Постановление суда № 137994921, 06.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"06" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5131/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

розглянувши справу № 916/5131/24

за заявою: ОСОБА_1

про неплатоспроможність

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від "30" січня 2025 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича.

Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 опубліковано 30.01.2025 за № 75159.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від "07" квітня 2025 р. суд постановив відхилити повністю грошові вимоги Акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК з грошовими вимогами до ОСОБА_1 в сумі 125 762, 90 грн, а також судового збору сплаченого за подання даної заяви кредитора у розмірі 6056 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від "07" травня 2025 р. суд постановив визнати грошові вимоги ОСОБА_2 до Щокіна Тараса Миколайовича у розмірі 2 059 254, 99 грн, у такій черговості:

1 868 809, 21 грн (1 714 873,00 (основа сума) + 21 476,71 (3% річних) + 132 459,50 (інфляційні)) друга черга задоволення вимог кредиторів;

190 445,78 (пеня) третя черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від "14" липня 2025 р. суд постановив визнати грошові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Щокіна Тараса Миколайовича у розмірі 25 795,04 грн у такій черговості:

- 6 056 грн - позачергово (судовий збір);

- 25 795,04 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Одеської області від 29.09.2025, задоволено клопотання арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Багінського А. О. від 03.07.2025 № 3-564/25 про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника. Припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи Щокіна Тараса Миколайовича та повноваження керуючого реструктуризацією Багінського Артема Олександровича. Визнано фізичну особу Щокіна Тараса Миколайовича банкрутом. Введено процедуру погашення боргів фізичної особи Щокіна Тараса Миколайовича строком на дванадцять місяців. Призначено керуючим реалізацією майна арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 скасовано, провадження у справі закрито.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.04.2026 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та постанову Господарського суду Одеської області від 29.09.2025 у справі №916/5131/24 скасовано. Справу №916/5131/24 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Викладаючи обґрунтування та висновки у постанові, Верховний Суд вказав таке:

«Відповідно до зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, підставою для висновку про недобросовісність Боржника стали, зокрема, такі обставини:

- відсутність у поданих деклараціях відомостей про інші доходи та майно, окрім заробітної плати;

- перетин Боржником державного кордону у 2022 році за відсутності підтверджених джерел доходу;

- неподання документів, які б підтверджували мету таких поїздок;

- сумнів у реалістичності запропонованого плану реструктуризації;

- відсутність належних пояснень щодо причин відсутності доходів у попередні періоди.

94. Разом із тим Верховний Суд вважає, що наведені апеляційним господарським судом обставини свідчать лише про наявність сумнівів щодо повноти та достовірності відомостей, наданих Боржником, однак самі по собі не доводять його недобросовісну поведінку у розумінні КУзПБ.

95. Верховний Суд звертає увагу, що у відповідь на вимоги суду Боржник надав пояснення щодо обставин перетину державного кордону, зокрема зазначив, що: 1) поїздка до Республіки Молдова була пов`язана з пошуком роботи та проходженням випробувального терміну як водія пасажирських перевезень; 2) поїздка до Румунії була зумовлена наміром оформлення візи для виїзду за програмою CUAET; 3) тривалість перебування за межами України була незначною.

96. Вказані пояснення самі по собі не спростовують необхідності з`ясування джерел фінансування таких поїздок, однак вони підлягали оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

97. Водночас суд апеляційної інстанції, пославшись на відсутність документального підтвердження мети поїздок та джерел їх фінансування, фактично не надав оцінки наведеним поясненням Боржника та не встановив обставин, які б свідчили про їх недостовірність.

98. Зокрема, апеляційний господарський суд не встановив: 1) що зазначені поїздки мали іншу, ніж вказано Боржником, мету; 2) що їх тривалість або характер свідчать про наявність прихованих доходів чи активів; 3) що Боржник отримував доходи, які не були відображені у деклараціях.

99. Такий підхід не відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.05.2022 у справі №903/806/20 та від 09.10.2025 у справі №903/1015/24, відповідно до яких висновок про недобросовісність має ґрунтуватися на встановлених обставинах, а не припущеннях.

100. Зазначені обставини потребують додаткового дослідження у їх сукупності, однак не можуть бути достатньою підставою для закриття провадження у справі.

101. Сам по собі факт відсутності офіційного доходу не є тотожним недобросовісній поведінці, оскільки може бути обумовлений об`єктивними обставинами, які підлягають встановленню судом; без з`ясування причин такої відсутності, характеру діяльності Боржника та його фактичного фінансового стану висновок про недобросовісність є передчасним.

102. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про завідомо нереалістичний запропонований Боржником план реструктуризації, виходячи із співвідношення доходів та витрат.

