Решение № 137996404, 02.07.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 128/4729/25

Номер провадження 2/142/251/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 липня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гринишиної А.А.

з участю

секретаря судового засідання Курасевич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області з Вінницького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 89 711,42 грн. (Вісімдесят дев`ять тисяч сімсот одинадцять гривень 42 копійки), з яких сума кредиту 13644,31 грн. (Тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 31 копійка), сума процентів за користування кредитом 76 067, 11 грн. (сімдесят шість тисяч шістдесят сім гривень 11 копійок). Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч гривень 00 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем було укладено договір № 1364074 про надання споживчого кредиту в електронній формі, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 25 000,00 грн строком на 359 днів, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконувати інші обов`язки, передбачені договором. Позивач зазначає, що кредитний договір був укладений із дотриманням вимог цивільного законодавства та Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором після проходження процедури реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, ознайомлення з правилами кредитування та підтвердження акцепту оферти. На думку позивача, такий договір є укладеним у письмовій формі та породжує для сторін відповідні цивільні права й обов`язки. Позивач посилається на те, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши кредитні кошти у сумі 25 000,00 грн на платіжну картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час оформлення кредиту, що підтверджується інформацією платіжного провайдера. При цьому відповідач частково виконував умови договору, здійснюючи платежі на погашення кредитної заборгованості, чим, на думку позивача, підтвердив факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та визнання існування боргових зобов`язань. Зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань утворилася заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, які були нараховані відповідно до умов договору в межах погодженого сторонами строку кредитування. Розмір заборгованості підтверджується поденним розрахунком заборгованості та карткою обліку договору. Крім того, позивач вказує, що 27.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідач був повідомлений про відступлення права вимоги у порядку, визначеному законодавством та умовами договору, однак заборгованість не погасив, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 89 711,42 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2026 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Гринишиній А.А.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею Вінницького районного суду Вінницької області Карпінською Ю.Ф. 25 листопада 2025 року було отримано засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" відомості з Єдиного державного демографічного реєстру про те, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року постановлено відкрити провадження у даній цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначити судове засідання, встановити сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, а також відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Позивач, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, представник позивача подав на адресу суду клопотання в якому просить суд розглянути справу без участі позивача, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення в справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання, в тому числі 02 липня 2026 року, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовну заяву слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі досліджених у судовому засіданні письмових доказів судом встановлено, що 30.12.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем було укладено Договір № 1364074 про надання споживчого кредиту в електронній формі.

Відповідно до п. 1.3 Договору кредитодавець надав відповідачу споживчий кредит у сумі 25 000,00 грн, а згідно з п. 1.4 Договору строк кредитування становить 359 днів, а саме з 30.12.2023 по 24.12.2024, із періодичністю сплати процентів кожні 15 днів.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника із використанням реквізитів платіжної картки, зазначеної ним під час укладення договору.

Факт належного виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до якого 30.12.2023 грошові кошти у сумі 25 000,00 грн були успішно перераховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Дослідженими судом доказами також підтверджується, що кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач пройшов процедуру реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, ознайомився з Правилами надання коштів у кредит, Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, після чого підтвердив прийняття умов договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С210». Відповідно до Правил надання кредиту договір вважається укладеним з моменту отримання кредитодавцем електронного повідомлення про прийняття пропозиції, підписаного таким одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 3.1 Договору проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожний день користування кредитом за методом «факт/факт». Відповідно до п. 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 2,5 % на день, а п. 1.5.2 Договору передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1,75 % на день за умови виконання позичальником визначених договором умов.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюються відповідно до погодженого сторонами графіка платежів.

Встановлено, що протягом дії кредитного договору відповідач здійснював часткове виконання своїх зобов`язань. Загальна сума внесених ним платежів становить 59 505,40 грн, з яких 11 355,69 грн були зараховані в рахунок погашення основної суми кредиту, а 48 149,71 грн у рахунок сплати процентів за користування кредитом.

Незважаючи на здійснення часткових платежів, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, унаслідок чого станом на 27.06.2025 утворилася заборгованість.

Судом також встановлено, що 27.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (клієнтом) та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (фактором) укладено Договір факторингу № 27062025.

Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників, перелік яких визначено у Реєстрі прав вимоги, у тому числі до відповідача за Договором № 1364074 від 30.12.2023.

Пунктом 1.3 Договору факторингу передбачено обов`язок первісного кредитора протягом десяти робочих днів повідомити боржників про відступлення права вимоги та передачу персональних даних фактору шляхом направлення повідомлення до особистого кабінету боржника, засобами електронної пошти та/або SMS-повідомлення.

Згідно з витягом із Реєстру прав вимоги, який є невід`ємним додатком до Договору факторингу № 27062025, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1364074 від 30.12.2023 у загальному розмірі 89 711,42 грн, із яких 13 644,31 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту, а 76 067,11 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідача повідомлено про відступлення права грошової вимоги шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену ним під час укладення кредитного договору.

Суд зазначає, що умови Договору факторингу відповідають вимогам статей 1077-1078 ЦК України, передбачають можливість відступлення права грошової вимоги, а доказів недійсності зазначеного правочину матеріали справи не містять. Відтак відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція його правомірності.

Після переходу права вимоги до позивача відповідач платежів у рахунок погашення заборгованості не здійснював, а нові нарахування процентів за кредитним договором не проводилися.

Таким чином, дослідженими доказами підтверджується, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, відповідач належним чином акцептував його умови шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отримав кредитні кошти та частково виконував свої договірні зобов`язання, що свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав та обов`язків.

Разом із тим відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких повідомив, що з 01.07.2025 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у зв`язку з чим просив не стягувати з нього проценти за користування кредитом. На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано документи, що підтверджують проходження ним військової служби з 01.07.2025.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі Договору факторингу від 27.06.2025, а проценти, які є предметом позову, були нараховані первісним кредитором за період з 30.12.2023 по 27.06.2025, тобто до початку проходження відповідачем військової служби.

Отже, на момент мобілізації відповідача нарахування процентів за користування кредитом було припинено, а заявлена до стягнення заборгованість за процентами сформувалася до початку проходження ним військової служби. Доказів того, що після 27.06.2025 позивач або первісний кредитор здійснювали подальше нарахування процентів, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо незастосування до нього процентів у зв`язку з проходженням військової служби не спростовують обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки предметом позову є проценти, нараховані до його мобілізації, а тому правові гарантії, пов`язані з проходженням військової служби, на спірні правовідносини в цій частині не поширюються.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються статтею 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З положень статті 628 ЦК України слідує, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Норми статті 629 ЦК України вказують, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд також керується ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики.

Положення ч. 1 ст. 1049 ЦК України вказують, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальників процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідач отримав кредитні кошти, однак свої зобов`язання щодо їх своєчасного та повного повернення не виконав. Право вимоги за спірним кредитним договором у встановленому законом порядку перейшло до позивача, який набув усіх прав первісного кредитора.

Оскільки відповідач доказів належного виконання зобов`язань або погашення заборгованості суду не надав, а поданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи за умови їх документального підтвердження. Для визначення розміру таких витрат суд враховує складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на надання правничої допомоги, ціну позову та значення справи для сторони.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті, за умови підтвердження їх належними доказами. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтриманий у подальшій практиці Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, акт № 11956 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до яких вартість правничої допомоги становить 10 000,00 грн.

Оцінюючи заявлений до стягнення розмір витрат, суд враховує характер спірних правовідносин, категорію справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, відсутність підвищеної складності спору, а також критерії реальності, необхідності та розумності судових витрат.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн є завищеним, а тому справедливим, співмірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача, є розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 13, 76, 81, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 268, 273, 280283 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 89 711,42 (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот одинадцять гривень 42 копійки), з яких сума кредиту 13 644,31 (тринадцять тисяч шістсот сорок чотири гривні 31 копійка), сума процентів за користування кредитом 76 067,11 (сімдесят шість тисяч шістдесят сім гривень 11 копійок),

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Повне рішення складено 02 липня 2026 року.

Сторони по справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», що знаходиться в м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822;

відповідач - ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: