Постановление суда № 137909483, 26.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

26.06.2026 Справа №607/16808/13-ц Провадження №4-с/607/31/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю.,

представника скаржниці адвоката Осіва П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скаргу ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осів П.В., звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі скаргою на рішення та бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Святошинський ВДВС).

В обґрунтування скарги адвокат зазначив, що з Інформаційної довідки від 02.04.2026 ОСОБА_1 дізналась про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про арешт усього належного їй нерухомого майна. Таке обтяження накладено згідно з постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ від 12.05.2015 у виконавчому провадженні № 47291153.

За результатами звернення представника скаржниці до Святошинського ВДВС останній повідомив, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа № 607/16808/13-ц від 28.05.2014, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованості за кредитним договором № 03-2/855 від 10.12.2007 у сумі 395360,55 грн та 3219 грн судового збору.

На думку представника скаржниці, зазначені відомості свідчать про незаконність відкриття виконавчого провадження, оскільки цивільна справа № 607/16808/13-ц розглядалася Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. ОСОБА_1 учасником цієї справи ніколи не була і рішення щодо неї у цій справі не ухвалювалося.

Також адвокат вказав, що ОСОБА_1 не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , не мала та не має ніякого відношення до вказаної адреси.

Відтак ОСОБА_1 не може бути боржницею у виконавчому провадженні, відкритому для примусового виконання виконавчого листа № 607/16808/13-ц, а тому відкриття цього виконавчого провадження та накладення у цьому провадженні арешту на майно скаржниці є незаконними.

Адвокат вказав, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація про виконавче провадження № 47291153, а матеріали цього виконавчого провадження органом державної виконавчої служби знищені.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості тривалого існування арешту майна за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій стягувача, представник скаржниці просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 21.04.2015 № 47291153 про відкриття виконавчого провадження;

2) визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 12.05.2015 № 47291153 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

3) визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 26.06.2015 № 47291153 про закінчення виконавчого провадження (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби);

4) зобов`язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , який накладено на підставі постанови від 12.05.2015 № 47291153 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (обтяження 9632120).

29.04.2026 скаргу прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 18.05.2026.

29.04.2026 задоволено клопотання представника скаржниці та витребувано від Святошинського ВДВС додаткові докази.

08.06.2026 представник скаржниці подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що після витребування судом матеріалів виконавчого провадження Святошинський ВДВС надав копії постанов про відкриття виконавчого провадження та арешт майна, з яких вбачається, що дійсно виконавчий документ за своїм змістом відповідає рішенню Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №1915/4189/2012. Разом із тим адвокат наполягав, що виконавче провадження не могло бути відкрито й на підставі виконавчого листа у справі № 1915/4189/2012, оскільки рішення у цій справі набрало законної сили 14.03.2013, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, а ухвалу суду першої інстанції про його поновлення ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 09.09.2014 було скасовано із відмовою у поновленні пропущеного строку. На думку представника скаржниці, наведене свідчить про незаконність відкриття виконавчого провадження незалежно від того, у якій саме справі був виданий виконавчий лист.

09.06.2026 витребувано з архіву Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для огляду у судовому засіданні матеріали цивільної справи № 1915/4189/2012 та залучено до участі у розгляді скарги в якості заінтересованої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

25.06.2026 представник скаржниці подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що Смик А.В. не приховувала від суду існування цивільної справи № 1915/4189/2012, оскільки формувала свою правову позицію виключно на підставі інформації, отриманої від Святошинського ВДВС, не мала доступу до матеріалів виконавчого провадження № 47291153 та дізналася про існування арешту лише у квітні 2026 році після звернення до нотаріуса.

26.06.2026 у судовому засіданні представник скаржниці адвокат Осів П.В. скаргу підтримав з підстав, викладених у скарзі та у додаткових поясненнях, та просив скаргу задовольнити.

26.06.2026 у судове засідання інші учасники судового процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, не з`явилися.

