Решение № 137920109, 03.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1678/2026 Справа № 490/11185/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Романовій К.Т.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: стягнути з ОСОБА_2 або СК «Арсенал» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 138 958,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: витрати на сплату судового збору у розмірі 2099,58 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи у розмірі 7000,00 грн, витрати на евакуацію машини з місця ДТП у розмірі 2 500,00 грн; виплатити моральну шкоду, яка була спричинена в наслідку образливих висловлювань, у розмірі 30 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за участю відповідача, ОСОБА_2 та позивача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортному засобу позивача FORD CUGA, держаний номер НОМЕР_1 , було завдано механічних пошкоджень. В результаті ДТП між сторонами складено європротокол. З метою визначення дійсного розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу, позивачем було організовано проведення автотоварознавчого дослідження. Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 24.02.2025 року, вартість відновлювального ремонту для авто складає 138 958,00 грн.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була астрахована у ПрАТ СК «Арсенал». Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних асобів, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 250 100 грн. Страховою компанією «Арсенал» було визнано подію страховою та запропоновано позивачу у якості відшкодування 49000,00 грн.

Також, позивач стверджує, що відповідач у добровільному порядку відмовляється відшкодувати різницю між фактичними збитками та страховою виплатою, а також витрати на проведення оцінки, що змушує позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що фактичний розмір шкоди, завданої його майну, згідно з висновком експертизи, становить 138958,00 грн. Запропонована сума відшкодування від страхової компанії складає 49000,00 грн. Оскільки розмір завданої шкоди перевищує запропоновану суму від страховика, відповідач, як особа, винна у заподіянні шкоди, зобов`язаний відшкодувати різницю на підставі ст. 1194 ЦК України. Розрахунок суми, що підлягає стягненню з відповідача: 138 958,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням усіх викладених обставин та чинного законодавства, існують законні підстави для стягнення з відповідача, або страхової компанії на його користь суми в розмірі 138 958 грн.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн, позивач посилався на те, що під час телефонної розмови з питання відшкодування коштів за ДТП з відповідачем, він поводив себе неадекватно неодноразово використовував образливі висловлювання, які спричинили позивачу душевні страждання і принизили його честь та гідність.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 року дану справу передано на розгляд судді Гуденкео О.А.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 05.01.2026 року справу прийнято до провадження судді Гуденко О.А., призначено підготовче судове засідання.

03.02.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недолікві позовної заяви, в якій просив долучити до матеріалів справи позовну заяву з виправленою стороною, в якій ПрАТ «СК «Арсенал» зазначено як «Відповідач-2».

06.02.2026 року судом оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні для остаточного визначення позивачем позовних вимог.

12.02.2026 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій ним уточнені позовні вимоги, а саме позивач просив:

- зменшити позовні вимоги з 138 958,00 грн до 71 670,03 грн;

- стягнути з ПрАТ СК «Арсенал» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме суму доплати страхового відшкодування у розмірі 71 670,03 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, яка була спричинена в наслідку образливих висловлювань та завданого матеріального збитку в результаті ДТП у розмірі 30 000,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Арсенал» понесені судові витрати пропорційно до сум задоволених позовних вимог, а саме: витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи y розмірі 7000,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2 099,58 грн.

При цьому, в уточненій позовній заяві позивач вказав, що страховою компанією «Арсенал» було визнано подію страховою та запропоновано йому у якості відшкодування 49 000,00 грн. Адвокатом, в інтересах позивача, було надано адвокатський запит до страхової компанії з питанням збільшення страхових виплат згідно експертизи незалежного експерта. В результаті чого сума страхового відшкодування була збільшена до 66 459 грн.97коп. Проте, позивач стверджує, що зазначена сума не покриває фактичних витрат, необхідних для відновлення його порушеного майнового права. А отже, страхове відшкодування за шкоду спричинену майну є неналежним та неузгодженим. Тому, просив стягнути зі страхової компанії різницю між фактичним розміром шкоди та здійсненим страховим відшкодуванням, в межах страхового ліміту в сумі 250 000,00 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року постановлено: прийняти уточнену позовну заяву від 12 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП; в подальшому розглядати справу з урахуванням зменшених позовних вимог; відкласти підготовче засідання .

Ухвалою суду від 25.03.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 08.04.2026 року.

26.03.2026 року від представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що при прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування та здійсненні його виплати норми Закону дотримані в повному обсязі, права позивача не порушено, а позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford Cuga» реєстраційний номер НОМЕР_2 Страховик звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , яким було в передбачений 10-ти денний строк здійснено огляд транспортного засобу «Ford Cuga» реєстраційний номер НОМЕР_2 та в подальшому складено Звіт, відповідно до якого визначено вартість матеріального збитку.

Згідно Дослідження № 100841 про визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 28.12.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford Cuga», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату оцінки складає 63959,97 грн. без ПДВ.

При цьому, представник відповідача наголошує, що з урахуванням того факту, що строк експлуатації транспортного засобу «Ford Cuga», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищує 5 років, визначення вартості відновлювального ремонту із включенням вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу є правомірним. І такий розрахунок повністю відповідає вимогам Закону. Водночас, з урахуванням того, що Страховик діє виключно у відповідності із вимогами Закону, ним не порушено ні строки для огляду, ні порядок визначення розміру страхового відшкодування, підстави для стягнення доплати відсутні.

Отже, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford Cuga», реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно Дослідження № 100841 про визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 28.12.2025 СОД ОСОБА_3 відповідає вимогам Закону. Також, Страховиком прийнято рішення про відшкодування витрат на евакуацію автомобіля, понесених позивачем у розмірі 2500,00 грн.

Таким чином стверджує, що страхова компанія після отримання заяви потерпілої особи/позивача своєчасно (протягом 10 робочих днів) організувала та провела огляд пошкодженого ТЗ представником страховика, склала ремонтну калькуляцію відповідно до переліку, визначеного в акті огляду, та розрахунок суми страхового відшкодування з використанням ліцензованого програмно-технічного комплексу, після чого своєчасно (в межах 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних документів) перерахувала відповідну суму на банківський рахунок позивача, про що він просив в своїй заяві на виплату. Такі дії страхової компанії повністю відповідають вимогам ч. 1-3,5 ст. 27, ч. 4 ст. 31, ч. 5 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже, Страховиком в повному обсязі виконано свої обов`язки перед позивачем відповідно до вимог Закону.

Крім того, представник страхової компанії наголошує, що оскільки Страховиком не були порушені умови направлення представника на огляд пошкодженого транспортного засобу, то він звільняється від обов`язку відшкодовувати витрати на проведення оцінки, яка була проведена за власною ініціативою позивача по встановленню вартості матеріального збитку, заподіяного за наслідками ДТП. Звертає увагу суду на те, що страховик не відшкодовує потерпілій особі вартість відновлювального ремонту на підставі наданих потерпілою особою звітів, висновків, виконаних оцінювачами, експертами на власне замовлення, оскільки до обов`язку страховика входить здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого повинен бути розрахований виключно відповідно до ч. 1-3,5 ст. 27, ч. 4 ст. 31, ч. 5 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, якщо позивачу не вистачило коштів страхового відшкодування для відновлення свого порушеного права, він має право звертатися із вимогами про відшкодування шкоди в повному обсязі від особи, яка завдала шкоди, в загальному порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, зокрема ст. ст. 1166, 1188, 1194, зважаючи на те, що Страховик несе обмежену відповідальність виключно на умовах та в межах спеціального Закону.

Отже, сторона відповідача вважає, що Страховиком виключно на підставі норм спеціального Закону оцінено шкоду та здійснено визначення розміру страхового відшкодування та його виплату у встановленому Законом порядку, а тому у задоволенні позову має бути відмовлено.

27.05.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Костенка С.О. надійшли додаткові пояснення, в яких вказав, що саме за деліктними зобов`язаннями Страховика ПрАТ СК «Арсенал» - останній має здійснити доплату страхового відшкодування відповідно до фактично понесених позивачем витрат та таким чином виконати свої зобов`язання передбачені умовами договору обов`язкового страхування укладеному між відповідачами.

Щодо вимог стосовно моральної шкоди, відповідач ОСОБА_2 , з огляду на довгу тривалість відновлення прав позивача, частково визнає моральну шкоду останнього в сумі 3000,00 грн. Вимоги про відшкодування судових витрат, а саме витрати на правничу допомогу вважає занадто завищеними з огляду на складність даної справи та фактично витраченого часу самого правника, інші витрати просить розподілити пропорційно до сум задоволених вимог.

12.06.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву, в якій підтримав позовні вимоги щодо стягнення збитків з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та з ОСОБА_2 .

Сторони в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримали позицію, викладену в заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

31.10.2025 року в м. Миколаєві на проспекті Центральний сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «FORD KUGA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «AUDI A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «FORD KUGA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав технічних ушкоджень.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспотрного засобу Серія НОМЕР_4 , власником автомобіля «FORD KUGA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

На місці дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , визнав свою вину у дорожньо-транспортній пригоді, у зв`язку з чим за їх обоюдною згодою, було складено повідомлення про дорожньо-транспорту пригоду (Європротокол).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля FORD KUGA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 229323562.

03.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхову виплату.

Згідно Звіту №99/11-25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 21.11.2025 року ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD KUGA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу складає 93825,34 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування).

31.12.2025 року позивачу було здійснено страхове відшкодування від ПрАТ «СК «Арсенал» в сумі 66459,97 грн, що підтверджується платіжним дорученням №62571616 від 31.12.2025 року.

Розмір матеріального збитку розраховувався відповідачем ПрАТ «СК «Арсенал» на підставі Дослідження про визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Вих. №100841 від 28.12.2025 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту КТЗ FORD KUGA», д.р.н. НОМЕР_2 , станом на 31.10.2025 року становить: 70623,97 грн (з урахуванням ПДВ (6664,00 грн) на запасні частини), 63989,97 грн (без урахування ПДВ на запасні частини).

До зазначеного Дослідження оцінювачем додано фототаблицю пошкоджень автомобіля позивача, Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), ремонтну калькуляцію від 28.12.2025 року №100841.

Щодо оформлення Європротоколу.

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи "Електронний Європротокол".

Учасники ДТП скористались правом, визначеним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), у якому зазначена схема ДТП, прізвище водіїв, назви транспортних засобів та їх пошкодження.

Судом встановлено, що Європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, зазначених у Європротоколі.

Тож, сторони обрали дозволений чинним законодавством України спосіб фіксування ДТП без виклику працівників поліції, заповнивши бланк повідомлення про ДТП, яким передбачено, що вина у вчиненні даної ДТП покладається саме на відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до примітки ст. 124 КУпАП, особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону, а відтак, винна у ДТП особа несе ризики, пов`язані з оформленням європротоколу, зокрема щодо ліміту відповідальності страховика винуватця ДТП, який не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відтак, вина відповідача ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не потребує доведення.

Щодо стягнення матеріальної шкоди.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» (в редакцій, чинній з 01.01.2025) страховик за договором страхування зобов`язаний: 1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк; 2) у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування; 3) забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 94 Закону України «Про страхування» (в редакцій, чинній з 01.01.2025) визначено, що страхова сума може бути встановлена за окремим об`єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому. Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору. У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об`єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна за цінами і тарифами, що діють на день укладення договору страхування або внесення змін до такого договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом. Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком. Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування. Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування. Страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України. Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування. Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, страхова виплата, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсну вартість майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Згідно ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

20.06.2024 набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025, та на підставі набрання чинності якого втратив чинність попередній Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Матеріалами справи встановлено, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №229323562 зі строком дії з 16.05.2025 по 15.05.2026, страховий випадок мав місце 31.10.2025 р., відтак до спірних правовідносин щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів необхідно застосовувати положення Закону України № 3720-IX від 21.05.2024, який введено в дію саме з 01.01.2025.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані серед іншого з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини. У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених зазначеним вище законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При зверненні до суду позивач зазначив, що визначений ПрАТ «СК«Арсенал Страхування» розмір страхового відшкодування є необґрунтованим, оскільки розмір виплаченого страхування є меншим за ліміт відповідальності страховика та за фактичні понесені витрати на ремонт автомобіля.

При цьому, страховик вважає, що розмір страхового відшкодування було визначено та виплачено в повному обсязі, на підставі Дослідження (Звіту) № 100841 про визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 28.12.2025 року, складеного оцінювачем СПД ОСОБА_3 , у відповідності до вимог чинного законодавства в 10-денний строк, як передбачено ч.4 ст. 31 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В свою чергу, позивач просить доплатити страхове відшкодування, у відповідності до звіту експерта № 99/11-25, складеного 21.11.2025 року оцінювачем ФОП ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 1 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (з подальшими змінами), передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та вищезазначеної Методики.

За приписами ч.4 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ , передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Страховик (МТСБУ) зобов`язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Зазначені особи звільняються від обов`язку зберігання пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортних засобів, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо з причин, що не залежать від них, їхніх дій чи бездіяльності, представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, у строк, передбачений цим абзацом.

Огляд представником страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, оформляється актом огляду, що складається у двох примірниках та підписується представником страховика (МТСБУ) та потерпілою особою (її представником), один із яких надається потерпілій особі (її представнику). Акт огляду може оформлюватися у формі електронного документа відповідно до вимог законодавства.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом визначеного абзацом другим цієї частини строку, після повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, такий страховик (МТСБУ) відшкодовує потерпілій особі здійснені витрати на визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна. Визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна здійснюється відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. У разі якщо представник страховика (МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, з причини незабезпечення потерпілою особою можливості для проведення такого огляду, зазначене відшкодування не здійснюється.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону №3720-ІХ страховик (МТСБУ) має право для визначення (з`ясування) причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Виходячи з аналізу наведених вище положень Закону України №3720-ІХ , зокрема ст.ст.31, 33 цього Закону, випливає, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком може бути залучено свого представника, яким може бути працівник страхової компанії, або експерт.

Верховний Суд у справі №127/2551/23 від 21 квітня 2025 року підтвердив, що якщо потерпілий та страховик узгодили суму страхового відшкодування (регламентної виплати) то така сума є остаточною і не може бути оскаржена чи переглянута в судовому порядку.

Разом з тим, докази узгодження суми страхового відшкодування суду не подані.

Отже, не може залишитися поза увагою суду той факт, що на момент прийняття страховиком рішення щодо розміру страхового відшкодування, позивач та/або його представник не були ознайомлені з документами що стали підставою для розрахунку страхової виплати, яку було сплачено відповідно до платіжного доручення № 62571616 від 31.12.2025 року, а тому ОСОБА_1 не мав можливості внести до свої заперечення та зауваження.

Також матеріали справи не містять доказів того, що страховик ПрАТ «СК «Арсенал» направляв позивачу повідомлення щодо розрахунку та розміру страхового відшкодування.

Вказане свідчить про те, що відповідачем ПрАТ «СК «Арсенал» не було доведено того, що сума сплаченого страхового відшкодування була погоджена з позивачем ОСОБА_1 .

Крім того, суд вважає неспроможними доводи представника ПрАТ «СК «Арсенал» в частині того, що позивач не мав права самостійно замовляти звіт про оцінку майна з посиланням на порушення статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виходячи з наступного.

Наведена норма регулює дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). На страховика покладений обов`язок направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і у випадку невиконання цього обов`язку і обрання потерпілим самостійно експерта для визначення збитків, на страховика покладається обов`язок також щодо оплати послуг такого експерта.

Разом із тим, наведена норма не забороняє потерпілій особі самостійно запрошувати експерта або оцінювача для визначення розміру збитків.

Суд зазначає, що експертний висновок, зроблений за ініціативою потерпілого, є одним із доказів, який суд оцінює нарівні з іншими доказами (зокрема, з актом огляду та розрахунком страховика). Право потерпілого на самостійне визначення розміру збитків, у тому числі шляхом залучення власного експерта, не залежить від того, чи проводив огляд представник страховика, і чи була здійснена попередня виплата страхового відшкодування.

Отже, дії позивача щодо залучення експерта відповідають зазначеним положенням законодавства України, а складений Звіт №99/11-25 від 21.11.2025 року є належним та допустимим доказом, яким визначений розмір спричиненої шкоди.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інститутустрахування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 Постанови від 04 липня 2018 року року у справі № № 755/18006/15-ц).

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 (провадження № 61- 13063св20), 21 квітня 2025 року у справі № 127/2551/23 (провадження № 61-16079св24) ).

Розглядаючи справу № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності .

Враховуючи вищенаведене, відсутні правові підстави для покладення обов`язку щодо відшкодування матеріальної шкоди, заявлених до ОСОБА_2 , оскільки таке не грунтується на вимогах закону.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування, який підлягає виплаті позивачу суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Верховного Суду від 11.03.2020 р. у справі № 754/5129/15-ц зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч, 2 ст. 1192 ЦК). Тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень ч. 2 ст. 1192 викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі М 265/5388/20, від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ.

До матеріалів справи позивачем, на підтвердження фактичних витрат на ремонт пошкодженого автомобіля, долучений Акт виконаних робіт №5102 від 13.11.2025 року на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, згідно якого вартість робіт з ремонту автомобіля FORD KUGA», д.р.н. НОМЕР_2 склала 138 130,00 грн (без ПДВ).

З 1 січня 2025 року Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-ІХ скасовується ліміт страхового відшкодування по випадку, оформленому за допомогою Європротоколу.

За такого, враховуючи недоведення відповідачем ПрАТ «СК «Арсенал» факту погодження з потерпілою особою - позивачем ОСОБА_1 суми страхової виплати, беручи до уваги фактичні витрати позивача на ремонт автомобіля та розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення Європотоколу, суд дійшов висновку, що розмір страхової виплати, який належить виплаті ОСОБА_1 становить в межах страхового ліміту 250 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ПрАТ «СК «Арсенал» виплатило ОСОБА_1 66459,97 грн, з яких: 63959,97 грн - вартість відновлювального ремонту без урахування ПДВ на запасні частини (відповідно до Звіту №100841 від 28.12.2025 року, складеного на замовлення страховика) та 2500,00 грн - витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, з відповідача ПрАТ «СК «Арсенал» на користь ОСОБА_1 слід стягнути недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 71670,03 грн (138130 грн - 66459,97 грн).

Щодо стягнення витрат на проведення експертизи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За проведення оцінки розміру збитків позивач сплатив суму у розмірі 7000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №44 від 21.11.2025 року.

Велика палата Верховного Суду у постанові №712/4126/22 від 22.11.2023 зазначила, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Разом з тим, суд зазначає, що наданий стороною позивача Звіт №99/11-25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 21.11.2025 року не покладений судом в основу рішення, оскільки згідно даного звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD KUGA», д.р.н. НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу складає 93825,34 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування). Однак, суд встановлюючи розмір відшкодування виходив з фактичних витрат позивача на ремонт автомобіля у сумі 138130,00 грн, які підтвердженні відповідним Актом виконаних робіт.

Таким чином, витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 7000,00 грн, не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, оскільки вказаний висновок не покладено в основу рішення суду.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом свої душевні страждання, які виникли внаслідок ДТП оцінив у розмірі 30 000,00 грн.

Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбаченіст. 16 Цивільного Кодексу України.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодження її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. ( STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, g 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно з Постановою Верховного суду по справі № 761/14285/16-ц від 22 квітня 2019 року: «участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними».

Відтак, з наведеної правової позиції слідує, що сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП (належного йому мотоцикл) є вже достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, позаяк пошкодження такого власного майна, на думку Верховного Суду, є обставиною, що безумовно свідчить про наявність негативного впливу на моральний стан позивача та спричинення душевних страждань.

До того ж, Рішенням ЄСПЛ від 27.07.2004 року у справі «Ромашов проти України» визначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації судом факту порушення.

Системний аналіз вищезазначених положень свідчить про те, що просто визнання самого факту заподіяння моральної шкоди не є достатньою сатисфакцією, відтак, допускається відшкодування такої шкоди у грошовій формі. Моральна шкода апріорі не є такою, що може бути відшкодована у повному обсязі, так як немає (і не може бути) єдиних точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Із зазначеного випливає, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь- який її розмір може мати суто умовний вираз, який визначається і обґрунтовується потерпілим, виходячи із внутрішнього переконання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП, яка виникла з вини відповідача ОСОБА_2 , суд виходить з того, що внаслідок ДТП позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає в емоційному дискомфорті та постійних душевних переживаннях, пов`язаних з ушкодженням транспортного засобу, атакож тривалою необхідністю докаладти значних зусиль для відновлення порушених прав.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що сума в розмірі 10 000,00 гривень є розумною, виваженою та справедливою, яку слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 .

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2084,58 грн, що підтверджується квитанцією №2433-9085-8730-4474 від 25.12.2025 року.

За такого, враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати в солідарному порядку по 1042,29 грн з кожного.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з відповідачівна свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання юридичних послуг №Б-24112501 від 24.11.2025 року, укладений між ТОВ «Юридична Компанія «ЛІГАЛ ЛТД ОДЕСА», в особі директора Банги М.М. та ОСОБА_1 , Акт про надання юридичних послуг від 19.12.2025 року, згідно якого ТОВ «Юридична Компанія «ЛІГАЛ ЛТД ОДЕСА» надало ОСОБА_1 послуги вартістю 30 000,00 грн, а саме: проєкт заяви до страхової компанії з питання відшкодування збитків, адвокатський запит, проєкт заяви до суду з питання відшкодування збитків (за необхідності), юридичний супровід з питання підготовки та подачі заяви, консультація.

Як вбачається з положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) стосовно застосування норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Цивільним, господарським процесуальними кодексами та кодексом адміністративного судочинства передбачено однакові процесуальні гарантії для сторони щодо відшкодування витрат за правничу допомогу, тому наведена постанова застосовна до спірних правовідносин.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Суд зауважує, що позивач отримував юридичну допомогу від ТОВ «Юридична Компанія «ЛІГАЛ ЛТД ОДЕСА», в сособі Банги М.М., який не є адвокатом. Зокрема, до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би вказував на це.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

У малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом (частина друга статті 60 ЦПК України).

Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом, з яким укладено договір.

Однак, враховуючи вищезазначені положення законодавства, правові висновки Верховного Суду та те, що позивачу юридичні послуги на загальну суму 30 000,00 гривень були надані не адвокатом, суд відмовляє у їх відшкодуванні.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення: з ПрАТ «СК «Арсенал» на користь ОСОБА_1 71670,03 грн розміру недоплаченого страхового відшкодування, з ОСОБА_2 10 000,00 грн моральної шкоди та по 1042,29 грн судового збору з кожного. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити в зв`язку з їх необгрунтованістю.

На підставі викладеного, керруючись ст.ст. 10, 12, 76-81, 141, 178, 265, 268, 353, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 71670,03 грн (сімдесят одна тисяча шістсот сімдесят гривень 03 копійки) суму недоплаченого страхового відшкодування та 1042,29 грн (одна тисяча сорок дві гривні 29 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 10 000 ( десять тисяч) грн моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 1042,29 грн (одна тисяча сорок дві гривні 29 копійок) судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко