Решение № 137973007, 26.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2026 Справа №607/17870/25 Провадження №2/607/522/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору: Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємицею четвертої черги та зміну черговості спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємицею четвертої черги та зміну черговості спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проживала близько 20 років з ОСОБА_4 однією сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка стверджує що у неї з померлим ОСОБА_5 були міцні сімейні відносини, вони разом працювали, відпочивали, святкували свята, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тощо. Вона із спадкодавцем була знайома ще з раннього дитинства, оскільки їхні батьки були друзями, родини завжди допомагали одна одній. Вже у 2005 році вони з ОСОБА_4 дійсно зблизились як сім`я. А з 2007 року, коли позивачка офіційно розірвала свій шлюб (30 травня 2007 року), почали жити разом. ОСОБА_5 протягом цього часу і до самої смерті був офіційно одружений з відповідачкою ОСОБА_2 . Також у них був спільний син ОСОБА_3 . Разом з тим, ОСОБА_2 ще з 1985 року проживала в іншій країні, а саме в Італійській Республіці, в Україну не приїздила. Позивачка також звертала увагу суду на той факт що відповідачі по справі не приймали участі в матеріальному утриманні ОСОБА_4 , не здійснювала його поховання, не цікавилася станом його здоров`я.

Син померлого ОСОБА_3 , проживав у місті Тернополі, у батьківській квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , однак до батька практично не навідувався, не цікавився його здоров`ям, жодного разу не допомагав. У батька та сина були неприязні стосунки, оскільки син не мав постійного місця роботи, зловживав алкоголем та мав постійні проблеми із законом.

Встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу, необхідно позивачці ОСОБА_1 для подальшого оформлення спадщини на майно, в порядку спадкування за законом.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Право на спадкування за законом у четверту чергу мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК). Четверта черга спадкоємців за законом містить невизначене коло осіб і не ставить право на спадкування в залежність від кровної спорідненості спадкодавця із спадкоємцем. Право на спадкування має особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю. Оскільки будь-яких формальних документів для визначення кола таких осіб законом не передбачено, довести факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем спадкоємець може лише у судовому порядку. І лише на підставі рішення суду, яким буде встановлений такий факт, певна особа може претендувати на те, щоб бути визнаною спадкоємцем четвертої черги.

Для закликання до спадкування як спадкоємець за законом четвертої черги особа має: 1) бути членом сім`ї спадкодавця; 2) проживати зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У зазначених осіб право на спадкування виникає за відсутності спадкоємців за законом першої-третьої черг, неприйняття ними спадщини або усунення їх від права на спадкування. Крім того, спадкоємці четвертої черги можуть спадкувати із спадкоємцями попередніх черг із застосуванням механізму зміни черговості одержання права на спадкування, визначеного у ст. 1259 ЦК України.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних Фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо): 2) матеріальне забезпечення спадкодавця: 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири: 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3: 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Померлий ОСОБА_4 мав проблеми зі здоров`ям, потребував постійного нагляду лікарів, дотримання режимів харчування, обмеження стосовно роботи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померлий ОСОБА_4 видав на ім`я позивачки нотаріальне доручення на право управляти і розпоряджатись всім належним йому майном, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось.

З 2010 по 2019 рік ОСОБА_4 не працював та не отримував доходу, а лише з 2019 року почав отримувати пенсію за віком, а тому всі витрати по утриманню сім`ї несла ОСОБА_1 . Також позивачка стверджує, що займалася похованням ОСОБА_4 , оскільки на час його смерті проживала разом з ним. Син ОСОБА_4 , який проживав у м. Тернополі, не був присутній на похороні батька та не приймав участі у організації поховання.

Відтак позивачка просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з травня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємицею четвертої черги на спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; змінити черговість одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та визнати за ОСОБА_1 право на спадкування майна померлого ОСОБА_4 у першу чергу, разом із іншими спадкоємцями цієї черги.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 вересня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/17870/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні 11 листопада 2025 року, витребувано від Першої тернопільської державної нотаріальної контори наступну інформацію: чи заведена спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , якщо так, то надати копію такої спадкової справи; чи складалися ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 заповіти, якщо так, то надати їх копії.

17 листопада 2025 року судом зареєстрована заява позивачки ОСОБА_1 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору Першу тернопільську державну нотаріальну контору, до якої також приєднано заяву позивачки від 25 липня 2025 року, адресовану цій нотаріальній конторі про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4

24 листопада 2025 року на виконання ухвали суду від 11 листопада 2025 року від Першої тернопільської державної нотаріальної контори надійшли матеріали спадкової справи №536/2025, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; заповіти від імені померлого відсутні.

Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні 16 грудня 2025 року, залучено до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмету спору - Першу тернопільську державну нотаріальну контору.

09 січня 2026 року судом зареєстровані пояснення (клопотання) відповідачки ОСОБА_2 у яких вона заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування своїх доводів вказує, що її померлий чоловік ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були дійсно знайомі та їхні стосунки носили дружній характер, вони мали спільні шкідливі звички. Стверджує що позивачка ОСОБА_1 проживала за іншою адресою разом зі своїм чоловіком та дітьми. ОСОБА_4 певний період проживав разом із власним сином ОСОБА_3 , але через різні погляди на ведення господарства, батько з сином були змушені проживати окремо. ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі, де проживав померлий, він створив вкрай жахливі умови через свої шкідливі звички, комунальні послуги за квартиру не оплачував, хоча відповідачка і передавала періодично кошти на їх сплату. Також ОСОБА_2 передавала і продукти харчування чоловікові. Відповідачка протягом тривалого часу проживала та працювала за кордоном через скрутне матеріальне становище сім`ї. Коли ОСОБА_2 приїжджала в Україну, вона бачилася зі своїм чоловіком, надавала йому кошти для купівлі продуктів харчування. Про смерть чоловіка довідалася від сторонніх осіб, вже після його поховання.

Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні 29 січня 2026 року, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі. Пояснювала, що з померлим ОСОБА_6 вона знайома з дитинства, за життя доглядала і допомагала спадкодавцю, це тривало близько 20 років. Позивачка поховала ОСОБА_4 , упорядкувала його могилу, доглядає її. З 2005 року ОСОБА_1 почала поживати з ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 . Позивачка знала, що ОСОБА_4 перебуває у шлюбі, але дружина з ним не жила, а тому позивачка з померлим перебували у цивільному шлюбі. ОСОБА_1 розлучена близько 20 років назад. ОСОБА_4 хворів, у 2008 році померлий пішов з роботи і до пенсії не працював, а тому у них був спільний пенсійний бюджет. Син померлого ОСОБА_4 не допомагав, постійно мав проблеми із законом. По довіреності, яка надавалась ОСОБА_4 на ім`я позивачки, ОСОБА_1 жодних дій не вчиняла.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. Пояснювала, що дійсно тривалий час перебуває за кордоном, в Італії, однак щороку приїздить, те, що вона виїхала у 1985 році неправда. ОСОБА_4 проживав з сином ОСОБА_7 у квартирі на АДРЕСА_3 . У 2012 році чоловік пішов проживати на АДРЕСА_4 , а син залишився у батьківській квартирі, на АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 не проживала з ОСОБА_4 , вона приходила на годину-дві, вони разом вживали спиртні напої та позивачка поверталася до свого житла. У квартирі на АДРЕСА_4 антисанітарія, немає місця, щоб переночувати. ОСОБА_4 спав на підлозі, допоки відповідачка з сином не принесли йому матрац, вода і світло відключені, адже борги за комунальні послуги складають більше двохсот тисяч гривень. Про смерть чоловіка ОСОБА_2 не знала, її в Україні не було, приїхала 07 липня 2025 року і від листоноші дізналася про ці обставини, як і про те, що ОСОБА_1 забрала пенсію, щоб похоронити ОСОБА_4 . Чоловік був в Італії разом із ОСОБА_2 декілька разів, заробив там на авто, повернувся та «таксував» у м. Тернополі. Син відповідачки та ОСОБА_4 - ОСОБА_8 проходить військову службу, однак він відмовився від спадщини у користь ОСОБА_2 , яка є офіційною дружиною померлого ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином, що не перешкоджає суду вирішувати спір по суті.

Представник третьої особи Першої тернопільської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, адресував суду лист про розгляд справи у відсутності представника цієї нотаріальної контори, по наявних у справі документах.

Допитана в судовому засіданні процесуальному статусі свідка ОСОБА_9 надала суду покази про те, що проживає в АДРЕСА_5 . 10 років назад свідок з сім`єю купили квартиру, а у 2016 році вони вже проживали за цією адресою. З ОСОБА_10 знайома кличе її «Валею», завжди думала, що це дружина покійного ОСОБА_11 . ОСОБА_1 робила похорон, говорила, що платила за все, бо родичів не було. Свідок часто бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , вони купували продукти, гуляли разом, однак у їх житлі ОСОБА_9 не була ніколи. ОСОБА_1 попросила свідка прийти і засвідчити, що шлюб був цивільний. ОСОБА_2 свідок не бачила ніколи.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_1 , де місцем реєстрації позивачки зазначено: АДРЕСА_6 , а також є відмітка про розірвання шлюбу 30 травня 2007 року із ОСОБА_12 (Відділ ДРАЦС Тернопільського міського управління юстиції, запис № 351).

Також ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , видане 17 червня 2025 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; лікарським свідоцтвом про смерть № 309 від 16 червня 2025 року, де також зазначено про те, що місцем проживання померлого є АДРЕСА_2 , а місцем смерті АДРЕСА_1 .

За змістом виписки з історії хвороби № 3103860, ОСОБА_4 , вік 54 роки, перебував у відділенні неврології Олександрівської міської клінічної лікарні м. Києва (Клініка нервових хворобі м. акад. Б.М. Маньківського), з 05 грудня 2013 року по 06 грудня 2013 року, з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертонічний криз.

Згідно договору замовлення на організацію та проведення поховання № 758 від 18 червня 2025 року, який укладено між СКП «Ритуальна служба» ТМР та ОСОБА_1 , остання понесла витрати в розмірі 3 687,00 грн (копання могили, катафалк та ін.), про що також є фіскальний чек, а також 12 000,00 грн позивачкою було витрачено 16 червня 2025 року на придбання домовини та інших речей, необхідних для поховання, відповідно до переліку, який зазначено у товарному чеку.

ОСОБА_1 видано свідоцтво від 18 червня 2025 року, реєстраційний номер 758, про поховання ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 .

За життя, 18 лютого 2015 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уповноважував довіреністю ОСОБА_1 , управляти і розпоряджатись всім належним йому майном та вчиняти інші дії, згідно переліку, який було визначено цією довіреністю, посвідченою Новак О. В. державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори, яка видана на три роки, зареєстрована в реєстрі за № 4-452.

19 вересня 2022 року ОСОБА_4 адресував нотаріальній конторі заяву про уповноваження ОСОБА_1 вчиняти дії щодо його приватної власності, однак дані про те, що на підставі цієї заяви нотаріусом складалася довіреність, матеріали справи не містять.

Також при матеріалах справи є три фіскальні чеки про придбання продуктів харчування, засобів гігієни та ліків, що мало місце у 2025 році.

За змістом матеріалів спадкової справи № 536/2025, заведеної Першою тернопільською державною нотаріальною конторою після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , після смерті цього спадкодавця із заявами про прийняття спадщини звернулися дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який відмовився від спадщини, яка залишилась після смерті його батька ОСОБА_4 , та позивачка ОСОБА_1 .

