Решение № 137984809, 06.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11245/25

Провадження № 2/357/783/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сомок О. А. ,

при секретарі Козубенко Я. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква, в залі суду № 6 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» про захист прав споживачів

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Пустовий Богдан Вікторович, звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» про захист прав споживачів.

Позиції сторін

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 29.01.2025 біля 14:20 год. ОСОБА_1 на автомобілі Skoda Oktavia реєстраційний номер НОМЕР_1 , який обладнано дизельним двигуном внутрішнього згоряння, про що свідчить відповідне маркування на задній частині авто з абревіатурою «TDI» в контексті автомобілів означає "Turbocharged Direct Injection" (турбований дизельний двигун з безпосереднім впорскуванням), а також маркування на кришці заливної горловини паливного баку з написом «Bio-nafta», також відома як біодизель, це вид біопалива, який може використовуватися як альтернатива дизельному паливу, виробленого з нафти та призначений для спалювання в дизельних двигунах, прибув до стаціонарної автозаправної станції «ОККО», розташованої за адресою: м. Біла Церква, вул. Чорних Запорожців, 10-Б для придбання та заправки вказаного транспортного засобу дизельним пальним.

Залишивши автомобіль біля роздавальної колонки вказаної АЗС ОСОБА_1 пішов в приміщення АЗС до оператора в той час, як особа з числа персоналу обслуговування АЗС Відповідача не переконавшись у виді палива, яке споживає автомобіль, не узгодивши цього питання з Позивачем, недбало вставила в горловину баку автомобіля Skoda Oktavia р.н. НОМЕР_1 пістолет автозаправної колонки для роздачі нафтопродукту (бензин марки А-95 євро), після чого оператором вказаної АЗС запропоновано ОСОБА_1 заправити автомобіль пальним зі слів оператора на відео «євро», на що останній (не розібравши який саме продукт марки євро дизель чи бензин йому запропоновано) погодився на пропозицію оператора вважаючи, що в заливну горловину баку його авто вставлений пістолет автозаправної станції для роздачі нафтопродукту (дизельне пальне марки євро), однак фактично придбав нафтопродукт (бензин марки А-95 євро), який фактично було заправлено в паливний бак автотранспортного засобу Skoda Oktavia реєстраційний номер НОМЕР_1 , через паливо-роздавальну колонку оператором вказаної автозаправної станції, про що замовнику - водію ОСОБА_1 видано чек №0634 від 29.01.2025.

Позивач не вставляв пістолет автозаправної колонки в горловину паливного баку свого авто, не висловив чітко оператору вид палива, який він бажає отримати, а лише погодився на пропозицію оператора щодо отримання нафтопродукту з загальною для усіх відпускаємих даною мережею АЗС абревіатурою наприкінці «…ЄВРО». В подальшому, проїхавши кілька кілометрів від автозаправної станції «ОККО», двигун автотранспортного засобу Skoda Oktavia реєстраційний номер НОМЕР_1 перестав працювати внаслідок невідповідної якості палива, зокрема через наявність в паливній суміші бензину, який перед цим безпідставно залив Відповідач в паливний бак вказаного авто та через потрапляння та вплив якого на складові паливної системи дизельного двигуна та призвів до їх пошкодження та руйнування. Згідно акта виконаних робіт №1 від 24.02.2025 року та товарних чеків №№5,6 від 24.02.2025, загальна сума послуг ремонту автомобіля Skoda Oktavia реєстраційний номер НОМЕР_1 , які здійснено ФОП ОСОБА_2 становить 65 930,00 грн, яка була сплачена Позивачем.

Заправка автомобіля, обладнаного дизельним двигуном, бензином з точки зору чинного законодавства є продажем продукції з дефектом, оскільки таке призвело до виходу з ладу двигуна автомобіля. Отже, Відповідач, як особа, яка в силу закону відповідальна за завдання шкоди, зобов`язана відшкодувати Позивачу розмір фактично понесених збитків, що складається з вартості відновлювального ремонту т/з марки автомобілю Skoda Oktavia реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 65 930,00 грн.

Позивач тривалий час не міг використовувати власний автомобіль Skoda Oktavia реєстраційний номер НОМЕР_1 за його призначенням: в особистих цілях, задля своєї сім`ї, роботи, відпочинку. Позивач вимушений був знайти та залучити власні кошти на ремонт автомобіля, а Відповідач жодного разу не поцікавився та не запропонував допомогу з свого боку, у вигляді можливого відшкодування завданої шкоди або усунення шкідливих наслідків заподіяної шкоди, що призвело до втрати Позивачем значної кількості часу та коштів, які виділялися на інші потреби, на збір документів, інформації щодо події, проведення ремонту, пошуку та залучення до справи представника- адвоката, який є фахівцем у галузі права, що в свою чергу внесло суттєвий розлад в звичайний, повсякденний життєвий уклад Позивача, при цьому він не міг належним чином займатися роботою, приділяти достатньої уваги сім`ї, дітям та суспільству тому, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких Позивач зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна, розмір якої Позивач оцінює в 10 000 грн.

Відповідач ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», через свого представника Шкорбот Катерину Сергіївну, звернулося до суду з відзивом на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, з огляду на наступне.

Позовні вимоги ґрунтуються на твердженнях Позивача про те, що 29.01.2025 року він заправив свій автомобіль Skoda Oktavia з державним номером НОМЕР_1 на АЗК «ОККО», розташованій за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Чорних Запорожців, 10-Б, «не тим пальним». На думку Позивача, саме внаслідок цього йому було завдано матеріальної шкоди та моральних страждань.

Відповідач вважає, що маркування «TDI» та «Bio-nafta» не підтверджує тип двигуна та не доводить факту заправки «не тим пальним».

Як стверджує Позивач, вказаний автомобіль обладнаний дизельним двигуном, про що нібито свідчить наявність абревіатури «TDI» на задній частині автомобіля, а також напис «Bio-nafta» на кришці паливного бака. Однак наявність маркування «TDI» не є беззаперечним технічним доказом того, що транспортний засіб обладнаний саме дизельним двигуном. Таке маркування може бути встановлене власником самостійно або взагалі не відповідати дійсній комплектації автомобіля; напис «Bio-nafta» на кришці паливного бака, як вбачається із матеріалів справи (додаток до позовної заяви «фото авто1.jpg»), є перекреслений червоним кольором, що однозначно означає заборону використання такого виду пального. Отже, це маркування не підтверджує допустимість чи фактичне застосування «Bio-nafta» до даного транспортного засобу; в будь-якому разі наведені Позивачем обставини не доводять факту заправки саме «не тим пальним» та не можуть вважатися технічним доказом.

Варто зауважити, що ні на авто, ні на кришці паливного баку не міститься напис «DIESEL» або «ДП», «ДТ», які як правило, позначається на кришках паливних баків з дизельним пальним. З посиланням на власні суб`єктивні твердження щодо абревіатур («TDI», закресленого напису «Bio-nafta») і їх власного тлумачення (оскільки жодних належних та допустимих доказів Позивач не надає), Позивач стверджує про нібито недбалість оператора АЗК.

Позивач у позовній заяві стверджує, що оператор АЗК нібито самостійно запропонував заправити автомобіль пальним «бензин А-95 євро», а Позивач лише погодився, оскільки використане ним слово «Євро» могло стосуватися як дизельного, так і бензинового пального. Також Позивач зазначає, що вставлений у бак автомобіля пістолет бензинової колонки не підтверджує самостійного вибору пального, оскільки ініціатива нібито виходила від персоналу АЗК.

Посилання Позивача на відеозапис з камери спостереження біля колонки (файл «колонка відео №1») не підтверджує його твердження, оскільки вказаний запис не містить аудіоінформації. Це унеможливлює достовірне встановлення змісту словесної комунікації між клієнтом та оператором, включаючи формулювання замовлення на вид та обсяг пального. Таким чином, зробити однозначний висновок щодо того, хто саме визначив вид пального (оператор чи клієнт), неможливо. Наведене не може слугувати беззаперечним доказом недбалості з боку персоналу АЗК, та не може належним чином підтверджувати доводи Позивача, що саме оператором було запропоновано здійснити заправку пальним «євро» без уточнення виду палива: дизель або бензин.