103. Разом із тим, оцінка реалістичності плану реструктуризації має здійснюватися з урахуванням: усіх можливих джерел доходів; перспектив їх отримання; поведінки Боржника щодо працевлаштування та покращення майнового стану.

104. За відсутності встановлення зазначених обставин висновок про завідомо невиконуваність плану є недостатньо обґрунтованим.

105. Лише встановлення таких обставин, як приховування активів; надання недостовірної інформації; ухилення від виконання обов`язків у процедурі неплатоспроможності може бути підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

106. Верховний Суд зазначає, що наведені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про наявність сумнівів щодо повноти та достовірності відомостей, наданих Боржником; однак самі по собі не доводять його недобросовісну поведінку у розумінні КУзПБ.

107. За таких обставин висновок господарського суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі є передчасним.

108. Верховний Суд окремо оцінює доводи скаржника про порушення апеляційним судом меж апеляційного перегляду та принципу "jura novit curia". Сам по собі розгляд апеляційним судом питання добросовісності Боржника не свідчить про вихід за межі апеляційного перегляду, оскільки саме добросовісність була однією з ключових обставин, на які посилався кредитор, обґрунтовуючи необхідність закриття провадження. Водночас апеляційний суд, змінюючи правову оцінку встановлених судом першої інстанції обставин, мав навести належні мотиви відхилення пояснень Боржника та висновків суду першої інстанції, чого у повному обсязі зроблено не було.

109. Щодо доводів скаржника про неправильний розподіл тягаря доказування Верховний Суд зазначає, що у справі про неплатоспроможність фізичної особи Боржник має обов`язок розкрити свій майновий стан, джерела доходів, витрати та обставини неплатоспроможності. Водночас висновок про існування прихованих доходів або активів не може ґрунтуватися лише на припущенні про їх можливу наявність. Кредитор, який посилається на конкретні факти приховування майна, доходів або недостовірності декларацій, має навести докази таких обставин, а суд оцінити їх у сукупності з поясненнями Боржника та матеріалами перевірки майнового стану.

110. Верховний Суд також враховує доводи скаржника щодо поведінки кредитора під час процедури реструктуризації. Несхвалення кредитором запропонованого плану реструктуризації саме по собі не може оцінюватися як недобросовісна поведінка, оскільки кредитор має право не погоджуватися з умовами плану. Водночас під час застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ суд має оцінити причини неподання погодженого і схваленого плану, зокрема поведінку не лише Боржника, а й кредитора та керуючого реструктуризацією.

111. Твердження скаржника щодо виникнення заборгованості у зв`язку зі спільною діяльністю Боржника та кредитора мають значення для оцінки причин неплатоспроможності та добросовісності поведінки Боржника. Водночас такі доводи не спростовують факту визнання грошових вимог кредитора у встановленому порядку та не можуть самі по собі бути підставою для переходу до процедури погашення боргів без перевірки інших істотних обставин.

112. Верховний Суд враховує посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 03.04.2024 у справі №910/987/23 та інших, відповідно до яких ключовим критерієм застосування процедур неплатоспроможності фізичної особи є добросовісність Боржника.

113. Разом із тим наведені правові висновки підлягають застосуванню за умови встановлення судами фактичних обставин, які дозволяють надати оцінку поведінці Боржника, чого у цій справі господарськими судами попередніх інстанцій здійснено не було.

114. Водночас Верховний Суд вважає, що постанова господарського суду першої інстанції про введення процедури погашення боргів також підлягає скасуванню з огляду на таке.

115. Так, оцінивши встановлені обставини, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: план реструктуризації боргів Боржника кредиторами не схвалено; відсутні реальні передумови для відновлення платоспроможності; Боржник надав декларації про майновий стан та уточнив їх після зауважень; матеріали справи не свідчать про вчинення боржником неправомірних дій, пов`язаних із неплатоспроможністю.

116. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.

117. Однак господарський суд першої інстанції не врахував таке.

118. Боржник у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначив, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

119. Водночас господарський суд встановив, що Боржник був зареєстрований за цією адресою лише до 30.09.2020.

120. При оцінці добросовісності боржника господарський суд мав перевірити не лише формальне зазначення адреси у заяві, а й фактичне місце проживання або перебування Боржника, правові підстави користування відповідним житлом, а також наявні у матеріалах справи відомості виконавчих проваджень, якщо такі відомості стосуються можливості встановлення місця перебування Боржника, його майна або джерел доходу.

121. Наведені обставини мають істотне значення для оцінки добросовісності Боржника, однак господарським судом першої інстанції належним чином не досліджені.

