Решение № 137968638, 06.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/78/26

провадження №: 2/398/1595/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" липня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал Є.О.,

за участю представника відповідача Горбунова Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду із зазначеним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором №Z75.21653.004815738 в розмірі 29 765,01 гривень.

Обґрунтовуючи позовну заяву тим, що 22.01.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z75.21653.004815738.

17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», укладено договір факторингу, згідно якого позивач набув права вимоги до відповідача у сумі 29 765,01грн, з яких: 11856,00грн заборгованості з основного боргу, 3745,78 грн. заборгованості за відсотками та 14163,23грн. заборгованості за комісією.

Заборгованість за цим договором відповідач не погасив, внаслідок чого позивач, посилаючись на приписи ст. 512, 514, 516, 525, 1050, 1054, 1082 ЦК України, звернувся до суду.

Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Горбунов Р.В. у судовому засіданні позовні вимоги ТзОВ «ФК «ЄАПБ» визнав частково та просив врахувати відзив на позов.

Так, 20.03.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Горбунова Р.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, позов відповідач визнає частково, а саме тіло кредиту у розмірі 11856,00 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 1279,00 грн.

В обґрунтування вказував, що позивачем не надано жодних розрахунків сум, які зазначені в позовній заяві - відсотки в сумі 3745,78 грн., комісія в сумі 14163,23 грн. Тому, відповідач проводить свої обчислення виходячи з умов договору та інших відомостей наданих позивачем. Як вбачається із змісту договору та графіку платежів відповідачу було надано кредит в сумі 13135 гривень на 36 місяців (три роки). При цьому конкретна річна ставка процентів в договорі не зазначена. У виписці від 17.11.2023 року зазначено, що загальна сума нарахування з платежами, які зробила відповідач сума боргу склала б 16552 гривні. Оскільки борг за тілом кредиту складає 11856 гривень, а за час дії договору відповідач сплатила позивачу 3417 гривень, то сума по заборгованих відсотках складає: 16552 -11856-3417 = 1279 грн. Звертає увагу, що позивач надав відповідачу кредит на власні потреби, тобто у формі споживчого кредиту. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не міг стягувати плату за управління кредитом (комісією), адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник. Враховуючи те, що кредит надавався відповідачу на споживчі потреби, а позичальник не мав права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просила позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 22.01.2019 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до ПАТ «Ідея Банк» шляхом власноручного підписання заяви анкети та анкети-опитувальника клієнта-фізичної особи.

Також власноруч підписано ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові.

22.01.2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z75.21653.004815738, який власноруч підписано відповідачем. За умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 13135,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а ОСОБА_1 зобов`язалась одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

За умовами п. 1.2 договору банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців.

Сторони також дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 0,49% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 9,99% (п. 1.3-1.4 договору).

Відповідно до п. 1.10 договору за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Позичальник також надала згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати страховику, в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку (п. 1.12 договору).

Пункт 6 кредитного договору містить графік щомісячних платежів за договором та, зокрема, інформацію щодо дати та суми платежів, в тому числі: суми погашення кредиту, розміру (суми) процентів за користування кредитом та суми плати за обслуговування.

Зазначений пункт договору також містить інформацію щодо реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.

Крім того, суд встановив, що 22.01.2019 року між ПАТ «Страхова компанія «Уніка життя» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування життя №Z75.21653.004815738.

Розмір страхового платежу за цим договором становить 1811,72грн. та підлягає сплаті одноразово через рахунок відкритий у ПАТ «Ідея Банк» (п. 3.1 договору страхування).

Договір добровільного страхування життя ОСОБА_1 підписано власноруч.

На підставі укладених договорів ПАТ «Ідея Банк» було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 11323,28 грн. на користь ОСОБА_1 та 1811,72 грн. в якості страхового платежу від імені ОСОБА_1 , що підтверджується ордерами-розпорядженнями № 1, 2 від 22.01.2019 року.

Проте, як слідує із матеріалів справи, відповідач умов укладеного договору належним чином не виконала, лише частково сплативши заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, здійсненим АТ «Ідея Банк», ОСОБА_1 має заборгованість 29765,01 грн., з яких: 11856,00грн заборгованості з основного боргу, 3745,78 грн. заборгованості за відсотками та 14163,23грн. заборгованості за комісією.

17 листопада 2025 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 17112023, за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників та в реєстрі боржників в електронному вигляді.

Згідно витягу з реєстру боржників № 2 від 17 листопада 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №Z75.21653.004815738 від 22.01.2019 року на суму 29765,01 грн, з яких: 11856,00 грн заборгованості з основного боргу, 3745,78 грн заборгованості за відсотками та 14163,23 грн. заборгованості за комісією.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок із наявної у матеріалах справи платіжної інструкції № 20494 від 20 листопада 2023 року, де призначенням платежу є оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 17112023 від 17 листопада 2023 року.

Тим самим суд встановив, що до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором, який є предметом цього судового розгляду.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено договір про надання кредитної лінії, за якими відповідач отримував кредитні кошти.

Матеріалами справи підтверджується укладення сторонами кредитного договору, який містить умови кредиту, процентні ставки, строк користування кредитом та інші істотні умови. Кредитний договір був підписаний відповідачем особисто. Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення кредиту.

Наданими доказами підтверджується відступлення права вимоги до відповідача за укладеним з відповідачем кредитним договором. Таким чином, позивач, як новий кредитор, має право вимагати стягнення на свою користь коштів за вказаним кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи банк та суму кредитної заборгованості нараховував комісію щомісячно, а сплачені відповідачем кошти направляв на її погашення.

Згідно із частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21).

Як уже зазначалося, умовами укладеного кредитного договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й у графіку платежів за кредитним договором.

Враховуючи наведене, оскільки банком було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в кредитному договорі умови щодо обов`язку позичальника вносити плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованої комісії.

Вимоги позивача щодо стягнення тіла кредиту становили 11856,00 грн, а нараховані відсотки 3745,78 грн, що загалом складає 15601,78 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується сплати відповідачем коштів у розмірі 3417,00 грн., суд не приймає до уваги, оскільки представником відповідача не надано доказів, в порядку передбаченому ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики №Z75.21653.004815738 від 22.01.2019 у розмірі 15601,78 грн., яка складається: з тіла кредиту - 11856,00 грн, відсотків - 3745,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1587,78 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.07.2026 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО