Постановление суда № 137911986, 01.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/21444/24

Провадження №: 2/755/5172/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Гончарука В.П.

при секретарі - Оніщука Р.О.

cуддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В.П., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лунь-охорона» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лунь-охорона» , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь суму коштів (заборгованість) в сумі 3663,45 грн.

"18" грудня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва суддею Арапіною Н.Є. відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2025 року, дану справу передано в провадження судді Дніпровського районного суду м. Києва Гончаруку В.П.

Копію вказаної ухвали позивачем було отримано 21 квітня 2025 року, відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

"16" березня 2026 р. ухвалою суду Дніпровського районного суду міста Києва розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лунь-охорона» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було призначено проводити за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до змісту позовної заяви зареєстрованим місцем проживання відповідачів є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою (виключна підсудність).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів/заяв, що виникають з приводу нерухомого майна.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Предметом заяви у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позовна заява про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Вищевказані висновки підтверджуються постановою від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі №910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Наведене свідчить, що до вимоги про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням цього майна.

Від представника відповідача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю , оскільки квартира знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 .

Відтак, вищевказаний позов не є підсудним Дніпровському районному суду м. Києва як суду за місцезнаходженням нерухомого майна.

Вищевказаний позов є підсудним Дарницькому районному суду міста Києва , оскільки нерухоме майно, з позовом про стягнення заборгованості, звернувся позивач знаходиться на території Дарницького районного суду міста Києва .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що вищевказану справу слід передати на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва ( вулиця Олександра Кошиця, 5-А, м, Київ, 02068), до територіальної юрисдикції якого відноситься дана справа, у зв`язку з непідсудністю даного позову Дніпровському районному суду м. Києва.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.27 ч.1, 31 ч.1 п.1, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лунь-охорона» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - передати на розгляд за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва ( вулиця Олександра Кошиця, 5-А, м, Київ, 02068), .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: