Постановление суда № 137927321, 02.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11122/25

Провадження №: 2-др/755/52/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в порядку статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усманової Євгенії Ільдарівни про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Вишгородська міська рада, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Вишгородська міська рада, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю.

03 квітня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Вишгородська міська рада, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю.

Визначено місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

07 квітня 2026 року (вх. № 19576) до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усманової Євгенії Ільдарівни про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат. Заява мотивована тим, що у зв`язку з розглядом справи позивачкою понесено судові витрати на загальну суму 96 065 грн 20 коп., з яких: 71 000 грн витрати на професійну правничу допомогу, 1 211 грн 20 коп. судовий збір, 21 204 грн витрати на проведення психологічного експертного дослідження, 500 грн витрати на оренду приміщення для його проведення та 2 150 грн транспортні витрати експерта.

За змістом положень ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за доцільне здійснювати розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4-6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Враховуючи вищенаведене, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надала суду: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 24 липня 2024 року, укладеного між адвокатом Машковим Костянтином Євгеновичем та ОСОБА_1 ; копію додатка № 4 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 24 липня 2024 року; копію акта наданих послуг № 4; копію договору про надання правової допомоги від 12 листопада 2025 року, укладеного між адвокатом Усмановою Євгенією Ільдарівною та ОСОБА_1 ; копію доручення № 1 від 12 листопада 2025 року (додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 12 листопада 2025 року); копію акта від 04 квітня 2026 року про надання, прийняття послуг з правничої допомоги відповідно до договору від 12 листопада 2025 року; копію довідки від 04 квітня 2026 року щодо надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги від 12 листопада 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 71 000 гривень 00 копійок суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на проведення експертизи

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 134 ЦПК України передбачено обов`язок сторін попередньо визначити суми судових витрат. Зокрема, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша цієї статті).

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга цієї статті).

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина четверта цієї статті відповідно).

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

З урахуванням викладеного суд встановив, що під час розгляду справи позивачка не заявляла вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних із підготовкою висновку експерта, та не подавала відповідних доказів у порядку і строки, визначені статтею 141 ЦПК України. Крім того, висновок експерта, витрати на складання якого заявлено до відшкодування, не був покладений судом в основу рішення та не враховувався як доказ при вирішенні спору по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усманової Євгенії Ільдарівни про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 13, 133, 137, 264, 270, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усманової Євгенії Ільдарівни про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Вишгородська міська рада, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

С у д д я