Постановление суда № 137939513, 03.07.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2510/15

(4-с/199/33/26)

УХВАЛА

03.07.2026 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Спаї В.В., ознайомившись зі скаргою ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка Максима Сергійовича від 20 травня 2026 року про прийняття виконавчого провадження №56817765 та №56817857, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 р. до суду подана дана скарга, в якій ОСОБА_1 просить суд:

- поновити процесуальний строк на подачу скарги на дії ст. виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С.;

- визнати неправомірними дії ст. державного виконавця Соборної державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С. у виконавчому провадженню № 56817765;

- скасувати постанови ст. державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського від 20.05.2026 р. про прийняття виконавчого провадження. № 56817765 при примусовому виконанню виконавчого листа № 199/2510/15 2/199/173/16, виданого Амур Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дніпрогаз" заборгованості в сумі 7610,91 грн. та визнати незаконною стягнення з мене грошових коштів в сумі 7610,91 грн.;

- стягнути з Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 7610, 91 грн.

- визнати неправомірними дії ст. державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С. у виконавчому провадженні № 56817857;

- скасувати постанову ст. державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С. від 20.05. 2026 р. про прийняття виконавчого провадження №56817857 про примусове виконання виконавчого листа Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська №199/2510/15 2/199\173/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ " Дніпрогаз" судового збору 1 378 грн. та постанову вказаного ст. державного виконавця Соборного ВДВС Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крайняка М.С від 03.06.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 56817857;

- визнати незаконною стягнення грошових коштів в сумі 1378,00 грн.;

- стягнути з Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 1378 грн.

Ознайомившись зі скаргою, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною 2 ст. 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У скарзі заявник просила суд поновити строк на подачу скарги на дії ст. виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С.; подана суду скарга не містить причини, з яких подання скарги у визначений законом строк ОСОБА_1 було неможливим.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року N 6, відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішенняпитання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.

У Рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N 755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_11 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з даною скаргою 03.07.2026р. на дії державного виконавця, про які їй стало відомо 21.05.2026 р. (21.05.2026 р. з депозитного вкладу ОСОБА_1 , розміщеного в АТ «Сенс Банк» були стягнуті грошові кошти в сумі 8 371,00 грн. з урахуванням виконавчого збору по виконавчому провадженню №56817768); скарга не містить зазначення про причини, з яких строк був пропущений та через які він підлягає поновленню судом, суд дійшов висновку, що заявником пропущено строк для звернення до суду зі вказаною скаргою, а в задоволенні прохання про поновлення пропущеного процесуального строку слід відмовити.

Пропуск строку залишився поза увагою заявника, оскільки заявник не ставить питання про поновлення пропущеного строку, подана скарга підлягає залишенню без розгляду з передбаченої ч. 2 ст. 126 ЦПК України підстави.

Керуючись ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 126, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 260-261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 і у поновленні строку на подачу скарги на дії ст. виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С.

Скаргу ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка Максима Сергійовича від 20 травня 2026 року про прийняття виконавчого провадження №56817765 та №56817857, зобов`язання вчинити певні діїзалишити без розгляду.

Роз`яснити, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно.

Дата підписання ухвали 03.07.2026 р.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В.Спаї