Постановление суда № 137960055, 16.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/18327/25

Провадження №1-кп/127/658/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2023 за № 42023020000000281, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання, яке підтримав обвинувачений, про повернення обвинувального акта прокурору з таких підстав. Обвинувальний акт має відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України. Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення. Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія злочину, форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої правопорушенням. Однак, обвинувальний акт не містить конкретного формулювання обвинувачення. Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 інкримінується: «створення умов», «невжиття заходів», «приховування постанов». Обвинувальний акт не містить опису конкретних дій, способу вчинення кримінального правопорушення, часу, місця та механізму вчинення діяння; не містить жодного посилання на конкретні управлінські рішення чи розпорядження. Фактично обвинувачення зведене до загальних припущень, не містить конкретного формулювання обвинувачення, внаслідок чого не дозволяє особі розуміти, у вчиненні яких саме дій вона обвинувачується. Відсутність такої конкретизації є безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Окрім того, внутрішня суперечливість висунотого обвинування полягає в тому, що обвинувальний акт не містить відомостей про дату припинення перебування ОСОБА_3 на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, водночас інкримінує бездіяльність у період, що виходить за межі виконання ОСОБА_3 службових повноважень. Таким чином, обвинувачення одночасно базується на наявності службового становища і поширюється на період його відсутності, що є логічно несумісним. Отже, внутрішня суперечливість фабули обвинувачення свідчить про його неконкретність і є підставою для повернення обвинувального акту. Також в обвинувальному акті відсутні обов`язкові ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а саме: наявність умислу з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи та відсутність способу його реалізації, не зазначено, яка саме вигода і ким вона була отримана та відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Сума отриманої неправомірної вигоди, відповідно до обвинувального акту складає 205 700 грн. Розмір шкоди є довільним і не підтверджений фактичними даними, оскільки в обвинувальному акті не наведено методики її розрахунку, при цьому не враховано період фактичного перебування ОСОБА_3 на посаді, не виключено постанови, строк яких сплив поза межами повноважень. Обвинувальний акт прямо зазначає, що потерпілі у даному кримінальному провадженні відсутні, але одночасно заявлено цивільний позов, який фактично подано в інтересах Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області. Відповідно до ст. 95 ЦК України, структурний підрозділ не є юридичною особою та не здатний мати цивільну правоздатність, передбачену ст. 91 ЦК України, тому не може бути самостійним суб`єктом права та стороною у справі. Таким чином, обвинувальний акт не містить належного визначення потерпілого та суб`єкта шкоди. Обвинувальний акт складений слідчим ДБР, однак, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, і не належить до правоохоронних органів, тому ОСОБА_3 не є суб`єктом підслідності ДБР. Таким чином, неправильне визначення підслідності є істотним порушенням вимог КПК та впливає на допустимість доказів. У сукупності наведені недоліки призводять до того, що: неможливо встановити фактичні обставини обвинувачення; неможливо зрозуміти обсяг інкримінованих дій; неможливо сформувати ефективну правову позицію захисту. Це є прямим порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином обвинувальний акт не містить належного формулювання обвинувачення, є внутрішньо суперечливим, не містить обов`язкових елементів складу злочину, не визначає потерпілу сторону та складений з істотними порушеннями вимог КПК України. Такі недоліки є істотними та виключають можливість судового розгляду. Вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а отже має бути повернутий прокурору, вказані недоліки виключають його судовий розгляд. Просив суд повернути обвинувальний акт прокурору.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 просив призначити судовий розгляд кримінального провадження. Заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, зазначені захисником обставини не є підставами для повернення обвинувального акта. Просив в задоволенні клопотання захисника відмовити.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Процедура складення обвинувального акта регламентована статтею 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, статтею 291 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Частиною 1 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням тощо.

Обвинувачення повинно бути конкретним, без будь-яких суперечностей та зрозумілим, з метою уникнення порушення права обвинуваченого на захист, що чітко визначено національним законодавством, в тому числі, і рішеннями Європейського суду з прав людини.

Аналіз змісту обвинувального акта свідчить про те, що при його складанні не в повній мірі було дотримано вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України.

З обвинувального акта вбачається, що обвинувальний акт не містить конкретного формулювання обвинувачення, зокрема способу вчинення кримінального правопорушення, часу, місця та механізму вчинення діяння; посилання на конкретні управлінські рішення чи розпорядження. Також обвинувальний акт не містить відомостей про дату припинення перебування ОСОБА_3 на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, тобто період виконання ним службових повноважень. Також в обвинувальному акті відсутні обов`язкові ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а саме: наявність умислу з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи та відсутність способу його реалізації, не зазначено, яка саме вигода і ким вона була отримана та відсутній причинно-наслідковий зв`язок, не враховано період фактичного перебування ОСОБА_3 на посаді. Таким чином обвинувальний акт не містить належного формулювання обвинувачення, є внутрішньо суперечливим, не містить обов`язкових елементів складу злочину.

Суд приймає до уваги твердження захисника обвинуваченого про те, що викладені в обвинувальному акті обставини та формулювання обвинувачення є неповними, суперечливими і не відповідають вимогам КПК України, зокрема й вимогам ст. 291 КПК України та порушують право обвинуваченого на захист.

Вказане свідчить про неконкретність обвинувачення та позбавляє обвинуваченого права знати, в чому саме його обвинувачують.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при складанні та затвердженні обвинувального акта не було вжито достатніх заходів, необхідних для дотримання вимог ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

На думку суду, таке недотримання вимог кримінального процесуального закону має наслідок у вигляді істотного впливу на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.

Вказане позбавляє сторону захисту належним чином здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення під час судового розгляду, а також позбавляє можливості належної реалізації процесуальних прав, що безперечно, порушує права обвинуваченого, які гарантуються кожній особі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору, слід задовольнити та обвинувальний акт слід повернути прокурору.

Керуючись статтями 291, 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2023 за № 42023020000000281, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України, повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя