Решение № 13799567, 14.02.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.11 Справа № 5021/268/2011. За позовом: приватного акціонерного товариства «Вікторія» в особі філії приватного акціонерного товариства «Вікторія» в м. Суми, м. Суми

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 3716 грн. 37 коп.

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Фурнік В.В.

Від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Мелащенко І.М.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 3716 грн. 37 коп. заборгованості за поставлений товар, яка виникла станом на 03.02.2011р., відповідно до договору купівлі-продажу № 352 від 01.06.2010р., укладеного між сторонами у справі, а також 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач письмового відзиву на позов в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, в засідання суду не зявився, тому згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позивач надіслав листа № 5 від 10.02.2011р., відповідно до якого просить суд приєднати до матеріалів справи копію свідоцтва про державну реєстрацію, і відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зазначена копія свідоцтва приєднується судом до матеріалів даної справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу № 352 від 10.06.2010р., позивачем було здійснено поставку до магазину відповідача товар на загальну суму 3716 грн. 37 коп..

Відповідно до пп. 1.1 п. 1 зазначеного договору, позивач зобовязувався на протязі дії даного договору передавати у власність відповідача товари народного споживання, а відповідач зобовязувався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору.

Пункт 4. договору купівлі-продажу № 352 від 10.06.2010р. визначає, що відповідач проводить оплату поставляємого товару по цінах, вказаних в товаросупровідних документах в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару на протязі 14 календарних днів після поставки; по домовленості сторін можлива часткова або повна передоплата.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач здійснював поставку товару відповідачеві, а останній не оплатив його вартість, чим порушив умови договору купівлі-продажу № 352 від 01.06.2010р., вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України та вимоги ст. 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У статті 175 Господарського кодексу України, зазначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії. а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суду надано на огляд оригінали, а копії приєднано до матеріалів справи, товарно-транспортних накладних № В-РН-0013701 від 19.05.2010р. на суму 2843 грн. 37 коп., № В-РН-0013914 від 20.05.2010р. на суму 837 грн. та акту звірки взаєморозрахунків № 176 від 16.07.2010р., які підтверджують факт поставки позивачем відповідачеві товарів народного споживання на загальну суму 3716 грн. 37 коп.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1. не виконала свої зобовязання за договором купівлі-продажу № 352 від 01.06.2010р., укладеного між сторонами у справі, і станом на 03.02.2011р. має заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 3716 грн. 37 коп.

Відповідно до поданих позивачем доказів, заборгованість відповідача перед позивачем по договору купівлі-продажу № 352 від 01.06.2010р. складає 3716 грн. 37 коп., що повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: зазначеним договором, товарно-транспортними накладними № В-РН-0013701 від 19.05.2010р. на суму 2843 грн. 37 коп., № В-РН-0013914 від 20.05.2010р. на суму 837 грн. та актом звірки взаєморозрахунків № 176 від 16.07.2010р., який підписано як позивачем так і відповідачем.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем не подано письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції щодо вимог позивача, а також не подано доказів сплати заборгованості.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ОСОБА_2, ідент. номер НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства «Вікторія» в особі філії приватного акціонерного товариства «Вікторія» в м. Суми (40034, м. Суми, вул. Черепіна, б. 29, код 35304596) 3716 грн. 37 коп. боргу, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

Повний текст рішення складено 15.02.2011р.