Решение № 137956909, 06.07.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Провадження номер № 2/0186/1093/26

Справа № 186/671/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Шахтарське

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Янжули С.А.,

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" про визнання кредитного договору недійсним (або окремих його умов) та застосування наслідків недійсності,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК"ПОЗИКА" звернулося до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 грудня 2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "ІРБІС" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №30850001 в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до вказаного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 6 500 гривень, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , строком на 90 днів (30 днів пільговий період та 60 днів стандартний період), до 16 березня 2022 року. Стандартна процентна ставка за Кредитом - 3%.

01 вересня 2025 року між ТОВ "ФК"Ірбіс" та ТОВ "ФК"Позика" укладено договір факторингу №01092025/1, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №30850001 від 16 грудня 2021 року.

Відповідно до договору факторингу сума боргу відповідача перед позивачем становить 24 050 гривень, з яких: 6 500 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 17 550 гривень - заборгованість за відсотками.

Враховуючи вищевикладене представник позивача ТОВ "ФК"ПОЗИКА" просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 050 гривень, судовий збір в сумі 2 662,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 5 500 гривень.

16 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить суд відмовити в задоволенні заяви ТОВ "ФК"Позика" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а у разі неврахування її доводів, викладених в клопотанні, зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000 гривень.

16 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Фінансова компанія "Позика" про визнання кредитного договору недійсним (або окремих його умов) та застосування наслідків недійсності.

В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та нею 16 грудня 2021 року було укладено Договір про надання фінансового кредиту №30850001, відповідно до умов якого їй було надано кредит у розмірі 6 500 грн із нарахуванням процентів за користування кредитом.

Згідно з умовами вказаного Договору, процентна ставка становить 3% за кожен день користування кредитом, що відповідає реальній річній процентній ставці у розмірі 246221,4%, що прямо передбачено п. 5.11 Договору.

Вона вважає, що окремі умови зазначеного Договору є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, порушують принципи добросовісності та справедливості, а також створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених статтею 203 цього Кодексу.

Оскільки спірний Договір укладено між фінансовою установою та фізичною особою для задоволення особистих потреб, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється включення до договорів умов, які є несправедливими, зокрема таких, що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживача.

Умови Договору містять ознаки введення споживача в оману щодо істотної умови Договору - строку кредитування.

Так, зі змісту Договору вбачається, що Клієнту фактично пропонувався так званий «пільговий період» строком до 30 календарних днів, який за своєю суттю сприймається споживачем як основний строк кредитування. Водночас Договір містить положення про «стандартний період» тривалістю ще 60 календарних днів, у зв`язку з чим загальний строк кредитування становить 90 днів (з 16.12.2021 по 16.03.2022).

При цьому, як у пільговому, так і у стандартному періодах застосовується однакова процентна ставка у розмірі 3% за кожен день користування кредитом, що свідчить про відсутність будь-яких реальних пільг для споживача. Таким чином, поділ строку кредитування на «пільговий» та «стандартний» періоди є штучним та має виключно формальний характер.

Зазначена конструкція Договору фактично створює у споживача хибне уявлення про строк кредитування як такий, що обмежується 30 календарними днями, тоді як реальний строк виконання зобов`язання становить 90 днів. Така практика є недобросовісною та суперечить принципу прозорості та зрозумілості умов договору, передбаченому, зокрема, статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, Клієнт, укладаючи Договір, обґрунтовано виходив з того, що погоджується на короткострокове кредитування строком до 30 днів, а не на зобов`язання тривалістю 90 днів із нарахуванням однакової надмірної процентної ставки протягом усього періоду.

Більше того, відповідно до усталеної судової практики, формальне поділення строку кредитування на окремі періоди за відсутності різниці у правовому режимі їх застосування (зокрема, однакової процентної ставки) не може вважатися належним інформуванням споживача про істотні умови договору та свідчить про недобросовісність кредитодавця.

Вказані обставини свідчать про введення споживача в оману щодо істотних умов Договору, що є самостійною підставою для визнання відповідних положень Договору несправедливими та недійсними.

Умови Договору, якими передбачено нарахування процентів у розмірі 3% за кожен день користування кредитом (що призводить до надмірного фінансового навантаження на споживача), є явно обтяжливими, економічно необґрунтованими та такими, що порушують баланс інтересів сторін.

Фактично встановлена Договором процентна ставка призводить до багаторазового збільшення суми зобов`язання у порівнянні з отриманою сумою кредиту, що свідчить про її непропорційність та несправедливість.

Крім того, Договір укладено шляхом приєднання, без можливості зміни його умов з боку споживача, що прямо передбачено його положеннями, а отже Клієнт був поставлений у нерівне становище та позбавлений можливості впливати на зміст правочину.

Таким чином, умови Договору щодо розміру процентної ставки та порядку її нарахування є несправедливими у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та підлягають визнанню недійсними з моменту укладення Договору.

З урахуванням наведеного, задоволення зустрічного позову про визнання відповідних умов Договору недійсними виключає правові підстави для задоволення первісного позову, оскільки останній ґрунтується саме на умовах, що є несправедливими та такими, що суперечать вимогам законодавства.

16 грудня 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та нею було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 30850001.

На підставі Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року, ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило право вимоги за зазначеним кредитним договором на користь Нового кредитора - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 39493634). Таким чином, Позивач за первісним позовом є правонаступником прав та обов`язків кредитора у спірних правовідносинах.

Просить суд визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту №30850001 від 16 грудня 2021 року.

16 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначила, що позивач стверджує, що Договір № 30850001 від 16 грудня 2021 року було укладено в електронній формі. Проте, надані Позивачем паперові роздруківки не відповідають вимогам закону щодо доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом. Згідно з ч. 3 ст. 100 ЦПК України, паперова копія електронного доказу не є письмовим доказом. Позивач подав лише копії текстових файлів, які не містять технічних атрибутів електронного правочину, метаданих чи технічних характеристик, які б вказували на те, ким і коли створено документ.

Згідно зі ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним лише у разі належної ідентифікації підписувача за допомогою електронного підпису або одноразового ідентифікатора (OTP-коду).

Аналізуючи правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 (зокрема, логіку, викладену у справах щодо електронних правочинів), встановлення факту укладення договору неможливе без підтвердження того, що дії споживача відповідали його «внутрішній волі». Верховний Суд наголошує, що кредитний договір вважається укладеним лише за умови: Здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою унікального логіна та пароля особистого кабінету. Надсилання Позивачем на адресу електронної пошти та номер телефону споживача конкретних повідомлень. Використання споживачем одноразового ідентифікатора (смс-коду) саме для підтвердження підписання конкретного договору.

У даній справі Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт направлення OTP-коду саме ОСОБА_1 , належність номера телефону Відповідачу або здійснення входу в систему з конкретної IP-адреси.

Відсутність лог-файлів сервера, метаданих та технічних журналів унеможливлює ідентифікацію особи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 (справа № 127/33824/19), відсутність доказів ідентифікації особи, яка вчинила електронний підпис, виключає можливість визнання договору належно укладеним.

Згідно зі ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», кредитодавець зобов`язаний надати споживачу Паспорт споживчого кредиту в письмовій формі (у формі електронного документа) до укладення договору.

Позивачем не надано жодних допустимих доказів ознайомлення ОСОБА_1 з цим документом у встановленому законом порядку.

Відсутність Паспорта споживчого кредиту в матеріалах справи позбавляє можливості встановити, на яких саме умовах Позивач пропонував отримати кошти.

Більше того, наданий Позивачем текст «договору» містить внутрішні суперечності щодо істотних умов правочину: у тексті одночасно зазначаються різні строки кредитування (30 та 60 днів). Така неузгодженість у документі, сформованому самим Позивачем, свідчить про відсутність взаємної згоди сторін щодо строку користування кредитом, що є істотною умовою згідно зі ст. 1054 ЦК України.

Зазначені суперечності в сукупності з відсутністю доказів технічної ідентифікації підтверджують, що між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов у належній формі. Таким чином, Позивач не довів факту укладення (акцептування) договору саме Відповідачем у розумінні ст. 638, 1054, 1055 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію» та ст. 100 ЦПК України».

Щодо несправедливості умов договору та суперечностей у визначенні строків і ставки

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, кредитний договір передбачає надання коштів на умовах, установлених договором. Хоча ст. 627 ЦК України проголошує свободу договору, вона має реалізовуватися з урахуванням вимог розумності та справедливості. Договір вважається укладеним лише у разі досягнення згоди з усіх істотних умов (ст. 638 ЦК України).

У даному випадку п. 3.2.1 «договору» визначає пільговий період у 30 днів (до 15.01.2022). Позивач же здійснює розрахунок за 90 днів, самостійно застосовуючи «стандартний період» за ставкою 3% на день, що суперечить початковим умовам щодо строку. Така неузгодженість строків (30 та 60 днів у тексті) та нарахування відсотків поза межами погодженого періоду свідчить про відсутність волевиявлення Відповідача на такі умови.

Згідно зі ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011, дія цього Закону поширюється на правовідносини споживчого кредитування. Умови договору є несправедливими, якщо вони створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача, зокрема встановлюють вимогу сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції).

Застосована Позивачем процентна ставка у 3% на день (1095% річних) призвела до нарахування 17 550,00 грн відсотків на тіло кредиту 6 500,00 грн. Це майже у три рази перевищує суму самого кредиту, що є очевидно несправедливою умовою, суперечить ст. 203 ЦК України та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину вимог щодо його відповідності актам цивільного законодавства та принципам добросовісності є підставою для визнання таких умов недійсними.

Враховуючи викладене, розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, ґрунтується на несправедливих умовах та суперечливих даних про строки кредитування, що згідно зі ст. 263 ЦПК України не може бути покладено в основу законного та обґрунтованого судового рішення.

Щодо недоведеності факту перерахування (видачі) грошових коштів.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, договір позики є реальним правочином і вважається укладеним виключно з моменту передання грошових коштів. Таким чином, саме факт передачі коштів є визначальним юридичним фактом, без встановлення якого зобов`язання не виникає. Обов`язок доказування цього факту покладається виключно на Позивача (ст. 81 ЦПК України).

Як доказ видачі кредиту Позивач надає інформаційну довідку ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Проте даний документ не є належним та допустимим доказом у справі.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними та такими, що суперечать нормам ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Просить суд відмовити в задоволенні первісного позову.

22 квітня 2026 року ТОВ "ФК"Позика" подало відповідь на відзив на первісну позовну заяву, в якій зазначено, що в силу передбаченого статтею 627 ЦК України принципу свободи договору ОСОБА_1 проявила волевиявлення в укладенні кредитного договору саме з ТОВ «ФК «ІРБІС», у виборі саме цієї юридичної особи як сторони кредитних відносин, у визначенні умов кредитного договору тощо.

На момент укладення договору ТОВ «ФК «ІРБІС» надавало фінансові послуги через онлайн-сервіс KUMO (домен kumo.com.ua). Процедура оформлення кредиту на цьому сервісі є єдиною стандартизованою та складається з обов`язкових технічних етапів.

Згідно з офіційною інструкцією, розміщеною на сайті KUMO (https://kumo.com.ua/), оформлення онлайн-кредиту складається з декількох кроків: 1. Переходить на офіційний сайт Kumo. Клієнт самостійно вводить у пошукову систему слово «Kumo», знаходить сайт сервісу та переходить на нього. 2. Вводить номер мобільного телефону в реєстраційну форму. Це початковий етап ідентифікації, який неможливо пройти без доступу до особистого телефону. 3. Отримує SMS-повідомлення з одноразовим кодом (OTP) та вводить його на сайті. Без цього коду реєстрація та подальше оформлення кредиту є технічно неможливими. 4. Додає адресу власної електронної поштової скриньки. Це створює персональний профіль користувача та канал комунікації. 5. Заповнює анкету позичальника, зазначаючи додаткову персональну інформацію. Позичальник самостійно вказує дані, необхідні для ідентифікації. 6. Вносить паспортні дані та актуальну адресу проживання. Такі дані можуть бути відомі лише самій особі, що додатково підтверджує персональне волевиявлення. 7. Обирає суму кредиту (1000-10 000 грн) та строк користування (7-30 днів). Це елемент погодження істотних умов кредитного договору. 8. Вводить реквізити власної активної банківської картки будь-якого українського банку. Указана картка має бути дійсною, і саме на неї перераховуються кредитні кошти. 9. Надсилає заявку на отримання кредиту. Цей крок є фактичним підтвердженням наміру укласти договір. 10. Очікує опрацювання заявки та отримує підтвердження її схвалення. Тільки після цього Клієнту доступне підписання договору. 11. Перевіряє баланс своєї банківської картки та отримує кредитні кошти. Перерахування коштів можливе виключно на картку, підтверджену Клієнтом під час процедури реєстрації. 12. Користується отриманими у кредит грошовими коштами. Це є фактичним виконанням договору Товариством.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту Позичальникем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Позичальник перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

У розділі 13 Договору про надання фінансового кредиту № 30850001 від 16.12.2021 наведено стандартні умови електронного договору, які не свідчать про порушення прав Клієнта чи про неналежне інформування. Навпаки, зазначені положення підтверджують, що Клієнт: ознайомився та погоджується з усіма умовами Правил та Договору (п. 13.9.1.); не вважає умови цього Договору несправедливими, невигідними/вкрай невигідними для себе (п. 13.9.2.); укладає цей Договір особисто, згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає внутрішній волі Клієнта як Сторони цього Договору, усвідомлює значення своїх дій, обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не діє під впливом тяжкої для себе обставини (п. 13.9.3.); йому надана інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у повній відповідності з вимогами, що ставляться до порядку надання такої інформації (п. 13.9.4.); йому відомі права, передбачені Законом України "Про захист персональних даних", джерела збирання, місцезнаходження Персональних даних Клієнта, мета обробки Персональних даних Клієнта, місцезнаходження володільця Персональних даних Клієнта (п. 13.9.5.); йому відомі права, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів", та він повідомлений Товариством про свої права і отримав від Товариства інформацію у повній відповідності (обсязі, формі) до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та інших законів та підзаконних актів України (п. 13.9.6.); підтверджує, що на момент укладення цього Договору він не має підстав вважати свої права порушеними (п. 13.9.7.).

Таким чином, наведені положення кредитного договору підтверджують добровільність укладення правочину, належне інформування Клієнта та дотримання Товариством вимог законодавства при наданні фінансової послуги.

Номер телефону НОМЕР_2 , що вказаний в Договорі про надання фінансового кредиту № 30850001 від 16.12.2021, співпадає з номером телефону, який Відповідач зазначила у шапці Відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості.

Отже, 16.12.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №30850001.

Договір про надання фінансового кредиту № 30850001 від 16.12.2021 укладається в електронній формі, і моментом його підписання вважається отримання Товариством відповіді Клієнта про прийняття Пропозиції. Така відповідь надається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який Клієнт отримує у вигляді SMS-повідомлення на свій мобільний номер. Цей одноразовий код додається до електронного повідомлення, що надсилається Товариству, і фактично замінює власноручний підпис клієнта.

Таким чином, кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 891125.

Разом із позовною заявою надано оригінал Кредитного договору № 30850001 від 16.12.2021, укладеного в електронній формі.

Слід окремо звернути увагу на зафіксовані обставини вчинення Клієнтом дій, спрямованих на акцепт оферти та укладення кредитного договору в електронній формі.

Згідно з відомостями, відображеними у Довідці про ідентифікацію клієнта, сформованій ТОВ «ФК «ІРБІС» 01 вересня 2025 року (далі - Довідка), ОСОБА_1 була ідентифікована 16.12.2021 09:44:05, тобто безпосередньо у момент вчинення електронного правочину щодо укладення Кредитного договору № 30850001.

У довідці зазначено, що укладення договору відбулося шляхом акцепту оферти Клієнтом із застосуванням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора. Відображено унікальний одноразовий ідентифікатор (код підпису) - 891125, який був направлений на номер телефону, зазначений Клієнтом при укладенні договору - НОМЕР_2, а також зафіксовано дату підписання договору - 16.12.2021.

Звертає увагу на обов`язок Клієнта під час укладання договору відповідно до пункту 7.2.4 Договору надавати Товариству шляхом внесення даних на веб-сайті, у системі та в особистому кабінеті виключно достовірні, точні, правдиві та актуальні відомості про себе.

