Решение № 137889439, 02.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 липня 2026 р. Справа № 120/14921/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 25.03.2025 №ЦО-2409 про встановлення ІІІ групи інвалідності.

Ухвалою суду від 10.11.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

13.03.2026 року Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" подала до суду пояснення по справі, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що експертна команда ЦОФСО ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» прийняла рішення про підтвердження рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.07.2024 року за № 30/575, яке не оскаржується та на сьогодні є чинним. На переконання відповідача, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО від 25.03.2025 року за № ЦО-2409, яким було підтверджене попереднє рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи №2 від 09.07.2024 року за № 30/575, щодо позивача, у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024р. № 1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив, що ОСОБА_1 з дитинства було встановлено ІІ групу інвалідності, яку вона мала до 2013 року.

З 2013 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, інвалід з дитинства, безстроково.

Як зазначає сторона позивача, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, ОСОБА_1 звернулася до Могилів-Подільської МСЕК для розгляду питання про встановлення їй ІІ групи інвалідності.

Рішенням Могилів-Подільської міжрайонної МСЕК від 10.06.2024 року позивачу підтверджено ІІІ групу інвалідності, інвалідність з дитинства, безстроково.

У зв`язку з незгодою позивача з прийнятим рішенням медико-експертну справу щодо ОСОБА_1 було передано до Вінницької обласного центру медико-соціальної експертизи № 2.

Рішенням Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 2 позивачу повторно підтверджено III групу інвалідності, інвалідність з дитинства, безстроково; у встановленні II групи інвалідності відмовлено.

09.07.2024 року позивач подала на ім`я керівника Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи заяву, в якій висловила незгоду із прийнятим рішенням у зв`язку з неврахуванням однієї зі хвороб при розгляді її заяви.

Листом від 01.10.2024 року № 56-(08)3397 позивача було запрошено прибути до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства хорони здоров`я України» 23.10.2024 року для розгляду питання щодо оскарження рішення Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 2.

За протокольним рішенням Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства хорони здоров`я України» позивача було скеровано на дообстеження у Вінницький науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю (Навчально-науково-лікувальний комплекс) Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, яке було здійснено протягом 11-15 листопада 2024 року.

20.01.2025 року та 21.01.2025 року позивач звернулася з листом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», до якого було додано виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 6537.

Доказів відповіді відповідача на таке звернення матеріали справи не містять.

Після чергового звернення 25.09.2025 року до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» остання надіслала позивачеві лист від 03.10.2025 року №4523/01-19, згідно з яким експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи було розглянуто та детально проаналізовано матеріали медико-соціальної справи позивача; за результатами розгляду 25.03.2025 року було прийнято експертне рішення та сформовано документи; крім того рекомендованим листом від 24.04 2025 року надіслано на адресу позивача витяг з рішення експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи від 25.03.2025 року.

Позивач стверджує, що жодного запрошення від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» для участі у розгляді своєї скарги, а також на проходження обстеження в клініці Інституту за адресою: м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-А на особисту поштову адресу, на електрону пошту або за місцем роботи вона не отримувала, як і рішення за наслідками розгляду скарги.

Вважаючи, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 25.03.2025 № ЦО-2409 протиправно залишено без змін рішення Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 09.07.2024 № 30/575, а відтак, відмовлено позивачу у встановленні II групи інвалідності, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 №1317 (втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024) було затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, відповідно до яких медико-соціальну експертизу проводили медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 №561 ( втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я №2067 від 10.12.2024) була затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності, пунктом 1.4 якої було визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. При огляді у МСЕК проводились вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Вказана Інструкція була чинна станом на час звернення позивача з заявою про встановлення їй ІІ групи інвалідності.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809 права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії було покладено на державну установу "Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" з дати підписання цього наказу.

Цим же наказом затверджено нове Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ. Вказаний наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я №2022 від 03.12.2024 "Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи". Цим наказом права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладені на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673). Відповідно до цього наказу Центру оцінювання функціонального стану особи визначено забезпечити прийняття медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 № 1338.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення) експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою №1338.

У пункті 7 Положення зазначено, що права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Згідно з п. 10 Порядку №1338 рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення.

Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та необхідних досліджень, проведених на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Аналогічне положення зазначене у п. 51 Порядку, в якому встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Відповідно до п. 53 Порядку після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

За змістом п. 47 Порядку №1338 повторне оцінювання осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться раз на один - три роки або в інший строк, визначений відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 № 1338.

Відповідно до пунктів 57 - 59 Порядку №1338 рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник), їх уповноваженими представниками в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.

Скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):

у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи;

в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості).

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи" затверджено серед іншого: перелік відомостей, що містяться в направленні на оцінювання повсякденного функціонування особи; перелік відомостей, що містяться в протоколі розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи; перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; форму направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи; форму рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; форму витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що з 2013 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, інвалід з дитинства, безстроково.

Як зазначає сторона позивача, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, ОСОБА_1 звернулася до Могилів-Подільської МСЕК для розгляду питання про встановлення їй ІІ групи інвалідності.

Рішенням Могилів-Подільської міжрайонної МСЕК від 10.06.2024 року позивачу підтверджено ІІІ групу інвалідності, інвалідність з дитинства, безстроково.

У зв`язку з незгодою позивача з прийнятим рішенням медико-експертну справу щодо ОСОБА_1 було передано до Вінницької обласного центру медико-соціальної експертизи № 2.

Рішенням Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 2 позивачу повторно підтверджено III групу інвалідності, інвалідність з дитинства, безстроково; у встановленні II групи інвалідності відмовлено.

09.07.2024 року позивач подала на ім`я керівника Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи заяву, в якій висловила незгоду із прийнятим рішенням у зв`язку з неврахуванням однієї зі хвороб при розгляді її заяви.

Листом від 01.10.2024 року № 56-(08)3397 позивача було запрошено прибути до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства хорони здоров`я України» 23.10.2024 року для розгляду питання щодо оскарження рішення Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 2.

За протокольним рішенням Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства хорони здоров`я України» позивача було скеровано на дообстеження у Вінницький науково-дослідний інститут реабілітації осіб з інвалідністю (Навчально-науково-лікувальний комплекс) Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, яке було здійснено протягом 11-15 листопада 2024 року.

20.01.2025 року та 21.01.2025 року позивач звернулася з листом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», до якого було додано виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 6537.

Доказів відповіді відповідача на таке звернення матеріали справи не містять.

Після чергового звернення 25.09.2025 року до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» остання надіслала позивачеві лист від 03.10.2025 року №4523/01-19, згідно з яким експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи було розглянуто та детально проаналізовано матеріали медико-соціальної справи позивача; за результатами розгляду 25.03.2025 року було прийнято експертне рішення та сформовано документи; крім того рекомендованим листом від 24.04 2025 року надіслано на адресу позивача витяг з рішення експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи від 25.03.2025 року.

Водночас, суду не надані належні докази того, що позивач отримувала у встановленому порядку рішення чи повідомлення про запрошення її на огляд від Центру оцінювання функціонального стану особи при державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» в частині перевірки обґрунтованості розгляду його скарги. Протилежне суду не доведене.

Також не надано доказів того, що рішення за результатом розгляду скарги позивача приймалось відповідачем на підставі всебічної оцінки і вивчення медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, проведених щодо неї необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова; не надані докази того, що позивач від проходження повного медичного обстеження/оцінювання стану здоров`я відмовилася.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що під час розгляду скарги позивача було забезпечено дотримання вимог Порядку №1338 щодо процедури її розгляду, зокрема належного повідомлення позивача про розгляд скарги та забезпечення можливості її участі в оцінюванні. Матеріалами справи підтверджено, що рішення від 25.03.2025 прийняте заочно, без виклику та участі позивача. Докази належного виклику чи повідомлення останнього про проведення повторного оцінювання/ розгляду скарги суду не надані.

При цьому, як зазначалося судом, позивач неодноразово зверталася до відповідача з заявами, в яких просила повідомити про остаточне рішення стосовно надання їй групи інвалідності, зокрема, 20.01.2025 року та 21.01.2025 року позивач звернулася з листом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», до якого було додано виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 6537.

В той же час, суд звертає увагу, що оскільки рішення медико-соціальної експертної комісії про залишення ОСОБА_2 групи інвалідності були прийняті до вступу в дію Порядку №1338, то перевірка обґрунтованості вказаних рішень МСЕК повинна проводитися Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Так, пункт 68 Порядку № 1338 встановлює, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

Як уже зазначалося, у скарзі щодо прийнятого Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи № 2 рішення стосовно залишення позивачу ІІІ групи інвалідності позивач наполягала на особистій присутності під час розгляду цієї скарги; Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства хорони здоров`я України розпочала розгляд скарги за участю позивача.

Проте позивач не була заслухана з цього приводу, відповідно оскаржуване рішення прийнято відповідачем без забезпечення права позивача на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України «Про адміністративну процедуру».

Отже, відповідач діяв протиправно, провівши оцінювання без участі позивача (заочно), не запросивши її для проходження повторного повного медичного обстеження, не отримавши відмови позивача від такого обстеження.

Також слід зазначити про відсутність доказів прийняття рішення про проведення заочного розгляду.

Таким чином, проведення перевірки обтрунтованості та залишення без змін зазначеного рішення Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 2 з порушенням порядку, здійснено відповідачем всупереч принципам «юридичної визначеності й легітимних очікувань» та «належного урядування», що порушує вимогу «якості закону», про що неодноразово було зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини, у постанові Верховного Суду України від 21.07.2016 у справі № 909/1172/15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому судом випадку відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення МСЕК, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 25.03.2025 № ЦО-2409, прийняте за результатами перевірки обґрунтованості рішення Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 2 від 09.07.2024 №30/575 про встановлення III групи інвалідності безстроково.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 340/2074/19 зроблений висновк, що стаття 245 КАС України визначає спосіб захисту, який складається з двох частин: а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і б) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію або прийняти рішення.

З огляду на вищезазначене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду наголосив, що сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене подальшими діями або бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, оскільки їх врахування цілковито залежить від відповідача; це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту; визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 340/2074/19 зроблений висновок, що стаття 245 КАС України визначає спосіб захисту, який складається з двох частин: а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і б) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію або прийняти рішення.

З огляду на вищезазначене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду наголосив, що сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене подальшими діями або бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, оскільки їх врахування цілковито залежить від відповідача; це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту; визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.

З огляду на викладене, зобов`язання Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров 'я України» повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у цій справі є належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій та рішення при розгляді цієї адміністративної справи.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши надані сторонами докази по справі та вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про існування правових підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 25.03.2025 № ЦО-2409, прийняте за результатами перевірки обґрунтованості рішення Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 2 від 09.07.2024 №30/575 про встановлення III групи інвалідності безстроково.

Зобов`язати Державну установу «Український державний науково- дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у цій справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Макаревського Феодосія, 1-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005, код ЄДРПОУ: 03191673)

Суддя Чернюк Алла Юріївна