Постановление суда № 138020849, 07.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

07 липня 2026 року № 520/18974/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Мороко А.С., розглянувши заяву про самовідвід судді від розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_2 , з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК від 08.02.2026 (якщо така існує).

- зобов`язати відповідачів: надати: довідку ВЛК; картку обстеження та медичного огляду, протокол засідання ВЛК: журнал реєстрації постанов ВЛК: усі медичні документи які досліджувались комісією.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 у провадження судді Мороко А.С. надійшла справа №520/18974/26.

На підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України 07.07.2026 суддею заявлено самовідвід щодо розгляду справи №520/18974/26 з підстав уникнення сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді при її розгляді, з огляду на вимоги пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006.

Заяву про самовідвід від 07.07.2026 зареєстровано в канцелярії Харківського окружного адміністративного суду.

Розглянувши подану заяву про самовідвід судді, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства КАС України визначено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

В силу положень статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Зміст такої правової підстави для відводу (самовідводу) як «наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді» (пункт 4 частини першої статті 36 КАС України) розкривається з урахуванням положень Кодексу суддівської етики, міжнародних стандартів поведінки суддів та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд).

Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 N 2006/23, для досягнення неупередженості судових органів та довіри суспільства до судової системи, визначаючи заохочення та підтримку високих стандартів поведінки суддів як безпосередній обов`язок судових органів кожної держави, запроваджують в т.ч. такі принципи для встановлення стандартів етичної поведінки суддів: 1.6. Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів; 2.5. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, […] коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. 4.6. Судді, як і будь-якому громадянину гарантується право […] віросповідання […], однак у процесі реалізації таких прав суддя завжди турбується про підтримку високого статусу посади судді і не допускає дій, що не сумісні з неупередженістю і незалежністю судових органів. При цьому у Коментарях до Принципів звернуто увагу на те, що навіть якщо сторони висловлюють згоду на участь у судовому процесі судді, який/яка вважає, що потрібно заявити самовідвід, подальша участь такого судді в розгляді справи не є виправданою, оскільки суспільство також зацікавлене в очевидно об`єктивному здійсненні правосуддя.

У пункті 12 Висновку № 1 (2001) КРЄС № 1 (2001) про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів передбачено, що при винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, а й бути вільними від цього і в очах розсудливого спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, неупередженість судді розглядається крізь призму суб`єктивного та об`єктивного критеріїв (справи «Пієрсак проти Бельгії», «Де Куббер проти Бельгії», «Кипріану проти Кіпру»). Суб`єктивна неупередженість (що втілює внутрішнє ставлення судді до справи) презюмується, але може бути спростована шляхом доведення реальних проявів зацікавленості судді або його явно прихильного чи явно негативного ставлення до однієї зі сторін у конкретній справі (вислів, виступ, наявність близьких відносин зі стороною, тощо). Об`єктивний критерій передбачає оцінку того, чи пропонує сам суд (зокрема його склад) достатні гарантії для виключення будь-яких легітимних сумнівів щодо його безсторонності. До цього критерію, зокрема, стосуються питання щодо конфлікту інтересів та родинних зв`язків, попередніх ролей та посад судді, попередньої участі у справі, стосунків між суддею та учасником справи, процесу призначення суддів тощо. ЄСПЛ наголошує, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Часто дотримання об`єктивного критерію перевіряється як сприйняття ситуації з позиції стороннього спостерігача того, чи дійсно суддя сприймається неупередженим. Іншими словами, розглядаючи питання про відвід/самовідвід, суддя повинен дбати про забезпечення суспільної довіри до суду та пересвідчитися, чи з точки зору стороннього спостерігача не виглядає, що суддя, якому заявлено відвід, не є неупередженим. Обидва критерії застосовуються при заявлені й розгляді відводів/самовідводів.

Відповідно до ст.ст. 6, 15 Кодексу суддівської етики (затверджений рішенням з`їзду суддів України від 22.02.2013, зі змінами від 18.09.2024) суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику. Суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. У Коментарі до Кодексу суддівської етики, який затверджений рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 141, наголошено, що інститут самовідводу (відводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом як фундаментальних принципів. Він покликаний усунути будь-які сумніви, зокрема учасників судового провадження, в безсторонності та незалежності суду як такого, що може гарантувати справедливий розгляд відповідної справи, навіть якщо прямої заінтересованості судді в результатах розгляду справи немає, оскільки пріоритетною є суспільна довіра до суду. Зміст статті 15 Кодексу передбачає дві форми реалізації інституту самовідводу судді: 1) у формі обов`язку судді; 2) у формі права судді. Водночас судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви в його об`єктивності. Розглядаючи справу, в якій фігурує близька судді людина, йому дуже складно переконати суспільство у своїй неупередженості. Саме тому існують відповідні механізми, які запобігають виникненню будь-яких підозр. У разі якщо сумніви в неупередженості судді мають реальні підстави, питання має бути вирішено на користь самовідводу судді.

Застосовуючи наведені стандарти безсторонності суду при оцінці повідомлених у заяві про самовідвід обставин суд дійшов висновку, що такі є суттєвими та дійсно ставлять під сумнів неупередженість судді з точки зору звичайної розсудливої людини. Відтак, є підстави для задоволення заявленого суддею самовідводу.

Відповідно до частини другої статті 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першої статті 31 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 41, 243, 311, 321, 325 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Заяву судді Харківського окружного адміністративного суду Мороко Анастасії Сергіївни у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Адміністративну справу № 520/18974/26 передати до Відділу з надання судово-адміністративних послуг Харківського окружного адміністративного суду для визначення іншого судді в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Мороко А.С.