Постановление суда № 138008048, 29.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/5566/26

1-кс/465/814/26

У Х В А Л А

/про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна/

29.06.2026 м. Львів

Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 та його представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026141370000323 від 09.06.2026, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -

встановив:

До слідчого судді надійшло клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором, про накладення арешту на грошові кошти в еквіваленті 7 550 000 ( сім мільйонів п?ятсот п?ятдесят тисяч) гривень, що знаходяться на банківському рахунку N? НОМЕР_1 , який належать ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що відкритий в АТ «Ощад Банк», ЄДРПОУ 00032129 , із забороною вчиняти будь-які дії з такими коштами чи його частинами до прийняття рішення про зняття арешт.

В обґрунтування клопотання слідчий покликається на те, що 08.06.2026 до ЛРУП N? 2 ГУНП у Львівській області надійшла письмова заява від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який просить вжити заходів щодо ОСОБА_7 , яка в період з 2023 року по теперішній час, вчинила шахрайство, шляхом обману та зловживання довірою вчинене в умовах воєнного стану, заволоділа його грошовими коштами, що завдало значної шкоди, які він перерахував на її банківський рахунок за для отримання частину коштів з отриманих дивідендів, однак ніяких коштів не отримував.

В ході досудового розслідування в якості потерпілого допитано ОСОБА_9

11.06.2026 заступником керівника Франківської окружної прокуратури надано запит в АТ «Ощадбанк», з метою отримання інформації по всім банківським рахунках, які належать ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

В подальшому АТ «Ощадбанк», надав CD-R в якому містяться файли по всім банківським рахунках, які належать ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

26.06.2026 здійснено огляд вказаного диску із файлами та було встановлено наступне, що дійсно 18.06.2025 здійснено перерахунок грошових коштів від ОСОБА_10 , ІПН: НОМЕР_3 із банківського рахунку N? НОМЕР_4 в сумі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень на банківський рахунок N? НОМЕР_5 на ім?я ОСОБА_7 , ІПН: НОМЕР_2 . Згодом після отримання вказаних коштів ОСОБА_7 із вищевказаного банківського рахунку 18.06.2025 здійснює переказ на банківський рахунок НОМЕР_6 , що відкритий на її ім`я, грошові кошти у сумі 10 000 000 гривень.

У подальшому 18.12.2025 о 01:46:52 із банківського рахунку НОМЕР_6 на банківський рахунок НОМЕР_5 , відкриті обидва на ім?я ОСОБА_7 , здійснюється переказ грошових коштів на суму 10 000 000 гривень.

У зв`язку з закінченням дії депозиту, ОСОБА_7 через Веб-банкінг 18.12.2025 із банківського рахунку НОМЕР_7 , здійснюється переказ в сумі 7 550 000 гривень на інший власний банківський рахунок НОМЕР_1 , а решту в сумі 2 500 000, щодня по 100 000 гривень знімає готівкою.

Наразі депозитний банківський рахунок N? НОМЕР_1 з сумою 7 550 000 гривень є діючий.

3 огляду на викладене, виникає необхідність в застосуванні заходів забезпечення з метою виявлення та збереження речових доказів в кримінальному провадженні у вигляді протиправно отриманих грошових коштів, тобто здійснення їх арешту на банківському рахунку отримувача.

Згідно матеріалів кримінального провадження, встановлено, що протиправно отримані грошові кошти потерпілого ОСОБА_4 , 18.05.2025 о 09:26 год. в сумі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень, перераховані з банківського рахунку потерпілого N? НОМЕР_4 , яке емітоване в АТ «Ощад Банк», на банківський рахунок N? НОМЕР_5 , який відкритий у АТ «Ощад Банк», ЄДРПОУ 00032129 та належить ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на даний момент із вказаної суми залишилось тільки 7 550 000 гривень, які знаходяться на банківському рахунку N? НОМЕР_1 , який належать ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що відкритий в АТ «Ощад Банк», тому з метою запобігання ризику втрати грошових коштів, які є об?єктом кримінально-протиправних дій ОСОБА_7 , підлягають арешту з метою їх збереження.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав, просив таке задовольнити.

Потерпілий та його представник у судовому засіданні просили клопотання слідчого задоволити.

Згідно із ч.2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Заслухавши пояснення слідчого, потерпілого та його представника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження 09.06.2026 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України (кримінальне провадження №12026141370000323), яке розпочато на підставі заяви від гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який просить вжити заходів щодо ОСОБА_7 , яка в період з 2023 року по теперішній час, вчинила шахрайство, шляхом обману та зловживання довірою вчинене в умовах воєнного стану, заволоділа його грошовими коштами, що завдало значної шкоди, які він перерахував на її банківський рахунок за для отримання частину коштів з отриманих дивідендів, однак ніяких коштів не отримував.

Відповідно до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4 від 09.06.2026 ОСОБА_4 укладав на ім`я ОСОБА_7 договори банківського вкладу в різних банківських установах, зокрема в АТ «Ощадбанк», АТ «А-Банк», АТ «Кредобанк» та АТ «ТАСКОМБАНК».

З протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4 від 15.06.2026 вбачається, що 18.06.2025 ОСОБА_4 добровільно переказав своїй онуці ОСОБА_7 10 000 000 грн. без укладення будь-якого договору чи розписки, оскільки довіряв їй як близькій родичці. Факт переказу підтверджується платіжною інструкцією з АТ «Ощадбанк». Зазначив, що договори банківських вкладів, відкриті на його ім`я в різних банках, стосуються виключно його особистих коштів і не пов`язані з онукою. За його словами, після отримання коштів ОСОБА_7 мала самостійно розмістити їх на депозитному рахунку, а відсотки за вкладом їй надходять щомісячно. Оскільки онука не повертає кошти, а він не має доступу до рахунків, просить вжити заходів для їх повернення.

Згідно з платіжною інструкцією №1948599582714 від 18.06.2025 платником ОСОБА_4 здійснено переказ у сумі 10 000 000 грн. на рахунок отримувача ОСОБА_11 . Призначення платежу: Поповнення рахунку від ОСОБА_4 1493004795.

Відтак, з призначення платежу вбачається, що це не підтверджує доводи потерпілого, що такі кошти було перераховано на виконання укладеного усного договору.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У встановлений КПК України строк слідча звернулась з даним клопотанням до слідчого судді.

Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно із ч.1 ст.168 КПК України, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.1 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів

Разом з тим, згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, слідчим не доведено наявності достатніх правових підстав для накладення арешту на грошові кошти.

Крім того, в призначенні платежу містяться відомості про поповнення рахунку від ОСОБА_4 та не підтверджує існування домовленостей щодо умов використання чи повернення коштів.

За таких обставин матеріали клопотання не містять достатніх даних, які б свідчили про наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати зазначені грошові кошти майном, отриманим кримінально протиправним шляхом, а відтак застосування арешту як істотного обмеження права власності не відповідає вимогам статей 170, 173 КПК України, принципам розумності та співмірності втручання у право власності. У зв`язку з наведеним клопотання слідчого про накладення арешту на майно задоволенню не підлягає.

У ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст. 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, вимоги ст. 41 Конституції України, де зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним та розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконливого висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 369-372 КПК України,

постановив:

У задоволенні клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , погодженого із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026141370000323 від 09.06.2026, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України відмовити.

Ухвала про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали буде складений та оголошений 03 липня 2026 року о 15:30 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1