Решение № 137879786, 02.07.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5690/26

Провадження № 2/750/3032/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рощиної Т.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 44381 грн. 98 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.10.2020 Відповідач звернувся до банку через мобільний додаток «Monobank» з метою отримання банківських послуг. На підставі укладеного договору Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок в розмірі 42900,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, у наслідок неналежного виконання своїх зобов`язань Відповідачем, утворилася заборгованість у розмірі 44381 грн. 98 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч.5 ст.279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

05 жовтня 2020 року Відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим власноручно підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка серед іншого містила умови про встановлення процентної ставки по кредиту.

Положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами обслуговування в АТ «Універсал Банк», Правилами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які розміщені на сайті банку за вказаними у заяві посиланнями, складають договір надання банківських послуг (далі - Договір). Анкету-заяву Відповідач підписує власноручним підписом або цифровим підписом на екрані власного смартфону у мобільному застосунку «monobank».

Позичальник засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором (п. 4). Позивачем здійснено заходи щодо ідентифікації та верифікації Відповідача.

До позовної заяви Позивач додав витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank»/«UniversalBank», затверджених протоколом №46 від 24.11.2021 (далі Умови).

Також до позову додано документ під назвою «Чорна картка «monobank»/«UniversalBank», який у додатку до позову вказаний як «Витяг з тарифів за карткою Monobank».

Згідно із п.1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов мобільний додаток - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку (далі - Мобільний додаток).

Відповідно до п.п.2.1. п.2 Розділу І Умов Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору, в тому числі платіжної системи MasterCard/Viza, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.

Згідно із п.п.2.3. п.2 Розділу І Умов, відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит. Відповідно до п.2.4 Умов, своїм підписом в анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного договору клієнт ознайомився з текстом розділів, пунктів, підпунктів цих Умов.

Відповідно до п.п.5.3 Розділу І Умов Клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими Клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. У підпунктах 2.1, 2.4, 2.5 пункту 2 розділу II Умов визначено, що для надання послуг Банк видає Клієнту картку (далі - Картка). Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Платіжна картка активується Банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код, який є аналогом власноручного підпису Клієнта.

Пунктом 5.11 розділу ІІ Умов визначено, що клієнт зобов`язаний сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в терміни, зазначені у мобільному додатку.

Згідно з Тарифами: пільговий період за карткою становить 62 дні, пільгова відсоткова ставка 0,00001% річних. Розмір обов`язкового щомісячного платежу 4% заборгованості, але не менше 100 грн та не більше залишку заборгованості. Базова відсоткова ставка 3,1% на місяць. Збільшена відсоткова ставка на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості) 6,2% на місяць.

Аналогічні істотні умови договору містяться у Паспорті споживчого кредиту Чорної картки «Monobank».

Згідно з п.п.5.15 п. 5 Розділу II Умов за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Підпункт 5.16 передбачає, що у разі порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за Кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої Заборгованості Банк нараховує, а Клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного Клієнтом Кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування Кредитом у розмірі 0,00001 % річних.

Отже на підставі укладеного Договору Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка Відповідача, що підтверджується також випискою з рухом коштів по особовому рахунку Відповідача.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 06.04.2026 заборгованість боржника на час проведення розрахунку за тілом кредиту становить 44296,48 грн.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок нарахування процентів визначається ст.1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Факт виникнення фінансово-кредитних правовідносин між Позивачем та Відповідачем встановлено на підставі аналізу та оцінки поданих Позивачем належних та допустимих доказів.

Надана Позивачем виписка з особового рахунку позичальника про рух коштів свідчить про те, що Відповідач дійсно отримував кредитні кошти в банку, користувався ними в межах кредитного ліміту та здійснював часткове їх погашення.

За приписами п.п.3, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості Відповідача за тілом кредиту у сукупності з іншими доказами. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18 від 28.08.2023 у справі № 206/3009/15, від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 та ін.

Отже суд приходить до висновку, що факт отримання Відповідачем та використання кредитних коштів підтверджений належними та допустимими доказами.

У Відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п.5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

Ураховуючи вищевикладене, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд доходить висновку, що право Позивача на повернення фактично отриманих боржником коштів має бути судом захищене.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 06.04.2026 заборгованість боржника на час проведення розрахунку становить 44381,98 грн. та складається із 44296,48 грн - заборгованості за тілом кредиту, та заборгованості за пенею, яка становить 85,5 грн.

За положеннями ч.ч.1 - 4 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст.76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд приходить до висновку, що Позивач надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження обгрунтованості своїх позовних вимог, які Відповідачем не спростовані.

Також як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, останнім нараховано пеню у сумі 85,5 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на даний час.

З урахуванням викладеного, нарахування АТ «Універсал банк» пені у сумі 85,5 гривень є безпідставним.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 та п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено та заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Покладення на Відповідача обов`язку відшкодування вартості сплаченого судового збору у розмірі, більшому ніж це визначено законодавством, не відповідатиме засадам законності та справедливості, а тому, враховуючи необхідність часткового задоволення позову, з Відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 3321,68 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Оленівська, 23, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 21133352) заборгованість в сумі 44296 (сорок чотири тисячі двісті дев`яносто шість) грн. 48 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 3321,68 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.С. РОЩИНА