Постановление суда № 137890865, 02.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

02 липня 2026 року Справа № 160/10058/26 провадження №ЗП/280/34/26 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Дніпро, 49089, код ЄДРПОУ 34824364) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду, за підсудністю з Третього апеляційного адміністративного суду, надійшла адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі відповідач про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.01.2026 судом ухвалено рішення у справі №160/36636/25, яким, зокрема, зобов`язано орган державної влади виконавчої служби повторно розглянути хаяву позивача. Апеляційна скарга не подавалась, рішення суду набрало законної сили. Вказує, що позивач неодноразово звертався до суду із заявами про видачу виконавчого листа, а саме 12.02.2026 та 16.02.2026. Також, позивач звертався до 26.02.2026 зі скаргою до Голови суду щодо затримки видачі виконавчого листа. Зазначає, що станом на подання вказаної позовної заяви виконавчий лист не видано, до ЄСІТС не направлено, до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не внесено. Зазначена бездіяльність відповідача слугувала для звернення з вказаною позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі №160/10058/26 (провадження №ЗП/280/34/26) та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

28.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №160/36636/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними дій задоволено частково. Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управлінняМіністерства юстиції (м. Одеса) Кравченка Євгена Сергійовича щодо повернення виконавчого листа у справі № 160/15487/25 без прийняття до виконання. Скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 19.12.2025 № 79788862/9. та Зобов`язано Другий Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2025 року про прийняття до примусового виконання виконавчий лист № 160/15487/25 виданого 28.11.2025 року та відкрити виконавче провадження за цим виконавчим листом. У задоволенні решти вимог відмовлено. Означене рішення набрало законної сили 30.01.2026 року. Відповідно до статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавч ого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Підпунктом 18.1 підпункту 18 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України встановлено, що оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. В ч.4 статті 373 КАС України зазначено, що протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавч ий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєструвиконавч их документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавч их документів, надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом. Проте, відповідно до підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України. Пунктом 1 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України встановлено, що частини четверта , сьома та восьма статті 373 (в частині внесення документів до Єдиного державного реєстру виконавчих документів), абзац другий частини третьої статті 374 цього Кодексу вводяться в дію через 30 днів із дня опублікування Державною судовою адміністрацією України повідомлення про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у газеті «Голос України». На даний момент оголошення про створення та забезпечення функціонування підсистеми (модуля) «Єдиний державний реєстр виконавчих документів» відсутнє. Тому внести виконавчий лист по справі №160/36636/25 до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та до електронного кабінету позивача у суду не має можливості. З урахуванням норм КАС України та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, працівником апарату суду 16.02.2026 року на поштову адресу позивача направлено оригінал виконавчого листа та належним чином завірена копія рішення суду з відміткою про набрання законної сили. Разом з тим, пп.18.1 пп. 18 п. 1 Перехідних положень КАС України та розділом ХІХ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України встановлено, що одночасна видача судом виконавчого документа одній і тій самій особі в паперовій та електронній формах не допускається. Тому, після повернення на адресу суду конверту з вкладенням (оригіналом виконавчого листа та завіреною копією рішення суду) та з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», 20.04.2026 року виконавчий лист надіслано позивачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Згідно даних автоматизованої системи документообігу суду «Діловодство спеціалізованого суду», виконавчий лист звернено до виконання 21.04.2026 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. За таких обставин, дії Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідають положенням законодавчого регулювання, ґрунтуються на законі та є правомірними, тому не порушують прав позивача. Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.062026 до суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з позицією відповідача та просить відхилити доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №160/36636/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними дій задоволено частково:

визнано протиправними дії старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кравченка Євгена Сергійовича щодо повернення виконавчого листа у справі № 160/15487/25 без прийняття до виконання. Скасовано повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 19.12.2025 № 79788862/9;

зобов`язано Другий Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2025 року про прийняття до примусового виконання виконавчий лист № 160/15487/25 виданого 28.11.2025 року та відкрити виконавче провадження за цим виконавчим листом.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 30.01.2026 року.

02.02.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про видачу виконавчого листа у справі №160/36636/25, в якій просив видати виконавчий лист по справі в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, надіслати електронний виконавчий лист до його електронного кабінету в ЄСІТ.

16.02.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про видачу виконавчого листа, в якій просив невідкладно видати виконавчий лист по справі №160/3666/25 в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, надіслати електронний виконавчий лист до його електронного кабінету в ЄСІТ.

12.04.2024 позивач звернувся зі скаргою на ім`я голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду з проханням перевірити причини невидачі виконавчого листа у справі №160/36636/25, забезпечити невідкладну видачу виконавчого листа в електронному вигляді та його направлення до його електронного кабінету в ЄСІТ.

Судом встановлено, що виконавчий лист у справі №160/36636/25 було надіслано позивачу з рекомендованим повідомленням на адресу Червоний Камінь, 3/52, м. Дніпро, 49128 однак, на адресу суду вміст конверту з вкладенням (оригіналом виконавчого листа та завіреною копією рішення суду) з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», про що свідчять копії вказаних документів, які міститься в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що довідкою про доставку електроного листа, документ в електронному вигляді «Виконавчий лист від 16.02.26 по справі №160/36636/25 було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в його електроний кабінет 20.04.2023 о 20:58.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо невидачі виконавчого листа у справі № №160/36636/25, звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача та його посадової особи пов`язаною із видачею виконавчого листа у справі № №160/36636/25 рішення, у якій ухвалено на користь позивачки та набрало законної сили, звернення якого до виконання врегульовано положеннями статті 373 КАС України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1650 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому, суд наголошує на тому, що визначення належної юрисдикції передує розгляду справи по суті. Це означає, що перед тим, як суд почне розглядати справу по суті, він повинен переконатися, що має право розглядати цю категорію справ, оскільки Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Так, КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

На підставі частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення від 23.05.2001 № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18, а також у постановах Верховного Суду, від 27.11.2019 у справі № 320/3328/19, від 26.05.2021 у справі №460/9271/20, від 06.07.2021 у справі №240/533/21, від 31.01.2023 у справі №640/13808/21.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03.04.2018 у справі №820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

За висновками, неодноразово викладеними Великою Палатою Верховного Суду, відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви (скарги) та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі відповідного порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності суду.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, у постановах від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц, від 08.10.2020 у справі №826/56/18, а також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 09.11.2020 у справі №420/3143/20, від 18.11.2021 у справі №580/3638/21, від 26.01.2023 у справі №420/9956/22, від 21.07.2022 у справі №580/5292/21, від 08.05.2023 у справі №580/2605/22, від 13.06.2024 у справі №280/8200/23, від 10.04.2025 у справі №560/19107/24, від 12.09.2025 у справі №160/30739/24, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення наведеного спору.

Судом встановлено, що виконавчий лист у справі №160/36636/25 було надіслано позивачу з рекомендованим повідомленням на адресу Червоний Камінь, 3/52, м. Дніпро, 49128 однак, на адресу суду вміст конверту з вкладенням (оригіналом виконавчого листа та завіреною копією рішення суду) з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», про що свідчять копії вказаних документів, які міститься в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що довідкою про доставку електроного листа, документ в електронному вигляді «Виконавчий лист від 16.02.26 по справі №160/36636/25 було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в його електроний кабінет 20.04.2026 о 20:58.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, Виконавчий лист від 16.02.26 по справі №160/36636/25 вважається врученим позивачу 21.04.2026 в його електронному кабінеті.

Суд встановив, що позовні вимоги у цій справі стосуються бездіяльності Дніпропетровського окружного адміністративного суду, вчинення (невчинення) судом, яких передбачено процесуальним законом у конкретній справі №160/36636/25, тому не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого відповідним процесуальним законом.

Отже, спірні правовідносини за своїм змістом не є владно-управлінськими, стосуються дій/ бездіяльності суду (судді) щодо процесуальних питань у межах конкретних справ. Цей спір не можна класифікувати як публічно-правовий.

Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому, відповідні обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що спірні правовідносини за своїм змістом не є владно-управлінськими, стосуються дій/бездіяльності суду (суддів) щодо процесуальних питань у межах конкретних справ, відповідно цей спір не можна класифікувати як публічно-правовий і спір у цій справі не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства, а провадження у даній справі слід закрити.

До того ж, суд звертає увагу, підпунктом 18.1 підпункту 18 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України встановлено, що оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

В частині 4 статті 373 КАС України зазначено, що протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавч ий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєструвиконавч их документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавч их документів, надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом.

Відповідно до підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України.

Пунктом 1 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України встановлено, що частини четверта , сьома та восьма статті 373 (в частині внесення документів до Єдиного державного реєстру виконавчих документів), абзац другий частини третьої статті 374 цього Кодексу вводяться в дію через 30 днів із дня опублікування Державною судовою адміністрацією України повідомлення про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у газеті «Голос України».

На даний момент оголошення про створення та забезпечення функціонування підсистеми (модуля) «Єдиний державний реєстр виконавч их документів» відсутнє. Тому внести виконавчий лист по справі №160/36636/25 до Єдиного державного реєстру виконавчих документів у суду не має можливості.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №160/10058/26 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, оскільки у цьому випадку адміністративним суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Керуючись статтями 238, 241, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №160/10058/26 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака