Решение № 137881981, 15.06.2026, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/513/26

провадження № 2-а/694/9/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Смовж О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Нікітішиної С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Алла Дмитрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

27 лютого 2026 року через підсистему Електронний суд до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №Б/1056 від 16 січня 2025 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (номер постанови уточнено відповідно до заяви від 15.06.2026). Адміністративний позов підписано уповноваженим представником позивача адвокатом Ткаченко А.Д.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що стосовно позивача начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн за неявку по повістці 16.10.2024. Представник позивача не погоджується з постановою, вважає її протиправною, зазначає, що 01.12.2025 ОСОБА_1 заблоковано рахунки в АТ Приватбанк в рамках відкритого виконавчого провадження №79711668 Дніпровським відділом ДВС у м. Києві. Постанову про арешт рахунків ОСОБА_1 отримав 18.02.2026, проте документи, на підставі яких відкривалося виконавче провадження позивачу не вручалися, про їх існування останній нічого не знав. Адвокатом Ткаченко А.Д. спрямовано адвокатські запити до керівника Дніпровського ВДВС у м. Києві, керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте відповідей на них не надано. Після розгляду відповідних скарг Міністерством юстиції України та Міністерством оборони України від Дніпровського ВДВС надійшла відповідь від 01.12.2025 та від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла відповідь із зазначенням іншої особи ОСОБА_3 , а не Хілька, із зазначенням, що останній знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . У свою чергу ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив ОСОБА_1 про те, що повістки про його виклики не формувалися та не направлялися. Лише 18.02.2026 ОСОБА_1 отримав від Дніпровського ВДВС у м. Києві оскаржувану постанову.

При ознайомленні з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 виявив, що остання складена без оформлення протоколу, без його належного повідомлення про розгляд адміністративної справи, при цьому у ній зазначено, що позивач належно повідомлений про розгляд справи. В постанові зазначено, що вона надіслана поштою, проте відсутня інформація щодо дати направлення та адреси, на яку направлялася повістка.

Позивач стверджує, що не отримував повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім того, зазначає, що всі дані оновлювалися ним в додатку Резерв+ вчасно, тому незрозуміло уточнення яких даних потребувало ІНФОРМАЦІЯ_3 за наявності усіх доступів до реєстрів та отримання відповідних даних без виклику особи.

Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 16.01.2025 також винесено за відсутності позивача, про розгляд справи його не повідомлено.

Посилаючись на такі та інші обставини, просить визнати постанову протиправною, скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу та події правопорушення, врахувати відсутність умислу, направленого на порушення законодавства про мобілізацію.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.03.2026, після усунення позивачем недоліків адміністративного позову, відкрито провадження у справі, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, витребувано матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06.04.2026 до участі у справі в якості співвідповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_6 .

18.05.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшов відзив на адміністративний позов та додано копії матеріалів адміністративної справи.

У відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, зазначаючи позицію РТЦК про те, що 06.10.2024 на адресу позивача направлено з описом вкладення повістку №390353, відповідно до якої позивач мав з`явитися за викликом до ТЦК та СП 16.10.2024 на 11.00, проте не з`явився, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Повістка повернулася не врученою з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Надалі позивач також до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. До 16.12.2025 позивач перебував на обліку у відповідача, а після зазначеної дати поставлений на облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідач вважає, що позивач належно повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , інші аргументи позову вважає неспроможними, такими, що йдуть у розріз із чинним законодавством, а також зазначає, що позивач пропустив строк для оскарження постанови без поважних причин.

19.05.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_9 надійшло клопотання про виключення з кола учасників процесу, оскільки вимог до нього позов не містить.

22.05.2025 надійшла відповідь на відзив від представника позивача.

Розгляд справи тричі відкладався з різних причин. Представник позивача надавала пояснення у справі, підтримувала обставини, викладені в позові. В судове засідання 15.06.2026 позивач, його уповноважений представник не з`явилися, подали заяву з проханням розглянути справу на підставі наявних матеріалів, підтримали викладену позицію у позові, просили його задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, раніше висловлювали прохання про розгляд справи за їхньої відсутності.

Дослідивши матеріали справи, наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Відповідно до частини першої цієї ж статті передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з реєстру ОСОБА_4 , є військовозобов`язаним, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , востаннє проходив ВЛК 18.12.2025, визнаний тимчасово непридатним.

Як зазначає позивач, 01.12.2025 йому заблоковано рахунки в АК Приватбанк на підставі виконавчого провадження №79711668 від 01.12.2025, відкритого Дніпровським ВЛВС у м. Києві (отримано 18.02.2026 рекомендованим листом). Для з`ясування обставин та підстав відкриття виконавчого провадження до керівника Дніпровського ВДВС у м. Києві направлено адвокатський запит №112-з від 03.12.2025, одночасно 04.12.2025 направлено адвокатський запит № ІНФОРМАЦІЯ_10 з проханням надіслати пакет документів на підтвердження обставин існування постанови про адміністративне правопорушення (за рекомендацією працівників ВДВС).

Оскільки за адвокатські запити жодної відповіді не надійшло, представником позивача спрямовано скарги до Міністерства оборони України та Міністерства юстиції України щодо дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Після розгляду скарги Міністерством юстиції України, 18.02.2026 від Дніпровського відділу ДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції позивачу надійшла відповідь б/н від 01.12.2025 з такими документами: постанова про відкриття виконавчого провадження №79711668 від 01.12.2025; постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.12.2025; постанова про арешт коштів боржника від 01.12.2025; постанова про стягнення виконавчого збору від 09.02.2026; копія супровідного листа від 28.03.2025; копія постанови №Б/1057 від 16.01.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Після розгляду скарги Міністерством оборони України, від ІНФОРМАЦІЯ_12 позивачу 02.02.2026 надійшла відповідь від 20.01.2026 №07/123, яка не мітить інформації щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а лист містить прізвище військовозобов`язаного ОСОБА_5 , та повідомлено, що ОСОБА_1 знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До ІНФОРМАЦІЯ_8 надісланий адвокатський запит №10-з від 02.02.2026 про отримання інформації по військовозобов`язаному ОСОБА_1 , на який надійшла відповідь, що викликів до ІНФОРМАЦІЯ_8 на ім`я ОСОБА_6 не сформовано та не направлено.

Постанову №Б/1057 від 16.01.2025 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн, позивач не отримував та про її існування дізнався після надходження відповіді на адвокатський запит від Дніпровського відділу ДВС у м. Києві, тобто 18.02.2026, після чого 27.02.2026 звернувся до суду з позовом.

Виходячи з такого, а також враховуючи відсутність доказів щодо протилежного, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовною заявою з поважних причин, тому вбачає підстави для його поновлення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову №Б/1057 від 16.01.2025 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн за неявку 16.10.2024 за викликом по повістці №390353.

Протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, 06.10.2024 на адресу позивача ( АДРЕСА_2 ) направлено повістку №390353 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних на 16.10.2024 на 11.00.

Зазначена повістка 18.10.2024 повернулася не врученою з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Надалі, листом від 12.01.2025 ОСОБА_1 повідомлено, що він викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 16.10.2024, але не прибув, у зв`язку з чим порушено справу про адміністративне правопорушення за ст.. 210-1 КУпАП, розгляд якої призначено на 16.01.2025 на 10.30 у ІНФОРМАЦІЯ_13 , каб. 301.

Також листом від 16.01.2025 ОСОБА_1 повідомлено про прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення від 12.01.2025 №Б/1056 з додатком копією постанови.

Суд зазначає, що доказів направлення зазначених листів від 12 та 16 січня 2025 року ОСОБА_1 суду не надано.

Виходячи із змісту оскаржуваної постанови, судом також встановлено, що відповідачем зазначено: громадянин ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце виклику не з`явився 16.10.2024 за викликом до ТЦК та СП, чим порушив статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В постанові зазначено, що вона надіслана поштою, проте відсутня інформація щодо дати надсилання постанови, адреси, на яку вона надіслана.

Протокол про адміністративне правопорушення документ, який фіксує факт порушення, містить дані про особу правопорушника та особу, що склала протокол, місце, час, суть правопорушення та відповідальність, а також гарантує право особі на пояснення, зауваження, мотиви відмови підписання. У разі відмови від підписання, в протоколі робиться відповідний запис, а пояснення особи додаються. Складання протоколу має відбуватися за обов`язкової присутності особи, яка притягується до відповідальності (ст.256 КУпАП). Стаття 256 КУпАП визначає обов`язковий вміст протоколу про адміністративне правопорушення: дату/місце складання, дані про особу, що склала протокол, та правопорушника, суть правопорушення, свідків та потерпілих. Особа має право давати пояснення та зауваження, які додаються до протоколу, а також права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення відповідачем не складався.

Повістка № 390353 не вручена позивачу при цьому відповідно до п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560) «Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.» Належно врученою є лише повістка, яка вручена особисто військовозобов`язаному і він поставив підпис про її отримання.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №761/8429/16-к та від 28.01.2020 у справі №759/5435/16-к.

За загальним правилом відповідно до ч. 1ст. 254 КУпАП у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення уповноважена на те посадова особа або орган публічної влади складає протокол про адміністративне правопорушення встановленої форми та змісту, Протокол про адміністративне правопорушення за своєю сутністю є процесуальним документом, в якому фіксується факт вчинення діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, особа, в діянні якої вбачаються такі ознаки. Саме за допомогою складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснюється ініціювання початку провадження у справі про адміністративне правопорушення та визначаються подальші його межі, зокрема, правовою кваліфікацією та фабулою обвинувачення відповідно до інкримінованого адміністративного правопорушення. За змістом ст. 210 КупАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовогообліку. військовозобов`язаними, резервістами правил За змістом ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період і тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Примітка: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, адміністраторами) яких є державні органи.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період. Особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Диспозиція ч.3 ст. 210-1 КУпАП має бланкетний характер, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта. Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і по теперішній час.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Так, згідно абз. 1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: «з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду».

Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що позивачу інкримінується порушення вимог пп.1 п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ зі змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», визначені такі види повісток: повістка для уточнення даних - вручають для уточнення та оновлення інформації про склад сім`ї, стан здоров`я військовозобов`язаних, місце роботи, тощо; повістка для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) вручається для проходження медичного обстеження, до повістки додається картка дослідження та медичного огляду військовозобов`язаного.

За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».

Як вбачається з витягу з реєстру Звенигородської територіальної громади від 22.12.2025 ОСОБА_1 з 20.12.2025 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 направлялася позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , актуальну до 20.12.2025.

Разом з тим, оскаржувану постанову від 16.01.2025 в порушення положень статей 268, 277-2 КУпАП, винесено за відсутності позивача, доказів направлення йому повідомлення про розгляд справи, призначений на 16.01.2025, суду відповідачем не надано. Не представлено суду ані копії конверту відправлення, ні поштового трекінгу про рух поштового повідомлення, ні інших підтверджуючих документів.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

Зазначені висновки Верховного суду враховуються судом під час розгляду цієї справи.

Також суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, є бланкетною нормою, а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила, за порушення яких особа притягається до адміністративної відповідальності.

Суду не надано протоколу про адміністративне правопорушення, який і не складався взагалі, що підтверджено самим відповідачем, що унеможливлює визначення підстав для винесення оскаржуваної постанови.

Відповідачем фактично надано суду як додаток до відзиву лише копію повістки №390353 та докази її направлення на адресу позивача.

Як вже вказав суд вище, положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірності ухваленого рішення, не підтверджено обставин, на які відповідач сам послався у відзиві, документальними доказами.

Окремо суд зазначає, що в оскаржуваній постанові не зазначено, які саме військово-облікові дані щодо позивача потребували уточнення.

Як встановлено судом, востаннє позивач уточнив свої військово-облікові дані в додатку Резерв+ 02.12.2025, пройшов ВЛК 18.12.2025 (визнаний тимчасово непридатним). Дані дійсні до 27.02.2027.

Враховуючи наявні у розпорядженні відповідача дані, останній мав можливість отримати з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних позивача шляхом інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателем яких є державні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч. ч. 5, 8, 9 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, не доведено наявності умислу у ОСОБА_1 на порушення законодавства про мобілізацію. Отже, відповідачем не доведено, що у діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення та наявна подія правопорушення.

Відповідач доводи позивача жодним чином не спростував, належних та беззаперечних доказів, які б підтверджували обґрунтованість оскаржуваної постанови, а також обставини належного повідомлення позивача про день, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова №Б/1056 від 16.01.2025 винесена за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження події адміністративного правопорушення та наявності складу адміністративного правопорушення у діях позивача.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Алла Дмитрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №Б/1056 від 16 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення №Б/1056 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , Головне підприємство - Міністерство оборони України, код 00034022, UA80000000000479391, 610 відокремлений підрозділ, КВЕД діяльність у сфері оборони) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064,96 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 );

Відповідачі:

1) ІНФОРМАЦІЯ_14 ( АДРЕСА_4 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , Головне підприємство Міністерство оборони України 00034022, НОМЕР_3 , 610 відокремлений підрозділ, КВЕД діяльність у сфері оборони);

2) ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення складено 01.07.2026.

Суддя О.Ю. Смовж