Постановление суда № 137883239, 02.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1061/17

У Х В А Л А

02.07.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про банкрутство Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана",

за участі:

ліквідатора: Ковальського Ігоря Ігоровича,

від кредитора - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області: Никифорука Олега Івановича,

від Фонду державного майна України: Ставнійчук Людмили Вікторівни (в режимі відеоконференцзв`язку),

інші учасники у справі про банкрутство в судове засідання не з`явилися,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана". Справа перебуває в процедурі ліквідації банкрута, ліквідатор (арбітражний керуючий) Ковальський І. І.

Ухвалою від 09.04.2026 суд, зокрема, прийняв до відома звіт ліквідатора Ковальського І. І. про проведення ліквідаційної процедури Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" (вх. № 6075/26 від 01.04.2026) за період з 01.01.2026 по 31.03.2026; задовольнив клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Ковальського І. І. (вх. № 3014/26 від 01.04.2026) про продовження строку ліквідаційної процедури Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" та повноважень ліквідатора строком на шість місяців; строк ліквідаційної процедури Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" та повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) Ковальського І. І. у справі № 909/1061/17 продовжив на шість місяців (до 11.10.2026); відклав розгляд справи на 02.07.2026; зобов`язав ліквідатора, у строк до 26.06.2026, надати суду належним чином сформований звіт ліквідатора та всі додатки до звіту, які передбачені статтею 65 Кодексу України з процедур банкрутства. У разі неможливості подання остаточного звіту подати проміжний звіт; явку ліквідатора визнав обов`язковою.

26.06.2026 за вх. № 12290/26 через канцелярію суду від ліквідатора Ковальського І. І. надійшов звіт ліквідатора за період з 01.04.2026 по 25.06.2026.

26.06.2026 за вх. № 12285/26 через канцелярію суду від ліквідатора Ковальського І. І. надійшло клопотання про зобов`язання ПП "Інвестодорсервіс" забезпечити охорону та збереження цілісності майна, до моменту його конфіскації (вилучення) з незаконного обігу Національною поліцією України чи іншими державними установами.

26.06.2026 за вх. № 12285/26 через канцелярію суду від ліквідатора Ковальського І. І. надійшло клопотання про виключення товарно-матеріальтних цінностей з ліквідаційної маси банкрута та припинення права власності на них.

Розглянувши подані клопотання, звіт ліквідатора, дослідивши матеріали справи про банкрутство, суд встановив таке.

Щодо клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Ковальського І. І. про зобов`язання ПП "Інвестодорсервіс" забезпечити охорону та збереження цілісності майна, до моменту його конфіскації (вилучення) з незаконного обігу Національною поліцією України чи іншими державними установами.

Як убачається зі змісту клопотання, ліквідатор просить суд зобов`язати ПП "Інвестдорсервіс" забезпечити охорону та збереження цілісності придбаних ним у АТ "Оріана" монжусів № 7 та № 8, в яких, за даними бухгалтерського обліку банкрута, перебуває сірчана кислота в кількості 37, 745 тон, до моменту її конфіскації (вилучення) з незаконного обігу Національною поліцією України чи іншими державними установами.

В обґрунтування заявленого клопотання ліквідатор посилається на те, що монжуси № 7 та № 8 належать ПП "Інвестдорсервіс", останньому було відомо про наявність у них сірчаної кислоти ще під час укладення договору купівлі-продажу, однак підприємством не вжито заходів щодо укладення договору з банкрутом, а ліквідатор протягом тривалого часу фактично здійснює контроль за технічним станом зазначених ємностей та їх цілісністю.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, саме ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно банкрута, забезпечує його збереження, здійснює управління та розпорядження майном банкрута, а також вживає заходів, спрямованих на формування та збереження ліквідаційної маси.

Положення Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України не передбачають повноважень Господарського суду покладати на третіх осіб обов`язок щодо охорони чи забезпечення збереження майна боржника за відсутності визначеного законом або договором відповідного обов`язку.

Посилання ліквідатора на статті 11, 509 Цивільного кодексу України також не можуть бути підставою для задоволення клопотання, оскільки наведені норми визначають загальні засади виникнення та виконання цивільних зобов`язань, однак самі по собі не породжують для ПП "Інвестдорсервіс" обов`язку здійснювати охорону майна чи забезпечувати його збереження.

З матеріалів клопотання не вбачається, що договором купівлі-продажу № 341-юр-498 від 16.12.2016 на ПП "Інвестдорсервіс" покладено обов`язок здійснювати охорону сірчаної кислоти, яка, за твердженням ліквідатора, належить банкруту, або забезпечувати її збереження до моменту вилучення державними органами. Посилання заявника на пункт 4.2.3. договору щодо обов`язку завершити демонтаж придбаних об`єктів та передати очищений майданчик не свідчить про виникнення у покупця окремого обов`язку із забезпечення охорони майна іншої особи.

Фактично заявлене клопотання спрямоване на покладення на ПП "Інвестдорсервіс" нового обов`язку, який не випливає з приписів закону чи умов договору, що виходить за межі повноважень Господарського суду.

Крім того, обґрунтовуючи клопотання, ліквідатор зазначає, що йому невідомо, чи здійснювалося перекачування сірчаної кислоти з монжусів, а також чи відповідає її фактична кількість даним бухгалтерського обліку банкрута. Таким чином, окремі доводи заявника ґрунтуються на припущеннях, а не на належних та допустимих доказах, що відповідно до статей 73 - 79 Господарського процесуального кодексу України не може бути покладено в основу судового рішення.

Окрім цього, заявлена ліквідатором вимога не є достатньо визначеною щодо строку її виконання. Так, ліквідатор просить покласти на ПП "Інвестдорсервіс" обов`язок забезпечувати охорону та збереження цілісності монжусів до моменту конфіскації (вилучення) сірчаної кислоти Національною поліцією України чи іншими державними установами, тобто до настання події, щодо якої відсутні докази її неминучого настання, а також неможливо встановити час її настання.

Матеріали клопотання не містять доказів прийняття компетентним органом рішення про конфіскацію або вилучення зазначеної сірчаної кислоти, відкриття відповідної процедури чи визначення строків здійснення таких заходів. Отже, фактично заявник просить суд покласти на ПП "Інвестдорсервіс" обов`язок на невизначений строк, закінчення якого поставлено в залежність від настання події, яка може взагалі не настати.

За таких обставин заявлена вимога не відповідає принципу правової визначеності, оскільки у разі її задоволення судове рішення не містило б чітко визначених меж та строку виконання покладеного обов`язку, що виключає можливість належного контролю за його виконанням та суперечить завданню господарського судочинства щодо ухвалення законних, обґрунтованих і виконуваних судових рішень.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що заявлене клопотання є необґрунтованим, не підтвердженим належними доказами та не ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права, які б наділяли суд повноваженнями покладати на ПП "Інвестдорсервіс" обов`язок щодо охорони та забезпечення збереження майна, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Щодо клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Ковальського І. І. про виключення товарно-матеріальтних цінностей з ліквідаційної маси банкрута та припинення права власності на них.

Розглянувши клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Ковальського І. І. про виключення з ліквідаційної маси банкрута товарно-матеріальних цінностей, а саме: сірчаної кислоти в кількості 37, 745 тон, що обліковується за інвентарними номерами № 40213722 та № 14144087, та припинення права власності ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" на зазначене майно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що спірні товарно-матеріальні цінності були виявлені під час проведення інвентаризації майна банкрута, відображені в бухгалтерському обліку підприємства та включені ліквідатором до складу ліквідаційної маси відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Водночас ліквідатор зазначає, що сірчана кислота з концентрацією 72, 42 % належить до прекурсорів, обіг яких підлягає ліцензуванню, а у банкрута відсутня відповідна ліцензія, у зв`язку із чим вона, на думку ліквідатора, перебуває поза законним обігом, підлягає конфіскації (вилученню) органами Національної поліції України, а тому повинна бути виключена з ліквідаційної маси із одночасним припиненням права власності банкрута на неї.

Відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута, формує ліквідаційну масу, здійснює управління та розпорядження майном банкрута, а також виконує інші повноваження, визначені цим Кодексом.

За змістом пункту 4 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі наявності у складі майна банкрута майна, вилученого з обігу, ліквідатор зобов`язаний передати його відповідним особам у встановленому порядку.

Таким чином, наведена норма визначає обов`язок ліквідатора щодо передачі майна, вилученого з обігу, однак не містить положень, які б наділяли Господарський суд повноваженнями виключати таке майно з ліквідаційної маси або припиняти право власності банкрута на нього.

Більше того, зі змісту самого клопотання вбачається, що ліквідатор зазначає про відсутність у чинному законодавстві визначеного порядку передачі прекурсорів, які, на його думку, перебувають поза законним обігом, а також про відсутність визначених законом осіб, яким такі прекурсори можуть бути передані. Отже, фактичною підставою звернення до суду є відсутність законодавчого механізму реалізації положень пункту 4 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства щодо спірного майна.

Разом із тим відсутність законодавчого механізму передачі відповідного майна не може бути усунута шляхом ухвалення судового рішення про виключення майна з ліквідаційної маси та припинення права власності банкрута. Господарський суд не наділений повноваженнями підміняти законодавче регулювання чи створювати новий спосіб припинення права власності, не передбачений законом.

Суд також враховує, що відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Отже статтею 346 Цивільного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав припинення права власності. При цьому припинення права власності у зв`язку з конфіскацією можливе виключно у випадках та порядку, встановлених законом, на підставі рішення компетентного органу або суду, прийнятого в межах відповідної процедури.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів прийняття компетентним органом рішення про конфіскацію чи вилучення спірної сірчаної кислоти, її визнання предметом незаконного обігу або прийняття рішення про застосування до неї відповідних заходів державного примусу.

Посилання ліквідатора на положення Законів України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", а також підзаконні нормативно-правові акти саме по собі не свідчить про настання визначених законом підстав для припинення права власності банкрута на спірне майно.

Відтак, ліквідатор просить суд припинити право власності банкрута, виходячи з припущення, що в майбутньому відповідні державні органи можуть прийняти рішення про конфіскацію чи вилучення спірної сірчаної кислоти. Проте судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а повинно прийматися виключно на підставі встановлених обставин та належних доказів, що відповідає вимогам статей 73 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, заявлене ліквідатором клопотання спрямоване на застосування способу захисту, який не передбачений Кодексом України з процедур банкрутства та не відповідає підставам припинення права власності, визначеним цивільним законодавством.

Суд також враховує, що наведені ліквідатором обставини щодо неможливості завершення ліквідаційної процедури у зв`язку з наявністю спірної сірчаної кислоти, відсутністю у банкрута ліцензії на здійснення діяльності з прекурсорами та тривалим листуванням із державними органами свідчать про існування проблеми правозастосування, однак самі по собі не створюють визначених законом підстав для виключення майна з ліквідаційної маси та припинення права власності банкрута.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ліквідатором не доведено наявності передбачених законом підстав для виключення спірних товарно-матеріальних цінностей із ліквідаційної маси банкрута та припинення права власності ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" на них, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Щодо звіту ліквідатора.

В судовому засіданні 02.07.2026, суд заслухав ліквідатора Ковальського І. І. щодо поданого звіту Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" за період 01.04.2026 по 25.06.2026.

За змістом статей 59 - 65 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідаційна процедура як стадія провадження у справі про банкрутство є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств, а тому правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом повноважень (статей 12, 61, 65 Кодексу України з процедур банкрутства) повинен наполегливо та добросовісно здійснювати свої повноваження упродовж всієї процедури ліквідації.

Ліквідатором на вимогу суду надано проміжний ліквідаційний звіт, з якого вбачається що на даний час ним проводяться заходи, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, щодо здійснення ліквідаційної процедури відносно боржника, які на даний час не є завершеними.

Разом із цим, процесуальні дії суду у справі про банкрутство мають вчинятися чітко у строки, встановлені Кодексом України з процедур банкрутства. Необґрунтоване затягування таких строків призводить до настання ряду негативних правових наслідків.

В той же час, суд також звертає увагу ліквідатора на дотримання вказаного строку і завершення усіх дій, визначених Кодексом України з процедур банкрутства та подання на затвердження звіту про проведення ліквідаційної процедури боржника і ліквідаційного балансу. За таких обставин суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи.

Керуючись статтями 2, 12, 58 65 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Ковальського І. І. (вх. № 12287/26 від 26.06.2026) про виключення товарно-матеріальтних цінностей з ліквідаційної маси банкрута та припинення права власності на них відмовити.

2. У задоволенні клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Ковальського І. І. (вх. № 12285/26 від 26.06.2026) про зобов`язання ПП "Інвестодорсервіс" забезпечити охорону та збереження цілісності майна, до моменту його конфіскації (вилучення) з незаконного обігу Національною поліцією України чи іншими державними установами відмовити.

3. Прийняти до відома звіт арбітражного керуючого (ліквідатора)Ковальського І. І. (вх. № 12290/26 від 26.06.2026) про проведення ліквідаційної процедури Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" за період з 01.04.2026 по 25.06.2026.

4. Відкласти розгляд справи на 01.10.2026 о 10:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, буд. 32, зал судового засідання № 7.

5. Ліквідатору у строк до 28.09.2026 надати суду належним чином сформований звіт ліквідатора та всі додатки до звіту, які передбачені статтею 65 Кодексу України з процедур банкрутства. У разі неможливості подання остаточного звіту подати проміжний звіт.

6. Явку ліквідатора визнати обов`язковою.

7. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

8. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/, а також ознайомитись з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

9. Ухвала набирає законної сили 02.07.2026 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В. В. Михайлишин