Решение № 138018565, 07.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/20959/26

Провадження № 2-а/947/176/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Петрової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

20.05.2026 року зареєстровано адміністративну позовну заяву, яка надійшла через систему «Електронний суд», в якій представник позивача просить скасувати постанову № R504483 від 27.04.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 17 000 гривень та справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Свої вимоги мотивує тим, що 27 квітня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № R504483 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дана постанова складена відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у ній зазначено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що Позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП. Також в оскаржуваній постанові вказано, що 25.04.2026 року від позивача надійшла заява, в якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Зазначає, що 18.05.2026 року позивач дізнався про наявність щодо нього оскаржуваної постанови, через державний мобільний застосунок «Резерв+», згідно якої його притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1, та накладено штраф в сумі 17 000, 00 грн.

Стверджує, що позивач не був повідомлений відповідачем про розгляд справи. Заяву про надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності від 25.04.2026 року не подавав, дізнався про неї тільки 18.05.2026 року, коли ознайомився з оскаржуваною постановою.

Зазначає, що позивач не надавав відповідачу заяву, в якій він зазначає, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності, вона була згенерована автоматично при завантаженні позивачем постанови для ознайомлення в мобільному додатку «Резерв+». Стверджує також, що позивач не отримував повістки про виклик до ТЦК та СП, не був належним чином оповіщений відповідачем про наявність такого виклику та про наявність щодо нього справи про адміністративне правопорушення.

Зазначену постанову позивач вважає протиправною, складеною за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, за відсутності та без надання відповідних доказів його вини, такою, що підлягає скасуванню в повному обсязі.

Ухвалою судді від 21.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 07.07.2026 року на 14:00 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, 06.07.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернулася з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, Відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R504483 від 27 квітня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У Постанові зазначено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.

У Постанові вказано, що 25.04.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак, свідомо не з`явився, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Тому суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з`явитися на виклик до ТЦК та СП громадян у зазначеній у повістці місце та строк, і він незважаючи на це, в приміщення ТЦК не з`явився.

Крім цього, у оскаржуваній постанові неналежним чином викладно об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а саме взагалі не вказано коли саме мав з`явитись позивач згідно з повісткою.

У постанові № R504483 від 24.04.2026 відсутня інформація щодо дати та часу необхідності явки позивача до ТЦК та СП.

В сукупності вказане ставить під обґрунтований сумнів надсилання повістки про виклик та свідчить про те, що позивач дійсно міг не знати про наявність повістки з вимогою прибути до ТЦК та СП. Вказана обставина є істотною, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Правилами ч. 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у Постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням зазначеним у ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В цьому суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Стосовно поданої позивачем заяви від 25.04.2026, у якій позивач зазначив, що не оспорює допущене ним правопорушення та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Частиною 2 статті 279-9 КУпАП передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тобто, аналізуючи вищезазначену статтю, суд зазначає, що вона передбачає розгляд справи ТЦК та СП без особи (заочно) з автоматичним винесенням штрафу, проте, лише у разі дотримання, зокрема, вимог статті 247 КУпАП.

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що заява про визнання провини у неявці за повісткою не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень (ТЦК) обов`язок доказування правомірності покладено на відповідача.

Навіть якщо особа написала пояснення або заяву, це не звільняє ТЦК від обов`язку надати докази вчинення правопорушення, в тому числі вручення повістки (поштою, особисто).

Суд звертає увагу, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та за недоведеністю наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова №R504483 від 27.04.2026 підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 (справа №543/775/17) відступила від висновків Верховного Суду викладених у постанові від 13.12.2016 (провадження №21-1410а16) та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

У зазначеній Постанові Великої Палати Верховного Суду також вказано, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, судом установлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 8415-6599-8561-6965 від 19.05.2026, у той час як при подачі позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір», що складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та становить 605,60 грн.

За приписами частини 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» сума судового збору у даній справі повинна становити 532,48 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням положень ч. 1 ст.139 КАС України та фактичних обставин справи № 947/20959/26, зокрема, задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн., а надлишково сплачену частину судового збору в розмірі 798,72 грн. повернути позивачу з державного бюджету.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 7, 9, 210-1, 245, 247, 251, 279-9, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 71, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 250, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R504483 від 27.04.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 17 000 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , надлишково сплачену частину судового збору в розмірі 798,72 грн., який було сплачено на рахунок Київського районного суду м. Одеси згідно платіжної інструкції № 8415-6599-8561-6965 від 19.05.2026 року.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. М. Куриленко