Решение № 137952913, 26.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6583/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Старовецька С.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Мойсеєва О.Я., про усунення від права на спадкування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 14.08.2025 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Мойсеєва О.Я., про усунення від права на спадкування та визнаня за іншими спадкоємцями права на спадкове майно.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що він є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_8 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу спадщини входить нерухоме майно. Одним із спадкоємців за законом є відповідач ОСОБА_5 (син померлого), який є громадянином рф, проживає на території держави-агресора та здійснює підприємницьку діяльність шляхом виконання державних тендерів і замовлень для органів та установ рф, що суперечить моральним засадам суспільства. Позивач вказує на те, що такі дії відповідача об`єктивно суперечать моральним засадам суспільства в період збройної агресії проти України, особливо в той момент, коли інший син спадкодавця ОСОБА_6 (брат позивача) отримав другу групу інвалідності внаслідок важких поранень під час захисту Батьківщини у складі НГУ.

Окрім цього, в уточненнях до позовної заяви від 13.03.2026 року зазначає, що були встановлені нові юридичні факти, які повністю виключають ОСОБА_5 з кола спадкоємців, оскільки згідно з актовим записом про народження та довідкою про усиновлення, відповідач ОСОБА_5 у неповнолітньому віці був усиновлений іншим чоловіком ( ОСОБА_9 ), а в графі «батько» померлий ОСОБА_8 не зазначений. Позивач вважає, що оскільки відповідач не має юридично встановленого родинного зв`язку зі спадкодавцем, то він взагалі не набув статусу спадкоємця першої черги за законом та не має права на спадкування.

З огляду на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

усунути ОСОБА_5 , громадянина російської федерації, від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 ;

визнати, що відповідач не має права на частку у спадковому майні, що складається з наступного нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_1 (оціночна вартість 3 942 119,18 грн.); АДРЕСА_1 (оціночна вартість 1 423 767,62 грн.); АДРЕСА_1 (оціночна вартість 1 238 283,06 грн.); АДРЕСА_2 (оціночна вартість 2 379 182,91 грн.); АДРЕСА_3 (оціночна вартість 2 379 182,91 грн.); АДРЕСА_4 (оціночна вартість5 173 511,28 грн.),

визнати за іншими спадкоємцями право власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 ;

встановити юридичний факт відсутності у ОСОБА_5 статусу спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 у зв`язку з припиненням родинних відносин між ними в результаті усиновлення, згідно зі ст. 232 СК України та ч. 2 ст. 1260 ЦК України

визнати ОСОБА_5 (громадянина російської федерації) таким, що не має право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 ,

визначити коло спадкоємців першої черги після померлого:

- ОСОБА_4 ;

- ОСОБА_6 ;

- ОСОБА_7 .

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов заперечила, надала пояснення, які викладені у відзиві на позовну заяву. Пояснила, що ОСОБА_5 , народжений у Казахстані, дійсно на даний час є громадянином рф, проживає в одному з селищ ростовській області і з 2016 року здійснює підприємницьку діяльність. Представник визнає, що відповідач ОСОБА_5 дійсно усиновлений, але на даний час таке усиновлення він оспорює.

Третя особа ОСОБА_7 позов підтримала та надала пояснення про те, що в матеріалах справи немає жодного документу, який би підтверджував родинні відносини відповідача з померлим. Зокрема, зі спадкової справи вбачається, що разом із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_10 подав Справку о рождении та свідоцтво про народження, згідно яких батьком відповідача є ОСОБА_9 . Таким чином, є сумнів у тому, що ОСОБА_10 є сином померлого ОСОБА_8 . Як відомо ОСОБА_11 зі слів її матері ОСОБА_12 , її братами по батьку є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_13 вона не знайома, не знає про нього нічого, батько ніколи його не згадував. Особисто ОСОБА_7 ніколи не бачила ОСОБА_5 , розуміє те, що бо він ніколи не приїжджав на територію України, ні з ким з родини не підтримував жодних відносин. А відтак вважаємо, що у разі якщо буде підтверджено те, що ОСОБА_10 є сином ОСОБА_8 , за вищезазначених умов та згідно норм чинного законодавства, ОСОБА_10 повинен бути усунений від права на спадкування після ОСОБА_8 .

Представник третьої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради просив проводити розгляд справи без його участі.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст.223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що він належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.

Водночас, суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відсутня, а відтак, суд вважає можливим проводити судове засідання та винести рішення по справі у відсутності учаксників, які не з`явилися в судове засідання.

Суду також не подано будь-яких інших доказів, які доводять об`єктивну неможливість учасників прибути у судове засідання, прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференцзв`язку, а також неможливість забезпечить участь у судовому засіданні уповноваженого представника

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступних міркувань.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 .

Позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_8 , остання зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме:

АДРЕСА_1 (оціночна вартість 3 942 119,18 грн.);

АДРЕСА_1 (оціночна вартість 1 423 767,62 грн.);

АДРЕСА_1 (оціночна вартість 1 238 283,06 грн.);

АДРЕСА_2 (оціночна вартість 2 379 182,91 грн.);

АДРЕСА_3 (оціночна вартість 2 379 182,91 грн.);

АДРЕСА_4 (оціночна вартість5 173 511,28 грн.).

Вказане підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі.

Після смерті ОСОБА_8 приватним нотаріусом Моісєєвою Ольгою Ярославівною було відкрито спадкову справу №73663629 від 17.02.2025 року.

Серед спадкоємців, які звернулися із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_14 , є:

1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: рф, АДРЕСА_6 (без зареєстрованого місця проживання в Україні

2. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ;

3. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ;

4. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_7 ;

Позивач зазначає, що в матеріалах справи немає жодного документу, який би підтверджував родинні відносини відповідача ОСОБА_5 з померлим, оскільки він був усиновлений іншою особою.

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

У відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно частини третьої статті 1224 ЦК України на спадкування за законом батьки (усиновлювачі ) та повнолітні не мають права діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.

У Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що «ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій».

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Моісеєвою О.Я. після смерті ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_5 подав разом із заявою про прийняття спадщини: довідку про народження, видана 20.03.2025, де є запис в графі «батько» ОСОБА_5 вказані відомості не про померлого ОСОБА_8 , а про іншого чоловіка, а саме « ОСОБА_15 ».

Також у справі наявна довідка про усиновлення відповідача іншим чоловіком « ОСОБА_15 », видана 29 квітня 2025 року.

Відтак, відповідно до чинного законодавства України, усиновлений ОСОБА_5 не має жодних прав щодо спадщини біологічного батька, ОСОБА_8 , і не є спадкоємцем ні першої черги, ні інших черг.

Одночасно ані в офіційних реєстрах ДРАЦС України, ані в матеріалах цієї справи чи в судових реєстрах України немає записів про народження, усиновлення, поновлення батьківських прав ОСОБА_8 стосовно ОСОБА_5 , та жодних доказів на підтвердження наявності юридичного права (споріднення та набуття права спадкування за законом як спадкоємець першої черги) у ОСОБА_5 немає і ані ним особисто, ані його представником до суду та до нотаріуса не подано.

Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько (усиновлювач) ОСОБА_5 - ОСОБА_16 (рос. ОСОБА_15 ), який вказаний батьком ОСОБА_5 у свідоцтві про народження, довідці про народження від 20.03.2025 року та довідці про усиновлення від 29.04.2025 року, наданих ОСОБА_5 за його заявами.

В подальшому зазначені довідки, які були подані приватному нотаріусу Львівського районного нотаріального округу Моісеєвій О.Я., для вступу у спадщину після смерті ОСОБА_8 його ніби то сином ОСОБА_5 , були взяті останнім виключно з метою вступу у спадщину після смерті свого батька (усиновлювача) - ОСОБА_9 , спадкова справа №39930316-83/2025, відкрита приватним нотаріусом Нотаріальної палати Ростовської області Каргальсковою Тетяною Юльївною від 17.04.2025 року.

ОСОБА_5 , незважаючи на те, що знав про своє усиновлення ОСОБА_9 , та усвідомлюючи свої дії і з бажанням їх настання, подав заяву про вступ у спадщину після смерті ОСОБА_8 , з метою заволодіти майном (чи коштами) ще й після померлого ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 2 ст. 1260 ЦК України усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому- між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Відповідно зразкової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.08.2022 року у справі № 522/5039/21 (провадження № 61-4147св22) зазначено, що судами попередніх інстанцій допущене неправильне застосування норм матеріального права, а саме помилкове тлумачення закону, оскільки аналіз вищенаведених (абз. 1 ст. 232 СК України) положень сімейного законодавства свідчить про те, що усиновлення змінює суб`єктний склад правовідносин матері, батька та дитини.

Щодо тлумачення положень абзацу другого частини першої статті 232 СК України в контексті збереження прав та обов`язків з дитиною одним із батьків за походженням, то їх треба розуміти таким чином, що законодавець передбачив можливість дитині, яка усиновлена однією особою, зберегти правовий зв`язок із батьком або матір`ю за походженням, які не позбавлені батьківських прав та надали згоду на усиновлення. При цьому таке збереження правового зв`язку можливо лише у спосіб, який виключає ситуацію в якій у дитини, з юридичної точки зору, будуть одночасно наявні дві матері або два батька. Тобто у разі, якщо дитина усиновлена чоловіком, збереження прав та обов`язків між дитиною та її батьком за походженням (біологічним батьком) виключене, однак можливе збереження прав та обов`язків між матір`ю та дитиною.».

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_5 був усиновлений іншою особою ОСОБА_9 , що підтверджується відповідними документами ДРАЦС.

Даний факт усиновлення є чинним.

Враховуючи той факт, що відповідно до наявних документів у матеріалах даної справи та виходячи із чинного законодавства України відповідач не має жодних прав як спадкоємець після смерті ОСОБА_8 , адже відповідач є усиновленим іншим чоловіком, отже відповідач взагалі не набув і не має статусу спадкоємця після смерті біологічного батька, а тому його неможливо юридично усунути від того, на що він і так не має права.

Таким чином, неможливо усунути від спадщини особу, яка через факт усиновлення іншим чоловіком ( ОСОБА_9 ) взагалі не є спадкоємцем за законом після смерті біологічного батька.

Щодо вимоги про визнання відповідача таким, що не має права на частку у спадковому майні, то як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_5 взагалі не є спадкоємцем за законом і апріорі не претендує на частки у спадщині біологічного батька, а тому суд не може визнати його таким, що не має права на частку у спадковому майні.

Щодо вимоги про визнання за іншими спадкоємцями право власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Позивач у даній справі пред`явив позов до одного відповідача - ОСОБА_5 .

Разом із цим, як вже було встановлено судом, ОСОБА_5 ще у неповнолітньому віці був усиновлений ОСОБА_9 , внаслідок чого його родинні та спадкові права з біологічним батьком припинилися в силу закону (ст. 232 СК України).

Суд зазначає, що визнання права власності на спадщину в судовому порядку можливе у випадку, якщо право особи оспорюється або є перешкоди для його оформлення.

В той же час, відповідач ОСОБА_5 через факт усиновлення взагалі не є спадкоємцем, не претендує на спадкове майно і не може оспорювати чи визнавати права інших осіб, а тому він є неналежним відповідачем за цією вимогою.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Водночас, оцінюючи зміст заявлених позовних вимог, слід зазначити, що позивач просить суд визнати право власності не лише за собою, а й за іншими спадкоємцями, які не є позивачами у даній справі, а тому дана вимога є безпідставною.

Щодо вимоги про встановлення юридичного факту відсутності у ОСОБА_5 статусу спадкоємця першої черги та визнання його таким, що не має права на спадкування за законом, то суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи було встановлено факт усиновлення відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_9 , що зафіксовано органами ДРАЦС.

Як було зазначено, відповідно до ч. 1, 3 ст. 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

Відтак, припинення майнові права і обов`язки між померлим ОСОБА_8 та відповідачем ОСОБА_5 відбулося автоматично в силу закону (ст. 232 СК України).

Таким чином, оскільки наявність чи відсутність статусу спадкоємця є правовим наслідком, а не самостійним юридичним фактом, який може встановлюватися судом окремою вимогою, то у задоволенні цієї вимоги слід відмовити через обрання неналежного та неефективного способу захисту.

Окрім цього, позивач просить суд визначити коло спадкоємців першої черги після померлого: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Встановлено, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа №607/3411/26 за заявою ОСОБА_6 з участю заінтересованої особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення юридичного факту помилки в актовому записі цивільного стану про народження заявника (копія цієї заяви додається).

Провадження судом у цій справі було відкрито ухвалою від 04 березня 2026 року (копія цієї ухвали міститься в матеріалах справи).

Заінтересованою особою - Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було подано у цій справі заяву, якою ця заінтересована особа просила суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_6 . Заявником ОСОБА_6 не було зазначено у його заяві до суду про встановлення юридичного факту у справі №607/3411/26 ОСОБА_7 в якості заінтересованої особи, томуп ротокольною ухвалою від 24.04.2026 року судом було залучено у цю справу №607/3411/26 в якості заінтересованої особи мою довірительку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відкладено розгляд цієї справи на 03 червня 2026 року о 15 год 30 хв. (копія протоколу судового засідання від 24.04.2026 року).

Тобто суд встановив, що на даний час, один із претендентів на майно спадкодавця ОСОБА_8 - ОСОБА_6 не має достовірного підтвердження родинних відносин із спадкодавцем, засвідченого відповідним актовим записом цивільного стану, і внаслідок цього не може спадкувати за наявних документів майно спадкодавця, та хоче встановити цей юридичний факт в судовому порядку у справі №607/3411/26.

В той же час, позивач у цій справі ОСОБА_4 просить у своїй позовній вимозі визначити ОСОБА_6 у колі спадкоємців першої черги на майно померлого спадкодавця ОСОБА_8 .

Відтак, оскільки один із зазначених позивачем претендентів ОСОБА_6 на даний час намагається підтвердити родинні відносин зі спадкодавцем, то визначення судом у цій справі кола спадкоємців першої черги є передчасною.

Також суд вважає, що вимога позивача визначити коло спадкоємців першої черги є некоректною, оскільки відповідач ОСОБА_5 не є спадкоємцем в силу закону (через усиновлення), і такий спосіб захисту не може вважатися належним та ефективним.

Крім того, в судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що він є двоюрідним братом відповідача ОСОБА_5 і у них нормальні стосунки. Відповідач вже давно (понад 20 років) проживає в рф, попри це, він досі спілкується зі всією родиною. Про факт усиновлення ОСОБА_5 іншою особою свідкові нічого невідомо.

Таким чином, свідок про суттєві обставини справи не обізнаний, а вказані покази свідка ОСОБА_17 про наявність фактичних родинних стосунків не спростовують приписів ст. 232 СК України щодо припинення спадкових прав відповідача ОСОБА_5 в силу закону через усиновлення.

Таким чином, відповідно до ч. 1, 3 ст. 232 СК України та ч. 2 ст. 1260 ЦК України, з моменту усиновлення особисті та майнові права й обов`язки між усиновленим та його біологічними батьками за походженням повністю припиняються, а усиновлені особи не спадкують за законом після смерті своїх родичів за походженням. Оскільки відповідач не має юридично встановленого родинного зв`язку зі спадкодавцем, він взагалі не набув статусу спадкоємця першої черги за законом та не має права на спадкування.

З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, є необґрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із відмовою позову судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Мойсеєва О.Я.: про усунення від права на спадкування за законом; про визнання відповідача таким, що немає права на частку у спадковому майні, яке складається з нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; про визнання за іншими спадкоємцями права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 ; про встановлення юридичного факту відсутності у ОСОБА_5 статусу спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 у зв`язку з припиненням родинних відносин між ними в результаті усиновлення; про визнання ОСОБА_5 таким, що немає права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , про визначення кола спадкоємців першої черги після померлого ОСОБА_8 за ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.07.2026 року.

Суддя Волоско І.Р.