Сукупність зазначених відомостей відображає алгоритм послідовних дій Клієнта:проходження процедури ідентифікації в системі Первісного кредитора, отримання одноразового ідентифікатора на персональний засіб зв`язку, використання цього ідентифікатора для підтвердження умов договору та завершення процедури його укладення. Фіксація точної дати і часу таких дій, засобів зв`язку, унікального коду підпису та реквізитів платіжного інструменту свідчить про вчинення Клієнтом усвідомлених і цілеспрямованих дій, спрямованих на прийняття умов кредитного договору та набуття цивільних прав і обов`язків за ним.

Таким чином, Позивач приходить до висновку, що Договір про надання фінансового кредиту № 30850001 від 16.12.2021 з додатками до нього, було підписано Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між нею та Первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://kumo.com.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення свої персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Пунктом 21.1 статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п. 4 ст. 22 Закону).

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору № 30850001 від 16.12.2021, видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Згідно з Довідкою про ідентифікацію клієнта від 01 вересня 2025 року, в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» зафіксовано карту (маску карти), що належить Клієнту, а саме - НОМЕР_1 .

Отже, як небанківська установа ТОВ «ФК «ІРБІС» звернулося до платіжної установи, яка мала відповідну ліцензію на надання платіжних послуг, задля перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» код ЄДРПОУ 37973023 (далі по тексту - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ») є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг.

ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України № 2 1/788-рк від 01.05.2023.

Між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ФК «ІРБІС» було укладено Договір на переказ коштів № ФК-П-21/04-21 від 2021-04-06 (далі - Договір).

На виконання вищевказаних норм закону, та в обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів Позичальнику, а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, розрахунок заборгованості за кредитним договором № 30850001 від 16.12.2021 та лист від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. № 3152_251024114147 від 24-10-2025, в якому виснується, що у відповідності до вищевказаного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «ІРБІС»: 16-12-2021 09:44:06 на суму 6500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 125474352, призначення платежу: Зачисление 6500 грн на карту НОМЕР_1 . Таким чином, наданий документ - лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. № 3152_251024114147 від 24-10-2025 - є належним і допустимим доказом фактичного перерахування кредитних коштів Відповідачу, адже містить усі обов`язкові реквізити електронного документа, що забезпечує автентичність і цілісність документа та підтверджує його юридичну силу та містить унікальні ідентифікаційні дані транзакції, що унеможливлює підробку або сумнів у достовірності операції. Отже, Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі Відповідача, які були передані від ТОВ «ФК «ІРБІС».

У відповідності до умов Договору про надання фінансового кредиту №30850001 від 16.12.2021 вбачається, що кредит надається у розмірі - 6 500,00 грн (п. 3.1.), мета кредитування - задоволення власних потреб, строк кредитування - з 16.12.2021 року по 16.03.2022 року, реальна річна процентна ставка за кредитом складає 112705.22%.

Договір передбачає два режими нарахування процентів: пільговий період та стандартний період.

У період, який клієнт обирає самостійно перед укладенням договору (але не більше ніж 30 календарних днів), діє пільгова процентна ставка у розмірі 3% на день. Ця ставка є фіксованою і застосовується виключно в межах обраного пільгового строку (п.п. 3.2.1. у п. 3.2., та п.п. 5.11.1 у п. 5.11. кредитного договору). Після завершення пільгового періоду відсотки автоматично починають нараховуватись за стандартною процентною ставкою у розмірі 3% за кожен день користування кредитом. Саме ця ставка діє у всі дні, що виходять за межі пільгового періоду, а також у випадку, коли пільговий період не обрано (п.п. 3.2.2 у

п. 3.2. та п. 2.10. кредитного договору) Клієнт має можливість повторно отримати новий пільговий період. Для цього він повинен повністю сплатити проценти, нараховані за попередній пільговий період, протягом трьох днів після його закінчення. Після цього Клієнт знову може обрати термін нового пільгового періоду (до 30 днів), а Товариство оформлює додатковий договір, у якому фіксується новий строк кредитування (пункти 2.5, 4.4. кредитного договору).

Нарахування процентів здійснюється щодня на суму залишку кредиту, що визначено у п. 5.8 кредитного договору. Проценти починають нараховуватися з дня видачі кредиту, і цей день вважається повним (п. 5.5 кредитного договору ). У день повернення кредиту проценти не нараховуються, за винятком ситуації, коли кредит видано і повернено в один день (п. 5.6-5.7 кредитного договору).

Якщо клієнт здійснює часткове погашення, проценти продовжують нараховуватись на залишок непогашеної суми - це зазначено у п. 5.9 кредитного договору.

Датою сплати процентів вважається день їх фактичного зарахування на рахунок кредитора, що описано в п. 5.10 кредитного договору.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 27.12.2021 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Важливою умовою є порядок зарахування платежів, а тому відповідно до п.4.7. кредитного договору, при надходженні від Клієнта на поточний рахунок Товариства коштів для погашення заборгованості за цим Договором, кошти спрямовуються на погашення заборгованості у наступній послідовності: - у першу чергу - на погашення заборгованості за процентами за Кредитом; - у другу - на погашення заборгованості за сумою Кредиту. Клієнт має право на дострокове погашення (повернення) Кредиту (п. 4.3.

кредитного договору).

У разі прострочення основної суми кредиту або процентів клієнт зобов`язаний сплатити штрафні санкції, про що зазначено у п. 3.3 кредитного договору.

Штраф становить 0% за кожен день прострочення, але його загальний розмір не може перевищувати: 50% від суми кредиту та відсотків, якщо сума кредиту перевищує мінімальну зарплату, подвійну суму кредиту, якщо кредит менший за мінімальну зарплату.

Коли виникає прострочення, усі кошти, які надходять від Клієнта, зараховуються в іншому порядку, визначеному п. 9.4: у першу чергу - на погашення заборгованості за штрафними санкціями; у другу чергу - на погашення заборгованості за процентами за Кредитом; у третю чергу - на погашення заборгованості за сумою Кредиту.

Згідно з п. 3.5 кредитного договору, Товариство також має право списувати кошти безспірно з картки клієнта в межах заборгованості.

Водночас Відповідач не дотрималася умов Договору про надання фінансового кредиту № 30850001 від 16.12.2021, оскільки не повернула кредит у встановлений строк і не здійснила жодного платежу в рахунок його погашення.

Таким чином, у відповідності до вищезазначених пунктів Кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами Кредитного договору строку, розраховувався за формулами:

1. у період із 16.12.2021 по 15.01.2022 підлягають сплаті проценти у розмірі 3,00 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 6 500,00 (сума кредиту) * 0,03 (3,0/100)* 30 (днів) = 5 850,00 грн.;

2. у період із 16.01.2022 по 16.03.2022 підлягають сплаті проценти у розмірі 3,00 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 6 500,00 (сума кредиту)* 0,03 (3/100)* 60 (днів) = 11 700,00 грн.

Поряд з цим, обґрунтовуючи свої заперечення у відзиві щодо порушення ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», Відповідач зазначає, що: «…Згідно зі ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011, дія цього Закону поширюється на правовідносини споживчого кредитування. Умови договору є несправедливими, якщо вони створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача, зокрема встановлюють вимогу сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції). Застосована Позивачем процентна ставка у 3% на день (1095% річних) призвела до нарахування 17 550,00 грн відсотків на тіло кредиту 6 500,00 грн. Це майже у три рази перевищує суму самого кредиту, що є очевидно несправедливою умовою, суперечить ст. 203 ЦК України та моральним засадам суспільства…».

ТОВ «ФК «ПОЗИКА» вважає дані обґрунтування безпідставними, адже як убачається зі змісту п. 3.3. Кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення Кредиту, передбаченого п. 4.2 цього Договору, Клієнт зобов`язується сплатити штрафні санкції, у вигляді нарахування штрафу в розмірі 0 відсотків за кожен наступний день після останнього дня строку кредитування, визначеного п.4.2. цього Договору від суми залишку Кредиту (далі за текстом - «штрафні санкції»), але в будь якому разі не більше ніж 50 відсотків від суми наданого Кредиту та нарахованих відсотків разом. У випадку, якщо сума наданого Кредиту менша ніж встановлений законодавством на початок поточного року розмір однієї мінімальної заробітної плати сума штрафних санкцій не може перевищувати розміру подвійної суми наданого Кредиту. За порушення виконання Клієнтом зобов`язань за Договором, загальний розмір Кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для Клієнта. У разі якщо сума наданого Кредиту перевищує визначений розмір однієї мінімальної заробітної плати, розмір штрафних санкцій не може бути нарахований більше ніж 50 відсотків від суми наданого Кредиту.

Аналізуючи п. 5 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна зробити наступний висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: умови договору повинні призводити до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору повинні завдавати шкоди споживачеві.

В даному випадку, Кредитний договір за своїм змістом не порушує принцип добросовісності, платіжні зобов`язання позичальника за кредитним договором забезпечуються пенею, і такий вид забезпечення та його розмір було погоджено сторонами кредитного договору і, відповідно, виникнення зобов`язань у позичальника щодо сплати пені залежить виключно від самого позичальника та його волі.

Кредитний договір не призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін. Адже, у відповідності до наданого Розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 30850001 від 16.12.2021, загальний розмір заборгованості становить 24 050,00 грн., із яких: 6 500,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 17 550,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за комісійними винагородами; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Враховуючи вищевикладене, наведений Позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між Відповідачем та ТОВ «ФК «ІРБІС».

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, у строк визначений договором, та які б спростовували суму заборгованості.

За весь період перебування права вимоги за кредитним договором у ТОВ «ФК «ПОЗИКА», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до Позичальника, а отже ТОВ «ФК «ПОЗИКА» лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована Первісним кредитором.

Щодо клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 5 500,00 підлягають до задоволення.

Просить суд задовільнити первісний позов у повному обсязі.

22 квітня 2026 року представник ТОВ "ФК"Позика" подав відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що зустрічні позовні вимоги не обґрунтовані, спростовані наявними в матеріалах справи доказами та є такими, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання представник первісного позивача - відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» не з`явився, просить розглянути справу в його відсутність, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , надала заяву про розгляд справи в її відсутність, свій зустрічний позов підтримує, просить його задовільнити.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, 16 грудня 2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "ІРБІС" та ОСОБА_1 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено договір №30850001 про надання фінансового кредиту.

Згідно ст.627 ЦК України - принципу свободи договору ОСОБА_1 проявила волевиявлення в укладенні кредитного договору саме з ТОВ «ФК «ІРБІС», у виборі саме цієї юридичної особи як сторони кредитних відносин, у визначенні умов кредитного договору тощо.

На момент укладення договору ТОВ «ФК «ІРБІС» надавало фінансові послуги через онлайн-сервіс KUMO (домен kumo.com.ua). Процедура оформлення кредиту на цьому сервісі є єдиною стандартизованою та складається з обов`язкових технічних етапів.

Згідно з офіційною інструкцією, розміщеною на сайті KUMO (https://kumo.com.ua/), оформлення онлайн-кредиту складається з декількох кроків:

1. Переходить на офіційний сайт Kumo. Клієнт самостійно вводить у пошукову систему слово «Kumo», знаходить сайт сервісу та переходить на нього.

2. Вводить номер мобільного телефону в реєстраційну форму. Це початковий етап ідентифікації, який неможливо пройти без доступу до особистого телефону.

3. Отримує SMS-повідомлення з одноразовим кодом (OTP) та вводить його на сайті. Без цього коду реєстрація та подальше оформлення кредиту є технічно неможливими.

4. Додає адресу власної електронної поштової скриньки. Це створює персональний профіль користувача та канал комунікації.

5. Заповнює анкету позичальника, зазначаючи додаткову персональну інформацію. Позичальник самостійно вказує дані, необхідні для ідентифікації.

6. Вносить паспортні дані та актуальну адресу проживання. Такі дані можуть бути відомі лише самій особі, що додатково підтверджує персональне волевиявлення.

7. Обирає суму кредиту (1000-10 000 грн) та строк користування (7-30 днів). Це елемент погодження істотних умов кредитного договору.

8. Вводить реквізити власної активної банківської картки будь-якого українського банку. Указана картка має бути дійсною, і саме на неї перераховуються кредитні кошти.

9. Надсилає заявку на отримання кредиту. Цей крок є фактичним підтвердженням наміру укласти договір.

10. Очікує опрацювання заявки та отримує підтвердження її схвалення. Тільки після цього Клієнту доступне підписання договору.

11. Перевіряє баланс своєї банківської картки та отримує кредитні кошти. Перерахування коштів можливе виключно на картку, підтверджену Клієнтом під час процедури реєстрації.

12. Користується отриманими у кредит грошовими коштами. Це є фактичним виконанням договору Товариством.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту Позичальникем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Позичальник перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

У розділі 13 Договору про надання фінансового кредиту № 30850001 від 16.12.2021 наведено стандартні умови електронного договору, які не свідчать про порушення прав Клієнта чи про неналежне інформування. Навпаки, зазначені положення підтверджують, що Клієнт: ознайомився та погоджується з усіма умовами Правил та Договору (п. 13.9.1.); не вважає умови цього Договору несправедливими, невигідними/вкрай невигідними для себе (п. 13.9.2.); укладає цей Договір особисто, згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає внутрішній волі Клієнта як Сторони цього Договору, усвідомлює значення своїх дій, обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не діє під впливом тяжкої для себе обставини (п. 13.9.3.); йому надана інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у повній відповідності з вимогами, що ставляться до порядку надання такої інформації (п. 13.9.4.); йому відомі права, передбачені Законом України "Про захист персональних даних", джерела збирання, місцезнаходження Персональних даних Клієнта, мета обробки Персональних даних Клієнта, місцезнаходження володільця Персональних даних Клієнта (п. 13.9.5.); йому відомі права, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів", та він повідомлений Товариством про свої права і отримав від Товариства інформацію у повній відповідності (обсязі, формі) до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та інших законів та підзаконних актів України (п. 13.9.6.); підтверджує, що на момент укладення цього Договору він не має підстав вважати свої права порушеними (п. 13.9.7.).

Таким чином, наведені положення кредитного договору підтверджують добровільність укладення правочину, належне інформування Клієнта та дотримання Товариством вимог законодавства при наданні фінансової послуги.

Суду доведено, що номер телефону НОМЕР_2 , що вказаний в Договорі про надання фінансового кредиту № 30850001 від 16 грудня 2021 року, співпадає з номером телефону, який відповідач зазначила у відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості.

Крім того, згідно інформації АТ КБ "ПРИВАТБАНК" №20.1.0.0.0/7-260427/108025-БТ від 30 квітня 2026 року фінансовим номером телефону клієнта банку - ОСОБА_1 , є НОМЕР_2 .

Отже, 16 грудня 2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №30850001.

Відповідно до вказаного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 6 500 гривень, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , строком на 90 днів (30 календарних днів з 16.12.2021 по 15.01.2022 пільговий період та 60 календарних днів з 16.01.2022 по 16.03.2022 стандартний період) Пільгова процентна ставка (знижена) - 3%. Стандартна процентна ставка - 3%.

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 891125, надісланим ОСОБА_1 на вказаний нею номер телефону НОМЕР_2 .

Переказ кредитних коштів було здійснено на картковий рахунок ОСОБА_1 , який зазначений у договорі - № НОМЕР_1 .

Довідкою про ідентифікацію клієнта ТОВ "ФК"ІРБІС" від 01 вересня 2025 року підтверджено, що акцепт оферти позичальником для укладання договору №30850001 здійснено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_2 , дата підписання 12/16/2021, номер картки НОМЕР_1 .

Інформацією АТ КБ "ПРИВАТБАНК" №20.1.0.0.0/7-260427/108025-БТ від 30 квітня 2026 року підтверджується факт зарахування на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 6 500 гривень 16 грудня 2021 року.

Випискою по вказаному картковому рахунку ОСОБА_1 підтверджено факт отримання кредитних коштів в сумі 6 500 гривень 16 грудня 2021 року та користування кредитними коштами ОСОБА_1 на власний розсуд.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 в електронній формі підписала Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №30850001 від 16 грудня 2021 року.

Згідно вказаної Таблиці, ОСОБА_1 повинна в строк до 16 березня 2022 року сплатити на користь ТОВ "ФК"ІРБІС" 24 050 гривень, з яких: 6 500 гривень - тіло кредиту та 17 550 гривень - проценти за користування кредитом.

З даними умовами ОСОБА_1 ознайомлена, договір підписано, кредитні кошти отримано та використано на власні потреби.

Згідно розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором складає 24 050 гривень, з яких: 6 500 гривень - тіло кредиту та 17 550 гривень - проценти за користування кредитом.

01 вересня 2025 року між ТОВ "ФК"Ірбіс" та ТОВ "ФК"Позика" укладено договір факторингу №01092025/1, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №30850001 від 16 грудня 2021 року щодо боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до договору факторингу сума боргу відповідача перед позивачем становить 24 050 гривень, з яких: 6 500 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 17 550 гривень - заборгованість за відсотками.

Копією платіжної інструкції №6054383 від 02 вересня 2025 року підтверджується факт перерахування ТОВ "ФК"Позика" на рахунок ТОВ "ФК"Ірбіс" суми грошових коштів на виконання умов договору факторингу №01092025/1 від 01 вересня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що договір було вчинено в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, електронні договори було укладено сторонами з дотриманням передбачених законом вимог.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як передбачено частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновків про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги,фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України врегульовано строк (термін) виконання зобов`язання, а саме частиною першою встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, за змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якою передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання та не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК"Позика", ні на рахунки попереднього кредитору.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 , у порушення умов кредитного договору, отримані кошти у добровільному порядку не повернула, чим порушила права кредитора.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 500 гривень та заборгованості по процентах в сумі 17 550 гривень. Саме такі умови договору про надання фінансового кредиту були узгоджені та підписані між сторонами.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору про надання фінансового кредиту недійсним та застосування наслідків його недійсності, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 , як на підставу своїх зустрічних позовних вимог посилається на неправомірне нарахування процентів первісним кредитором, оскільки умови договору про надання фінансового кредиту містять пункт про те, що процентна ставка становить 3% за кожен день користування кредитом, що відповідає реальній річній процентній ставці 24622,4% що передбачено п.5.11 договору. Зміст договору містить умови, що клієнту пропонується "пільговий період" строком в 30 календарних днів, водночас договір містить положення про "стандартний період" тривалістю ще 60 календарних днів, загальний строк кредитування 90 днів, при цьому, як у пільговому, так і у стандартному періоді застосовується процентна ставка 3% за кожен день користування кредитом, такий поділ є штучним та має виключно формальний характер.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору про надання фінансового кредиту №30850001 від 16 грудня 2021 року, кредит надається у розмірі - 6 500 гривень (п. 3.1.), мета кредитування - задоволення власних потреб, строк кредитування - з 16 грудня 2021 року по 16 березня 2022 року, реальна річна процентна ставка за кредитом складає 112705.22%.

Договір передбачає два режими нарахування процентів: пільговий період та стандартний період.

У період, який клієнт обирає самостійно перед укладенням договору (але не більше ніж 30 календарних днів), діє пільгова процентна ставка у розмірі 3% на день. Ця ставка є фіксованою і застосовується виключно в межах обраного пільгового строку (п.п. 3.2.1. у п. 3.2., та п.п. 5.11.1 у п. 5.11. кредитного договору). Після завершення пільгового періоду відсотки автоматично починають нараховуватись за стандартною процентною ставкою у розмірі 3% за кожен день користування кредитом. Саме ця ставка діє у всі дні, що виходять за межі пільгового періоду, а також у випадку, коли пільговий період не обрано (п.п. 3.2.2 у п. 3.2. та п. 2.10. кредитного договору) Клієнт має можливість повторно отримати новий пільговий період. Для цього він повинен повністю сплатити проценти, нараховані за попередній пільговий період, протягом трьох днів після його закінчення. Після цього Клієнт знову може обрати термін нового пільгового періоду (до 30 днів), а Товариство оформлює додатковий договір, у якому фіксується новий строк кредитування (пункти 2.5, 4.4. кредитного договору).

Нарахування процентів здійснюється щодня на суму залишку кредиту, що визначено у п. 5.8 кредитного договору. Проценти починають нараховуватися з дня видачі кредиту, і цей день вважається повним (п. 5.5 кредитного договору ). У день повернення кредиту проценти не нараховуються, за винятком ситуації, коли кредит видано і повернено в один день (п. 5.6-5.7 кредитного договору).

Якщо клієнт здійснює часткове погашення, проценти продовжують нараховуватись на залишок непогашеної суми - це зазначено у п. 5.9 кредитного договору.

Датою сплати процентів вважається день їх фактичного зарахування на рахунок кредитора, що описано в п. 5.10 кредитного договору.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 27 грудня 2021 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Важливою умовою є порядок зарахування платежів, а тому відповідно до п.4.7. кредитного договору, при надходженні від Клієнта на поточний рахунок Товариства коштів для погашення заборгованості за цим Договором, кошти спрямовуються на погашення заборгованості у наступній послідовності: - у першу чергу - на погашення заборгованості за процентами за Кредитом; - у другу - на погашення заборгованості за сумою Кредиту. Клієнт має право на дострокове погашення (повернення) Кредиту (п. 4.3. кредитного договору).

У разі прострочення основної суми кредиту або процентів клієнт зобов`язаний сплатити штрафні санкції, про що зазначено у п. 3.3 кредитного договору.

Штраф становить 0% за кожен день прострочення, але його загальний розмір не може перевищувати: 50% від суми кредиту та відсотків, якщо сума кредиту перевищує мінімальну зарплату, подвійну суму кредиту, якщо кредит менший за мінімальну зарплату.

Коли виникає прострочення, усі кошти, які надходять від Клієнта, зараховуються в іншому порядку, визначеному п. 9.4: у першу чергу - на погашення заборгованості за штрафними санкціями; у другу чергу - на погашення заборгованості за процентами за Кредитом; у третю чергу - на погашення заборгованості за сумою Кредиту.

Згідно з п. 3.5 кредитного договору, Товариство також має право списувати кошти безспірно з картки клієнта в межах заборгованості.

ОСОБА_1 не дотрималася умов Договору про надання фінансового кредиту № 30850001 від 16 грудня 2021 року, оскільки не повернула кредит у встановлений строк і не здійснила жодного платежу в рахунок його погашення.

Таким чином, у відповідності до вищезазначених пунктів Кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами Кредитного договору строку, розраховувався позивачем за формулами:

1. у період із 16.12.2021 по 15.01.2022 підлягають сплаті проценти у розмірі 3,00 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 6 500,00 (сума кредиту) * 0,03 (3,0/100)* 30 (днів) = 5 850,00 грн.;

2. у період із 16.01.2022 по 16.03.2022 підлягають сплаті проценти у розмірі 3,00 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 6 500,00 (сума кредиту)* 0,03 (3/100)* 60 (днів) = 11 700,00 грн.

ОСОБА_1 зазначила, що згідно зі ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011, дія цього Закону поширюється на правовідносини споживчого кредитування. Умови договору є несправедливими, якщо вони створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача, зокрема встановлюють вимогу сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції). Застосована Позивачем процентна ставка у 3% на день (1095% річних) призвела до нарахування 17 550,00 грн відсотків на тіло кредиту 6 500,00 грн. Це майже у три рази перевищує суму самого кредиту, що є очевидно несправедливою умовою, суперечить ст. 203 ЦК України та моральним засадам суспільства.

Суд вважає дані обґрунтування безпідставними, адже як убачається зі змісту п. 3.3. Кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення Кредиту, передбаченого п. 4.2 цього Договору, Клієнт зобов`язується сплатити штрафні санкції, у вигляді нарахування штрафу в розмірі 0 відсотків за кожен наступний день після останнього дня строку кредитування, визначеного п.4.2. цього Договору від суми залишку Кредиту (далі за текстом - «штрафні санкції»), але в будь якому разі не більше ніж 50 відсотків від суми наданого Кредиту та нарахованих відсотків разом. У випадку, якщо сума наданого Кредиту менша ніж встановлений законодавством на початок поточного року розмір однієї мінімальної заробітної плати сума штрафних санкцій не може перевищувати розміру подвійної суми наданого Кредиту. За порушення виконання Клієнтом зобов`язань за Договором, загальний розмір Кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для Клієнта. У разі якщо сума наданого Кредиту перевищує визначений розмір однієї мінімальної заробітної плати, розмір штрафних санкцій не може бути нарахований більше ніж 50 відсотків від суми наданого Кредиту.

Аналізуючи п. 5 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна зробити наступний висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: умови договору повинні призводити до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору повинні завдавати шкоди споживачеві.

В даному випадку, Кредитний договір за своїм змістом не порушує принцип добросовісності, платіжні зобов`язання позичальника за кредитним договором забезпечуються пенею, і такий вид забезпечення та його розмір було погоджено сторонами кредитного договору і, відповідно, виникнення зобов`язань у позичальника щодо сплати пені залежить виключно від самого позичальника та його волі.

Кредитний договір не призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін. Адже, у відповідності до наданого Розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 30850001 від 16 грудня 2021 року, загальний розмір заборгованості становить 24 050 гривень, із яких: 6 500,00 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 17 550 гривень - сума заборгованості за відсотками; 0,00 гривень - сума заборгованості за комісійними винагородами; 0,00 гривень - сума заборгованості за пенею.

Саме такі умови договору були погоджені та підписані сторонами, заперечень ОСОБА_1 щодо умов кредитного договору, не надходило. Доказів зворотного суду не надано.

ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, у строк визначений договором, та які б спростовували суму заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ФК"ПОЗИКА" до ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі та підлягає стягненню з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №30850001 від 16 грудня 2021 року в сумі 24 050 гривень, яка складається із 6 500 гривень - заборгованості по тілу кредиту та 17 550 гривень - заборгованості по відсотках, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

У зв`язку із задоволенням первісного позову, судовий збір по справі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача в розмірі 2 662,40 гривень.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 5 500 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу суду подано: копію договору про надання правової допомоги №39493634 від 02 січня 2026 року; копію додаткової угоди №30850001 до договору від 16 лютого 2026 року, копію акту про надання послуги на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року та детального опису робіт, який містить детальний опис робіт, вчинених адвокатом, їх час та вартість.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

ОСОБА_1 подала клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 1 000 гривень.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що їх розмір та вартість є обґрунтованими, а сума 5 500 гривень за надану професійну правничу допомогу позивачу є такою, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 з огляду на те, що види робіт не містять завищеної вартості, ціна позову 24 050 гривень, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, представник позивача, окрім консультацій, аналізу, складання позову та формування додатків до нього, сформував відзив на зустрічну позовну заяву, відповідь на відзив на первісну позовну заяву, тощо.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, не є завищеним і являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне стягнути витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 гривень, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача, яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Оскільки позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору при пред`явленні позову до суду, в задоволенні її позовних вимог відмовлено, то судовий збір по справі за зустрічною позовною заявою слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137,141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, - суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №30850001 від 16 грудня 2021 року в розмірі 24 050 (двадцяти чотирьох тисяч п`ятдесяти) гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за тіло кредиту - 6 500 гривень, заборгованості за відсотками - 17 550 гривень.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" про визнання кредитного договору недійсним (або окремих його умов) та застосування наслідків недійсності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" судовий збір в сумі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 500 гривень, а всього стягнути судові витрати в розмірі 8 162 (восьми тисяч ста шістдесяти двох) гривень 40 копійок.

Судовий збір за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА", місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 06 липня 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.