Указане згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухавши представника скаржниці, дослідивши матеріали справи та оглянувши матеріали цивільної справи № 1915/4189/2012, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги необхідно відмовити з таких підстав.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями ст. 18 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд встановив, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012 у цивільній справі № 1915/4189/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено та стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором № 03-2/855 від 10.12.2007 у розмірі 395360,55 грн, а також 3219 грн судового збору.

З матеріалів цивільної справи № 1915/4189/2012, витребуваної судом для огляду під час розгляду цієї скарги, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 брала участь у розгляді справи, заперечувала проти задоволення позову, а після ухвалення рішення скористалася правом на його апеляційне та касаційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 14.03.2013 рішення суду першої інстанції залишено без змін, у зв`язку із чим воно набрало законної сили.

Після набрання рішенням законної сили Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 28.05.2014 було видано виконавчий лист.

Як вбачається з копії постанови державного виконавця від 21.04.2015, на підставі зазначеного виконавчого документа відкрито виконавче провадження № 47291153.

12.05.2015 державним виконавцем у межах цього виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .

У подальшому постановою державного виконавця від 26.06.2015 виконавче провадження № 47291153 закінчено шляхом направлення виконавчого документа до іншого органу державної виконавчої служби за територіальністю.

Водночас із наданого суду витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що накладений постановою державного виконавця від 12.05.2015 арешт станом на день розгляду скарги залишається чинним.

Під час судового розгляду встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2015, постанові про арешт майна боржника від 12.05.2015, а також у відповіді Святошинського ВДВС від 13.04.2026 як виконавчий документ зазначено виконавчий лист № 607/16808/13-ц, виданий 28.05.2014 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Разом із тим суд встановив, що цивільна справа № 607/16808/13-ц розглядалася Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Матеріали цивільної справи № 607/16808/13-ц, а також рішення суду від 11.02.2014 свідчать, що ОСОБА_1 не була учасником зазначеної справи, рішення про стягнення з неї будь-якої заборгованості у цій справі судом не ухвалювалося, а предмет спору, сторони та зміст прийнятого рішення жодним чином не пов`язані із кредитним договором № 03-2/855 від 10.12.2007.

Водночас резолютивна частина виконавчого документа, зазначена у постановах державного виконавця, повністю співпадає із резолютивною частиною рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012 у справі № 1915/4189/2012.

Так, як у виконавчому документі, зазначеному державним виконавцем, так і у вказаному рішенні суду зазначено одного й того самого боржника - ОСОБА_1 , одного й того самого стягувача - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», той самий кредитний договір - № 03-2/855 від 10.12.2007, однаковий розмір основної заборгованості - 395360,55 грн та однаковий розмір судового збору - 3219 грн.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності свідчать про те, що зміст виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 47291153, повністю відповідає судовому рішенню, ухваленому саме у цивільній справі № 1915/4189/2012.

Крім того, суд встановив, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.10.2015, яка набрала законної сили, у межах цивільної справи № 1915/4189/2012 було замінено сторону виконавчого провадження № 47291153, а саме стягувача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на його правонаступника ТОВ «Кредитні ініціативи».

Постановляючи зазначену ухвалу, суд встановив факт існування виконавчого провадження № 47291153, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 28.05.2014 на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012 у справі № 1915/4189/2012, а також факт невиконання зазначеного судового рішення станом на момент розгляду заяви.

Матеріали справи не містять доказів скасування рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, його відкликання судом чи визнання недійсним у встановленому законом порядку.

Так само відсутні будь-які належні та допустимі докази виконання боржницею рішення суду або припинення зобов`язання, що виникло на підставі кредитного договору № 03-2/855 від 10.12.2007.

Щодо меж судового контролю при розгляді цієї скарги суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 447-451 ЦПК України предметом судового контролю є саме законність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час примусового виконання судового рішення, а не перевірка законності самого судового рішення або виконавчого документа, виданого на його виконання.

Отже, під час розгляду цієї скарги суд повинен встановити, чи діяв державний виконавець у межах наданих йому законом повноважень та чи були наявні правові підстави для відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника та вчинення інших виконавчих дій.

При цьому суд не наділений повноваженнями вирішувати питання про законність судового рішення, правильність його оформлення, правомірність видачі виконавчого листа чи виправлення допущених під час його оформлення помилок, оскільки такі питання вирішуються у порядку, визначеному процесуальним законом, судом, який видав виконавчий документ.

Щодо доводів про незаконність відкриття виконавчого провадження суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи заявлені у цій частині вимоги представник скаржниці покликався на ті обставини, що виконавче провадження № 47291153 відкрито на підставі виконавчого листа № 607/16808/13-ц, тоді як ОСОБА_1 не була учасником цивільної справи з таким номером.

Суд погоджується із тим, що зазначені у постановах державного виконавця реквізити виконавчого листа не узгоджуються із матеріалами цивільної справи № 607/16808/13-ц.

Дослідженими судом матеріалами підтверджено, що рішення у справі № 607/16808/13-ц ухвалено за позовом ПАТ «Імексбанк» до інших осіб, ОСОБА_1 учасником цієї справи не була, а її предмет та зміст жодним чином не пов`язані із кредитним договором № 03-2/855 від 10.12.2007.

Разом із тим наведена обставина сама по собі не є достатньою для висновку про незаконність відкриття виконавчого провадження № 47291153.

Як встановив суд під час розгляду скарги, усі інші реквізити виконавчого документа, зазначеного державним виконавцем, а саме боржник, стягувач, номер кредитного договору, предмет стягнення, розмір присудженої заборгованості та сума судового збору повністю відповідають рішенню Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012 у цивільній справі № 1915/4189/2012.

Більше того, матеріали саме цієї цивільної справи підтверджують, що 28.05.2014 на виконання зазначеного рішення було видано відповідний виконавчий лист, який містить помилкове зазначення номера судової справи № 607/16808/13-ц замість № 1915/4189/2012.

Отже, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що виконавче провадження № 47291153 фактично відкрито з метою примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012 у цивільній справі № 1915/4189/2012.

Сам по собі факт невідповідності номера виконавчого листа іншим встановленим судом обставинам не свідчить про відкриття виконавчого провадження щодо іншого судового рішення.

Суд виходить із того, що виконавчий документ ідентифікується не лише номером судової справи, а сукупністю усіх його реквізитів, зокрема зазначенням сторін виконавчого провадження, змістом резолютивної частини рішення, підставою виникнення зобов`язання та розміром присуджених сум.

У даному випадку саме ці реквізити дозволяють однозначно визначити судове рішення, яке підлягало примусовому виконанню. Відтак неправильне зазначення номера судової справи за відсутності будь-яких інших розбіжностей не спростовує факту виконання рішення у справі № 1915/4189/2012.

При цьому суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів визнання виконавчого листа від 28.05.2014 таким, що не підлягає виконанню, його скасування, відкликання або визнання недійсним у встановленому законом порядку.

За таких обставин державний виконавець, отримавши виконавчий документ, який відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження», не був наділений повноваженнями перевіряти правильність оформлення такого виконавчого документа чи оцінювати законність його видачі судом.

Вирішення зазначених питань виходить за межі компетенції органів державної виконавчої служби та належить виключно до повноважень суду.

Суд звертає увагу, що неправильне зазначення номера судової справи міститься безпосередньо у виконавчому листі, виданому судом, а не у постановах державного виконавця. Відтак державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, відтворив реквізити виконавчого документа, поданого для примусового виконання, і не мав правових підстав самостійно змінювати його зміст або ставити під сумнів правильність оформлення такого документа.

Відтак самі лише доводи представника скаржниці щодо невідповідності номера виконавчого листа не свідчать про незаконність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 47291153.

Також суд відхиляє доводи представника скаржниці про те, що виконавче провадження незаконно відкрито Святошинським ВДВС, оскільки ОСОБА_1 не проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Відтак місце проживання боржника не було єдиним критерієм визначення компетенції органу державної виконавчої служби.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на момент пред`явлення виконавчого документа до виконання були відсутні будь-які передбачені законом підстави для звернення стягувача саме до Святошинського ВДВС.

Саме лише посилання представника скаржниці на те, що ОСОБА_1 не була зареєстрована та не проживала за адресою, зазначеною у постановах державного виконавця, не спростовує правомірності відкриття виконавчого провадження цим органом державної виконавчої служби, оскільки не доводить відсутності інших передбачених законом підстав для здійснення виконавчих дій саме Святошинським ВДВС.

Щодо доводів про пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання суд зазначає таке.

В обґрунтування скарги у цій частині адвокат вказав, що виконавче провадження № 47291153 не могло бути відкрито і на підставі виконавчого листа, виданого у справі № 1915/4189/2012, оскільки ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 09.09.2014 було скасовано ухвалу суду першої інстанції про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та відмовлено ТОВ «Кредитні ініціативи» у задоволенні відповідної заяви.

Як вбачається зі змісту ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 09.09.2014, предметом її перегляду було виключно питання про наявність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання за заявою ТОВ «Кредитні ініціативи».

За результатами апеляційного перегляду суд дійшов висновку про відсутність саме у ТОВ «Кредитні ініціативи» належних правових підстав для звернення із такою заявою та відмовив у її задоволенні.

Разом із тим вказаною ухвалою не вирішувалося питання про законність рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012, не скасовувався виданий на його виконання виконавчий лист, не вирішувалося питання про визнання такого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та не надавалася оцінка законності дій державного виконавця, вчинених у подальшому під час примусового виконання судового рішення.

Відтак сама по собі зазначена ухвала не є безумовною підставою для висновку про незаконність відкриття виконавчого провадження № 47291153.

Більше того, суд приймає до уваги, що після постановлення ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 09.09.2014 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.10.2015, яка набрала законної сили, було здійснено заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні № 47291153.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд встановив, що на виконанні органу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 47291153, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого 28.05.2014 на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012, а також встановив, що зазначене судове рішення станом на час розгляду заяви не виконано.

Указана ухвала суду набрала законної сили, не скасована та є чинною.

Так само і оцінка судом законності видачі виконавчого листа або дотримання строку його пред`явлення до виконання у межах цієї скарги фактично означала б перегляд судових рішень, постановлених у справі № 1915/4189/2012, поза межами передбачених процесуальним законом процедур, що є неприпустимим.

Щодо вимоги про скасування арешту майна суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи вимоги про скасування постанови державного виконавця від 12.05.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також про зобов`язання Святошинського ВДВС зняти накладений арешт, адвокат покликався на те, що виконавче провадження № 47291153 закінчено, його матеріали знищено, відомості про нього відсутні в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, а тому подальше існування арешту є безпідставним.

Як встановлено під час судового розгляду, постановою державного виконавця від 26.06.2015 виконавче провадження № 47291153 закінчено не у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду, а у зв`язку з направленням виконавчого документа до іншого органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (у редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім, зокрема направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби) арешт, накладений на майно боржника, знімається.

Відтак сама по собі постанова про закінчення виконавчого провадження не свідчить про припинення обов`язку боржника виконати судове рішення та не підтверджує відсутності у стягувача права вимоги.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що невчинення державним виконавцем дій щодо зняття арешту з належного ОСОБА_1 майна на момент закінчення виконавчого провадження відповідало вимогам законодавства, чинного на той час, а відтак підстави для визнання такої бездіяльності неправомірною відсутні.

Суд зазначає, що сам по собі факт направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби не є безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема з постановою Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 333/395/22.

Навпаки, досліджені судом матеріали справи підтверджують, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012 станом на час розгляду цієї скарги не виконано. Жодних належних та допустимих доказів погашення ОСОБА_1 заборгованості, присудженої зазначеним рішенням суду, матеріали справи не містять.

Так само відсутні докази припинення права вимоги стягувача чи припинення самого зобов`язання з інших підстав, передбачених законом.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку, що арешт майна втратив своє правове призначення.

Посилання представника скаржниці на окремі правові висновки Верховного Суду щодо необхідності зняття арешту після завершення виконавчого провадження суд оцінює критично та вважає їх нерелевантними до тих правовідносин, що мають місце під час розгляду цієї скарги.

У справах, на які посилається представник скаржниці, судами було встановлено обставини, які свідчили про відсутність подальших майнових претензій стягувача або про неможливість подальшого примусового виконання рішення.

Натомість у цій справі таких обставин суд не встановив. Навпаки, матеріалами справи підтверджується існування чинного судового рішення про стягнення заборгованості, відсутність доказів його виконання та відсутність судових рішень про припинення обов`язку боржниці щодо його виконання.

За таких обставин сам по собі факт закінчення окремого виконавчого провадження не є достатньою підставою для визнання незаконним накладеного державним виконавцем арешту.

Щодо здійснення судового контролю у межах саме цивільної справи № 607/16808/13-ц суд зазначає таке.

Як суд уже вказував, відповідно до ст. 447-453 ЦПК України судовий контроль здійснюється судом, який ухвалив рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Під час розгляду цієї скарги суд встановив, що виконавче провадження № 47291153 фактично було відкрито на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012 у цивільній справі № 1915/4189/2012.

Натомість цивільна справа № 607/16808/13-ц стосується інших сторін, іншого предмета спору та іншого судового рішення, яке не має жодного відношення до кредитних правовідносин між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Відтак саме у межах цивільної справи № 1915/4189/2012 повинні вирішуватися питання судового контролю за виконанням рішення, ухваленого у цій справі, у тому числі питання щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, якщо вони безпосередньо пов`язані із виконанням саме цього судового рішення.

Подання скарги у межах цивільної справи № 607/16808/13-ц, рішення у якій не виконувалося та не могло виконуватися у виконавчому провадженні № 47291153, саме по собі не створює підстав для здійснення судового контролю за виконанням рішення, постановленого в іншій цивільній справі.

При цьому суд звертає увагу, що наведений висновок не позбавляє скаржницю права на звернення до суду із відповідними вимогами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, якщо вона вважає, що під час виконання рішення у справі № 1915/4189/2012 її права були порушені.

Указане також підтверджується тим, що у судовому засіданні представник скаржниці вказав, що вже звернувся до суду зі скаргою на рішення Святошинського ВДВС у межах цивільної справи № 1915/4189/2012.

Оцінивши всі надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скаржницею не доведено наявності обставин, які б свідчили про незаконність постанови державного виконавця від 21.04.2015 про відкриття виконавчого провадження № 47291153, постанови від 12.05.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанови від 26.06.2015 про закінчення виконавчого провадження (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), а також незаконність незняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 у межах цього виконавчого провадження.

Доводи скарги фактично ґрунтуються на неправильному зазначенні номера виконавчого листа у постановах державного виконавця, однак суд встановив, що зазначена невідповідність не впливає на можливість однозначної ідентифікації судового рішення, яке фактично виконувалося, та не спростовує існування чинного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.12.2012 у справі № 1915/4189/2012, на виконання якого було відкрито виконавче провадження № 47291153.

Інші доводи скаржниці зводяться до оцінки законності видачі виконавчого листа та дотримання строку його пред`явлення до виконання, що не входить до предмета судового контролю при розгляді цієї скарги.

За таких обставин, дослідивши надані докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. 2, 258-261, 353, 354, 447-1, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовити повністю.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених скаржницею та пов`язаних з розглядом скарги судових витрат на 06.07.2026 на 15 год. 30 хв. у залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: вул. Котляревського, буд. 34, м. Тернопіль.

Надати скаржниці строк п`ять днів з дня постановлення ухвали суду для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 01.07.2026.