Постановление суда № 137994485, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу в частині

м. Київ

07.07.2026Справа № 910/8022/26Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А. Ю., розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагар»

про видачу судового наказу,

без виклику представників учасників процесу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімат» (далі за текстом ТОВ «Бімат», Заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагар» (далі за текстом ТОВ «Дагар», Боржник) основного боргу у сумі 197 618, 92 грн. за договором поставки № Б/67/2025 від 01.11.2025, 3 % річних в сумі 3 842, 23 грн., інфляційну складову в сумі 5 410, 95 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також Заявник у своїй заяві просить суд зазначити в рішенні суду, що орган (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, повинен нарахувати 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: «Борг х Кількість днів прострочення х 3/100%/365 днів», та інфляційних збитків за формулою: « Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100 % - Сума боргу; Загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків» до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу і стягнути суму 3 % та інфляційних збитків ТОВ «Дагар» на користь ТОВ «Бімат».

Дослідивши подану заяву про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Пунктом 4 частини 2 статті 150 ГПК України визначено, що у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи прохальну частину заяви та майнові вимоги Заявника, суд вказує, що зі змісту частини 10 статті 238 ГПК України вбачається, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Частина 10 статті 238 ГПК України розміщена у главі 9 розділу ІІІ Позовне провадження ГПК України та у статті, яка регулює питання визначення змісту рішення, яке ухвалюється за наслідками розгляду справи по суті за правилами загального чи то спрощеного позовного провадження (частина 3 статті 232 ГПК України).

Проаналізувавши положення частини 10 статті 238 ГПК України суд дійшов висновку, що остання підлягає застосуванню лише у випадку ухвалення судом рішення по суті спору, а не інших видів судового рішення, закріплених частиною 1 статті 232 ГПК України.

Відтак, суд не вбачає підстав застосування положень частини 10 статті 238 ГПК України при видачі судового наказу, який згідно пункту 5 частини 1 статті 155 ГПК України має містити суму грошових коштів, які підлягають стягненню, тобто кінцеву та остаточну.

При цьому положення статті 155 ГПК України також не надають суду можливості зазначати порядок нарахування, як це передбачено частиною 10 статті 238 ГПК України.

Окрім викладеного вище, суд звертає увагу Заявника, що можливість нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення взагалі не передбачається частиною 10 статті 238 ГПК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до частини 3 статті 152 ГПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

В сукупності викладеного вище, суд дійшов висновку, що подана заява про видачу судового наказу в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення не відповідає вимогам статті 150 ГПК України, а заявлена Заявником вимога у пункті 4 прохальної частини заяви не може бути розглянута за правилами наказного провадження, що відповідно до пункту 1 та 3 частини 1 статті 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу в цій частині.

Частиною 2 статті 153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 148, 150, пунктом 1 та 3 частини 1 статті 152, статтями 153, 154, 234, 235 та 240 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бімат» у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині зазначення у судовому наказі, що орган (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, повинен нарахувати 3 % річних та інфляційні втрати до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу.

Ухвала набрала законної сили 07.07.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали підписано: 07.07.2026.

Суддя Антон ПУКАС