Решение № 138033334, 08.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/142/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 Справа № 908/3142/25 (908/751/26)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали господарської справи

позивач ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686)

про стягнення 27 076, 66 грн

в межах справи № 908/3142/25

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686)

Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЕНПРОД" (ел. пошта: 42689527@gmail.com, адреса: 04112, Україна, м. Київ, вул. Телигі Олени, 15, ЄДРПОУ 42689527)

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ

25.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» про стягнення 27 076 грн 66 коп. штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору поставки.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 відкрито провадження у справі № 908/3142/25 (908/751/26) та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Позов розглядається в межах справи № 908/3142/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС», оскільки відповідач є боржником у справі про банкрутство.

Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своїх заперечень.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач зазначає, що між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» укладено договір поставки № 5 від 22.01.2025, предметом якого була поставка товару для забезпечення потреб оборони держави.

На виконання умов договору позивачем сформовано та направлено відповідачу заявку на поставку товару, однак відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконав.

Фактична поставка товару була здійснена із простроченням встановленого договором строку.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань позивачем відповідно до пункту 7.3 договору нараховано пеню та штраф, на загальну суму 27 076 грн 66 коп.

Позивач просить стягнути зазначену суму з відповідача, а також покласти на останнього витрати зі сплати судового збору.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував обставин, викладених у позовній заяві, відзиву на позовну заяву не надав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.01.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» (Постачальник) укладено договір поставки № 5.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався поставити товар у кількості, асортименті та у строки, визначені договором і заявками замовника, а позивач - прийняти поставлений товар та оплатити його вартість.

На виконання умов договору позивач направив відповідачу заявку № 1459 від 08.04.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив порушення строків поставки товару, визначених договором.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 1267 від 14.05.2025.

Таким чином, поставка товару була здійснена після спливу строку, визначеного договором та заявкою замовника.

У зв`язку із простроченням виконання договірних зобов`язань позивачем відповідно до пункту 7.3 договору здійснено нарахування пені та штрафу.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок штрафних санкцій.

Розрахунок виконано відповідно до умов договору, арифметично є правильним та відповідає фактичному періоду прострочення виконання зобов`язання.

Доказів помилковості зазначеного розрахунку відповідачем суду не подано.

Будь-яких доказів, які б свідчили про належне виконання відповідачем своїх договірних обов`язків у встановлений строк або про наявність передбачених законом підстав звільнення від відповідальності, матеріали справи не містять.

Отже, факт порушення відповідачем строків виконання договірного зобов`язання підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази відповідно до вимог статей 73- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець - прийняти його та оплатити.

Отже, обов`язок відповідача поставити товар у строки, визначені договором та заявкою замовника, є договірним зобов`язанням, невиконання якого тягне застосування передбачених законом та договором наслідків.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки № 5 від 22.01.2025, який є чинним, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, доказів його припинення або розірвання матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав покладені на нього договірні обов`язки, своєчасно сформував та направив відповідачу заявку на поставку товару.

Натомість відповідач порушив погоджений сторонами строк виконання свого обов`язку щодо поставки товару, що підтверджується наявними у справі доказами та самим фактом оформлення видаткової накладної після спливу встановленого договором строку поставки.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із таких наслідків є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Як встановлено судом, пунктом 7.3 договору сторони погодили відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару у вигляді пені та штрафу.

Відтак застосування позивачем відповідних штрафних санкцій безпосередньо відповідає умовам укладеного сторонами договору.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок пені та штрафу.

Під час перевірки встановлено, що розрахунок здійснений відповідно до умов договору, із правильним визначенням періоду прострочення, застосованої ставки відповідальності та арифметично є правильним.

Загальна сума пені та штрафу становить 27 076 грн 66 коп.

Будь-яких контррозрахунків, доказів неправильності проведених нарахувань або заперечень щодо їх арифметичної правильності відповідачем суду не подано.

Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України саме сторони подають докази, що підтверджують їхні вимоги чи заперечення.

Частиною першою статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини вважається доведеною, якщо докази, подані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц сформульовано правовий висновок про застосування стандарту доказування «переваги більш вагомих доказів», відповідно до якого суд повинен виходити з того, які із поданих доказів є більш переконливими та вірогідними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 та від 18.11.2019 у справі № 902/761/18.

Оцінивши всі надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами підтвердив факт порушення відповідачем умов договору поставки щодо строків виконання зобов`язання.

Натомість відповідач не надав суду доказів належного виконання договору, доказів існування обставин непереборної сили, які б звільняли його від відповідальності, або інших обставин, що спростовують заявлені позовні вимоги.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства цей спір розглядається в межах справи про банкрутство боржника, однак зазначена обставина не звільняє боржника від виконання цивільно-правових та господарських зобов`язань, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, та не позбавляє кредитора права на судовий захист.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, умови договору, вимоги чинного законодавства та досліджені судом докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» пені та штрафу у загальному розмірі 27 076 грн 66 коп. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

ВИСНОВКИ СУДУ

На підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, оцінивши докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини, які ґрунтуються на договорі поставки № 5 від 22.01.2025.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем погоджених сторонами строків поставки товару, що є порушенням договірного зобов`язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України та тягне застосування наслідків, передбачених статтею 611 Цивільного кодексу України і умовами договору.

Поданий позивачем розрахунок пені та штрафу судом перевірено, він відповідає умовам договору, є арифметично правильним та відповідає фактичному періоду прострочення виконання зобов`язання.

Доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача, неправильність проведених нарахувань або наявність підстав для звільнення від відповідальності, відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 є доведеними належними, допустимими та достовірними доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 13, 73- 79, 86, 129, 236- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686) на користь ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню та штраф у розмірі 27 076 (двадцять сім тисяч сімдесят шість) гривень 66 копійок, та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

3. Видати наказ.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 08.07.2026.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.