Решение № 137989775, 06.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9279/25

Провадження № 2/201/761/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Покопцевої Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі ТОВ «Фінпром Маркет») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 21.02.2025р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 73165174 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 20 000 грн. строком на 30 днів (з 21.02.2025 по 22.03.2025р.р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,750 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 3000 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 20 000 грн. шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок. Відповідачка належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав у зв`язку з чим, утворилась заборгованість, яка складає 34 100 грн., з яких: 20 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1500 грн. сума заборгованості за процентами; 3000 грн. сума заборгованості за комісією; 0 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; 9600 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

26.06.2025р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 26/06/25 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту № 8841217 від 21.02.2025р.

На підставі викладеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суму заборгованості у розмірі 34 100 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Судом в порядку ч.ч. 6,8 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб відповідачки, і за змістом отриманої відповіді її останнє відоме зареєстровано місце проживання: АДРЕСА_1 .

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідачки копії ухвал про відкриття провадження. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про його розгляд.

Відповідачка кореспонденцію не отримала, а направлена їй кореспонденція повернута неврученою із довідкою пошти «адресат відсутній».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи (за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримала відповідачка адресовану їй кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідачки дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідачки не надходило, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Встановлені наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.02.2025р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73165174 згідно з яким, відповідачка отримала грошові кошти у сумі 20 000 грн. строком на 30 днів, до 22.03.2025р., за процентною фіксованою ставкою 0,750 % на день. Комісія за надання кредиту становить 15,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 3000 грн.). Орієнтована загальна вартість кредиту становить 24 500 грн. (а.с. 17-32).

Вказаний договір підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 70443 (а.с. 33).

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000034573/ТНПП від 25.06.2025р. було прийнято до виконання та завершено платіжну операцію 21.02.2025р. та перераховано 20 000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 отримувача ОСОБА_1 (номер карткового рахунку вказаний у п. 12 договору) (а.с. 22).

На підставі договору факторингу № 26/06/25 від 26.06.2025р., укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет», ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Фінпром Маркет» свої права вимоги до позичальників, а ТОВ «Фінпром Маркет» прийняло належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників згідно з реєстром боржників (а.с. 38-45).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 26/06/25 від 26.06.2025р., ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 34 100 грн., з яких: 20 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1500 грн. сума заборгованості за процентами; 3000 грн. сума заборгованості за комісією; 0 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; 9600 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (а.с. 53-59).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.12 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У свою чергу, положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Із матеріалів справи встановлено, що кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що договір, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, а відтак вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст.ст. 205, 207 ЦК України.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Статтею 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі №569/8962/16-ц.

Судом встановлено, що в порушення умов укладеного договору № 8493713 від 31.12.2024р., а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором в установлений строк не виконала ні первісному, ні новому кредитору, внаслідок чого, у неї виникла заборгованість за кредитним договором (тіло кредиту) та за процентами перед позивачем ТОВ «Фінпром Маркет», який набув права грошової вимоги за вказаним договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 000 грн., за відсотками у розмірі 1500 грн. та заборгованість за комісією у розмірі 3000 грн.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідачки процентів нарахованими за понадстрокове користування, суд враховує наступне.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 14-318цс18).

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом можливе лише у межах строку дії договору. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

З розрахунку слідує, що заборгованість відповідачки за відсотками складає 11 100 грн., з яких 9600 грн. сума заборгованості за відсотками, нарахованими за понадстрокове користування (а.с. 15-16).

Однак, як встановлено судом, строк позики за вказаним договором був погоджений сторонами та, з урахуванням пролонгації дії договору, становив 30 днів (до 22.03.2025р.), з фіксованою процентною ставкою, яка нараховується на кожен день користування кредитом.

Відтак, у межах узгодженого строку, відповідачка мала повернути кредитні кошти та сплатити проценти.

Заборгованість відповідачки за відсотками, станом на 09.07.2025р. становить 1500 грн. При цьому, доказів того, що позичальник ініціював подальше продовження строку користування кредитом, у порядку, передбаченому договором, матеріали справи не містять.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим, позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 грн. позивач надав договір про надання правничої допомоги № 01-11/2024 від 01.11.2024р., витяг з акту № 15-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 26.06.2025р. за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024р., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1149961 від 01.11.2024р. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, позивачем підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Загальна вартість виконаних адвокатом робіт становить 3500 грн.

Відповідач відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, співмірності цих витрат наданим позивачу адвокатом послугам не спростовував.

Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений частково (71,80 %), з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1 739,28 грн. (2422, 40 грн * 71,80 % / 100 % = 1 739,28 грн.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 513 грн. (3500 грн. * 71,80 % / 100 % = 2 513 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором кредиту № 73165174 від 21.02.2025р. у розмірі 24 500 (двадцять чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 739,28 грн. та витрати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 513 грн., що в загальному розмірі становить 4252 (чотири тисячі двісті п`ятдесят дві) грн. 28 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів.

Позивач: ТОВ «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Д.О. Покопцева