Решение № 137908091, 29.05.2026, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_____________

Справа № 572/4214/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Слободянюка Б. К.

за участю секретаря судових засідань Кардаш К. О.

представника позивача адвоката Дрожжин М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Сарненський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до відповідача в якому просить визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису про її народження де записати батьком дитини ОСОБА_2 , прізвище дитини ОСОБА_3 залишити без змін; стягувати з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебувавала у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , від якого у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дитини у свідоцтві про народження були записані зі слів матері, відповідно до частини першої статті 135 СК України, а саме в свідоцтві про народження ОСОБА_3 в графі батько вказаний ОСОБА_4 .

Після народження дитини ОСОБА_3 , відповідач обіцяв позивачу, що даватиме кошти на утримання дитини, прийматиме участь у її вихованні, однак по даний час обіцяного не виконав, з дитиною не спілкується, не приймає участі у її вихованні, не надає коштів на її утримання. Вказує, що вона сама не може забезпечити належний рівень утримання дитини, тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 29.09.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

18.11.2025 року призначено судову біологічну (молекулярно-генетичну) експертизу, проведення якої доручено Львівському НД експертно-криміналістичному центру МВС України. Провадження в справі на час проведення експертизи зупинено.

24.03.2026 року Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром від було повернуто без виконання ухвалу про призначення експертизи в зв`язку неможливістю проведення експертизи, оскільки ОСОБА_2 для відбору зразків не з`явився. 26.03.2026 року провадження в справі було поновлено.

13.05.2026 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримали, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.128-130 ЦПК України, про причини неявки від відповідача повідомлення не надійшло.

Представник третьої особи просив проводити розгляд справи без їх участі.

На думку суду в матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України у відсутності відповідача, який не з`явився в судове засідання.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких підстав.

Між сторонами виникли правовідносини щодо визначення походження дитини, яка народилася після 01 січня 2004 року та які регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Із наданої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00052760700 встановлено, що в актовому записі №2 від 09.01.2019 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про батька ОСОБА_4 записані відповідно до ч.1 ст.130 Сімейного кодексу України.

Згідно ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина, на скільки це можливо, має право знати своїх батьків.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Аналогічні положення викладені в ст. 5 СК України.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125цього Кодексу.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Преамбула та ст. 7, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у Конвенції, держави-учасниці надають батькам належну допомогу у виконанні обов`язків по вихованню дітей.

Статтями 3, 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.

Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Призначена судом експертиза не проведена через відсутність біологічного матеріалу відповідача, який не з`явився для відбору порівняльних зразків.

Відповідач достовірно знав про наявність в суді цивільної справи щодо визнання його батьківства та призначення судової медико-генетичної експертизи, про що міститься в матеріалах повідомлення про вручення судових повісток, однак ухилився від явки для проведення експертизи і суду не надав будь-яких доказів неявки для проведення експертизи з поважних причин.

Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо неї.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає до задоволення.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181, 183, 184 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції "Про права дитини" незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ст.27 цієї Конвенції дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. ст. 180, 181, 182 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов`язку кошти на утримання дітей стягуються з них в судовому порядку. Аліменти на неповнолітніх дітей з їх батьків стягуються в розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, доведеними є вимоги позивачки про стягнення аліментів з відповідача на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку, але гне менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі частини 1 статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 05.08.2025 року.

За ч. 1 п. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, ст.136 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Сарненський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у с. Велике Вербче, Сарненського району, Рівненської області.

Внести зміни до актового запису № 2 від 09.01.2019 року, складеного виконавчим комітетом Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області де записати батьком дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у с. Велике Вербче, Сарненського району, Рівненської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 .

Прізвище дитини ОСОБА_3 залишити без змін.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 05.08.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Сарненський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: м. Сарни, вул. Широка, буд.31, Рівненська область, код ЄДРПОУ: 34784751.

Суддя: