Решение № 137933504, 03.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14207/24

Провадження № 2/369/1788/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2026 рокуКиєво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Осіпова В.І.,

за участю представника відповідача Маяцька С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «КОМФОРТ СЕРВІС 3» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке було придбане нею 18.07.2023 згідно договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень. Будинок, в якому знаходиться вищезазначене нежитлове приміщення перебуває на балансі ТОВ «Управляюча компанія «КОМФОРТ СЕРВІС 3».

01.07.2024 належне позивачці нежитлове приміщення було затоплено внаслідок прориву труби, яка перебуває на балансі відповідача. Після виявлення факту залиття позивачка викликала представника відповідача для фіксації події та складання відповідного акта.

Згідно з актом про залиття від 01.07.2024 підтверджено факт затоплення приміщення та наявність пошкоджень майна. Відповідно до звіту про оцінку розміру матеріального збитку, складеного на замовлення позивачки, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 42 373,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачка звернулася до відповідача із заявою від 22.07.2024 № 316 про відшкодування завданих збитків, однак зазначена заява залишилася без задоволення. Повторно вона звернулася із заявою від 05.08.2024 № 341, у відповідь на яку представники відповідача повідомили про готовність відшкодувати лише 20 000,00 грн.

Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «КОМФОРТ СЕРВІС 3» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану залиттям нежитлового приміщення у розмірі 42 373,00 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., витрати на проведення експертної оцінки в розмірі 4500,00 грн., витрати на правничу допомогу та судовий збір.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.09.2024 відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

За клопотання представника відповідача, протокольною ухвалою суду від 04 грудня 2024 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче судове засідання.

13.03.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту вини відповідача у залитті нежитлового приміщення, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та завданими збитками. Зазначав, що акт про залиття не містить висновків щодо причин аварії та належності пошкодженої ділянки мереж до сфери його відповідальності. Крім того, вказував, що звіт про оцінку визначає лише розмір можливих збитків і не підтверджує вини відповідача. Також заперечував проти стягнення моральної шкоди, посилаючись на відсутність доказів її заподіяння та необґрунтованість заявленого розміру. У зв`язку з цим відповідач вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

14.07.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.03.2025 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження та визначено загальний порядок дослідження доказів у справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання в якому просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволені.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу групи нежитлових приміщень від 18.07.2023.

01.07.2024 відбулося залиття належного позивачці нежитлового приміщення. Факт залиття підтверджується актом про залиття від 01.07.2024, складеним за участю представників відповідача.

Відповідно до звіту про оцінку розміру матеріального збитку, вартість відновлювального ремонту пошкодженого приміщення з урахуванням фізичного зносу становить 42 373,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на недоведеність його вини у спричиненні залиття приміщення. Разом із тим суд критично оцінює наведені доводи, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами, зокрема актом про залиття та іншими письмовими доказами, які підтверджують факт аварії внутрішньобудинкових мереж, що перебувають в зоні обслуговування відповідача.

Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження відсутності своєї вини у завданні шкоди відповідачем суду не надано. Відсутні докази й форс мажорних обставин, що виключали б вину відповідача. По суті відповідач обмежився власними поясеннями.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди у розмірі 42 373,00 грн.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи заявлену вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер допущеного порушення, обставини справи, характер та тривалість душевних переживань позивачки, пов`язаних із пошкодженням належного їй майна внаслідок залиття приміщення, необхідністю вживати заходів щодо усунення наслідків залиття та відновлення пошкодженого майна.

Разом із тим суд враховує, що позивачкою не надано доказів істотного погіршення стану здоров`я, необхідності звернення за медичною чи психологічною допомогою, а також інших обставин, які б свідчили про значний обсяг моральних страждань та обґрунтовували відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі.

Враховуючи характер правопорушення, наслідки залиття приміщення для позивачки, засади розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок залиття у сумі 20 000 грн. є завищеним, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства і, враховуючи характер душевних страждань, ступінь вимушених змін у їх житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в сумі 5 000,00 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою понесено витрати на проведення оцінки розміру матеріального збитку в сумі 4 500,00 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами. Суд вважає зазначені витрати необхідними для захисту порушеного права позивачки та такими, що безпосередньо пов`язані з розглядом справи, а тому вони підлягають відшкодуванню.

Крім того, позивачкою заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою надано договір про надання правничої допомоги №14/08/2024 від 14.08.2024, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги №14/08/2024 та акт виконаних послуг, від 03.12.2024 відповідно до якого вартість наданих адвокатом послуг становить 2 000,00 грн.

Оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, реальними, необхідними та співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і наданих послуг.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, у тому числі витрати на проведення оцінки майна, витрати на професійну правничу допомогу та сплачений позивачкою судовий збір, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «КОМФОРТ СЕРВІС 3» про відшкодування шкоди задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «КОМФОРТ СЕРВІС 3» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану залиттям нежитлового приміщення у розмірі 42 373,00 грн. (сорок дві тисячі триста сімдесят три гривні 00 коп.), моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.), витрати на проведення експертної оцінки в розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп), витрати на правничу допомогу у розмірі 1 551,40 грн.(одна тисяча п`ятсот п`ятдесят одна гривні 40 коп.) та судовий збір у розмірі 939,59 грн.(дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 59 коп.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «КОМФОРТ СЕРВІС 3», код ЄДРПОУ 40441893, адреса: адреса: Київська обл., Бучанський район, с.Святопетрівське, вул. Богдана Хмельницького, 13, приміщення 147.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 03 липня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