Решение № 138024539, 08.07.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1034/26

Провадження № 2/674/957/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 липня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 14244,74 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14 244,74 грн за кредитним договором № 1558-2662 від 30.05.2025 (далі кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн, зумовлений судовим розглядом вказаних позовних вимог.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором та особливостей укладення і виконання кредитних договорів, а також норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді.

Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 27.05.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 1558-2662 від 30.05.2025 про відкриття кредитної лінії, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит з первісним лімітом 3500,00 грн зі строком кредитування 365 календарних днів та фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,00% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів. Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 30.05.2025 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказав позивачу.

Вказаний вище кредитний договір та додатки до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено та введено відповідачем 30.05.2025. Кредитний договір містить також умову про стандартну (базову) процентну ставку у розмірі 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується починаючи з 181-го календарного дня дії договору (п. 4.10 кредитного договору).

У подальшому між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди № 1-9 до кредитного договору, якими відповідачу надано додаткові кошти у кредит, унаслідок чого загальний розмір наданого кредиту склав 10 800,00 грн.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача утворилася заборгованість у сумі 14 244,74 грн, з яких: 4763,68 грн заборгованість за тілом кредиту; 4081,06 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 5400,00 грн заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України та Законом України "Про споживче кредитування".

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов`язання за укладеним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та квитанцією про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. При цьому в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у повному обсязі, немає.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності цим Законом, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) та з 21.08.2024 включно та надалі 1%.

У даному випадку кредитний договір укладено 30.05.2025, тобто після завершення наведених перехідних періодів, коли максимальний розмір денної процентної ставки становить 1%. Встановлена договором процентна ставка у розмірі 1,00% в день була правомірною на момент укладення договору, а тому нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Згідно з п. 4.14 кредитного договору кредит надавався строком на 365 календарних днів з дати його надання, відтак дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом визначена сторонами 29.05.2026. Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного станом на 18.05.2026, проценти за користування кредитом нараховані позивачем у межах визначеного договором строку кредитування, що не виходить за межі 29.05.2026. Нарахування процентів за період після спливу строку кредитування у розрахунку відсутнє. За таких обставин заявлені позивачем проценти за користування кредитом у сумі 4081,06 грн нараховані правомірно і підлягають стягненню.

Разом з тим, оцінюючи вимогу позивача про стягнення 5400,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування заявлених позивачем процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України здійснювалося, починаючи з 22.08.2025, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, що припадає на час дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Довід позивача про незастосовність наведеного звільнення з огляду на нову редакцію п. 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", викладену в Законі № 3498-IX від 22.11.2023, суд відхиляє. Пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є самостійною чинною нормою прямої дії, яка не була скасована зазначеними змінами та підлягає застосуванню до спірних правовідносин незалежно від положень спеціального закону.

Враховуючи, що на час розгляду цієї справи в Україні діє воєнний стан, а прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем припадає на період його дії, застосування до відповідача відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України виключається, а тому заявлена позивачем вимога про стягнення 5400,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: основний борг 4763,68 грн, проценти за користування кредитом 4081,06 грн, загалом 8844,74 грн. У задоволенні решти позовних вимог, а саме у стягненні 5400,00 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 14 244,74 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 8844,74 грн, що становить 62,09% від заявленої суми, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 1653,12 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 525, 526, 527, 530, 625, 627, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором № 1558-2662 від 30.05.2025 у сумі 8844,74 грн, з яких:

- сума заборгованості за основною сумою боргу 4763,68 грн;

- сума заборгованості за процентами за користування кредитом 4081,06 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" судові витрати у сумі 1653,12 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 08 липня 2026 року.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