Решение № 137935421, 30.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Справа № 160/11255/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Вороніної Ксенії Валеріївни в інтересах Держави в особі Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

29.04.2026 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Вороніної Ксенії Валеріївни в інтересах Держави в особі Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо нерозгляду по суті на пленарному засіданні (сесії) ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 26.06.2025 №01-08/927 і неприйняття відповідного рішення за наслідками його розгляду та зобов`язати Юріївську селищну раду Павлоградського району Дніпропетровської області розглянути на пленарному засіданні (сесії) ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 26.06.2025 №01 08/927 і прийняти за наслідками його розгляду акт у формі рішення у порядку, визначеному ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 01.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 01.05.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 26.06.2025 №01-08/927;

інформацію/відомості щодо розгляду/нерозгляду подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 26.06.2025 №01-08/927 на пленарному засіданні (сесії) ради;

відповідь Держлісагентства від 22.04.2026 № 12-12/2374-26;

відповідь Південно-Східного МУЛМГ від 22.04.2026 № 01-08/545;

лист Південно-Східного МУЛМГ від 02.03.2026 № 01-08/329;

лист від 10.10.2025 № 01-08/1576 щодо необхідності розгляду подання від 26.06.2025 №01-08/927 на сесії ради та ухвалення відповідного рішення про віднесення ймовірно вкритих лісом земельних ділянок зазначених в поданні;

лист від 26.06.2025 № 01-08/927;

лист від 13.03.2026 № 484/0/2-26 п;

лист № 471/0/2-26 від 12.03.2026);

усі наявні докази щодо суті спору.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 30.06.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Південно-Східне МУЛМГ є територіальним органом Держлісагентства та відповідно до вимог законодавства звернулося із поданням (від 26.06.2025 року № 01 08/927) до Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про віднесення земель до самозалісених, проте, вказують, що вказане подання залишилось без належного реагування з боку органу місцевого самоврядування.

Прокуратура зазначає, що на дату звернення прокуратури до суду з цим позовом, порушення законодавства тривають, подання Південного - Східного МУЛМГ Юріївською селищною радою на розгляд сесії не винесено.

Таким чином станом на зараз рішення сесії селищної ради про віднесення чи відмову у віднесенні до самозаліснених зазначених у поданні земельних ділянок відсутнє, а отже, підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати.

Згідно інформації Південно-Східного МУЛМГ від 02.03.2026 року №01-08/329, Південно-Східного МУЛМГ повідомило обласну прокуратуру про порушення чинного законодавства з боку Юріївської селищної ради щодо розгляду подань про віднесення земель до самозалісених та просило прокуратуру вжити відповідних заходів згідно з чинним законодавством.

Отже, вказують про те, що прокурором було встановлено порушення інтересів держави та невжиття вказаними компетентними органами заходів, спрямованих на захист цих інтересів. Уповноважені органи повідомлені про прийняте прокурором рішення щодо представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою.

Вказують про те, що у цьому випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання.

Посилаючись на вказані обставини, вимушені звернутись до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Ухвалою суду від 01.05.2026 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ухвалою суду від 01.05.2026 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі.

Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровською обласною прокуратурою з`ясовано, що Південно-Східне МУЛМГ 26.06.2025 звернулось до Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області з поданням № 01-08/927 щодо ухвалення рішення про віднесення ймовірно вкритих лісом 174 земельних ділянок загальною площею 813,5047 га (схеми розташування додавались) до самозалісених земель.

Південно-Східне МУЛМГ звернулось до Юріївської селищної ради з листом від 10.10.2025 № 01-08/1576 щодо необхідності розгляду подання від 26.06.2025 року № 01-08/927 на сесії ради та ухвалення відповідного рішення про віднесення ймовірно вкритих лісом земельних ділянок зазначених в поданні.

Проте, на вказаний вище лист Південно-Східне МУЛМГ будь-якої відповіді від Юріївської селищної ради також не отримало.

24.02.2026 року Південно-Східне МУЛМГ за № 01-08/312 на адресу Юріївської селищної ради направило лист у якому ще раз зазначило про необхідність розгляду подання Управління від 26.06.2025 № 01-08/927 з додатками на сесії селищної ради та за результатами його розгляду прийняти відповідний акт у формі рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Опрацюванням відкритих даних розміщених на офіційному сайті Юріївської селищної громади Павлоградського району за посиланням (yurivska.otg.dp.gov.ua) встановлено, що з моменту направлення Південно-Східним МУЛМГ подання від 26.06.2025 про віднесення ймовірно вкритих лісом 174 земельних ділянок загальною площею 813,5047 га, по теперішній час, Юріївською селищною радою проведено 11 сесій VІІІ скликання, з них на 9 сесіях були винесені земельні питання, зокрема щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою та затвердження таких проектів. Проте, розгляд питання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених на сесію жодного разу не виносилось. Також вказане питання не розглядалось на засіданнях постійно діючих комісій.

Після звернень Управління та обласної прокуратури щодо результатів розгляду подання, виконавчий комітет Юріївської селищної ради листом від 13.03.2026 № 484/0/2-26 проінформовав Управління про те, що селищною радою розгляд вказаного подання заплановано на чергової сесії ради у червні місяці.

Вказаним листом Юріївська селищна рада також проінформувало Управлінню про те, що в найкоротший термін буде створено робочу групу при виконавчому комітеті, завдання якої буде здійснити обстеження усіх 174 земельних ділянок та скласти відповідні акти з долученням фото та відеоматеріалів. За результатами виїздних обстежень всі матеріали направити на розгляд профільної депутатської комісії та відповідно на сесію селищної ради для прийняття рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Згідно з листом Південно-Східного МУЛМГ від 02.03.2026 року №0108/329 направленим на адресу прокуратури області встановлено, що Управління не отримувала від Юріївської селищної ради будь-яких відповідей щодо результатів розгляду подань про віднесення земельних ділянок до самозалісених. Також Управління повідомило обласну прокуратуру про те, що моніторингом відкритих даних на сайті Юріївської селищної ради встановлено, що рішення про віднесення земель до самозалісених або рішення про відмову у віднесенні до самозалісених за результатами розгляду вищезазначеного подання відсутнє.

Після направлення обласною прокуратурою відповідного запиту про надання інформації та копій документу з зазначеного вище питання, Юріївською селищною радою (лист № 471/0/2-26 від 12.03.2026) було відреагувано на подання Південно-Східного МУЛМГ від 26.06.2025 № 01-08/927 та повідомлено, що його розгляд заплановано на черговій сесії селищної ради у червні місяці 2026 року. При цьому радою прийнято рішення в найкоротший термін створити робочу групу задля обстеження усіх 174 земельних ділянок.

Станом на зараз рішення сесії Юріївської селищної ради про віднесення чи відмову у віднесенні до самозалісених вищезгаданих земельних ділянок відсутнє.

Згідно Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міндовкілля від 29.09.2022 № 404, Південно-східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України підпорядковується Держлісагентству та є його територіальним органом, який забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів, бере участь у виконанні загальнодержавних програм відтворення лісів.

На виконання п. 2 протоколу засідання колегії Держлісагентства від 28.09.2023 року № 8 Південно-Східне МУЛМГ зобов`язане вживати заходи щодо подання клопотань до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування стосовно прийняття рішень про віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Згідно із Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року №521, Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства і відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в його територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міндовкілля; має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Південно-Східне МУЛМГ є територіальним органом Держлісагентства та відповідно до вимог законодавства звернулося із поданням (від 26.06.2025 року № 01 08/927) до Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про віднесення земель до самозалісених, проте вказане подання залишилось без належного реагування з боку органу місцевого самоврядування.

Прокуратура у позові вказує про те, що на дату звернення прокуратури до суду з цим позовом, порушення законодавства тривають, подання Південного - Східного МУЛМГ Юріївською селищною радою на розгляд сесії не винесено.

Отже, станом на зараз рішення сесії селищної ради про віднесення чи відмову у віднесенні до самозаліснених зазначених у поданні земельних ділянок відсутнє, а отже, підстави для звернення за захистом порушених інтересів держави не припинили існувати.

Таким чином, на думку прокуратури, Юріївська селищна рада допустила бездіяльність щодо належного та своєчасного розгляду питання віднесення угідь до самозалісених земель, що перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема, Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц, згідно якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття відповідачем, як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, за умови не звернення до суду уповноважених органів, призводить до порушення інтересів держави та створює передумови незаконного її використання, у зв`язку з чим, прокурор звернувся до суду з позовом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указами Президента України від 07.06.2021 року №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», №675/2022 від 29.09.2022 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022 «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період», екологічної ініціативи Президента України «Зелена країна», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20.06.2022 №2321-IX, передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності.

Згідно ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

При цьому, у ст. 1 Лісового кодексу України закріплено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом. Аналогічне визначення містить Земельний кодекс України (стаття 57-1).

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях законодавчо встановлено процедуру віднесення земель до самозалісених, яка покликана збільшити лісистість території України. Зокрема, за частиною 3 статті 57-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Водночас віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (ч. 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України).

З метою реалізації вказаної норми ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом четвертим, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Таким чином, існує законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених, покликана збільшити лісистість території України.

Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, органу місцевого самоврядування достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Разом з тим, для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України, віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Отже, під час вирішення питання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених суд зазначає, що спірна земельна ділянка сформована, як об`єкт цивільних прав, що не перешкоджає віднесенню її до самозалісених земель.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України Юріївська селищна рада є органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності в її адміністративних межах, зокрема приймати рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених земель.

Згідно матеріалів справи, відповідно до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 13.04.2026 року № 12-292вих-26 обласна прокуратура повідомила Держлісагентство про протиправну бездіяльність Юріївської селищної ради.

У листі обласна прокуратура просила повідомити, чи вживалися органом державної влади заходи для захисту порушених інтересів держави.

Згідно з відповіддю Держлісагентства від 22.04.2026 року №12-12/2374-26 заходи для усунення вказаних порушень закону в судовому порядку ним не вживалися та Держлісагентство не заперечує проти представництва обласною прокуратурою інтересів держави в суді із зазначеного питання в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

У подальшому обласна прокуратура листом від 09.04.2026 року №12-284 вих-26 повідомила Південне Східне МУЛМГ про протиправну бездіяльність Юріївської селищної ради.

Згідно з відповіддю Південно-Східного МУЛМГ від 22.04.2026 року №01-08/545 заходи для усунення вказаних порушень закону в судовому порядку ним не вживалися та управління не заперечує проти представництва обласною прокуратурою інтересів держави в суді із зазначеного питання в особі Південно Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.

Відповідно до інформації Південно-Східного МУЛМГ від 02.03.2026 року №01-08/329, Південно-Східного МУЛМГ повідомило обласну прокуратуру про порушення чинного законодавства з боку Юріївської селищної ради щодо розгляду подань про віднесення земель до самозалісених та просило прокуратуру вжити відповідних заходів згідно з чинним законодавством.

Однак, незважаючи на повідомлення прокурора про порушення законодавства Юріївською селищною радою, уповноважені органи протягом розумного строку не вжили заходів судового захисту.

Встановлено, що земельні ділянки, зазначені в подані Південно-Східного МУЛМГ від 26.06.2025 № 01-08/927, є комунальною власністю Юріївської селищної ради.

Суд зазначає, що відповідачем, станом на день звернення позивача із цим позовом, та і не надано доказів винесення на розгляд сесії ради подання Південно-Східного МУЛМГ та прийняття щодо нього рішення.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Земельні відносини відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Оскільки земельні відносини передбачають, зокрема, віднесення земельних ділянок до самозалісених, а відповідач, згідно із частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності на його території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у поданні Південно-Східного УЛМГ до самозалісених земель повинно розглядатися виключно на сесії міської ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок не рідше ніж один раз на місяць.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч. 17 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Враховуючи зазначене, а також те, що подання Південно-Східного МУЛМГ від 26.06.2025 № 01-08/927 належним чином розглянуто не було (Юріївською селищною радою рішення по суті не прийнято), питання віднесення вищезазначених 174 земельних ділянок загальною площею 813,5047 га до самозалісених земель підлягає розгляду на черговій сесії Юріївської селищної ради з прийняттям рішення відповідно до приписів ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, подання Південно-Східного МУЛМГ щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної підлягало розгляду саме на сесії Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області з прийняттям рішення відповідно до ч.ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Оскільки за приписами Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, питання щодо їх охорони потребує особливої уваги.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Аналіз ст. ст. 57-1, 122 Земельного кодексу України та ст. ст. 1, 4, 5, 7, 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України і фактичний стан земель, зазначених у поданні Південно-Східного МУЛМГ від 26.06.2025 № 01-08/927 свідчать, що ці угіддя є самозалісеними, а тому Юріївська селищна рада протиправно не винесла на розгляд сесії питання щодо розгляду вказаного подання та не прийняла акт у формі рішення щодо віднесення або невіднесення цих земель до самозалісених.

Отже, враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що про бездіяльність Юріївської селищної ради щодо належного розгляду подання Південно-Східного МУЛМГ від 26.06.2025 №01-08/927 та прийняття акту у формі рішення по суті за результатами його розгляду є протиправною.

Таким чино, слід дійти висновку, що така бездіяльність Юріївської селищної ради, яка полягає у неприйнятті жодного рішення по суті за поданням Південно-Східного МУЛМГ від 26.06.2025 №01-08/927, свідчить про порушення положень чинного законодавства.

При цьому, ефективним і правомірним способом захисту інтересів держави у сфері охорони самозалісених земель є зобов`язання Юріївської селищної ради вчинити дії винести вказане подання Південно-Східного МУЛМГ на розгляд та обговорення пленарного засідання (сесії) ради з прийняттям відповідного акту у формі рішення по суті: чи про віднесення земельної ділянки до самозалісених, чи про відмову у віднесенні земельної ділянки до самозалісених із зазначенням конкретних причин та обставин. Такий обов`язок прямо випливає з порядку, визначеного ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, прийнятій Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді.

Відповідно до неї під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, передбачено, що дискреційні повноваження сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проєктом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах різними способами: 1) за допомогою оціночних понять; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом, не вказуючи вичерпних підстав для прийняття того чи іншого рішення; 3) шляхом надання права органу при виявленні певних обставин приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів.

У випадку розгляду подання про віднесення земель до самозалісених, рада має право вибору: задовольнити подання або ж відмовити у його задоволенні (наприклад, у разі виявлення, що землі належать до категорій, які не можуть бути віднесені до самозалісених відповідно до ст. 57-1 ЗК України, або у разі відсутності належного обґрунтування).

Протиправна бездіяльність Юріївської селищної ради, яка полягає у неприйнятті жодного рішення по суті за поданням Південно-Східного МУЛМГ від 26.06.2025 №01-08/927 (ані про задоволення, ані про відмову), свідчить про порушення закону.

Однак, усунення цього порушення судом не може полягати у перебиранні на себе функцій органу місцевого самоврядування. Суд позбавлений можливості підміняти Юріївську селищну раду та наперед визначати, яке саме рішення вона повинна ухвалити.

Таким чином, суд має право у судовому порядку зобов`язати Юріївську селищну раду виконати вимоги законодавства, яке регулює віднесення угідь до самозалісених земель, винести подання на розгляд сесії та ухвалити акт у формі рішення по суті.

Задоволення позову саме в такій частині не виходить за межі завдань адміністративного судочинства та спрямоване на відновлення законності.

Натомість, пряме зобов`язання ради прийняти конкретне рішення (лише про віднесення земель до самозалісених) є формою втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Більше того, на підставі аналізу положень КАС України можна зробити висновок, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання.

Усі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що є еталоном для оцінки якості роботи судової гілки влади та запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Враховуючи те, що станом на момент звернення до суду селищна рада не реалізувала своїх повноважень, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянула відповідне питання по суті та не ухвалила акт у формі рішення про задоволення подання чи про відмову в його задоволенні, з метою забезпечення ефективного захисту інтересів держави, з урахуванням положень ст.ст. 2, 245 КАС України, зобов`язання органу місцевого самоврядування розглянути подання та прийняти вмотивоване рішення є найбільш ефективним способом захисту порушеного права. Такий спосіб правомірно усуває стан бездіяльності суб`єкта владних повноважень і водночас не порушує його виключної компетенції та права на адміністративний розсуд.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог прокуратури, у зв`язку із чим позов слід задовольнити в повному обсязі.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Вороніної Ксенії Валеріївни в інтересах Держави в особі Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Вороніної Ксенії Валеріївни в інтересах Держави в особі Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо нерозгляду по суті на пленарному засіданні (сесії) ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 26.06.2025 №01-08/927 і неприйняття відповідного рішення за наслідками його розгляду.

Зобов`язати Юріївську селищну раду Павлоградського району Дніпропетровської області розглянути на пленарному засіданні (сесії) ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 26.06.2025 №01 08/927 і прийняти за наслідками його розгляду акт у формі рішення у порядку, визначеному ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявник: Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Вороніна Ксенія Валеріївна (49000, м.Дніпро, Д. Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938).

В інтересах Держави в особі позивач 1: Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 38, код ЄДРПОУ 44980060).

Позивач 2: Державне агентство лісових ресурсів України (01601, м.Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код ЄДРПОУ 37507901).

Відповідач : Юр`ївська селищна рада Павлоградського району Дніпропетровської області (51300, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, сел. Юріївка, вул. Центральна, 67/1, код ЄДРПОУ 04338472).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 30.06.2026 року.

Суддя В.В. Ільков