122. Крім того, встановлення фактичного місця проживання або перебування Боржника має значення для оцінки його добросовісності, а також для перевірки доводів кредитора щодо дотримання правил територіальної підсудності з урахуванням ст. 8 КУзПБ, ч. 3 ст. 27 ГПК України та вимог ст. 116 КУзПБ щодо змісту заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

123. Господарськими судами не з`ясовано, чи вживав Боржник заходів для відновлення платоспроможності після припинення підприємницької діяльності, а також за рахунок яких джерел забезпечував своє існування.

124. Такі обставини мають істотне значення для оцінки добросовісності Боржника, оскільки відсутність доходів або зареєстрованого майна сама по собі не виключає наявності інших джерел існування чи активів, що підлягає перевірці господарським судом.

125. Матеріали справи містять відомості, пов`язані з виконавчими провадженнями щодо Боржника, які могли мати значення для оцінки його поведінки під час виконання судових рішень, встановлення місця його проживання або перебування, а також виявлення майна чи джерел доходу.

126. Водночас господарські суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки його поведінці під час виконання судових рішень та обставинам, які з`ясовувалися виконавцями під час вживаних ними заходів.

127. Господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про перехід до процедури погашення боргів, не навів достатніх мотивів оцінки змісту та достовірності пояснень Боржника у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, зокрема щодо джерел існування, фактичного місця проживання, реалістичності запропонованого плану та причин відсутності офіційних доходів у попередні періоди.

128. Натомість господарський суд апеляційної інстанції, визнаючи поведінку Боржника недобросовісною, також не встановив у повному обсязі обставин, які б свідчили про умисне приховування майна або зловживання правом.

129. Ненадання господарськими судами належної оцінки повноті та достовірності поданих Боржником декларацій про майновий стан, а також недослідження доказів у їх сукупності свідчить про порушення вимог ст.ст. 74, 86 ГПК України та унеможливлює правильне вирішення спору.

130. Отже, наведені скаржником правові висновки Верховного Суду підтверджують необхідність встановлення добросовісності Боржника, однак не можуть бути підставою для залишення в силі постанови господарського суду без з`ясування всіх істотних обставин справи.

131. За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

132. Верховний Суд зауважує, що кредитор у відзиві на касаційну скаргу посилається на обставини, пов`язані з припиненням трудових відносин боржника після 21.06.2025, та на підтвердження цього додає відповідні докази. Верховний Суд зазначає, що обставини, які не були встановлені господарськими судами попередніх інстанцій та ґрунтуються на доказах, поданих лише у касаційному провадженні, не можуть бути самостійно встановлені судом касаційної інстанції. Водночас відповідні доводи, за умови дотримання процесуального порядку подання та прийняття доказів, можуть бути перевірені судом під час нового розгляду справи у зв`язку з оцінкою реалістичності плану реструктуризації та добросовісності Боржника.

133. Доводи кредитора про недобросовісність Боржника, на які в тому числі є посилання у відзиві на касаційну скаргу, підлягають перевірці під час нового розгляду справи, оскільки відповідні обставини господарськими судами попередніх інстанцій у повному обсязі не встановлені.

134. Під час нового розгляду суду належить з`ясувати: фактичне місце проживання або перебування Боржника та правові підстави користування відповідним житлом; джерела існування Боржника у періоди відсутності офіційного доходу; джерела фінансування поїздок за кордон; обставини виникнення заборгованості та руху отриманих від кредитора коштів у межах, у яких це має значення для оцінки добросовісності Боржника; сталість доходу, покладеного в основу запропонованого плану реструктуризації; реалістичність такого плану; вплив заборгованості зі сплати єдиного внеску на можливість затвердження або виконання плану реструктуризації; поведінку кредитора під час зборів кредиторів; повноту і достовірність декларацій про майновий стан; наявність або відсутність підстав для застосування ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 та ст. 130 КУзПБ».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2026 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Деркач Т. Г. від розгляду справи №916/5131/24.

Під час судового засідання 06.07.2026 було оголошено системою цивільної оборони повітряну тривогу, враховуючи зазначене, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відклав судове засідання на 27.07.2026 о 16:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Керуючись ст.ст.120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Повідомити Головне управління ДПС в Одеській області про відкладення судового засідання на "27" липня 2026 р. о 16:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань № 10 (5 поверх), тел. 0(482)307-965.

2. Зобов`язати боржника надати до суду письмові пояснення із належними доказами на висновки колегії суддів викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.04.2026 (згідно з відповідними вказівками, указаними у п. 134 постанови).

Ухвала набирає законної сили 06.07.2026р. та оскарженню не підлягає.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua

Суддя Т.Г. Деркач