Решение № 137984380, 17.03.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9691/25

Провадження № 2/0203/1027/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання Камуз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

24.12.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Центрального районного суду м.іста Дніпра з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 11 690,00 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 19.09.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 23975-09/2024, згідно якого останньому було надано кредит у сумі 3 500,00 грн.

23.12.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 23975-09/2024 від 19.09.2024.

Відповідно до договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 11 690,00 грн, яка складається з: 3 500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 3 360,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 4 830,00 грн - неустойка.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, позивач, як новий кредитор у зобов`язанні, звернувся з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором № 23975-09/2024 від 19.09.2024 в загальній сумі 11 690,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 цивільну справу №203/9691/25, провадження № 2/0203/3791/2025 (змінено на № 2/0203/1027/2026), було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 30.01.2026 відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Витребувано від Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) інформацію, а саме: чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; чи була успішною транзакція, здійснена 19.09.2024 о 14:55:05 год на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 3 500,00 грн; чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .

23.02.2026 на електронну адресу суду надійшов лист від Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 22.02.2026 № БТ/Е-5800, за змістом якого банківська карта № НОМЕР_2 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 . Транзакція, здійснена 19.09.2024 о 14:55 в сумі 3 500,00 грн на банківську карту № НОМЕР_2 , була успішною. Грошові кошти за вказаною транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_2 .

Представник позивача надав до суду клопотання, у якому просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та без його участі.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надіслання судових повісток на адресу місця реєстрації, які повернулися до суду у зв`язку з неможливістю вручення, причин неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст. ст. 280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.09.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 23975-09/2024 (надалі договір), який разом з додатком №1 до нього (графік платежів) був підписаний відповідачем електронним підписом W0913.

За умовами договору: сума кредиту 3 500,00 грн, мета кредиту на власні потреби, строк надання кредиту 120 днів, дата надання кредиту 19.09.2024, кінцева дата погашення кредиту 16.01.2025, процентна ставка фіксована, денна процентна ставка 0,72%. Кредит надається в безготівковій формі на рахунок клієнта № НОМЕР_3 хх-хххх-8839.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та 19.09.2024 перерахував на карту № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3 500,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250331-32 від 31.03.2025, а також листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-5800 від 22.02.2026, відповідно до змісту якого транзакція, здійснена 19.09.2024 о 14:55 в сумі 3 500,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , була успішною.

Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на 23.12.2024 утворилася загальна заборгованість в сумі 11 690,00 грн: 3 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 360,00 грн заборгованість за відсотками (210,00 грн нараховані відсотки, 3 150,00 грн прострочені відсотки); 4 830,00 грн неустойка за період з 04.10.2024 по 23.12.2024, що підтверджується розрахунком заборгованості, відповідно до якого жодного платежу відповідачем на виконання договору здійснено не було.

23.12.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги за кредитними договорами, в тому числі договором № 23975-09/2024 від 19.09.2024.

Відповідно договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024, а також доказів на його виконання (акту приймання передачі письмового та електронного Реєстру Боржників від 23.12.2024, витягу з реєстру боржників, платіжної інструкції №9471 від 23.12.2024 про перерахування в якості плати за відступлення права вимоги за договором № 23122024 від 23.12.2024 грошових коштів у сумі 3 418 567,77 грн) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 11 690,00 грн, яка складається з: 3 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 360,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 4 830,00 грн неустойка.

23.12.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало відповідачу досудову вимогу про стягнення заборгованості за договором в загальній сумі 11 690,00 грн, яка залишилася не виконаною, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відтак, оскільки вищевказані договори про надання кредиту та відступлення права вимоги не були визнані у встановленому законом порядку недійсними чи нікчемними, то в силу положень Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст.6, 204, 207, 627, 629, 638, 639, 642, 1077 ЦК України ці правочини є правомірними, чинними та обов`язковими для виконання, що у відповідності до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України не спростовано відповідачем жодними доказами.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 23975-09/2024 від 19.09.2024 в загальній сумі 6 860,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 500,00 грн та процентами у сумі 3 360,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в сумі 4 830,00 грн.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, в силу прямої норми закону, фінансова установа (банк) зобов`язаний був списати боржнику неустойку в сумі 4 830,00 грн, адже вона нарахована за кредитним договором, укладеним у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак кредитор списання неустойки не здійснив, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає неустойку.

Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 421,46 грн (2 422, 40 грн х 58,68%).

Керуючись ст. ст.16, 526-530, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.13, 19, 81, 82, 141, 247, 263, 264, 265, 274, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236; адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 кор. 28) заборгованість за кредитним договором № 23975-09/2024 від 19.09.2024 у сумі 6 860,00 грн (шість тисяч вісімсот шістдесят грн), яка складається з 3 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 3 360,00 грн - простроченої заборгованості за сумою відсотків, а також судовий збір за розгляд позовної заявив сумі 1 421,46 грн (одну тисячу чотириста двадцять одну грн 46 коп).

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 273,289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Іваницька