Постановление суда № 137926321, 02.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 02.07.2026

Справа № 334/4762/26

Провадження № 2/334/3547/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А., ознайомившись із матеріалами позовної заяви Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року представник позивача Казубек Л.Ю. (діє на підставі Довіреності) звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просить суд стягнути соліарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої воді за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2016 року по 31.03.2026 року на загальну суму 64 914,62 гривень та судові витрати.

22 травня 2026 року судом в порядку ч.8 ст. 187 ЦПК України отримано відомості з ЄДДР про зареєстроване місце проживання відповідача у справі ОСОБА_1 .

22 травня 2026 року судом в порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України надіслано запит до Департаменту адміністративних послуг ЗМР з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача у справі ОСОБА_2 .

29 травня 2026 року до суду від Департаменту адміністративних послуг ЗМР надійшла відповідь на запит, згідно якої в реєстрі територіальної громади інформація про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 відсутня.

01 червня 2026 року судом надіслано запит до Державної міграційної служби України з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача у справі ОСОБА_2 .

10 червня 2026 року від Державної міграційної служби України надійшло повідомлення про неможливість надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з неможливістю його ідентифікації через відсутність його персональних даних (дати народження, місця народження тощо).

У зв`язку з перебуванням судді Коломаренко К.А. у щорічній відпустці в період з 10.06.2026 року по 01.07.2026 року, відповідь на запит фактично передано судді 02.07.2026 року.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя приходить до висновку, що позовна заява не відповідає наступним вимогам Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Так, згідно позовної заяви позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суми заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої воді за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2016 року по 31.03.2026 року.

Відповідно до ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

22 травня 2026 року судом в порядку ч.8 ст. 187 ЦПК України отримано відомості з ЄДДР про зареєстроване місце проживання відповідача у справі ОСОБА_1 , яка з 30.12.2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, судом направлялися запити щодо надання інформації стосовно реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 , проте згідно інформації наданої на запит суду Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради від 27.05.2026 року вих. №06.4-06/02/19057 в реєстрі територіальної громади відсутня інформація про реєстрацію ОСОБА_2 .

З метою уточнення інформації щодо реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 направлено запит до Державної міграційної служби України, проте на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з неможливістю його ідентифікації через відсутність його персональних даних (дати народження, місця народження тощо).

Таким чином оскільки позовна заява не містить повної інформації про персональні дані відповідача ОСОБА_2 , а тому неможливо ідентифікувати та встановити зареєстроване місце проживання відповідача у справі

З огляду на викладене, позивачу необхідно уточнити позовну заяву та зазначити персональні дані відповідача ОСОБА_2 , а саме: громадянство, дату народження, реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Крім того, пунктом 4 ч.3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Однак, позов не містить його прохальної частини із викладом вимог щодо предмета спору до кожного із відповідачів.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник майна зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором і законом.

Згідно із ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України).

Зважаючи на те, що відповідачі у цій справі є співвласниками квартири, у яку, як зазначає представник позивача, Концерн «МТМ» надавав житлово-комунальні послуги, а відповідно до положень ст. 360 ЦК України, у кожного із співвласника існує обов`язок оплачувати надані у квартиру послуги у сумі, яка відповідає частці у праві спільної часткової власності, представник позивача у своєму позові не обґрунтував чому позовні вимоги заявлені у виді саме солідарного стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, а не у відповідності до розміру частки квартири, яка належить кожному з відповідачів.

Позивачем не надано доказів поставки гарячої води, гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , актів зняття показань приладу обліку за спірний період з 01.11.2016 року по 31.03.2026 року. Також позивачем не надано документів на підтвердження фактичного відпуску відповідачам гарячої води за спірний період, актів надання послуг, рахунків на оплату наданих послуг, інших первинних документів бухгалтерського обліку, інформацію про порядок нарахування плати за послуги, інформацію про тарифи за послуги з централізованого водопостачання за спірний період на одну особу, так само позивачем не надано суду доказів направлення або вручення відповідачам документів на оплату спожитої теплової енергії у спірний період.

На підтвердження постачання теплової енергії та централізованого опалення позивачем взагалі не долучено до позовної заяви відповідних доказів - зокрема актів, виставлених рахунків, які щомісячно направлялися/вручалися відповідачам як споживачам із відповідним розрахунком обсягу та вартості наданих послуг. Позивач, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості про надані послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії не навів в позовній заяві виклад наступних обставин - яким саме чином нараховувалася щомісячно відповідна сума (чи позивач здійснював нарахування плати за показами будинкового приладу обліку, пропорційно тепловим навантаженням; за якою конкретно формулою зроблено розрахунок та який тариф, на якій підставі застосовано у розрахунку за відповідний місяць). Відповідні докази на підтвердження вказаних обставин (картка обліку теплової енергії за спірний період; або акти щодо зняття показників обліку теплової енергії з будинку/відомості показників будинкового лічильнику; акти постановки на облік приладів обліку теплової енергії, актів про готовність приладів обліку теплової енергії до опалювальних сезонів, тощо) позивачем до позову також не долучено.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити яка заборгованість існує у відповідачів перед позивачем.

Також, згідно позовної заяви зазначено, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому находиться квартира боржника, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон з зазначенням, що відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР.

До позовної заяви не долучено копій рішень Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, 2025-2026 років у м. Запоріжжя, як і відсутні посилання на відповідні електронні докази (у випадку зазначення позивачем про розміщення вказаних рішень на веб-сайті органу місцевого самоврядування). При цьому у позові не зазначено про неможливість подання вищезазначених доказів (посилань).

Також, за приписами п.1,6,7 глави 3 розділу I Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181, право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. Право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності. У посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій.

Проте всі долучені до позовної заяви розрахункові документи за договором мають лише підпис посадової особи, повноваження якої не підтверджено, а також не скріплені печаткою установи.

Зазначені недоліки позбавляють суддю можливості вирішити питання щодо відкриття провадження по справі.

Натомість, як передбачено ч.1,2,4 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Цей недолік має бути усунутий у визначений судом строк.

З урахуванням заявленого позивачем клопотання про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, суддя звертає увагу позивача, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а ч. 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, що позовна заява про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води подана без дотримання вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, вона підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Коломаренко К. А.