Постановление суда № 137982513, 02.07.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кс/447/8408/26 Справа №447/2417/26

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу

02 липня 2026 р. місто Миколаїв

Слідчий суддя Миколаївського районного суду Львівської області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141250000241 від 30.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Березина Стрийського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації,

встановив :

слідчий Слідчого відділення Відділення поліції №2 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Львівській області, звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області із клопотанням, яке погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, в якому просить застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи подане клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділенням відділення поліції №2 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026141250000241 від 30.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 29.06.2026 близько 22 год. перебуваючи на подвір?ї за місцем проживання, за адресою АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого конфлікту, маючи умисел на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, наніс кулаком правої руки декілька ударів по тулубі та долонями обох рук декілька ударів по голові ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час нанесення яких ОСОБА_8 декілька разів падав та самостійно піднімався, спричинивши йому небезпечні для життя в момент заподіяння тілесні ушкодження у вигляді: важкої черепно- мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня, гострої суборальної гематоми справа, набряку головного мозку, мозкової коми третього ступеня, в результаті чого потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер у реанімаційному відділенні Стрийської КНП МОЛ.

30.06.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст.276 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: показаннями свідків, протоколом огляду місця події від 30.06.2026, протоколом затримання та особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_10 , та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий обґрунтовує необхідністю забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, слідчий покликається на необхідність запобігання спробам підозрюваного:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Наявність вказаного ризику слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 10 років, у зв?язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Наявність вказаного ризику слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний знайомий із свідками допитаними в ході досудового розслідування, та які у своїх показах зазначають про причетність підозрюваного ОСОБА_5 , до спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а тому з метою зміни ними своїх показів чи відмови від таких, підозрюваний може впливати на них, зокрема шляхом психологічного тиску, залякування чи застосування насильства. При цьому слідчий звертає увагу на те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказаний ризик слідчий обгрунтовує тим, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, двічі самовільно залишав розташування військової частини та вчинив злочин у якому підозрюється саме під час незаконного перебування поза межами військової частини. Окрім того, щодо підозрюваного скеровано обвинувальний акт до Миколаївського районного суду Львівської області за вчинення кримінального правопорушення передбаченого, ч. 1 ст. 382 КК України.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили таке задовільнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Слідчий додатково зазначив, що 02.07.2026 підозрюваному ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, що підтвердив документально.

Захисник підозрюваного просила відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що наведені слідчим ризики, є недоведені, оскільки підозрюваний не мав наміру заподіяти смерть потерпілому, він співпрацює зі слідством, та не має наміру переховуватись від слідства чи будь яким чином впливати на його хід. Просить врахувати стан здоров`я підозрюваного, а саме те, що він отримав поранення під час бойових дій, має зареєстроване місце проживання та визначити інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме у виді цілодобового домашнього арешту. Також зазначила, що якщо суд дійде висновку про доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить визначити мінімальний розмір застави.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, просить не позбавляти його волі та застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту. При цьому підтвердив, що дійсно на розгляді в суді вже перебуває обвинувальний акт відносно нього за ст.382 КК України, та 02.07.2026 йому вручено підозру за ч.5 ст. 407 КК України. Також підозрюваний підтвердив, що добре знайомий із свідками, які допитані в даному кримінальному провадженні.

Вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Статтею 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями ч.1ст.183 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Частиною 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд, відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, зокрема із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим відділенням ВП №2 Стрийського РУПГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026141250000241 від 30.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121КК України, про те, що солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 29.06.2026 близько 22 год. перебуваючи на подвір?ї за місцем проживання, за адресою АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого конфлікту, маючи умисел на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, наніс кулаком правої руки декілька ударів по тулубі та долонями обох рук декілька ударів по голові ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час нанесення яких ОСОБА_8 декілька разів падав та самостійно піднімався, спричинивши йому небезпечні для життя в момент заподіяння тілесні ушкодження у вигляді: важкої черепно- мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня, гострої суборальної гематоми справа, набряку головного мозку, мозкової коми третього ступеня, в результаті чого потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер у реанімаційному відділенні Стрийської КНП МОЛ.

Згідно повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 30.06.2026, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст. 276 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30.06.2026, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було затримано 30.06.2026 о 16 год. 29хв. в порядку п.2 ч.1 ст.208 КПК України.

Надаючи оцінку щодо доведеності стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, слід зазначити про наступне.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий та прокурор підтверджують зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_11 , показаннями свідка ОСОБА_12 , протоколом проведення слідчого експеременту, протоколом огляду місця події від 30.06.2026, протоколом затримання та особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_5 , та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Також матеріалами клопотання підтверджується наявність ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Зокрема, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що: підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, а тому розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись з метою уникнення понесення покарання; підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які йому добре знайомі, з метою зміни наданих ними показань чи відмови від наданих показань; підозрюваний також може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_5 будучи підданим кримінальному переслідуванню за ч.1 ст.382 КК України (обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді), підозрюється у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Окрім того, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 цього Кодексу.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме його вік, стан здоров`я, те, що він не одружений, утриманців немає, не працевлаштований, проходить військову службу за призовом під час мобілізації, однак підозрюється у самовільному залишенні місця несення служби.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку, наслідки злочину, дані про особу підозрюваного, доведення слідчим ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для запобігання яким не достатньо застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки перебуваючи на волі підозрюваний може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне провадження, слідчий суддя вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 є неможливим та лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та не дасть можливості втілитися ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

А тому слідчий суддя приходить до висновку про підставність та доведеність клопотання про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке в даному випадку відповідає обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування, виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Щодо клопотання підозрюваного та захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, то на переконання слідчого судді, ні цілодобовий домашній арешт ні особисте зобов`язання, ні особиста порука, не зможуть в достатній мірі запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України.

При цьому, аргументи, на які посилаються підозрюваний та його захисник, як підставу для відмови у задоволенні клопотання, на переконання слідчого судді, з огляду на обставини, встановлені в ході судового засідання, не спростовують доводи органу досудового розслідування, не підтверджені відповідними доказами, і не є такими, що забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та суттєво не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Доказів, які б підтверджували неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в силу його стану здоров`я, суду не надано.

Поряд з цим, слідчий суддя вважає за можливим визначити розмір застави з огляду на особу підозрюваного.

Згідно з ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч.4 ст.182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.

Частиною 5 ст.182 КПК України визначено, що до особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним . обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахував, як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність утриманців, відсутність судимостей, а також те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства ("Летельє проти Франції"), та дійшов висновку, що для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України слід визначити заставу 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

За змістом ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Тобто, в даній справі, з 30.06.2026 року, з моменту фактичного затримання.

Керуючись ст. ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Березина Стрийського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, із утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», що за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 20.

Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 закінчується о 16 год 29хв. 28 серпня 2026 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , заставу 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Миколаївського районного суду Львівської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA918201720355299001500000757).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 27 серпня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну (у разі їх наявності/відновлення).

Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 .

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору та направити до ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 03.07.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_13