В матеріалах спадкової справи наявна копія паспорта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_4 , в якому містяться відомості про реєстрацію шлюбу із ОСОБА_4 16 лютого 1980 року, про що також є підтвердження з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (реєстрація актового запису про шлюб) №00052515645 від 21 липня 2025 року. Щодо родинних зв`язків спадкодавця та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , то нотаріусом вчинено запит до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (реєстрація актового запису про народження) та отримано відповідь №00052515740 від 21 липня 2025 року.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

За положенням статті 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) зробив висновок, що слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

ОСОБА_1 стверджує, що проживала разом із померлим ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 , близько 20 років, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом проводили побут і дозвілля. Водночас тривалий час спадкодавець ОСОБА_4 не працював, а тому до отримання ОСОБА_4 права на пенсію, ним фактично опікувалася позивачка, яка забезпечувала його матеріальне утримання, здійснювала догляд, так як в силу свого стану здоров`я померлий не міг самостійно себе забезпечувати усім необхідним. ОСОБА_4 довіряв ОСОБА_1 , оформив на її ім`я довіреність, вони мали права та обов`язки подружжя. Позивачка була обізнана про те, що померлий офіційно перебуває у зареєстрованому шлюбі, однак із ОСОБА_2 спадкодавець не проживав, вона проживала за кордоном та не допомагала чоловікові, як і його син ОСОБА_3 .

Відтак ОСОБА_1 просить визнати її спадкоємицею четвертої черги на спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_4 ; змінити черговість одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та визнати за ОСОБА_1 право на спадкування майна померлого ОСОБА_4 у першу чергу, разом із іншими спадкоємцями цієї черги.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово формулював висновки щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 1259 ЦК України (див. зокрема постанови від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження № 61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21)).

Узагальнено ці висновки зводяться до того, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин.

При цьому, під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд проаналізував пояснення сторін, надані позивачкою письмові докази, покази свідка ОСОБА_9 , та встановив, що дійсно ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 були знайомі, мали дружні, довірливі стосунки, адже спадкодавець оформляв на позивачку довіреність на вчинення дій з його майном. Водночас жодним документом не було підтверджено те, що ОСОБА_1 постійно проживала по АДРЕСА_1 , з 2005 року по день смерті ОСОБА_4 , адже адреса зареєстрованого місця проживання останньої є відмінною від цієї адреси, акт обстеження умов проживання спадкодавця та позивачки за місцем його смерті відсутній, як і інформація від організації, яка обслуговує цей будинок, яка б засвідчувала, що позивачка проживає без реєстрації за вищевказаною адресою, час її фактичного проживання, що засвідчили сусіди.

Суд звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_9 бачила ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 поза межами житла, що по АДРЕСА_1 , а тому її покази не можуть засвідчувати обставини спільного проживання позивачки та спадкодавця, ведення ними спільного побуту, адже при матеріалах справи відсутній документ, який би підтверджував, що ОСОБА_1 оплачувала комунальні послуги за адресою, де як стверджує проживала, прибирала це житло, готувала їжу, несла витрати на ремонт квартири чи самостійно здійснювала ці роботи. Натомість позивачка і відповідачка ОСОБА_2 визнали, що у житлі по АДРЕСА_1 , відсутнє електропостачання та водопостачання, які припинено через несплату цих послуг та має місце значна заборгованість за надані житлово-комунальні послуги.

Пояснення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які приєднані до матеріалів позову, суд до уваги не бере, адже ці особи не були допитані в статусі свідків, а тому їх пояснення не є доказом в розумінні процесуального закону.

ОСОБА_1 також покликалася на те, що матеріально утримувала померлого ОСОБА_4 , однак не надала жодного доказу і не клопотала перед судом про перешкоди в отриманні такого, про джерела доходу позивачки, їх розмір, як і про джерела доходу чи їх відсутність у спадкодавця ОСОБА_4 . Отож, суд не встановив, що ОСОБА_1 здійснювала матеріальне забезпечення спадкодавця, його обсяг, частоту витрат, їх необхідність. Надані суду фіскальні чеки на придбання продуктів харчування, засобів гігієни та ліків у кількості 3 штуки, не можуть засвідчувати ці обставини, адже вчинені у 2025 році, носять по суті одноразовий характер.

Безпорадний стан спадкодавця також не доведений позивачкою, адже відомостей про неспроможність померлого ОСОБА_4 самостійно забезпечувати свої потреби, що викликано його похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, матеріали справи не містять. Описана судом виписка з історії хвороби № 3103860, засвідчує нетривале перебування спадкодавця у медичному закладі з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертонічний криз, однак інші документи на підтвердження безпорадного стану померлого ОСОБА_4 відсутні, про наявність таких, перешкоди в їх отриманні через лікарську таємницю та необхідність їх витребування, ОСОБА_1 не повідомляла, клопотань з цього приводу не заявляла.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів (постанови Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 21 жовтня 2021 року у справі № 401/2614/17 (провадження № 61-14759св20), від 28 червня 2023 року у справі № 691/1559/18 (провадження № 61-1917св23)).

Водночас беззаперечним є те, що поховання спадкодавця здійснила ОСОБА_1 , що визнається і відповідачкою ОСОБА_2 , яка стверджувала, що на час відкриття спадщини на території України не перебувала та не була обізнана про смерть ОСОБА_4 , як і син ОСОБА_3 . Однак, у сукупності із оціненими судом доказами, ця обставина не спростовує висновків суду про те, що позивачка не довела підстав, які б свідчили про матеріальне забезпечення спадкодавця; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, а відтак не обґрунтовувала зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Оскільки позивачкою не доведено перебування спадкодавця у безпорадному стані, суд виснує про відсутність правових підстав для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та задоволення вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5 частини першої статті 315 ЦПК України).

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і низка інших юридичних фактів, належать до предмета доказування і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення, якщо відповідні факти пов`язані з будь-якими іншими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими учасники справи обґрунтовують вимоги та заперечення, у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (пункт 32)).

З огляду на предмет спору, зміст та обґрунтування позовних вимог у справі що переглядається, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу спрямовано на отримання можливості позивачкою заявити вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.

Проте оскільки позивачкою не доведено наявності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, задоволення вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю, в межах цієї справи не призведе до захисту спадкових прав ОСОБА_1 .

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17, від 05 вересня 2022 року у справі № 766/5815/16-ц, від 30 червня 2023 року у справі № 686/19661/20.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків.

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_12 , який розірвано 30 травня 2007 року (Відділ ДРАЦС Тернопільського міського управління юстиції, запис № 351), про що є відмітка у її паспорті громадянина України. Сспадкодавець ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з часу його реєстрації - 16 лютого 1980 року, до дня смерті, про що є відомості в матеріалах справи, та ці обставини визнаються позивачкою і ОСОБА_2 .

Встановлені обставини є перешкодою для встановлення факту проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Такі висновки суду відповідають правовим висновками Верховного Суду.

Так, у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц (провадження № 61-40658св18) Верховний Суд зазначив, що «проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Аналіз цих норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень наведеної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі №759/4596/18 (провадження № 61-3852св19)».

Отже, позовна вимога про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з травня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суперечить вимогам статті 25 СК України, та є підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо належності відповідача ОСОБА_3 ,то суд звертає увагу на наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Вказане зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16ц.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 619/2796/19ц).

Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

У справах що стосуються спадкового майна належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Вказана правова позиція викладена 19 січня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 280/4/18.

Відтак оскільки, ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті його батька ОСОБА_4 у строк, встановлений законом, суд доходить до висновку, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у даній справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відтак в силу встановлених судом обставин, суд відмовляє у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору: Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємицею четвертої черги та зміну черговості спадкування.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції слід віднести на на рахунок позивачки.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 7678, 83, 206, 258268, 273, 352355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору: Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємицею четвертої черги та зміну черговості спадкування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_8 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_9 .

Третя особа без самостійних вимог: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02900587, адреса місцезнаходження: вул. Коперника, буд. 1, м. Тернопіль, 46001.

Повний текст рішення суду складено 06 липня 2026 року.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.