Натомість, те, що позивач не висловив більшої обачності (чим фактично допустив зі свого боку недбалість) у виборі пального свідчать наступні обставини підтверджені належними доказами.

Так, до позовної заяви Позивач долучив відеозапис з камер відеоспостереження, розміщеної у торговому залі АЗК (файл «відео каса»). Як вбачається із наданого позивачем відеозапису приміщення торгового залу АЗС, після того як водій прибув до торгового залу, запитав у касира: ОСОБА_1 : «Дайте мені на 1000 - Євро обичний. А тут телефон приложить, тіпа да?». Касир передивилася і повідомила Позивача про те, що на колонці №2 в автомобілі встановлено пістолет для заправки бензином А-95-євро, наголосивши: «Так друга, 95 Євро на 1 000 гривень?». Водій не просив замінити пістолет на інший (з іншим видом пального), не зазначав про необхідність надання йому допомоги, а навпаки підтвердив необхідність заправлення тим пальним, що оголосила касир (бензином марка А-95-євро), та ствердно кивнувши головою вказав: «Да!». Касир: «Фішку маєте нашу?», ОСОБА_1 : «Да!». Після цього водій надав свою картку з програми лояльності ФІШКА, розрахувався готівковими коштами та пішов до автомобіля. Відтак, єдиним доказом комунікації є відео з каси, яке підтверджує, що саме Позивач підтвердив заправку бензином «А-95 євро» після уточнення касира.

Крім того, з відеозапису з камер відеоспостереження, розміщеної на вулиці з видом на колонку АЗК («відео колонка 2») вбачається, що після того, як Позивач залишив торговий зал АЗК, він наблизився до оператора, який перебував біля паливної колонки. При цьому процес заправки транспортного засобу тривав, що надавало клієнту можливість візуально пересвідчитись у тому, що заправний пістолет вставлений у паливний бак, належить саме до бензину, а не дизельного пального.

Пістолети на колонках АЗК обладнані відповідним маркуванням, яке чітко вказує на вид пального, на підтвердження чого Відповідачем долучаються фотоматеріали паливної колонки №2. З наведених матеріалів очевидно, що навіть з віддаленої відстані можна однозначно встановити, яким видом пального здійснюється заправка автомобіля.

Крім того, після здійснення заправки Позивач отримав фіскальний чек №0634 від 29.01.2025 року, в якому чітко зазначено вид та кількість придбаного пального бензин А-95-Євро5-Е0. Таким чином, Позивач мав і повинен був належним чином пересвідчитись у тому, який саме товар ним придбано.

Отже, наведені обставини не лише не доводять вини Відповідача у заподіянні будь-яких збитків Позивачу, а навпаки свідчать про відсутність такої вини, оскільки саме Позивач мав усі можливості належним чином перевірити вид пального як під час заправки, так і після її завершення, отримавши відповідний розрахунковий документ.

Відповідач вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин які би доводили заподіяння відповідачем шкоди позивачу та вину відповідача, зокрема того, що двигун автотранспортного засобу Skoda Oktavia реєстраційний номер НОМЕР_1 перестав працювати внаслідок невідповідної якості палива, зокрема наявності у паливній суміші бензину.

У наданій до суду відповіді на відзив представник позивача зазначає, що очевидним і підтвердженим змістом відеозапису є той факт, що позивач не вкладав в паливний бак свого автомобіля пістолет для роздачі палива виду бензин марки "А-95", а це зробив оператор АЗС відповідача. Оператор- касир не міг би увімкнути подачу бензину, якби роздавальний пістолет цього виду палива не був би знятий з автозаправної колонки і вставлений в паливний бак автомобіля. Так само, позивач не замовляв у касира продаж бензину тощо. Відеозаписи обставин і обстановки події не містять доказів того, що працівники АЗС (оператор, касир або інші) пересвідчилися або перепитали у разі непорозуміння у позивача, який саме вид палива слід заливати в паливний бак його автомобіля, або вид палива, який він бажає придбати, що власне і є беззаперечним та неспрстованим відповідачем доказом порушення Правил, що призвело до потрапляння в паливний бак автомобіля позивача палива неналежної якості, що призвело до руйнування та виходу з ладу паливної апаратури його двигуна.

Позивач не назвав оператору-касиру суті замовлення, а саме виду палива, яке він бажає придбати, а оператор-касир лише назвав (продублював) номер колонки та тип палива саме того роздавального пістолету, який був знятий з автозаправної колонки та вставлений в паливний бак, тим оператором-заправником АЗС, який перебував безпосередньо біля автозаправної колонки та автомобіля. При цьому, з розмови убачається, що оператор-касир не назавла виду пального (бензин, дизель, газ), яке пропонує заправити позивачу. Спільний додаток "євро" фігурує як в дизельному так і в бензиновому виді палива, що могло слугувати причиною похибки сприйняття та згоди позивача.

Посилання відповідача на те, що саме власник автомобіля зобов`язаний знати, яким пальним заправляється його авто, та виявляти обачність при виборі пального не є релевантними до даної події, оскільки власне позивач скористався послугами автозаправної станції відповідача, на якого законодавець покладає обов`язок заправити автотранспортний засіб паливом відповідної якості.

Таким чином, відповідач не спростував фактичні обставини справи, а також висунуті у звязку із цим вимоги позивача.

Представник відповідача у своїх запереченнях на відповідь на відзив заперечує проти доводів наведених у такій відповіді, з огляду на те, що відео біля колонки, на яке посилається Позивач, без звукового супроводу, тож воно не доводить ані змісту замовлення, ані того, хто саме визначив вид пального. Натомість відео з каси чітко фіксує: Позивач звернувся із проханням «на 1000 євро обичний», після чого касир уточнила конкретний продукт: «Друга, 95 Євро на 1 000 гривень?», і Позивач підтвердив: «Так» (кивком голови та словом «Да!»). Позначення «95» є однозначним маркером бензину (октанове число). Дизельне пальне не маркується «95», тож навіть за наявності слова «євро» (яке справді вживається до обох видів пального як позначення екостандарту) двозначності не існує: уточнення касира конкретизувало саме бензин А-95 Євро. Отже, вид пального був визначений і підтверджений самим Позивачем на касі; припущення про «дії оператора» не підкріплені жодним належним доказом. Персонал виконав належну комунікацію: касир перепитала та конкретизувала («95 Євро на 1 000?») Позивач погодився. Вимога про додаткове з`ясування типу двигуна/розшифровку абревіатур законом не встановлена та є поза межами обов`язків працівників АЗС. Щодо можливості самоконтролю Позивача під час і після заправки, то вважає, що у Позивача було дві самостійні можливості пересвідчитися у виді пального (візуально під час заправки та документально за чеком) і негайно звернутися до персоналу у разі незгоди.

Заяви та інші процесуальні дії у справі, позиції учасників справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2025 року справу було розподілено головуючому судді Рижко Г.О.

07 серпня 2025 року ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Рижко Г.О. було відкрито провадження у вказаній справі.

У зв`язку із наказом суду від 06.11.2025 № 115/в/г про надання судді Рижко Г.О. відпустки тривалістю один рік, 21.11.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено розпорядження № 219.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 24 листопада 2025 року, справу передано на розгляд судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сомок О.А.

Ухвалою судді від 28 листопада 2025 року було прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Під час судового розгляду представник відповідача повністю заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

26 лютого 2026 року позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи проводити без його участі.

26 лютого 2026 року представник відповідача у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником автомобіля Skoda Oktavia, державний номер НОМЕР_1 , з дизельним двигуном.

Відповідно до чеку від 29.01.2025 року № 0634, виданому ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» АЗС № ОККО 72 (м. Біла Церква, вул. Чорних Запорожців, буд. 10Б) вбачається, що 29.01.2025 року на АЗС №ОККО 72 було придбано 16,67 літрів бензину А-95-Євро5-ЕО на загальну суму 1000,03 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі транспортного засобу від 05.02.2026 ОСОБА_1 здав, а представники СТО AutoLife прийняли транспортний засіб Skoda Oktavia, державний номер НОМЕР_1 .

Згідно із Актом здачі-прийомки виконаних робіт №1 від 24.02.2025, виданим ФОП ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 , по ремонту автомобіля Skoda Oktavia, д.н. НОМЕР_1 , виконано ремонтні роботи паливної системи на загальну суму 65930,00 грн.

Позивачем було направлено відповідачу Претензію в порядку досудового врегулювання спору вих.№069/25-АЗп від 15.03.2025 з проханням здійснити відшкодування.

З відео з камери спостереження біля колонки розливу пального на АЗС (файл «колонка відео №1») вбачається, що водій вийшов з автомобіля, пройшов повз колонку, щось промовивши оператору та пішов у напрямку приміщення АЗС. Оскільки вказаний запис не містить аудіоінформації, неможливо достовірно встановити зміст розмови, яка відбулась між оператором і ОСОБА_1 .

З дослідженого судом відеозапису з камери відеоспостереження, розміщеної у торговому залі АЗС (файл «відео каса») вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до касира з проханням надати йому «на 1000 - Євро обичний». У свою чергу, касир запитала: «Так, друга, 95 Євро на 1 000 гривень?». На що ОСОБА_1 погодився кивком голови і промовивши «Да!».

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9, ч. 2 ст. 16 ЦК України).

До спірних правовідносин, враховуючи існування між сторонами споживчих відносин, підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів», а також спеціальні правила про роздрібну купівлю-продаж.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які, зокрема, визначають порядок роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, гасом, маслами, мастилами.

Згідно з пунктом 11 Правил шкода, завдана життю, здоров`ю споживача або його майну внаслідок використання нафтопродуктів неналежної якості, підлягає відшкодуванню суб`єктом господарювання в повному обсязі та в порядку, установленому законодавством.

Відповідно до пунктів 34, 35 Правил заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри).

Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковими документами).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно із частиною 11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача розглядаються після пред`явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. Під час продажу товару продавець зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про захист прав споживачів» шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

За змістом статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено ч.1, ч.2 ст.1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивач 29 січня 2025 року звернувся до відповідача з приводу заправки свого автомобіля Skoda Oktavia державний номерний знак НОМЕР_1 , який обладнано дизельним двигуном, заїхавши на автозаправну станцію «ОККО», розташованої за адресою: м. Біла Церква, вул. Чорних Запорожців, 10-Б .

За загальною нормою Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами заправка автомобілів провадиться оператором АЗС або під його наглядом, що покладає відповідальність за заправлення відповідного палива саме на працівника відповідача.

Суд виходить з того, що заправка автомобіля, обладнаного дизельним двигуном, бензином з точки зору чинного законодавства є продажем продукції з дефектом, оскільки призвело до виходу з ладу автомобіля позивача (Висновок Верховного Суду у постанові від 25 липня 2019 року у справі №161/626/17).

Відповідно до пояснень представника позивача та наданих ним доказів, належний позивачу автомобіль Skoda Oktavia державний номерний знак НОМЕР_1 , має дизельний тип двигуна.

Таким чином, оператор АЗС «ОККО» мав надати позивачу товар шляхом заправки автомобіля паливом, придатним для заправлення транспортних засобів з дизельним типом двигуна.

Представник відповідача належними та допустими доказами не спростував доводи позивача, що оператору АЗС було замовлено заправити автомобіль позивача ОСОБА_1 дизельним паливом. Саме оператор АЗС на колонці, вставляючи заправний пістолет до паливного бака, повинен був переконатись у належності пального. Досліджене судом відео (файл «колонка відео №1») з камер спостереження біля автозаправної колонки свідчить, що оператор самостійно вставив пістолет до баку автомобіля. Суд зазначає, що з дослідженого відеозапису неможливо встановити який саме вид пального - дизельне пальне чи бензин замовив ОСОБА_1 , оскільки є лише відео без аудіосупроводу.

Аргументи представника відповідача про те, що позивач не довів той факт, що заправка автомобіля неналежним пальним відбулася з вини працівників АЗС «ОККО», суд вважає необгрунтованими та такими, що не підтверджуються доказами, оскільки відповідно до положень цивільного законодавства України вина заподіювача шкоди презюмується, поки не буде доведено протилежне.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, що до заправки автомобіля пальним іншого виду (бензином замість дизельного пального) призвела помилка та необачні дії самого споживача. Як убачається з дослідженого судом відео, ні ОСОБА_1 при замовленні пального, ні касир чітко не називають тип пального (дизпаливо чи бензин). При цьому, касиру АЗС при оформленні замовлення уже було відомо, який саме роздавальний пістолет був знятий з автозаправної колонки та встановлений в паливний бак автомобіля оператором-заправником АЗС, який перебував безпосередньо біля автозаправної колонки та автомобіля і тому саме цей вид пального вона назвала. Дану обставину не заперечує представник відповідача. Зазначене свідчить, що помилка у типі пального відбулась саме біля автомобіля і до цього призвели дії оператора-заправника, тобто працівника відповідача.

Надаючи оцінку дослідженим у справі доказам, суд враховує висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 25.07.2019 року по справі №161/626/17, згідно з яким у відносинах за участі споживача суд зобов`язаний тлумачити усі сумніви на користь цього учасника, як слабшої сторони у таких правовідносинах.

Таким чином, позивач на обґрунтування позову надав докази, які свідчать про те, що діями працівників відповідача йому завдано шкоди, внаслідок заправки його автомобіля невідповідним пальним.

В свою чергу, відповідач не надав доказів, які свідчили б про відсутність у діях його працівників вини у заподіянні шкоди позивачу. Даних про проведення службової перевірки, та результатів такої перевірки відповідачем суду не надано.

При цьому, суд також зауважує, що відповідач не довів, що шкода була завдана потерпілому внаслідок його умислу, чи виникненню або збільшенню шкоди сприяла груба необережність потерпілого. Необачність позивача при виборі пального, про яку стверджує представник відповідача є оціночним судженням та субєктивною оцінкою представника відповідача. Окрім того, зазначене не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати завдану шкоду чи для зменшення розміру такої шкоди.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статетю 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, під час розгляду справи відповідач не надав суду докази, які б свідчили про спростування тверджень позивача, щодо неправомірних дій відповідача та не надав належних та допустимих доказів, а також не повідомив про підстави звільнення від доказування, про спростування розміру завданих збитків та моральної шкоди.

Згідно акту здачі-прийомки виконаних робіт №1 від 24.02.2025, виданого ФОП ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 , по ремонту автомобіля Skoda Oktavia, д.н. НОМЕР_1 , виконано ремонтні роботи паливної системи на загальну суму 65930,00 грн. Отже, позивачем доведено заподіяння матеріальних збитків на суму 65930,00 грн.

Доказів, які б спростовували необхідність проведення ремонтних робіт автомобіля, обсяг таких робіт та їх вартість, представником відповідача суду не надано.

Вимога про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет визначення вартості та обсягу ремонтних робіт у зв`язку із заправкою автомобіля позивача пальним іншого виду, представником відповідача в суді не заявлялася.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача ТОВ «ОККО-Драйв» на користь позивача підлягає стягненню вартість робіт з ремонту автомобіля на суму 65930,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн суд зазначає про таке.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, адже мали місце незручності, пов`язані з відсутністю тривалий час використовувати належний йому автомобіль та необхідністю здійснювати його ремонт. В результаті порушення його прав, ОСОБА_1 змушений був витратити багато часу і зусиль на розв`язання вказаної проблеми, а тому психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем прав позивача, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди.

Поряд з тим, суд враховує, що рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Отже, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає необхідним зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та визначає її у розмірі 2000,00 грн, що є достатнім та співмірним із характером завданої шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду. Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Враховуючи зазначене, надавши оцінку встановленим обставинам та доказам поданим позивачем у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, з ТОВ «ОККО-Драйв» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 7681, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіль Skoda Oktavia реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 65 930,00грн, моральну шкоду в розмірі 2 000 грн, а всього 67930,00грн (шістдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (Одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-ДРАЙВ», ЄДРПОУ 20122395, місцезнаходження: вулиця Івана Франка, будинок 14 А, селище Славсько, Стрийський район, Львівська область, 82660.

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.

Суддя О. А. Сомок