Решение № 137959613, 06.07.2026, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 274/2091/26

Провадження № 2/141/290/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області, в складі головуючого судді: Демченко І.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява від представника ТОВ «ФК «Позика» (далі Позивач) до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15910,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 кредитний договір № 67656782, на підставі якого відповідачу перераховано кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4300 грн.

01.09.2025 первісним кредитором ТОВ «ФК «Ірбіс» було відступлено право вимоги на користь ТОВ «ФК «Позика» за договором факторингу № 01092025/1.

Оскільки Відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором, утворилась заборгованість перед Позивачем, яка на момент подання позовної заяви становить 15910,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 4300,00 грн; заборгованість за відсотками 11610,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 18.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача та позивач копію ухвали суду отримали 24.05.2026. Клопотань та заяв не подавали.

Відповідачу ОСОБА_1 копію ухвали суду було надіслано за адресою його місця реєстрації та поштове відправлення повернулось до суду з відміткою про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення ухвали суду є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, подібна відмітка дає обґрунтовані процесуальні підстави для підтвердження факту належного повідомлення сторони у справі.

Керуючись ч.8 ст.178 ЦПК України та ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини:

03.10.2021 ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Ірбіс» уклали договір про надання фінансового кредиту № 67656782 шляхом обміну електронними повідомленнями в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав договір електронним підписом 777870.

Відповідно до умов договору,Товариство надає кредит клієнту у розмірі 4300 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта (п. 3.2. договору).

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 01.01.2022 року (далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства (п. 4.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 01.01.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором (п. 11.1 договору).

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» (далі - Клієнт) та ТОВ «ФК «Позика» (Фактор) було укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього договору.

Згідно з наданим позивачемвитягу із Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року, у зазначеному додатку зазначений ОСОБА_1 заборгованістю за кредитним договором № 67656782 в сумі 15910,00 грн, з яких: за основним зобов`язанням 4300,00 грн; за відсотками 11610,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

На підставі викладеного, позивач підтвердив належними та допустимими доказами факт укладання між сторонами договору.

Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування кредитором відповідачу кредитних коштів, оскільки кредитний договір не містить посилання на номер рахунку чи номер платіжної картки позичальника, на який здійснюється перерахування кредитних коштів.

У довідці про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 ТОВ «ФК« Ірбіс», яка підтверджує акцепт оферти позичальником ОСОБА_1 , вказано банківську карту НОМЕР_1 .

В той же час у довідці № 3152_251023173534 від 23.10.2025 ТОВ Універсальні платіжні рішення», яку позивач додав до позовної заяви, підтверджено перерахування 03.10.2021 грошових коштів в сумі 4300,00 грн на іншу банківську картку - НОМЕР_2 .

В матеріалах справи відсутні докази, які б дозволили суду ідентифікувати електронний платіжний засіб, на який були перераховані кошти як такий, що належить відповідачу.

При цьому, правом звернення до суду із заявою про витребування доказів позивач не скористався.

Належним і допустимим доказом виникнення заборгованості за кредитним договором згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є виписка з карткового рахунку відповідача.

Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо ? безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891-15.

Не є документом первинного бухгалтерського обліку і доказом наявності заборгованості також і розрахунок заборгованості, який додано до позовної заяви, оскільки він є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2040/20).

Оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами виникнення у відповідача зобов`язань за договором № 67656782 від 03.10.2021 перед ТОВ «ФК «Ірбіс», у а «ФК «Ірбіс», відповідно, права вимоги до відповідача, суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав як нового кредитора за договором № 67656782 від 03.10.2021.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари Київської обл., 07406; код ЄДРПОУ: 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Демченко