№ 138016754, 02.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/9276/25

3/465/695/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02.07.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Чорний І.Я., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

в с т а н о в и в:

15.07.2025 о 06:15, м. Львів, вул. Наукова 30, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Audi Q7 д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції, відповідно до листа СЕД №260201-вих-129773 від 08.09.2025 КНП «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», відповідно до результату токологічного дослідження №3973 від 15.07.2025 зразка крові, вміст етанолу в крові склав 1,43%. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Через систему «Електронний суд» від захисника ОСОБА_1 адвоката Михалевського Ю.Р. 09.01.2026 надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Вказане клопотання мотивує тим, що єдиними документами, що можуть підтверджувати стан сп`яніння у водія, є Акт медичного огляду (далі - Акт) та Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Висновок), складені медичним працівником. Втім, в матеріалах справи відсутні Акт медичного огляду та Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складені медичним працівником. Із наявних в матеріалах справи документів встановлено, що огляд ОСОБА_1 було проведено у відсутності поліцейського. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які рапорти працівників поліції, консультативні висновки лікарів чи будь-які інші документи в яких би містилися відомості про працівника поліції, який був присутній під час відбору зразків біологічного середовища у ОСОБА_1 . Таким чином вважає, що огляд ОСОБА_1 проведено за відсутності працівника поліції, а отже з порушенням вимог Інструкції. Вказує, що під час ознайомлення з матеріалами справи ним було встановлено, що в матеріалах справи наявний відеозаписи «clip-0» з нагрудної камери №474514. На такому відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 06.10.2025 перебуває у відділі поліції та його ознайомлюють із змістом протоколу «ЕПР1» № 474865. Враховуючи це, працівниками поліції було порушено вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відсутність відеозапису, на якому мали б бути зафіксовані обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи про адміністративне правопорушення, суперечить вимогам Інструкції. Просить провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Захисником ОСОБА_1 - адвокатом Михалевським Ю.Р. в судовому засіданні, яке відбулось 23.02.2026, заявлено клопотання про призначення судово-токсикологічної експертизи контрольних біологічних зразків крові, відібраної 15.07.2025 в приміщенні Відокремленого підрозділу «Лікарня Святого Луки» у ОСОБА_1 , на предмет наявності чи відсутності речовин що викликають алкогольне чи наркотичне сп`яніння.

Поставною Франківського районного суду м. Львова від 23.02.2026 клопотання захисника адвоката Михалевського Ю.Р. задоволено, призначено у справі судову токсикологічну експертизу.

Від Відокремленого підрозділу «Лікарня Святого Луки» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» 01.04.2026, на адресу суду надійшов лист, у якому зазначено що при заборі крові у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебачено термін зберігання контрольних зразків біологічного середовища - 90 днів з дня забору, а отже вказаний мед. заклад не може надати запитувані зразки крові, так як вони знищені.

Від начальника ДСУ «Львівське ОБ СМЕ» Шевчука М.М. 22.05.2026, на адресу суду надійшов лист, у якому останній просить суд надати зразки біологічного середовища ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для проведення судової токсикологічної експертизи. Попереджає, що у разі ненадання вказаного біоматеріалу у 2-х тижневий термін копія постанови буде повернута без виконання.

Від начальника ДСУ «Львівське ОБ СМЕ» ОСОБА_2 01.06.2026 надійшов лист, яким останній повертає без виконання копію постанови Франківського районного суду м. Львова про призначення судової токсикологічної експертизи на наявність етилового спирту у крові ОСОБА_1 . Вказує, що у відділення судово-медичної токсикології кров ОСОБА_1 з 30.04.2026 і по дату створення листа - не поступила.

Через систему «Електронний суд» від захисника ОСОБА_1 адвоката Михалевського Ю.Р. 01.07.2026 надійшло доповнення до клопотання про закриття провадження у справі.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Михалевський Ю.Р в судовому засіданні вказав, що в ході судового провадження, постановою суду від 23.02.2026 було призначено судову токсикологічну експертизу, проведення якої доручено ДСУ «Львівське ОБСМЕ». Ознайомившись із матеріалами справи 30.06.2026, захисником було виявлено, що листом від 26.05.2026 ДСУ «Львівське ОБСМЕ» постанову суду повернуто без виконання, у зв`язку із тим, що не поступила кров ОСОБА_1 . Таким чином, судова токсикологічна експертиза не була проведена з причин відсутності зразку біологічного середовища, що був нібито відібраний у ОСОБА_1 15.07.2025. Вважає, що внаслідок порушення інспектором УПП у Львівській області строку складення протоколу про адміністративне правопорушення та складення такого за 7 днів до завершення строку зберігання контрольних зразків біологічного середовища, які повинні зберігатися впродовж 90 днів, тим самим ОСОБА_1 позбавлений можливості оспорити результат огляду, шляхом проведення судової токсикологічної експертизи. Зазначає, що судова-токсикологічна експертиза не було проведена через обставини, що не залежали від волі ОСОБА_1 , у зв`язку із чим наслідки незбереження зразків крові ОСОБА_1 та несвоєчасного збирання доказів не можуть покладатися на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Просить провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні проти протоколу заперечив, вказав, що не перебував в стані алкогольного сп`яніння 15.07.2025. Безпосередньо після ДТП з його участі він був госпіталізований та чітко не пригадує подій та обставин після ДТП, оскільки отримав травми. Вказував, що пригадує частину подій, що відбувалися в медичному закладі, куди він був доставлений автомобілем швидкої допомоги. Просить справу закрити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Михалевського Ю.Р., вивчивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 2.9 "а" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306 заборонено водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1, 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом Інструкція) ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.8 розділу І Інструкції у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

П. 13 розділу ІІІ Інструкції передбачає, що якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

Крім цього даний розділ Інструкції передбачає, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. А також визначено, що Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакці, видається на підставі акта медичного огляду.

Статтею 245 цього ж Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», а саме, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що стверджується такими дослідженими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №474865 від 06.10.2025;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції з участю водія ОСОБА_1 ;

- листом КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Відокремлений підрозділ «Лікарня Святого Луки» №260101-вих-129773 від 08.09.2025, відповідно до якого результат токсикологічного дослідження № 3973 від 15.07.2025 кров 1,43 %.

Крім цього, до матеріалів справи долучено відповідь КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Відокремлений підрозділ «Лікарня Святого Луки» № 260201-вих-173061 від 27.11.2025, відповідно до якого встановлено, що згідно даних медичної інформаційної системи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 доставлений бригадою екстреної медичної допомого до їх закладу15.07.2025 як пацієнт після ДТП для надання невідкладної медичної допомоги. У межах діагностично-лікувальних заходів було проведено лабораторне дослідження крові на вміст етанолу, результат якого становив 1,43%.

Також відповідно до відповіді даного медичного закладу № 260201-вих-184682 від 22.12.2025 встановлено, що враховуючи, що пацієнт ОСОБА_1 поступив бригадою екстреної медичної допомоги для надання невідкладної медичної допомоги, оформлення акту і висновку про стан сп`яніння не проводилося. Крім цього зазначено, що даний медичний заклад не входить до переліку закладів охорони здоров`я, що здійснює огляд водіїв т.з. на наявність ознак сп`яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, в даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_1 після ДТП з його участю, що мало місце на 15.07.2025 року вул. Науковій, 30 в м. Львові був госпіталізований для надання невідкладної медичної допомоги до КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Відокремлений підрозділ «Лікарня Святого Луки» де в нього було відібрано біологічний матеріал кров. Вказана обставина також не заперечувалася, під час розгляду справи, самим ОСОБА_1 .

За результатами лабораторного дослідження крові ОСОБА_1 в медичному закладі, у відповідності до п.8 розділу І та п.13 розділу ІІІ Інструкції, встановлено вміст етанолу 1,43%.

Відповідно до відеозапису, який долучено працівниками поліції встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення у відділенні поліції ОСОБА_1 при спілкуванні з працівником поліції не заперечує оголошені йому в протоколі обставини (clip-0, реєстратор 474514, 06.10.2025, 10:22).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №474865 від 06.10.2025 - у графі для пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, п.14 протоколу, власноручно написано «Шкодую про скоєне», тим самим ОСОБА_1 визнав інкриміноване йому адміністративне правопорушення.

Відтак, слід констатувати, що ОСОБА_1 будь-яких зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП та про невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв.

Щодо тверджень захисника про відсутність в матеріалах справи документів, як це передбачено Інструкцією, що можуть підтверджувати стан сп`яніння у водія, а саме Акта медичного огляду та Висновку щодо результатів медичного огляду та інших доводів, слід зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду у справі № 825/2328/16 від 22.05.2020 викладений висновок про те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його недійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact).

Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

Суд звертає увагу на те, що норми чинного законодавства не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення чи проведення процедури визначення стану сп`яніння тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Судом не встановлено порушень фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час проведення лабораторного дослідження крові на вміст етанолу, тобто процедури огляду на стан сп`яніння чи складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім цього слід зазначити, що Акт та Висновок є по своїй суті документами, що закріплюють результати огляду на стан сп`яніння, а не встановлюють їх, відтак їх відсутність в даному конкретному випадку, на переконання суду, не може бути єдиною підставою для закриття провадження по справі.

Отже, доводи зазначені під час розгляду даної справи з боку захисту, хоча і є вагомими, однак не спростовують події адміністративного правопорушення, наявності етанолу в крові ОСОБА_1 , результат 1.43%, факту керування ним транспортним засобом та не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.»

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloran and Francis v. The United Kingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні «Шмауцер протии Австрії» від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй в провину, мати достатньо часу для підготовки свого захисту, отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї, обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, доходжу висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення доведена повністю.

Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, суду не надано.

Беручи до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягається до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 130, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665,60 грн судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У випадку несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307,308 Кодексу України про адміністративні правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя І.Я. Чорний