіб.

Частиною третьою статті 238 ЦК України встановлено імперативну заборону представнику вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє, у власних інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, крім випадків комерційного представництва та інших випадків, встановлених законом.

Метою зазначеної норми є недопущення конфлікту інтересів та забезпечення належного захисту прав особи, яку представляють.

Суть встановленої законом заборони полягає не лише у недопущенні одночасного представництва різних сторін правочину, а насамперед у недопущенні використання представником наданих йому повноважень для досягнення власної майнової вигоди або забезпечення інтересів осіб, з якими представника пов`язують особисті чи майнові відносини, всупереч обов`язку діяти в інтересах довірителя.

Саме тому представник повинен діяти добросовісно, розумно та виключно в інтересах особи, яка надала йому відповідні повноваження.

Оцінюючи встановлені у справі фактичні обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 , використовуючи повноваження представника, здійснив відчуження належної позивачу частки на користь своєї матері, після чого ця частка була використана для погашення її особистої заборгованості перед третьою особою. При цьому доказів того, що такі дії були спрямовані на реалізацію майнового інтересу позивача, відповідачами не надано.

Додатково суд наголошує на тому, що із поданого відповідачем-3 відзиву та доданої до нього розписки відповідача-1 вбачається, що метою укладення договору купівлі- продажу частки відповідачем-2, як повіреним, з самого початку були не інтереси довірителя, а інтереси матері повіреного, яка мала значні боргові зобов`язання перед відповідачем-3, а відтак вказане відчудження не пердбачало взагалі отримання позивачем жодної сатисфакції, позаяк частка відчуджена повіреним повинна була бути зарахована в погашення боргу саме відповідача-1 перед відповідачем-3.

Суд враховує, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів того, що спірний договір укладався саме в інтересах позивача як довірителя.

Крім того, ОСОБА_3 під час розгляду справи пояснив, що передав позивачу близько 1500 доларів США як оплату за відчужену частку, однак будь-яких належних доказів здійснення такого розрахунку матеріали справи не містять.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 використав надані йому повноваження всупереч призначенню інституту представництва та з порушенням імперативної заборони, встановленої частиною третьою статті 238 ЦК України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_3 не можуть розцінюватися як такі, що були спрямовані на належний захист та реалізацію інтересів довірителя.

Натомість встановлені судом фактичні обставини свідчать про використання представником наданих йому повноважень всупереч меті інституту представництва та з порушенням імперативної заборони, встановленої частиною третьою статті 238 ЦК України.

Зазначене є самостійною та достатньою підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Нептун» від 21.12.2022.

Оскільки право ОСОБА_4 на спірну частку виникло внаслідок подальшого відчуження майна, набутого за правочином, який підлягає визнанню недійсним, у нього відсутні належні правові підстави для утримання спірної частки.

При цьому, суд враховує недобросовісні дії відповідачів, зокрема і ОСОБА_8 , які достеменно знаючи про наявність судового провадження щодо спірної частки та незважаючи на винесення судом ухвали про забезпечення позову здійснили дії щодо відчудження та переоформлення спірної частки в товаристві на ОСОБА_8 .

За таких обставин ОСОБА_8 не можна визнати добросовісним набувачем частки, а вимога позивача про витребування частки із чужого незаконного володіння також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на встановлені фактичні обставини, оцінені судом докази та наведені норми матеріального права суд доходить висновку, що ОСОБА_3 , діючи як представник позивача, використав надані йому повноваження не в інтересах довірителя, а в своїх інтересах, зокрема в інтересах своєї матері, чим порушив імперативну заборону, встановлену частиною третьою статті 238 ЦК України. Така обставина є самостійною і достатньою підставою для визнання договору купівлі-продажу частки недійсним незалежно від умов його укладення чи доведення збитковості для довірителя. Внаслідок недійсності первинного правочину відсутні правові підстави для подальшого набуття права на спірну частку іншими особами, у зв`язку з чим заявлені вимоги про витребування частки також підлягають задоволенню.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, а дії відповідачів мали узгоджений характер то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Нептун» (08145, Київська обл., Фастівський р-н, село Забір?я, вулиця Лісова, будинок 1-Г, код 32067841), що укладено між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 21.12.2022.

Витребувати у ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун" (08145, Київська обл., Фастівський р-н, село Забір?я, вулиця Лісова, будинок 1-Г, код 32067841) у розмірі 50% (п?ятдесят відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун" ((08145, Київська обл., Фастівський р-н, село Забір?я, вулиця Лісова, будинок 1-Г, ЄДРПОУ 32067841), що у грошовому еквіваленті становить 44965 грн - на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКІ НОМЕР_1 ) 2018,66 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2018,66 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2018,66 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз