Решение № 137954110, 01.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа № 569/17112/25,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА»

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення. В обгрунтування позову вказав, що 11.06.2024 ОСОБА_1 надав ТОВ Вигідна покупка заяву про прийняття на посаду продавця-консультанта за основним місцем роботи на умовах строкового договору з 12.05.2024 року по 30.11.2024 року. 11.06.2024 ОСОБА_1 прийнятий на роботу згідно наказу № ЛФ000005998 від 11.06.2024 року на посаду продавець-консультант структурного підрозділу 2138 А в. АДРЕСА_1 з посадовим окладом 8650 грн. З даним наказом позивач ознайомився 12.06.2024 року. 31.10.2024 ОСОБА_1 надав ТОВ Вигідна покупка заяву про переведення на роботу до магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на посаду продавець-консультант. 01.11.2024 ТОВ Вигідна покупка видано наказ про переведення на іншу роботу за № ЛФ000007432 про переведення ОСОБА_1 з 01.11.2024 року на посаду продавця-консультанта структурного підрозділу 2736 А, АДРЕСА_2 на повний робочий день по місячній тарифній ставці. 29.11.2024 наказом ЛФ 000010176 від 29.11.2024 року ОСОБА_2 звільнено з роботи з посади продавця-консультанта структурного підрозділу 2736 А, АДРЕСА_2 з 30.11.2024 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.

Переведення ОСОБА_1 з одного структурного підрозділу до іншого, що відбулося 1 листопада 2024 року на підставі наказу № ЛФ000007432, не може розцінюватися як просте переведення у межах чинного строкового трудового договору, оскільки мало характер переведення на іншу роботу, тобто на іншу трудову функцію в іншу організаційно-правову площину виконання обов`язків, є підставою для припинення попереднього строкового трудового договору та необхідності укладення нового.

В описаній ситуації маємо справу саме з таким переведенням на іншу роботу, яка хоча й формально мала аналогічну назву ("продавець-консультант"), проте виконувалась в іншому місці, іншому структурному підрозділі, з іншою внутрішньою організацією роботи, іншим графіком та організаційною підпорядкованістю. Тобто відбулася істотна зміна трудової функції.

Таким чином з моменту переведення ОСОБА_2 до структурного підрозділу 2736А у місті Рівному по вул. Грушевського, 13, на їх думку, мав бути укладений новий трудовий договір, в якому необхідно було визначити його правовий режим, зокрема - строковий він чи безстроковий. Проте роботодавцем цього зроблено не було. Більше того, у наказі про переведення не зазначено строк, на який працівник переводиться, хоча вказано, що переведення "тимчасове". Відповідно до статті 32 КЗпП України, переведення працівника на іншу постійну роботу на тому самому підприємстві, установі, організації допускається лише за згодою працівника. Тимчасове переведення можливе лише в межах визначених законодавством випадків та з обов`язковим визначенням строку такого переведення.

Із зазначеного випливає, що переведення без конкретного строку не може вважатися тимчасовим, і якщо в наказі не вказано конкретно визначену дату завершення переведення або подію, з настанням якої переведення припиняється (наприклад, "до виходу основного працівника з відпустки по догляду за дитиною"), то таке переведення можна трактувати як безстроковим. Відповідно, якщо не визначено строк на їх думку можна виходити з презумпції безстрокового трудового договору (якщо інше прямо не доведено роботодавцем).

Крім того, важливо звернути увагу на зміну розміру посадового окладу після переведення. Згідно з наказом про прийняття на роботу від 11 червня 2024 року, посадовий оклад ОСОБА_1 становив 8650 грн, що відповідає умовам строкового трудового договору, укладеного з ним на період до 30 листопада 2024 року. Натомість, в наказі про переведення зазначено вже інший розмір окладу - 8800 грн, причому цей новий розмір окладу вказано і як "діючий" на попередньому місці роботи, що суперечить первинним умовам укладеного строкового договору.

Така зміна істотної умови праці, як розмір оплати праці, є додатковим підтвердженням того, що фактично відбулося переведення на іншу роботу з новими умовами, що згідно зі статтею 32 КЗпП України, є істотною зміною умов трудового договору, яка вимагає або переукладення договору, або його припинення та укладення нового.

Отже, з 01 листопада 2024 року, після переведення, між ОСОБА_2 і роботодавцем виникли нові трудові відносини, що були не охоплені строковим трудовим договором від 11 червня 2024 року, оскільки той договір втратив чинність на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України - у зв`язку з переведенням працівника на іншу роботу.

А у зв`язку з тим, що при переведенні не було зазначено чітко визначений строк тимчасовості, у відповідності до частини другої статті 32 та статті 23 КЗпП України, трудові відносини з 01.11.2024 року вважаються такими, що виникли на підставі нового безстрокового трудового договору.

Відповідно, звільнення ОСОБА_1 30 листопада 2024 року з підстави пункту 2 статті 36 КЗпП України є юридично необґрунтованим і таким, що порушує гарантії стабільності трудових відносин, закріплені законодавством.

Додатково слід звернути увагу, що оскільки ОСОБА_1 було прийнято за строковим трудовим договором на посаду продавця-консультанта у структурному підрозділі 2138 А, то й звільнення у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору мало б відбуватись саме з цього підрозділу. Для цього роботодавець мав би видати відповідний наказ (розпорядження) про переведення (повернення) ОСОБА_1 з підрозділу 2736 А до підрозділу 2138 А. Проте такого наказу видано не було.

Крім того, ні в заяві ОСОБА_1 про переведення до підрозділу 2736 А, ні в наказі роботодавця про переведення не зазначено строку, на який його було переведено. За відсутності такого строку переведення не може вважатися тимчасовим, а отже, відповідно до статті 32 КЗпП України, трудові відносини, які виникли з 01.11.2024 року, є такими, що укладені на невизначений строк.

Разом з тим, роботодавець не видавав окремого наказу про припинення трудових відносин ОСОБА_1 на посаді продавця-консультанта у структурному підрозділі 2138 А, з чого випливає, що строковий трудовий договір, укладений із цим підрозділом, фактично продовжив свою дію на невизначений строк відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 30.11.2024 року з посади продавця- консультанта у підрозділі 2736 А м. Рівне на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України (у зв`язку із закінченням строку трудового договору) є юридично необґрунтованим. Строковий трудовий договір, укладений із структурним підрозділом 2138 А, вважається продовженим на невизначений строк.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ ЛФ000010176 від 29.11.2024 про звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади продавця-консультанта структурного підрозділу 2736 А, АДРЕСА_2 у зв`язку з закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.

03 вересня 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

27 листопада 2025 року представником відповідача подано пояснення у справі, в яких вказали, що ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» не погоджується з позовними вимогами, у зв`язку з чим направляє відзив на позовну заяву, оскільки вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.11.06.2024 ОСОБА_1 надав ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» заяву про прийняття на посаду продавця-консультанта за основним місцем роботи та на умовах строкового договору з 12.05.2024 по 30.11.2024.Наказом №ЛФ000005998 від 11.06.2024 ОСОБА_1 прийнято на роботу з 12.06.2024 по 30.11.2024 на посаду продавця-консультанта у магазині за адресою АДРЕСА_1 . 12.06.2024 працівника ознайомлено з наказом. 31.10.2024 ОСОБА_1 надав ТОВ «ВИГІДНА ПОКУПКА» заяву про переведення на роботу до магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_2 за посадою продавця-консультанта. Наказом від 01.11.2024 №ЛФ000007422 ОСОБА_1 переведено з магазину за адресою АДРЕСА_1 до магазину по АДРЕСА_2 , зміни посади відсутні. Наказом від 29.11.2024 №ЛФ0000010176 ОСОБА_1 звільнено з посади продавця-консультанта у зв`язку з закінченням трудового договору за п.2 ст36 КЗпП України. Копія наказу про звільнення та розрахункового листа були направлені на адресу позивача цінним листом з описом вкладення 29.11.2024 о 17:02:15, що підтверджується чеком та інформацією про згруповане відправлення АТ «Укрпошта». Згідно трекінгу відправлень, лист було отримано 02.12.2024. У день звільнення позивачу було виплачено заробітну плату у розмірі 5107,30 грн, в подальшому додаткову частину коштів було виплачено 06.12.2024 у розмірі 6130,07 грн.

Наказ про звільнення позивач отримав 02.12.2024, з урахуванням встановлено строку звернення - граничний строк для звернення до суду припав на 03.01.2025. Позивач був обізнаний про своє звільнення 30.11.2024 та отримав документи на підтвердження звільнення 02.12.2024 (наказ та розрахунковий лист), що визнається ним у позові. Позивач підготував звернення до Державної служби України з питань праці, разом з тим не навів жодних підстав та мотивів, які завадили звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду: «несподіваним та психологічно травматичним звільненням», бездоказово та неправдиво зазначає про «обіцянки роботодавця про відновлення на роботі», та зволіканням роботодавця у наданні документів.

Відповідач категорично заперечує щодо визнання таких аргументів як поважними причинами для поновлення строку звернення до суду.

По-перше, у заяві на прийом та у наказі про прийняття було чітко зафіксовано початкову та кінцеву дату трудових відносин, тож позивач був обізнаний про темпоральність працевлаштування, що спростовує твердження позивача про «несподіваність звільнення».

По-друге, як було вказано вище - позивач був належним чином обізаний про звільнення, адже був обізнаний про своє звільнення 30.11.2024 та отримав документи на підтвердження звільнення 02.12.2024.

По-третє, позивач звернувся до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (Держпраці) ще 16.12.2024 року (відповідачу не було надано копії самого звернення, проте вказана інформація підтверджується направлення на проведення заходу державного нагляду.

У позовній заяві не було обґрунтовано чому звернутися до Держпраці позивач зміг, а до суду - ні.

Просить врахувати, що звернення до Державної служби з питань праці є правом позивача, а не його обов`язком, і як було вище вказано, реалізація права на судових захист у трудових спорах не містить такої передумови як обов`язкове позасудове врегулювання спору з залученням відповідного центрального органу влади.

Помилка заявника в обранні неналежного порядку захисту його трудових прав не може слугувати достатньою причиною на обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення до суду за їх захистом.

Більше того, позивач вже звертався до Рівненського міського суду з позовною заявою про поновлення на роботі ще 26.02.2025 (що підтверджується позовною заявою). За вказаним позовом було відкрито провадження по справі 569/3902/25. Рішенням Рівненського міського осуду Рівненської області від 25.06.2025 по справі 569/3902/25 було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постановою Рівненського апеляційного суду від 26.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського осуду Рівненської області - без змін.

Товариство надало свою позицію щодо працевлаштування позивача у наказі про припинення трудового договору від 29.11.2024 і в подальшому не висувало пропозицій про працевлаштування позивача.

Таким чином, позивачем пропущено передбачений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду та не надано поважних причин для поновлення такого строку. Пропуск такого строку є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рішенням Рівненського міського осуду Рівненської області від 25.06.2025 по справі 569/3902/25 (яке набрало законної сили 26.11.2025) встановлено, що «Позивач не надав доказів того, що між ним та відповідачем трудовий договір був безстроковим. Зазначені висновки суду підтверджуються заявою позивача про прийом на роботу від

в якій він зазначив конкретний період працевлаштування та погодився з цими умовами. Відтак, сторони при прийомі позивача на роботу погодили посаду, на яку був прийнятий позивач, строк дії трудового договору та умови оплати праці.».

Як випливає з вказаного рішення - суд перевірив характер строковості трудових відносин та визнав їх темпоральну обмеженість.

Додатково зазначають, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги зміною строкових правовідносин у безстрокові при переведенні позивача, проте ТОВ «Вигідна покупка» не погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Переведення ОСОБА_1 було здійснено в межах строку дії первинно укладеного строкового трудового договору, тобто охоплювалося темпоральною дією наказу про прийняття на роботу №ЛФ000005998 від 11.06.2024.

Зміна структурного підрозділу відбулася в межах посади продавця-консультанта, визначеної у трудовому договорі при працевлаштуванні, та передбачала тільки зміну місця безпосереднього виконання роботи (робочого місця) в межах одного населеного пункту. При цьому, не змінилися жодні істотні умови трудового договору працівника, в тому числі і строк дії трудового договору обумовленого при прийомі на роботу.

Законодавством не передбачено випадків трансформації строкових правовідносин у безстрокові при переведенні працівника у межах його посади на магазин, який знаходиться за іншою адресою, але у тому ж самому населеному пункті.

Прошу врахувати, що наказ про переведення працівника передбачав зміну лише адреси магазину, де працював працівник. При зміні лише однієї умови працевлаштування ні законодавством, ні логікою не передбачається обов`язок дублювати всі умови роботи, які встановлювалися при первинному оформленні трудових відносин.

Згідно статті 39-1 КЗпП строковий трудовий договір продовжується на невизначений строку у таких випадках: 1) фактичне продовження трудових відносин без вимоги жодної зі сторін їх припинення; 2) кількаразове переукладання строкового трудового договору, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23.

Поняття «переукладення трудового договору» передбачено лише у ст.39-1 КЗпП, при цьому термін «переукладення» охоплює випадки заміни одного строкового договору іншим в кінці строку першого договору. Разом з тим, за фактичних обставин справи ні нового строкового договору укладено не було, ні строк дії первинного договору не завершився.

На помилковість твердження про переукладання трудового договору вказують також положення статті 32 КЗпП, яка охоплює такі способи зміни трудового договору: 1) переведення; 2) переміщення; 3) зміна істотних умов.

При цьому, стаття 32 КЗпП називається «Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці», у цій статті розкрито поняття переміщення саме через поняття переведення, що вказує на те, що поняття «переведення» є ширшим за поняття «переміщення».

«Зміна» та «переукладення» - це різні категорії, адже зміни можуть стосуватися однієї чи кількох погоджених сторонами умов, а переукладення - означає повне нівелювання всіх раніше погоджених умов та прийняття за погодженням нових умов.

До того ж, якщо відсутні факти, які б вказували на продовження дії строкового трудового договору, то для зміни первинно оформлених строкових трудових відносин потрібно або винесення наказу про внесення змін у наказ про призначення, або винесення нового наказу про працевлаштування на підставі заяви працівника, або звільнення працівника та укладення нового безстрокового договору.

Чинне трудове законодавство засадою регулювання трудових відносин визначає свободу трудового договору, що означає встановлення тих прав та обов`язків працівників та роботодавців, щодо яких досягнуто згоду між сторонами такого договору. Тобто, роботодавець та працівник за угодою сторін можуть внести зміни до строкового трудового договору в частині зміни характеру такого договору із строкового на безстроковий. Наказ про переведення працівника на магазин за іншою адресою не містить положень, які б вносили зміни у наказ про призначення на посаду, вказаним наказом про переведення внесено зміни у первинно існуючі трудові відносини виключно в частині зазначення адреси магазину, де працював працівник.

Переведення працівника було здійснено на підставі його заяви, відповідно, Товариством було враховано волевиявлення працівника та надано згоду про можливість реалізації працівником його функцій на магазині за іншою адресою.

Працівником у скарзі не оскаржується умови та спосіб зміни адреси реалізації ним його трудових функцій. Більше того заява працівника про переведення не містить жодних тверджень про безстроковий характер трудових правовідносин, що свідчить про те, що строковість не була предметним питанням заяви працівника.

Згідно статті 36 КЗпП, однією з підстав для припинення існуючих трудових відносин є переведення працівника на інше підприємство. З огляду на те, що переведення відбулося в межах одного підприємства, то відсутні будь-які ознаки того, що строкові трудові відносини були припинені, а безстрокові початі.

Таким чином, відсутні факти, які б вказували на переукладення строкового трудового договору з працівником або які б вносили зміни до строку дії трудового договору гр. ОСОБА_1 у наказ про прийом на роботу та наявні факти необґрунтованого та упередженого здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Додатково повідомляють суд, що позивачем було ініційовано звернення до Північно- Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, на підставі якого було здійснено перевірку. ТОВ «Вигідна покупка» не погодилася з висновками перевірки Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у зв`язку з чим оскаржило їх у судовому порядку до Полтавського окружного адміністративного суду (справа 440/2779/25). Просять відмовити в задоволенні позову.

27 листопада 2025 року до суду подано клопотання про залишення заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

5 грудня 2025 року ухвалою суду закрито провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 березня 2026 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

1 квітня 2026 року справу розприділено судді Ковальову І.М., який 2 квітня 2026 року подав заяву про самовідвів. 2 квітня 2026 року ухвалою суду задоволено заяву про самовідвід судді Ковальова І.М. та справу передано для повторного автоматизованого розподілу.

Згідно Протоколу про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями від 2 квітня 2026 року, справу розприділено судді Галінській В.В.

6 квітня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду.

2 травня 23026 року представником відповідача подано до суду додаткові пояснення, аналогічні тим, що надійшли раніше.

5 травня 2026 року представником позивача подано заяву про зміну підстав позову із позовною заявою у новій редакції. 5 травня 2026 року ухвалою суду вказані зміни прийнято до розгляду.

25 червня 2026 року представником відповідача, після прийняття судом змін до позову, подано додаткові пояснення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовльнити. Додатково вказав, що позивач не має наміру поновлюватися на роботі, однак хоче довести незаконність дій відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала подані заперечення проти позову, просила в його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши виступи учасників процесу, дослідивши докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що Наказом про прийняття на роботу №ЛФ000005998 від 11.06.2024 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 12.06.2024 по 30.11.2024 на посаду продавця-консультанта структурного підрозділу 2138А за адресою м.Рівне проспект Миру,16 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигідна покупка".

Наказом про переведення на іншу роботу від 01 листопада 2024 року ОСОБА_1 переведено тимчасово з 01.11.2024 року на посаду продавця-консультанта підрозділу 2136А за адресою АДРЕСА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигідна покупка". Посадовий оклад 8800 грн.

Відповідач не змінив істотні умови трудового договору, укладеного з позивачем 11.06.2024 року, зокрема розмір оплати праці (посадового окладу), трудові функції, найменування посади, а отже відбулося переміщення в інший структурний підрозділ в межах одного населеного пункту, за заявою працівника.

Копія наказу про звільнення надіслано 29.11.2024 позивачу та отримано ним 02.12.2024 року. Відповідно до розрахункового листка за листопад 2024 року, позивачу нараховано за 21 день заробітну плату та компенсацію за відпуску.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 червня 2025 року (справа № 569/3902/25) по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вигідна покупка" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в задоволенні позову відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року рішенням залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так судом було встановлено, що позивач не надав доказів того, що між ним та відповідачем трудовий договір був безстроковим. Зазначені висновки суду підтверджуються заявою позивача про прийом на роботу від 11.06.2024, в якій він зазначив конкретний період працевлаштування та погодився з цими умовами. Відтак, сторони при прийомі позивача на роботу погодили посаду, на яку був прийнятий позивач, строк дії трудового договору та умови оплати праці.

Пункт 2 статті 36 КЗпП України встановлює як підставу припинення трудового договору закінчення його строку (крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення).

Стаття 23 КЗпП України визначає, що трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Закінчення цього строку є правомірною підставою для припинення відносин без додаткових процедур звільнення, притаманних розірванню договору за ініціативою роботодавця.

Стаття 31 КЗпП України встановлює загальну заборону вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Частина 2 статті 32 КЗпП України чітко розмежовує переведення та переміщення. Переміщення на тому ж підприємстві в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості, в межах тієї ж посади/кваліфікації, не потребує згоди працівника і не змінює істотних умов трудового договору.

Відповідач доводить, що зміна підрозділу 2138 А на 2736 А була саме переміщенням за ст. 32 КЗпП з чим і погоджується суд.

Стаття 47 КЗпП України зобов`язує роботодавця в день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення. Наказ повинен чітко вказувати підставу звільнення згідно з формулюваннями законодавства.

Стаття 235 КЗпП України надає суду право змінювати формулювання причини звільнення, якщо воно не відповідає закону, навіть якщо це не тягне за собою поновлення на роботі. Позивач посилається саме на норми цієї статті, вимагаючи судової перевірки «дефектності» формулювань.

Вказані норми КЗпП підтверджують, що для строкового договору завершальною подією є дата, зазначена в договорі/наказі про прийняття. Якщо переведення (як його називає позивач) не оформлювалося як укладення нового трудового договору, а було оформлено як зміна підрозділу, чинність первісного строкового договору за ст. 36 КЗпП залишається пріоритетною над формою наказу про звільнення.

Відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, видавши наказ № ЛФ000010176 від 29.11.2024 року.

Вказаний наказ відповідає вимогам статті 47 КЗпП України щодо оформлення припинення трудового договору.

Доводи позивача про те, що переміщення до структурного підрозділу 2736 А (наказ № ЛФ000007432 від 01.11.2024 року) потребувало зміни формулювання наказу про звільнення, є необґрунтованими. Згідно з частиною другою статті 32 КЗпП України, переміщення працівника в інший структурний підрозділ у межах того самого підприємства та тієї самої місцевості не є переведенням, не потребує згоди працівника і не змінює істотних умов трудового договору. Відтак, строковий характер трудових відносин, обумовлений статтею 23 КЗпП України, зберігався протягом усього періоду роботи позивача.

Стаття 5 ЦПК України передбачає, що судовому захисту підлягають лише реально порушені, невизнані або оспорювані права. Позивач не навів жодного доказу, який би підтверджував наявність негативних правових наслідків для нього внаслідок формулювання наказу. Твердження позивача про «дефектність» акта є суб`єктивним припущенням, що не знаходить свого підтвердження в нормах трудового законодавства. Оскільки зміст наказу відповідає фактичним обставинам та вимогам закону, підстави для застосування статті 235 КЗпП України щодо зміни формулювання причини звільнення відсутні.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними по суті, суд не вбачає необхідності в детальному розгляді питання щодо поновлення строку для звернення до суду, оскільки відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від дотримання чи пропуску процесуальних строків.

За таких обставин, позивачем не доведено факту порушення своїх прав або завдання шкоди його законним інтересам, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИГІДНА ПОКУПКА», адреса: вул. Свято-Михайлівська, буд. 3Б, селище міського типу Опішня, Полтавський район, Полтавська обл., 38164, ЄДРПОУ 41130363

Суддя -